Huxley
Автор: Huxley
© Huxley — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Science
5 хв. для читання

ТАРГАНОВА ОДІССЕЯ: науковці розгадали таємницю, як таргани завоювали наш світ

ТАРГАНОВА ОДІССЕЯ: науковці розгадали таємницю, як таргани завоювали наш світ
Поділитись матеріалом
Арт-оформлення: huxley.media via DALL·E 3

 

Рудий тарган, він же у повсякденному мовленні прусак, здавна є непроханим гостем у будинках людей. Якщо бути точними, «за паспортом» ця комаха називається Blattella germanica, тобто в перекладі з латини Тарган німецький. Але чому німецький? Невже він дійсно спочатку жив у Німеччині, а точніше в Пруссії, і саме звідти почав своє переможне вторгнення в інші країни? На ці запитання вирішили відповісти генетики, які опублікували дані свого дослідження в міжнародному науковому журналі Nature.

 

НЕ ЗОВСІМ ПРУССЬКИЙ ПРУСАК

 

Цікаво, що жителі Західної Німеччини називають німецького таргана французьким, а французи — російським. Утім, ще до висновків генетиків на неєвропейське походження таргана натякала сама етимологія цього слова. Лінгвісти стверджують, що воно походить від тюркського «тарган».

Зазвичай його співвідносять або зі значенням «розходитися» (розбігатися, розповзатися), або зі значенням «тікати». Що загалом логічно, враховуючи добре знайомі нам особливості типової тарганячої поведінки. Якщо не брати до уваги китайців, для яких тарган є інгредієнтом лікарських препаратів і в зацукрованому вигляді традиційними ласощами, люди ставляться до цих комах вкрай недоброзичливо.

Виникнувши у далекому палеозої, тарганоподібні налічують сьогодні понад 7500 видів. Причина нелюбові людини до них криється в тому, що інстинкт самозбереження наказує ставитися з пересторогою до будь-якої комахи — вона може раптово вкусити, вжалити, спробувати висмоктати кров.

Щоправда, заради справедливості варто зазначити, що в цьому сенсі прусаки абсолютно нешкідливі. Але вони небезпечні як рознощики інфекцій, як джерело алергічних реакцій, як ті, хто псує наші продукти, книги та інші речі.

 

ДИКИЙ РОДИЧ «СВІЙСЬКИХ» ЄВРОПЕЙЦІВ

 

Причому на європейських теренах руді таргани мешкають виключно в людських оселях, де є певний рівень тепла і вологості. Річ у тім, що прусак не переносить спеку вище +45C° і температуру нижче -5C°. Однак якщо в Європі для життя й розмноження йому потрібні «протиприродні» людські умови, то природне середовище проживання німецького таргана ніяк не може бути в Німеччині! Але тоді звідки він узявся?

Походження Blattella germanica тривалий час залишалося загадкою, поки за неї не взялися біологи Інституту Роуленда при Гарвардському університеті (Бостон, штат Массачусетс), які простежили шлях поширення рудого таргана по всьому світу. Сьогодні він мешкає в людських оселях на всіх континентах, крім Антарктиди — там для нього занадто холодно, та й будинків людей там майже немає.

Розселився планетою прусак дійсно з Європи — під час масових міграцій, колоніальних воєн і розвитку трансконтинентальної торгівлі. Але, як виявилося, у всіх рудих тарганів, що мешкають на різних континентах, є один спільний предок. Під час порівняння мітохондріальних генів експерти встановили, що генетично добре знайомий нам прусак найбільше близький до азіатського таргана Blattella asahinai.

Уперше його описали японські біологи, а пізніше й американські фахівці, після того як Blattella asahinai потрапив до США.

 

КАРЛ ЛІННЕЙ ВВІВ УСІХ В ОМАНУ

 

Автори дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, вважають, що німецький тарган жодного стосунку ні до Німеччини, ні до німців не має. Спочатку прусак-прабатько виник у Південній Азії і поширився по всьому світу виключно завдяки людині. Точніше, оптимальному для нього людському середовищу існування.

