Вкрай важливим для перемоги є режим довіри, доброзичливості, взаємної підтримки між українськими громадянами. Виявляючи емпатію та турботу про ближнього, ти позитивно впливаєш на душевний стан людей. Навіть через повсякденну поведінку в тилу ти береш участь у боротьбі з ворогом

Культура країн не обмежується державним кордоном та етнічною приналежністю. У цьому сенсі українська культура — не виняток. Українці є співавторами різних проєктів — від ідеї Російської імперії до американського Голлівуду. Про те, як зберегти та примножити нашу спадщину, конвертувавши перемоги на фронті в активи впливу, ми поговорили з відомим українським кінознавцем, режисером, куратором Андрієм Алфьоровим

Наші діти, на жаль, майже щодня стикаються з війною. То мобільне попередження, то дорослі обговорюють черговий нічний обстріл, то жахливі картинки з гаджетів. Приховувати реальність — неможливо

Київський міжнародний економічний форум зразка 2023 року продемонстрував, що в українській бізнес-спільності зростає запит на зважену та далекоглядну економічну політику від держави в умовах війни. Зокрема, це стосується страхування воєнних ризиків, що є ключовим чинником для залучення іноземних приватних інвестицій. Також учасники форуму, серед яких були керівники провідних вітчизняних компаній, наголошують на необхідності захисту внутрішнього інвестора та зваженого ставлення до українського бізнесу

У таких протистояннях, як палестино-ізраїльський конфлікт, складно у формальній ретроспективі визначити, хто правий, а хто винний. Але є те, що зрозуміти й виправдати неможливо, — перетворення людини на звіра, що пожирає собі подібних. На жаль, таке неодноразово відбувалося у світовій історії. Страшно визнати, але у XXI столітті в кібуці Кфар-Аза, немов у краплі води, відобразився Голокост ХХ століття. Невже війни та трагедії людство нічого не вчать? Прислухаймося до того, що говорив з цього приводу Маріан Турський, 97-річний колишній в’язень Аушвіц-Біркенау

Як виглядатиме українське суспільство, багато в чому залежить від розуміння демографічних процесів, що відбуваються в Україні та за її межами, політичних рішень та зміни поведінки громадян. Про це ми говорили з ученим-демографом Еллою Лібановою

Не всі травматичні події і не кожного приводять до травми. Все ж таки у нас різні особи, вразливі точки та ресурси (у тому числі генетичні) та різні способи справлятися. Своєчасне та професійне втручання здатне як суттєво знизити ризик травми, так і зупинити її розвиток чи «вилікувати»

У війни, як у будь-якого складного явища, є безліч вимірів. Київський міжнародний економічний форум «Ціна свободи. Люди. Економіка. Бізнес», що 12 жовтня стартує в українській столиці, дає змогу розібратися у нових смислах нашого часу

Коли люди «винайшли» війну? Відповісти на це питання людству завжди було непросто, але й досі дуже важливо. Від цього залежить, яким ми бачимо майбутнє світової цивілізації. По суті, є лише два варіанти відповіді. Перший — війну спеціально ніхто не «винаходив», це природний результат боротьби за виживання під час біологічної еволюції. Другий — людство не приречене на війни, вони не зашиті від початку в природу людини, а є побічним наслідком культурної еволюції. Подивимося, що можуть розповісти про нас і наше майбутнє найперші війни в історії людства

Чи існує в сучасному світі альтернатива капіталізму? Чи держава має втручатися в економіку? У чому є головний ризик для повоєнної України? Які перспективи української залізниці? Чого і в кого варто вчитися Україні, щоби пережити шторм? Ці питання ми обговорили із науковцем-економістом Олександром Роднянським

Теорія поколінь, яку описали 1991 року Вільям Штраус і Ніл Хау в книзі Generations, з того часу обросла всілякими доповненнями й уточненнями. За цей час пішло в тінь покоління мовчазних та бебі-бумерів, на горизонт історії вийшли нові покоління: Z та Alpha, а покоління X та Y впевнено взяли кермо влади світом у свої руки. 24 лютого 2022 року життя людей в Україні кардинально змінилося. Чим відрізняються думки, почуття та поведінка різних поколінь в умовах війни?

Не може бути сильної держави й народу без сильної культури. І ця сила не обов’язково має збігатися тільки з мовою чи національністю. Я, як українець, можу отримувати задоволення від читання Шекспіра або Гоголя, якого в мене язик не повертається назвати закордонним письменником. Або візьмемо Чехова, який народився в Таганрозі — місті, яке, на хвилиночку, історично було українським. Згадайте, як він сам себе називав із повагою до рідної землі й до самого себе: «Я українець!» А як можна взяти й викинути з української культури такого композитора, як Чайковський?