Віднедавна знаменитий український комедійний актор «впав у дитинство». По-перше, він став дитячим письменником. По-друге, почав знімати анімаційні стрічки та незвичайні фільми для дітей. Редакція нашого альманаху поцікавилася, як почувається Віктор Андрієнко у цьому, як з’ясувалося, далеко не новому й органічному для нього статусі
Чому так непросто зняти гарне кіно про війну? Чи можна розповідати про війну з гумором? Навіщо у воєнний час потрібні казки? Про неочевидні аспекти кінематографічного процесу в Україні, що воює, розповідає режисер, актор, сценарист і письменник Віктор Андрієнко
Україна може обрати шлях післявоєнної автаркії та замкнення національного суспільства від міграції, а може обрати шлях Австралії, яка в 1947 році була економічно спаплюженою війною країною, в якій не вистачало робочих рук ні на що, а вже за десять років вона стала найзаможнішою державою світу із розрахунку ВВП на душу населення. І мені здається, що вибору в України не буде, бо дилема Populate or Perish перед нашою країною після війни буде стояти набагато гостріше, ніж вона стояла перед Австралією у сорокових роках
Сьогодні українську столицю важко уявити без цього пам’ятника. Часом здається, що гігантстська скульптура «Батьківщина-мати», яка сяє на сонці сталевими пластинами, стояла тут вічно… Про «війну пам’яті», стародавнє культурне і міфологічне коріння «київської Афіни», покровительки «вічного міста» Києва, розповідає експерт нашого альманаху, кандидат філологічних наук Владислав Міхеєв
Сьогодні, 28 липня, день Хрещення Київської Русі та День Української державності. Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний сказав: «Ціна нашої державності — кожен відвойований метр землі». Відібрані редакцією 30 книг — широкий погляд на історію України. Знайомство з цими джерелами дасть можливість краще зрозуміти історичний контекст, який сформував Україну такою, якою ми її знаємо сьогодні
Коли ти вимовляєш слова «поганий росіянин» або «хороший росіянин», то відмовляєшся від складного мислення про складний світ і потрапляєш до влади «диктатури предикату». Сесіль Вінтер в есе «Панівне позначаюче нових арійців» чудово показала, що дегуманізація — це психологічна пастка
Історія знає рідкісні випадки щасливих доль, коли ватажки загону головорізів ставали «батьками-засновниками» міст, держав та королівських династій. Нинішня розповідь — про зятя Ярослава Мудрого, ватажка справжнісінької середньовічної приватної військової компанії (ПВК), засновника норвезької столиці Осло Харальда Хардрада
Навесні цього року я повернувся з армії до роботи у «Стіконі». Тут на мене чекав новий виклик: до мобілізації я керував окремим підрозділом, а тепер очолив компанію. Враховуючи складне становище, в якому з початку війни опинилася будівельна галузь, мені доводиться вирішувати по-своєму такі ж складні завдання, як і раніше на фронті
Їх називають «другою армією України». Західна преса зазначає, що без них наша країна не змогла б вести війну та зупинити російське повномасштабне вторгнення. Йдеться про феномен українського волонтерства — унікальне явище в сучасному світі. Чи здатні волонтери стати акторами найнеймовірніших змін української держави та суспільства? Про це йтиметься на першому щорічному форумі волонтерської спільноти Social Camp 2023, який відбудеться в Одесі 22 липня
Складно оцінити вплив воєнних дій на бізнес. Десятки міжнародних компаній, від Deloitte до McDonalds, оголосили про припинення діяльності в Росії після її вторгнення в Україну рік тому. Мотиви були геть різними: від уникнення санкцій до захисту своїх співробітників, або просто демонстрація солідарності з народом України. А що ж сталося із бізнесом у самій Україні, адже бойові дії розповсюдились майже на всю територію? Чим живе країна зараз, та який бізнес вистояв?
Чи можна щиро радіти з невдачі, біди та навіть смерті іншої людини? Психічно нормальній, цивілізованій людині більше личить емпатія, ніж зловтіха. З іншого боку, російсько-українська війна «узаконила» радість від чужого страждання. Наскільки природною є для нас ця емоція? Що робити зі своєю зловтіхою?
Війна призвела до значних зрушень у суспільстві. Україна взагалі, та кожен українець зокрема, перебувають у стадії перезавантаження. Як переосмислити себе та бачення свого майбутнього внаслідок війни, змалювала Алла Петренко-Лисак, кандидатка соціологічних наук, доцентка факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка