війна

Їх називають «другою армією України». Західна преса зазначає, що без них наша країна не змогла б вести війну та зупинити російське повномасштабне вторгнення. Йдеться про феномен українського волонтерства — унікальне явище в сучасному світі. Чи здатні волонтери стати акторами найнеймовірніших змін української держави та суспільства? Про це йтиметься на першому щорічному форумі волонтерської спільноти Social Camp 2023, який відбудеться в Одесі 22 липня

Складно оцінити вплив воєнних дій на бізнес. Десятки міжнародних компаній, від Deloitte до McDonalds, оголосили про припинення діяльності в Росії після її вторгнення в Україну рік тому. Мотиви були геть різними: від уникнення санкцій до захисту своїх співробітників, або просто демонстрація солідарності з народом України. А що ж сталося із бізнесом у самій Україні, адже бойові дії розповсюдились майже на всю територію? Чим живе країна зараз, та який бізнес вистояв?

Чи можна щиро радіти з невдачі, біди та навіть смерті іншої людини? Психічно нормальній, цивілізованій людині більше личить емпатія, ніж зловтіха. З іншого боку, російсько-українська війна «узаконила» радість від чужого страждання. Наскільки природною є для нас ця емоція? Що робити зі своєю зловтіхою?

Війна призвела до значних зрушень у суспільстві. Україна взагалі, та кожен українець зокрема, перебувають у стадії перезавантаження. Як переосмислити себе та бачення свого майбутнього внаслідок війни, змалювала Алла Петренко-Лисак, кандидатка соціологічних наук, доцентка факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Війна закарбовує в наших тілах і свідомості страшні досвіди смерті, втрати близьких, страху та приниження. Водночас вона допомагає українцям здобувати важкий, але такий необхідний досвід перемоги зла добром. Іншого шляху у нас немає

«Що це було?» — питання, яке не знаходить однозначної відповіді у тих, хто намагається зрозуміти сенс заколоту ПВК «Вагнер», котрий обговорює весь світ. Можливо, її вдасться знайти, вивчивши історію. Витоки явища, які ми сьогодні називаємо «приватна військова компанія», губляться у глибині століть і круто замішані на кривавому коктейлі з убивств, насильства, жаги наживи та неймовірних амбіцій

Створення колективної пам’яті про російсько-українську війну — надважливе завдання на шляху остаточного самовизначення України. Рушіями цього процесу є ми всі — академічні установи, науковці, дослідники, засоби масової інформації, державні установи та інституції, громадянське суспільство та кожен українець зокрема

Здатність жартувати під час війни є ознакою здорової психіки та способом унормальнити себе в ненормальній реальності. З 24 лютого 2022 року український гумор помітно змінився: став гострішим і подекуди торкається граничних тем. Замислюємося над трансформацією українського гумору разом із платформою культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» та науковцями

У поточній та повоєнній відбудові України надзвичайно важливою є роль приватного бізнесу — іноземного і вітчизняного. Водночас для залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій необхідно створити в країні відповідні інституціональні умови. Прозорість відносин між державою та бізнесом, спроможність реалізовувати проєкти відбудови, подолання корупції — ось головні чинники, що сприятимуть успішності процесу відновлення України

Тезу про те, що Російська імперія несла на завойовані території світло європейської освіти, було винайдено лише за радянських часів. До цього всім було надто очевидно, що принаймні у випадку з Україною все було геть навпаки — знаменита російська інтелігенція була плодом просвітницьких зусиль представників Києво-Могилянської академії

Національний банк України наполегливо працює над тим, щоби позбавити Росію фінансової здатності вести війну. Про чергові кроки у цьому напрямку, зокрема про включення РФ до «чорного списку» FATF (Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей), голова НБУ Андрій Пишний розповів під час великого заходу «Діалоги про відновлення України», що відбувся 8 червня у Києві за ініціативи видання NV

Російське вторгнення змінило для українців багато чого, якщо не все. Зокрема, і ставлення до російської культури та мови. Однак воно не скасувало факту білінгвізму українців, який формувався кілька століть. Для багатьох досі залишається відкритим питання: «наскільки продуктивно ставити знак рівності між російською мовою та злочинною владою?»