Україна

Чи існує в сучасному світі альтернатива капіталізму? Чи держава має втручатися в економіку? У чому є головний ризик для повоєнної України? Які перспективи української залізниці? Чого і в кого варто вчитися Україні, щоби пережити шторм? Ці питання ми обговорили із науковцем-економістом Олександром Роднянським

Ворог — той, хто зробив боляче. Знову ж, болючі зовнішні обставини — уроки, необхідні для вдосконалення. Гадаю, пробачити комусь — означає відпустити прожите та йти далі. Іноді це нелегко. І потрібен час. Але, на мою думку, не пробачаючи, ми тупцюємо на місці. Це ж стосується і пробачення себе. Адже почуття внутрішньої провини таке ж гнітюче. Воно наче паралізує сили і сковує бажання рухатись вперед. І тільки пробачивши себе, можна жити повноцінно, дозволивши собі мати право на щастя. А ще вірю, що з пробаченням, немов із бумерангом. Хочу, аби мене теж пробачали

Конфлікт батьків та дітей — один із архетипічних конфліктів. Особливо яскраво він проявляється у долі геніїв. Навіть після смерті батька син може продовжувати з ним невидимий діалог. Наша розмова про сина великого Моцарта — композитора та музиканта Франца Ксавера Вольфганга, чиє творче життя та історія кохання назавжди пов’язали його з Україною. Доля Моцарта-молодшого ніби спеціально створена, щоби служити навчальним посібником для психоаналітиків. Це чудовий матеріал для письменників, кіносценаристів, істориків… І, цілком можливо, він колись стане основою для якогось українського шедевра

Я працюю над тим, щоб уроки підприємництва з’явилися в муніципальних школах Одеси. Це частина мого соціального договору з країною: я, як громадянин України, маю робити для її процвітання все, що в моїх силах. Та й повернути місту відібрану славу підприємницької вотчини також треба. Проєкт буде реалізовано за допомогою грантів ЮНЕСКО

Український художник, один із провідних майстрів українського авангардизму першої половини XX століття, Василь Єрмилов одного разу сказав: «Художників, як я, у двадцятих роках було небагато. Я не маю сумніву, що слава до мене прийде». Вона справді прийшла до нього, та лише після смерті…

Не може бути сильної держави й народу без сильної культури. І ця сила не обов’язково має збігатися тільки з мовою чи національністю. Я, як українець, можу отримувати задоволення від читання Шекспіра або Гоголя, якого в мене язик не повертається назвати закордонним письменником. Або візьмемо Чехова, який народився в Таганрозі — місті, яке, на хвилиночку, історично було українським. Згадайте, як він сам себе називав із повагою до рідної землі й до самого себе: «Я українець!» А як можна взяти й викинути з української культури такого композитора, як Чайковський?

Віднедавна знаменитий український комедійний актор «впав у дитинство». По-перше, він став дитячим письменником. По-друге, почав знімати анімаційні стрічки та незвичайні фільми для дітей. Редакція нашого альманаху поцікавилася, як почувається Віктор Андрієнко у цьому, як з’ясувалося, далеко не новому й органічному для нього статусі

Нещодавно внесений до Верховної Ради законопроєкт про легалізацію порнографії привернув велику увагу до цієї теми. Очікується, що він здатний дати держбюджету майже 10 млрд доларів. Але при детальному розгляді все виявляється не таким простим і однозначним. Чи лише грішми вимірюється ефект майбутнього українського порноренесансу? Спробуємо розібратися

Чому так непросто зняти гарне кіно про війну? Чи можна розповідати про війну з гумором? Навіщо у воєнний час потрібні казки? Про неочевидні аспекти кінематографічного процесу в Україні, що воює, розповідає режисер, актор, сценарист і письменник Віктор Андрієнко

Історія українського живопису починається з часів Київської Русі, але справжній розквіт українського образотворчого мистецтва припадає на період з останньої третини століття дев’ятнадцятого і до середини двадцятого. Живопис стає різноманітним, європейські напрямки збагачують творчість українських художників, і він виходить на новий рівень мистецької майстерності

Продовжуємо розмову про міфологічне коріння гіганського монумента «Батьківщина-мати» — київської Афіни та Великої Богині-матері. Звідки взялася горезвісна українська фемінократія, розповідає експерт нашого альманаху, кандидат філологічних наук Владислав Міхеєв

Україна може обрати шлях післявоєнної автаркії та замкнення національного суспільства від міграції, а може обрати шлях Австралії, яка в 1947 році була економічно спаплюженою війною країною, в якій не вистачало робочих рук ні на що, а вже за десять років вона стала найзаможнішою державою світу із розрахунку ВВП на душу населення. І мені здається, що вибору в України не буде, бо дилема Populate or Perish перед нашою країною після війни буде стояти набагато гостріше, ніж вона стояла перед Австралією у сорокових роках