Тетяна Ягодкіна. Фото з особистого архіву
Тетяна Ягодкіна народилася у м. Києві. З відзнакою закінчила Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка та Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, факультет живопису. 2004 року отримала грант Президента України для обдарованої молоді. З 2006-го — член Спілки художників України. Проходила стажування в Cite Internationale des Arts, Париж, Франція. Тетяна постійно бере участь у всеукраїнських та міжнародних виставках, пленерах, конкурсах.
В основі робіт Тетяни — класична реалістична школа живопису. Художниця трансформувала своє світосприйняття у притаманну лише їй манеру письма й техніку, що стало особливою рисою її творчості. Поле експерименту, який полягає у поєднанні класики та абстракції, — пейзаж, натюрморт і портрет.
Акорди кольору, які художниця ретельно добирає, емоційно яскраві та сильні. Завдяки лаконічно-монументальним композиціям роботи Тетяни не перевантажені зайвими деталями, насичені настроєм, емоцією та, водночас, мінімалістичні.
Який перший творчий момент у своєму житті ви пам’ятаєте?
У дитинстві їздила з батьком на пленери, які він проводив у Седніві для студентів НАОМА. Пам’ятаю, як малювала поряд з ним, як він прибирав зелену фарбу й казав шукати зелений з інших кольорів, пам’ятаю, як засмучувалась, що у нього виходило краще, ніж у мене.
Ще пам’ятаю склад-магазин із художніми матеріалами, також у Седніві. Високі рулони ґрунтованого полотна, коробки з тюбиками фарб, пачки пензлів, що стояли вертикально, «букетами» з різними номерами. Тоді я подумала: «Хочу малювати».
У чому полягає ваша творча амбіція?
Працювати щиро, не думаючи, подобається це комусь чи ні. Тоді отримуєш задоволення, і глядач також реагує, від цього відбувається взаємодія, розвиток — запрошення на пленери, пропозиції виставок, купівля та колекціонування моїх робіт. Це той обмін енергіями, що дає задоволення і відчуття сенсу життя.
Що стоїть на заваді здійснення ваших творчих амбіцій?
Необхідність заробляти регулярно. Мусиш витрачати емоційні сили та час не в тому напрямку.
З чого ви починаєте свій день?
Чай на веранді дому і споглядання саду. У будь-яку пору року. У ці хвилини відбувається єднання з навколишнім середовищем, моїм простором, землею, яка підживлює та дає енергію на новий день. Тому, до речі, і важко жити довго десь за кордоном, бо немає сили Моєї землі. Це складно пояснити словами, та й нема потреби, зараз багато хто відчув, відчуває це через вимушений від’їзд…
Якими митцями ви найбільше захоплюєтеся?
Вільям Тернер, Клод Моне, Хоакін Соролья, Даніель Гарпер, Юрій Химич, Андреа Серіо… Насправді, дуже багатьма художниками, хто живе кольором. В чиїх роботах є колористичне споглядання, або й експерименти. При цьому стиль, форма живопису може бути будь-яка.
Чи є у вашому житті хтось, хто вас постійно надихає?
Постійне джерело натхнення — місця, в яких я перебуваю, їх споглядання. Тому насолоджуюсь красою та естетикою, як у просторах, так і в побуті. Для свіжості сприйняття необхідно виїжджати, випадати з рутини життя й занурюватися у враження.
Дайте визначення музи. І хто є вашою музою?
Наш різний світ є музою.
Як ви реагуєте, коли стикаєтесь із переважаючим розумом чи талантом?
Це нормально! Це добре, навіть прекрасно. Нормальний процес. Я не можу бути геніальнішою за всіх, знаю, що маю свої переваги.
Як ви дієте, коли зіштовхуєтеся з перешкодами на шляху до успіху чи загрозою поразки?
Це задача, яку треба вирішити! Поетапно працюю над подоланням перешкод.
Як ви розумієте майстерність?
Це майстерність! Її одразу видно. Це багатоскладовий результат, що досягається шляхом довготривалого тренування й відпрацювання техніки.
У чому полягає ваша найбільша мрія?
Перемога та розвиток України. Можливість вільно писати, представляти своє мистецтво й мандрувати.
В Україні протягом останнього десятиліття змінилося…
Самоідентифікація. Гордість за країну. Рух іде, це приємно, та хотілось би ще швидше.
Хочу змінити у Києві…
Ставлення до архітектурних пам’яток, садиб, мозаїк, бо дуже болить, коли не цінують, не бережуть.
Якщо не ваше рідне місто, то яке місто в Україні?..
Можливо, Івано-Франківськ, Львів…
Метафора, літературний герой, асоціація для сучасної України…
«Рембо», Давид, що поборов Голіафа. Як у Т. Г. Шевченка: «Борітеся — поборете!»
Чи є фраза, з якою ви йдете дорогою життя?
Дивитися і бачити.