творчість
Мистецтво письма — особливий талант, слова викликають того, до кого планують з’явитися. Література обирає автора сама. Письменник — це призначення Бога, а не посада, яку можна отримати завдяки старанності у праці
Ворог — той, хто зробив боляче. Знову ж, болючі зовнішні обставини — уроки, необхідні для вдосконалення. Гадаю, пробачити комусь — означає відпустити прожите та йти далі. Іноді це нелегко. І потрібен час. Але, на мою думку, не пробачаючи, ми тупцюємо на місці. Це ж стосується і пробачення себе. Адже почуття внутрішньої провини таке ж гнітюче. Воно наче паралізує сили і сковує бажання рухатись вперед. І тільки пробачивши себе, можна жити повноцінно, дозволивши собі мати право на щастя. А ще вірю, що з пробаченням, немов із бумерангом. Хочу, аби мене теж пробачали
Конфлікт батьків та дітей — один із архетипічних конфліктів. Особливо яскраво він проявляється у долі геніїв. Навіть після смерті батька син може продовжувати з ним невидимий діалог. Наша розмова про сина великого Моцарта — композитора та музиканта Франца Ксавера Вольфганга, чиє творче життя та історія кохання назавжди пов’язали його з Україною. Доля Моцарта-молодшого ніби спеціально створена, щоби служити навчальним посібником для психоаналітиків. Це чудовий матеріал для письменників, кіносценаристів, істориків… І, цілком можливо, він колись стане основою для якогось українського шедевра
Український художник, один із провідних майстрів українського авангардизму першої половини XX століття, Василь Єрмилов одного разу сказав: «Художників, як я, у двадцятих роках було небагато. Я не маю сумніву, що слава до мене прийде». Вона справді прийшла до нього, та лише після смерті…
Одного разу японцю, який побажав перекласти «Магелланову хмару», він, наприклад, відповів: «Японія не знала комуністичного режиму, і, якщо мій роман наверне у комунізм хоча б одного-єдиного японця, мені судилося горіти в пеклі»
Цей твір — не лише вершина творчості Баха, своєрідна енциклопедія всіх граней його творчості, а й унікальне музичне пророцтво, неймовірний бахівський експеримент, найвитонченіша «гра в бісер» у його спадщині
Одного разу заявивши, що світ існує тільки для того, аби увійти до книги, Стефан Малларме відразу ж перетворив її на Книгу нездійсненої мрії. Все життя поет мріяв створити якийсь гіпертекст — Абсолютну Книгу, в якій виявився б зв’язок всього з усім і де текст говорив би сам за себе, без авторського голосу. Велика справа Алхіміка слова, одного з «проклятих» французьких поетів, досі живе та приносить соковиті літературні плоди
Коли 1894 року помер Леконт де Ліль, то більшістю голосів на зборах паризької богеми новим королем поетів було обрано Поля Верлена. Людина, котра вагалася між молитвою і абсентом, наділена потужними пристрастями, що вживала їх у всіляких напрямках, — цей справжній аристократ духу був, з погляду обивателя, невдахою в житті, але досяг такого рівня поетичної майстерності, що в день похорону кожен, хто на ньому виступав, називав його великим
Творчість цих видатних поетів — національне культурне надбання Франції, а їхні твори вивчають у школі разом із прозою Флобера та Бальзака. Сьогодні предметом нашого інтересу стане феномен одного з великих проклятих
Війна — це завжди страшно. Наскільки доречні в такий страшний час жарт, іронія, сміх? Карел Чапек стверджував, що гумор — це зброя, за допомогою якої людина захищається від долі. З ним абсолютно згоден видатний український комедійний актор, режисер, сценарист і письменник Віктор Андрієнко. Він вважає, що українець без почуття гумору — не справжній українець! При цьому актор зауважує, що «політизацією» гумору захоплюватися не варто. Давайте послухаємо його історії з життя і зрозуміємо, чому
Публікуємо творче досьє Тетяни Ягодкіної. В основі її робіт — класична реалістична школа живопису. Художниця трансформувала своє світосприйняття у притаманну лише їй манеру письма й техніку, що стало особливою рисою її творчості. Поле експерименту, який полягає у поєднанні класики та абстракції, — пейзаж, натюрморт і портрет
Історія українського живопису починається з часів Київської Русі, але справжній розквіт українського образотворчого мистецтва припадає на період з останньої третини століття дев’ятнадцятого і до середини двадцятого. Живопис стає різноманітним, європейські напрямки збагачують творчість українських художників, і він виходить на новий рівень мистецької майстерності