наука

За даними американських хірургів, щороку в тілах прооперованих пацієнтів лише у США забувають понад 1500 хірургічних інструментів. Що вони пропонують для боротьби із цим?

Коли люди «винайшли» війну? Відповісти на це питання людству завжди було непросто, але й досі дуже важливо. Від цього залежить, яким ми бачимо майбутнє світової цивілізації. По суті, є лише два варіанти відповіді. Перший — війну спеціально ніхто не «винаходив», це природний результат боротьби за виживання під час біологічної еволюції. Другий — людство не приречене на війни, вони не зашиті від початку в природу людини, а є побічним наслідком культурної еволюції. Подивимося, що можуть розповісти про нас і наше майбутнє найперші війни в історії людства

Українцям, які героїчно протистоять російській агресії, надто добре відомо, що таке страх і смерть. Війна — це надто серйозно. З цією тезою неможливо сперечатися. Однак чи готова її так само сприймати решта світу, що живе в культурному коридорі постмодерністської пародійності та клоунади? Чи може культура виробити таку мову опису, яка дозволяє говорити смішно про страшне?

Конформізм — явище давнє як світ, але в нинішньому столітті цей психологічний феномен отримав дивне забарвлення і дуже неприємний запах. То чому ж ми живемо за старою генетичною звичкою поводитися так, щоб не виділятися, «бути як усі», погоджуватися з думкою більшості, шукати компроміс і таким чином робити своє життя більш комфортним та конформним? Залишилося лише відповісти на просте запитання: «конформізм сьогодні — це благо чи зло, щастя чи дискомфорт, насильство чи добровільний вибір?»

Якщо раніше він не міг заснути через бідність, то тепер не спав через багатство, бо багатство для того, хто до нього не звик і не вміє їм розпоряджатися, — аж ніяк не менший тягар, ніж бідність для людини, яку вона ніколи не залишає. Так само, як клопіт супроводжує золото, так нерозлучний він і з відсутністю його

Геніальності сну приписують складену Менделєєвим періодичну систему хімічних елементів, формулу бензолу Кекуле та відкриття будови атома Нільсом Бором. Навіть ідея створити Google прийшла до 22-річного Ларрі Пейджа уві сні, і тепер завдяки одному сновидінню він входить до десятки найбагатших людей у ​​світі. Останні дослідження вчених підтверджують вплив сновидінь на творчі здібності та всерйоз говорять про креативність сну

Гнів властивий більшості кліматичних активістів. З одного боку, він допомагає світові усвідомити серйозність загрози кліматичного апокаліпсису. З іншого — ця деструктивна за своєю природою емоція спрямована назовні. Давайте проаналізуємо, чи можуть кліматичні активісти стати більш продуктивними та корисними у боротьбі з глобальним потеплінням

Нобелівський лауреат Альберт Ейнштейн вважав, що можна передбачити майбутнє, оскільки у подій є свої закономірності та причини. «Бог не грає у кісточки!» — проголошував він. Інший нобелівський лауреат, Нільс Бор, вважав, що реальність має імовірнісний, статистичний характер. «Не вчіть Бога, що йому робити!» — казав він Ейнштейну. Чи можна передбачити майбутнє?

Якщо сучасну людину назвуть ЇХ королем, вона навряд чи буде пишатися, швидше засмутиться. Зате наприкінці XVIII століття вченого, якого багато хто так іменував, поховали в Уппсалі в усипальниці справжнісіньких шведських королів. Хто він?

Біль у попереку — глобальна проблема всього людства. У червні 2023 року група експертів підбила підсумки аналізу 500 досліджень останніх 30 років на тему поширеності поперекового болю. Результати були опубліковані в журналі The Lancet Rheumatology, і науковці винесли вирок: біль у попереку вже набув характеру пандемії, а кількість людей, яких він уразить до 2050 року, складе майже 850 мільйонів осіб

Незважаючи на надзайнятість сучасних людей, нудьга як явище — досить поширений психологічний феномен. Когось нудьга мучить, а комусь вона йде на користь. Вчені з Університету Арізони провели низку експериментів, щоби вивчити, хто з нас більше схильний до нудьги, а хто направляє її в продуктивне русло. Яким буде вердикт американських науковців?

Екзистенційний страх теоретичного апокаліпсису ШІ застилає очі. На дослідження, пов’язані з цим, витрачаються десятки мільйонів доларів на рік. Адже ці ресурси можна було б направити на вирішення реальних проблем, властивих нейромережам. Парадокс, але ігнорування цих проблем саме наближає горезвісне «повстання машин»