кінематограф

Будь-яке по-справжньому велике кіно визначається масштабом особистості автора, який за ним стоїть. Адже фільм — це висловлювання, зазвичай, однієї людини. І ця людина — режисер. Що потрібно знати про автора «Вбивць квіткової повні»? Кому та через що режисер виносить вирок?

Колись вихідці з України створювали один із найвидатніших культурних здобутків людства у ХХ столітті — Голлівуд. В українському кінематографі спалахували зірки Параджанова і Муратової, Іллєнка і Балаяна, Довженка і Вертова. За роки незалежності українці неодноразово намагалися взяти штурмом голлівудський олімп. І щоразу невдало. Очевидно, щось ішло не так, але що саме?

На жаль, кінообраз України та українців у світі формується практично без участі нашої країни. Він може підтверджувати або спростовувати стереотипи, що склалися, відповідати реальності або створювати спотворене уявлення про неї. У цьому легко переконатися, якщо подивитися на Україну очима зарубіжного кінематографа

Культура країн не обмежується державним кордоном та етнічною приналежністю. У цьому сенсі українська культура — не виняток. Українці є співавторами різних проєктів — від ідеї Російської імперії до американського Голлівуду. Про те, як зберегти та примножити нашу спадщину, конвертувавши перемоги на фронті в активи впливу, ми поговорили з відомим українським кінознавцем, режисером, куратором Андрієм Алфьоровим

Не може бути сильної держави й народу без сильної культури. І ця сила не обов’язково має збігатися тільки з мовою чи національністю. Я, як українець, можу отримувати задоволення від читання Шекспіра або Гоголя, якого в мене язик не повертається назвати закордонним письменником. Або візьмемо Чехова, який народився в Таганрозі — місті, яке, на хвилиночку, історично було українським. Згадайте, як він сам себе називав із повагою до рідної землі й до самого себе: «Я українець!» А як можна взяти й викинути з української культури такого композитора, як Чайковський?

Віднедавна знаменитий український комедійний актор «впав у дитинство». По-перше, він став дитячим письменником. По-друге, почав знімати анімаційні стрічки та незвичайні фільми для дітей. Редакція нашого альманаху поцікавилася, як почувається Віктор Андрієнко у цьому, як з’ясувалося, далеко не новому й органічному для нього статусі

Чому так непросто зняти гарне кіно про війну? Чи можна розповідати про війну з гумором? Навіщо у воєнний час потрібні казки? Про неочевидні аспекти кінематографічного процесу в Україні, що воює, розповідає режисер, актор, сценарист і письменник Віктор Андрієнко

Війна — це завжди страшно. Наскільки доречні в такий страшний час жарт, іронія, сміх? Карел Чапек стверджував, що гумор — це зброя, за допомогою якої людина захищається від долі. З ним абсолютно згоден видатний український комедійний актор, режисер, сценарист і письменник Віктор Андрієнко. Він вважає, що українець без почуття гумору — не справжній українець! При цьому актор зауважує, що «політизацією» гумору захоплюватися не варто. Давайте послухаємо його історії з життя і зрозуміємо, чому

Присудження премії «Оскар» фільму «Навальний» канадського документаліста Деніела Роера викликало шквал емоцій. Противники і прихильники рішення кіноакадеміків наводять на свою користь різні аргументи. Спробуймо об’єктивно розібратися в тій «міфології», яка складається навколо стрічки, що стала лауреатом у номінації «Кращий повнометражний документальний фільм»

«Один ізраїльтянин запитав мене, чи зміг би я зняти картину, яка була б не про Голокост, а сама була б свого роду Голокостом?
Цілу ніч я гуляв Парижем, обмірковуючи цю ідею. У результаті погодився, ще не розуміючи, що беру на себе непосильне завдання, вплутуюсь у неможливу авантюру, дуже небезпечну, яка коштувала мені в результаті дванадцяти років життя», — Клод Ланцман, режисер «Шоа»

Що означає «мистецтво жити»? Аби стати щасливою, чи має людина відкрити в собі якийсь особливий талант? Давайте дізнаємося, що думав із цього приводу видатний французький режисер і письменник Жан Кокто — людина, яка перетворила своє життя на справжню життєтворчість, а долю — на чудову виставу.

Жанна Крючкова: В Іспанії переглянула фільм «Уроки фарсі». Це шедевр. Почну наше інтерв’ю з гри для посвячених.
Іль онай ау (прим. ред. «Я тебе люблю»). Як часто вам кажуть цю фразу останнім часом?
Вадим Перельман: Мені досить часто кажуть цю фразу. Вчора говорили. До речі, а що я відповідаю?
Читайте у відвертому інтерв’ю спеціально для Huxleў