Київський міжнародний економічний форум зразка 2023 року продемонстрував, що в українській бізнес-спільності зростає запит на зважену та далекоглядну економічну політику від держави в умовах війни. Зокрема, це стосується страхування воєнних ризиків, що є ключовим чинником для залучення іноземних приватних інвестицій. Також учасники форуму, серед яких були керівники провідних вітчизняних компаній, наголошують на необхідності захисту внутрішнього інвестора та зваженого ставлення до українського бізнесу
Як виглядатиме українське суспільство, багато в чому залежить від розуміння демографічних процесів, що відбуваються в Україні та за її межами, політичних рішень та зміни поведінки громадян. Про це ми говорили з ученим-демографом Еллою Лібановою
Кожен відомий митець певною мірою славиться цією характеристикою (можливістю). Імпресіоністи розширюють визначення живопису: Малевич доводить живопис до краю квадратом; Дюшан трансформує визначення «твору мистецтва» до реді-мейду; П’єро Мандзоні доводить його до краю «лайном художника»; Кляйн, Берден, Абрамович розширюють визначення «твору мистецтва» від речі до жесту; Ворхол, Кунс, Хьорст роблять все навпаки, радикальний «речизм»
Не всі травматичні події і не кожного приводять до травми. Все ж таки у нас різні особи, вразливі точки та ресурси (у тому числі генетичні) та різні способи справлятися. Своєчасне та професійне втручання здатне як суттєво знизити ризик травми, так і зупинити її розвиток чи «вилікувати»
Диявол — ще та хитра сволота. Він не полює за пересічними душами, а спокушає лише тих, хто володіє потужною енергією та може повести за собою. Його приваблюють будь-які таланти. Люди, що вміють говорити пензлем чи пером. Тому охоче продиктував клятву латиною, а Тичина тремтячою рукою її підписав. Про наслідки ще не думав
Чи існує в сучасному світі альтернатива капіталізму? Чи держава має втручатися в економіку? У чому є головний ризик для повоєнної України? Які перспективи української залізниці? Чого і в кого варто вчитися Україні, щоби пережити шторм? Ці питання ми обговорили із науковцем-економістом Олександром Роднянським
Ворог — той, хто зробив боляче. Знову ж, болючі зовнішні обставини — уроки, необхідні для вдосконалення. Гадаю, пробачити комусь — означає відпустити прожите та йти далі. Іноді це нелегко. І потрібен час. Але, на мою думку, не пробачаючи, ми тупцюємо на місці. Це ж стосується і пробачення себе. Адже почуття внутрішньої провини таке ж гнітюче. Воно наче паралізує сили і сковує бажання рухатись вперед. І тільки пробачивши себе, можна жити повноцінно, дозволивши собі мати право на щастя. А ще вірю, що з пробаченням, немов із бумерангом. Хочу, аби мене теж пробачали
Конфлікт батьків та дітей — один із архетипічних конфліктів. Особливо яскраво він проявляється у долі геніїв. Навіть після смерті батька син може продовжувати з ним невидимий діалог. Наша розмова про сина великого Моцарта — композитора та музиканта Франца Ксавера Вольфганга, чиє творче життя та історія кохання назавжди пов’язали його з Україною. Доля Моцарта-молодшого ніби спеціально створена, щоби служити навчальним посібником для психоаналітиків. Це чудовий матеріал для письменників, кіносценаристів, істориків… І, цілком можливо, він колись стане основою для якогось українського шедевра
Я працюю над тим, щоб уроки підприємництва з’явилися в муніципальних школах Одеси. Це частина мого соціального договору з країною: я, як громадянин України, маю робити для її процвітання все, що в моїх силах. Та й повернути місту відібрану славу підприємницької вотчини також треба. Проєкт буде реалізовано за допомогою грантів ЮНЕСКО
Український художник, один із провідних майстрів українського авангардизму першої половини XX століття, Василь Єрмилов одного разу сказав: «Художників, як я, у двадцятих роках було небагато. Я не маю сумніву, що слава до мене прийде». Вона справді прийшла до нього, та лише після смерті…
Цей твір — не лише вершина творчості Баха, своєрідна енциклопедія всіх граней його творчості, а й унікальне музичне пророцтво, неймовірний бахівський експеримент, найвитонченіша «гра в бісер» у його спадщині
Не може бути сильної держави й народу без сильної культури. І ця сила не обов’язково має збігатися тільки з мовою чи національністю. Я, як українець, можу отримувати задоволення від читання Шекспіра або Гоголя, якого в мене язик не повертається назвати закордонним письменником. Або візьмемо Чехова, який народився в Таганрозі — місті, яке, на хвилиночку, історично було українським. Згадайте, як він сам себе називав із повагою до рідної землі й до самого себе: «Я українець!» А як можна взяти й викинути з української культури такого композитора, як Чайковський?