Huxley
Автор: Huxley
© Huxley — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Liberal Arts
5 хв. на читання

ТОП НАЙБІЛЬШ ЕМОЦІЙНИХ УКРАЇНСЬКИХ КЛАСИКІВ: Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Михайло Стельмах

ТОП НАЙБІЛЬШ ЕМОЦІЙНИХ УКРАЇНСЬКИХ КЛАСИКІВ: Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Михайло Стельмах
Поділитись матеріалом

 

Українська література завжди була дуже емоційною. Внутрішній світ людини, її чуттєва сфера — надскладне багатогранне утворення, цікаве для письменників та поетів, а також привабливий об’єкт для досліджень мовознавчого характеру.

Про актуальність цього вектора досліджень свідчить виникнення цілої науки — лінгвістики емоцій.

Huxley пропонує до уваги читачів ТОП-трійку найбільш емоційних творців класичної української літератури.

 

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

 

Михайло Коцюбинський найбільше любив сонце, квіти та дітей. Він служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу завжди ходив із квіткою у бутоньєрці. Коцюбинський вивів літературу на європейський рівень і неодноразово наголошував: «Настав час покінчити з обмеженістю та провінційною тематикою, традиційним описом сільського побуту, взятися за теми філософські, соціальні, психологічні».

Вже в ранніх творах Коцюбинського проявилися елементи імпресіонізму, психологізму, а також новий для літератури «граничний стан» людини, яка перебуває у розпачі.

Ліричний герой новели Intermezzo — надламаний інтелектуал-художник, який втомився від незліченних «треба» і нескінченних «повинен». Прагнучи до спокою та самотності, герой опиняється у повному безлюдді, наодинці з природою. Так починається його одужання.

А згодом він прощається з полями і йде «в люди» служити народу: «Душа готова, струни тугі, налагоджені, вона вже грає». Коцюбинський майстерно зобразив еволюцію внутрішнього стану художника, зміну його настроїв щодо людей — від повної байдужості, роздратування, навіть ненависті — до співчуття, готовності активно діяти їм на благо.

 

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

 

Феномен таланту Лесі Українки полягав у тому, що вона одночасно плідно працювала у різних літературних жанрах. Талант проявився в найрізноманітніших сферах — вона була поетом, драматургом, прозаїком, літературним критиком, публіцистом, перекладачем і фольклористом. Леся Українка володіла дванадцятьма іноземними мовами та перекладала вірші Гейне, Міцкевича, Байрона, Гюго й Гомера.

Поетеса створила понад двадцять драм, видала три книги поезії, писала казки, балади, поеми, повісті, оповідання, критичні та публіцистичні статті. Епістолярний жанр Лесі Українки хвилює розум: «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу».

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

Найкраще Леся Українка описала смуток. Для вербалізації цього емоційного стану у своїй поезії вона використовує іменники «туга» (39 разів у збірці віршів), «смуток», «сум», «журба», «жаль», «печаль», прикметники «сумний» (36 разів), «смутний», «журливий», «жалібний», «понурий», «безрадісний», дієслова «журитися», «смутитися», «сумувати», «тужити». Таке поєднання дозволяє поглиблювати, нарощувати загальну картину смутку:

 

Все тут журливе кругом сеї хати, —

Та найсмутніші отії кімнати,

Де безталанний поет умирав:

Все тут забрали, що можна забрати, —

Смутку ж ніхто не забрав

 

МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ

 

Зі скромного сільського вчителя, що червоніє під час зустрічі зі «справжніми радянськими поетами», Михайло Стельмах виріс до улюбленого письменника кількох поколінь, автора творів із мільйонними накладами, який не встигав відповідати на мішки листів від читачів.

Можливо, секрет такої популярності в тому, що автор добре розумів прояви людських емоцій, уважно та прискіпливо фіксував їх на сторінках своїх романів, де кожен пізнавав себе. Наприклад, у романі «Хліб і сіль» Стельмах описує емоції, не називаючи самі емоції. Описуючи почуття, автор використовує назви емоційних станів із епітетами, приділяючи особливу увагу деталям.

Найчастіше емоції персонажа ми зчитуємо за виразом очей, губ, чола, брів та щік, за характеристикою голосу, реакції тіла. І це справжній посібник для розуміння емоцій інших людей: «ображеним зойком верескнула панська душа», «починає тремтіти, як та вишня на холоді, — без жодного слова, без жодного крику», «в міжбрів’ї тремтить навскісна, як човник, складка, вона тільки й видає молодече, вперте хвилювання».

Дивно, але для опису негативних емоцій Стельмах дуже часто використовує усмішку героя і рекомендує зчитати з неї не лише емоцію радості, а й гніву та розчарування.

Пропонуємо домашнє завдання. Що почитати:

Михайло Коцюбинський. «Цвіт яблуні», збірка оповідань «З глибини», «Під мінаретами», «Сміх», Persona grata, «В дорозі», Intermezzo.

Леся Українка. «Бояриня», «Кассандра», Contra spem spero!, «Стояла я і слухала весну», «Давня казка».

Михайло Стельмах. «Хліб і сіль», «Чотири броди», «Зачарований вітряк», «Кум королю».

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: