У кожного щастя своє й відрізняється за розміром, звучанням та кольоровою гамою. Об’ємом і структурою. Та все ж таки не слід чекати на цілісну картину довготривалого почуття. Краще «плести» її з коротеньких фрагментів, уривків, арабесок. Зі спогадів, мрій, сьогодення. От і отримаємо неповторне, але дуже тепле життєве панно

Ходив світом і уважно до нього прислухався. Намагався донести, що чисте небо не боїться блискавки та грому, а з усіх втрат, утрата часу — найтяжча. Вивів власну формулу щастя. Вважав, що не той багатий, хто багато має, а той, кому вистачає. Радив тішитися малим, але прагнути до більшого

Бельгійський скрипаль Майкл Гуттман переконаний, що саме Одесі світ завдячує найкращою скрипковою школою, яка виховала музикантів найвищого рівня. Слідом за своїм учителем він вважає, що Одеса — це більше ніж місто, і навіть Париж трохи не дотягує до неї красою. З цього інтерв’ю ви дізнаєтеся про нові музичні тренди, про те, як скрипка розмовляє з душею, і чому музику потрібно встигнути полюбити до сорока років

«Я народилася в Криму і перебралася в Київ ще до анексії, але назавжди лишилась для держави «переселенкою». Ані участь в Майдані, ані той факт, що я втратила всіх, з ким зростала, мала численні конфлікти з батьками, яких за 10 років побачила лише один раз, не відвідала похорон бабусі й дідуся, не зробили мене повною мірою українкою», — власниця IT-компанії Тетяна Павленко

Один поет зі Сходу правильно сказав: «Якщо ти вистрілиш у минуле з пістолета, майбутнє вистрілить у тебе з гармати». Знайшовся бізнесмен, який нещодавно викупив те, що ще залишилося від чудового палацу Жевуських — Лянцкоронських, території, на якій колись був парк і все, що до цього належить. Для чого? У нинішньому стані від нього ніякої користі немає! Але в тому-то й річ, що нинішній стан ненормальний і має змінитися на нормальний

Колись вихідці з України створювали один із найвидатніших культурних здобутків людства у ХХ столітті — Голлівуд. В українському кінематографі спалахували зірки Параджанова і Муратової, Іллєнка і Балаяна, Довженка і Вертова. За роки незалежності українці неодноразово намагалися взяти штурмом голлівудський олімп. І щоразу невдало. Очевидно, щось ішло не так, але що саме?

На жаль, кінообраз України та українців у світі формується практично без участі нашої країни. Він може підтверджувати або спростовувати стереотипи, що склалися, відповідати реальності або створювати спотворене уявлення про неї. У цьому легко переконатися, якщо подивитися на Україну очима зарубіжного кінематографа

Ігор Ліскі є засновником інвестиційної компанії EFI Group. Але одна з його останніх інвестицій здивувала багатьох. На державному аукціоні він придбав легендарний, та, на жаль, напівзруйнований палац Жевуських-Лянцкоронських у селі Розділ на Львівщині. Чим керувався Ліскі, коли вирішив інвестувати у відновлення замку під час війни?

Вкрай важливим для перемоги є режим довіри, доброзичливості, взаємної підтримки між українськими громадянами. Виявляючи емпатію та турботу про ближнього, ти позитивно впливаєш на душевний стан людей. Навіть через повсякденну поведінку в тилу ти береш участь у боротьбі з ворогом

Культура країн не обмежується державним кордоном та етнічною приналежністю. У цьому сенсі українська культура — не виняток. Українці є співавторами різних проєктів — від ідеї Російської імперії до американського Голлівуду. Про те, як зберегти та примножити нашу спадщину, конвертувавши перемоги на фронті в активи впливу, ми поговорили з відомим українським кінознавцем, режисером, куратором Андрієм Алфьоровим

Євгеній не боїться стати непізнаваним у своїх картинах, навіть попри зауваження метрів та колег. Він сформував для себе особливу філософію постійного пошуку, задавши своєрідний постулат — якщо він перестане шукати та творити нові експерименти — можна вважати, що Шаповалова більше нема

Наші діти, на жаль, майже щодня стикаються з війною. То мобільне попередження, то дорослі обговорюють черговий нічний обстріл, то жахливі картинки з гаджетів. Приховувати реальність — неможливо