Німецьким південноазіатський тарган став через непорозуміння, в якому винен великий шведський біолог Карл Лінней, котрий був першим науковцем, що дав рудому таргану науковий опис. Він же 1776 року і назвав його Blattella germanica. З легкої руки Ліннея більшість учених свято увірувала в німецьке походження прусака.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

Щоправда, гарвардський біолог-еволюціоніст Цянь Тан уточнює: руді таргани не були вихідцями з Європи, але вони були там «одомашнені». Тан і його колеги проаналізували геноми 281 німецького таргана, зібрані в 17 країнах, включно з Австралією, Ефіопією, Індонезією, Україною та США. Вони використовували подібності та відмінності між геномами, щоб розрахувати, коли й де могли виникнути різні популяції.

Науковці виявили, що тарган Blattella germanica та його найближчий живий родич тарган Blattella asahinai відокремилися один від одного приблизно 2100 років тому. Жодної Пруссії ще не існувало, коли прусак уже почав заселяти Індію та М’янму.

 

У ВСЬОМУ ВИННІ ВІЙНА Й ТОРГІВЛЯ

 

Близько 1200 років тому Blattella germanica автостопом вирушив на захід, поки не дістався Близького Сходу. І тут йому дуже допомогли військові конфлікти та комерційні перевезення двох ісламських халіфатів — Омейядів і Аббасидів.

Приблизно 390 років тому рудий тарган почав поширюватися на схід із Південної Азії. Цьому значною мірою сприяли європейський колоніалізм і поява таких міжнародних торговельних монстрів, як Голландська та Британська Ост-Індські компанії.

Розвиток колоніальної торгівлі призвів до того, що через століття німецький тарган нарешті дійсно став «німецьким». На кораблях він дістався до Європи і вже звідси за надкороткий термін поширився по всьому світу.

Коментуючи підсумки роботи своїх колег, Клео Бертельсмаєр, дослідник інвазивних видів з Університету Лозанни (Швейцарія), вбачає їхню методологічну цінність у тому, що науковці змогли зіставити генетичні дані з історичними подіями.

Використання геноміки показує, що деякі численні види, які вважаються аборигенними для Європи, цілком можуть бути результатом «стародавніх вторгнень».

 

ТАРГАН — НЕ ОСТАННІЙ СИНАНТРОП

 

Дослідження дає змогу замислитися над тим, як розвиток міського середовища впливає на відбір та еволюцію різних біологічних видів. Річ у тім, що німецький тарган належить до так званих «синантропних організмів», тобто до тих, чий спосіб життя нерозривно пов’язаний із середовищем існування, яке сформувала не природа, а сама людина. Воно дає їм надійне укриття, стабільне джерело їжі та сприятливий мікроклімат.

Таких організмів, безхребетних і хребетних, дуже багато: ластівки, стрижі, горобці, щури, коти, собаки, кліщі, блохи, комарі, мухи. Чимало їх і серед рослин: кропива, дурман, блекота, лопух, волошка, кукіль. Німецькі таргани — одні з найуспішніших синантропів (у перекладі з грецької — «разом із людиною»).

На думку Франца Ессля, еколога з Віденського університету, своїм успіхом вони зобов’язані надзвичайній пристосовуваності. Ці комахи легко адаптуються до дуже зміненого середовища, зокрема до ніш, зайнятих людьми.

Рудий тарган являє собою ідеальне поєднання якостей, які дають йому змогу бути винятково успішним у світі, створеному людиною: короткий репродуктивний цикл, опортунізм і схильність до тривалих подорожей.

Найімовірніше, це не останні синантропи, які виявляться у процесі розвитку цивілізації. І такі дослідження допоможуть нам краще зрозуміти тих, із ким нам, можливо, доведеться існувати пліч-о-пліч.

 

Оригінальне дослідження: The origin of the cockroach: how a notorious pest conquered the world

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: