Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Liberal Arts
6 хв. на читання

УКРАЇНСЬКЕ КОХАННЯ ФЕРЕНЦА ЛІСТА

УКРАЇНСЬКЕ КОХАННЯ ФЕРЕНЦА ЛІСТА
Поділитись матеріалом
Ференц Ліст / familypiano.com

 

Це історія великого і трагічного кохання, що почалося в Україні, а завершилося на італійській землі. Композитор Ференц Ліст, якого обожнювала вся Європа, зустрів у Києві графиню Кароліну Сайн-Вітгенштейн. Ця зустріч подарувала нам цілу низку музичних шедеврів, назавжди зробивши Ліста частиною українського культурного міфу.

 

ЧИ МОЖЕ ПЕКАР БУТИ АРИСТОКРАТОМ?

 

Ференц Ліст стверджував, що належить до аристократичного роду. Дивлячись на музиканта з великосвітськими манерами, складно було повірити, що це не так. І все ж… Його прадід був простим селянином. Угорською слово «ліст» означає «борошно». Курйоз у тому, що пекарі в його родоводі справді були, але по лінії матері.

Першим інтелігентом у родині був дід Георг. Від нього беруть початок велелюбність, релігійність та музичний хист Ференца. Ким тільки не працював Георг: і вчителем, і нотаріусом, і кантором у храмі. Він віртуозно володів скрипкою, органом, спінетом. Не менше, ніж музику, дід шанував жінок.

Звичка одружуватися подарувала йому аж 25 дітей, один з яких, Адам, став батьком майбутнього композитора. Мабуть, «потрібні» гени якимось чином поступово накопичувалися в роду. Адам Ліст почав із гри на віолончелі в «угорському Версалі» — розкішному маєтку австро-угорських князів Естерхазі.

Закінчивши гімназію, Адам став послушником у монастирі, де потоваришував із Карлом Фрідріхом — майбутнім батьком композитора Ріхарда Вагнера. Неймовірно, але факт: сини друзів-францисканців, Ріхард і Ференц, теж стануть друзями.

 

Портрет Ференца Листа, литография, 1824
Портрет Ференца Ліста, літографія, 1824 / wikipedia.org

 

У ВСЬОМУ ВИННІ ГЕНИ!

 

Утім, ченцем Адам так і не став — з монастиря його вигнали через поганий характер. Та попри шалену закоханість у музику, Адам не став і музикантом. Він зробив у Естерхазі непогану кар’єру — писар, старший писар, головний доглядач за вівчарським бізнесом. Але ж Адам хотів іншого — грати! І це занурювало його у важку депресію.

Виявивши в синові музичний талант, Адам Ліст вирішив реалізувати з його допомогою мрію про музичну кар’єру. Треба сказати, що батько навіть перевиконав план: його єдиний син став не тільки видатним композитором, а й ченцем.

Успадкувавши на генетичному рівні піддатливість жіночому впливу, релігійність і музичний хист, Ференц мріяв бути дворянином не менше, ніж батько музикантом. І це йому теж вдалося.

1859 року імператор Франц Йосиф I посвятив композитора в лицарі. На жаль, залишити у спадок синові приставку «фон» до прізвища Ліст не зміг — той раптово помер. Довелося передати титул дядькові Едуарду, який потім передав його своєму синові. З його смертю історія лицарів фон Ліст припинилася остаточно.

 

МІЖ МУЗИКОЮ Й БОГОМ

 

Перші гроші Ференц почав заробляти в 9 років. Почувши його виступ, 5 угорських аристократів дали гроші йому на щорічну стипендію. Становлення Ференца як музиканта не було ані легким, ані безхмарним. Особливо для його батька, який перебував у принизливій залежності від князівської влади.

Та маленькому генію пощастило — одним із його вчителів став сам великий Сальєрі, котрий, як відомо, зовсім не труїв великого Моцарта. Також юного Ліста дуже надихнуло знайомство з Бетховеном, який благословив його поцілунком у лоб. Далі на «нового Моцарта», як стали іменувати Ференца, чекали Паризька консерваторія й тріумфальне підкорення Європи.

У 16 років Ліст переживає першу духовну кризу. Місце нот займають Новий Заповіт і трактат Фоми Кемпійського «Про наслідування Христа». Він вирішує піти в монастир. Від цього кроку юнака відмовляє батько, переконуючи, що його покликання — музика, а не релігія.

Дякувати богу, Ференц тоді дослухався до батька! У 1847 році зірка Ліста засяяла й над територією України. Його гастрольний тур включав Київ, Житомир, Немирів, Бердичів, Кременчук, Одесу, Миколаїв і Єлисаветград (нині Кропивницький).

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ЖЕРТВА КИЇВСЬКИХ ШУЛЕРІВ

 

У Києві публіка в буквальному сенсі носила піаніста на руках, причому разом із кріслом. Ігнорувати фанатичну любов українців було геть неможливо. Тому Ліст, який спочатку планував дати всього 3 концерти в Києві, дав 18.

В українській столиці на нього чекало 3 сюрпризи. По-перше, він отримав за це пристойний гонорар. По-друге, програв його в карти місцевому шулеру. Зрештою, треба ж було якось підтримувати репутацію зірки — ловеласа, картяра та гульвіси! По-третє, зустрів у Києві кохання всього свого життя.

Останній концерт Ліст, який програв усе вщент, давав безкоштовно — на користь українських дітей-сиріт. Вхід коштував 1 карбованець. Проте одна з відвідувачок, Кароліна Сайн-Вітгенштейн, заплатила 100 й залишила імпресаріо Ліста запрошення відвідати її маєток на Вінничині. Вранці композитора, який забув про запрошення, розбудили — за ним прибула карета від пані Вітгенштейн.

 

Портрет Каролины Сайн-Витгенштайн, 1847
Портрет Кароліни Сайн-Вітгенштейн, 1847 / wikipedia.org

 

ЖІНОЧЕ БОЖЕВІЛЛЯ

 

Чого ж не пристати на таку привабливу пропозицію? У кишені композитора майже ні копійки, а за плечима чималий досвід спілкування з жіночою статтю. Худий, високий, блідий, з гарним волоссям, харизматичний Ліст подобався жінкам.

Ганс Крістіан Андерсен згадував, що «коли він заходив до салону, приміщенням немов би пробігав електричний розряд: майже всі пані підводилися на ноги, й промінь світла осявав їхні обличчя». Перед концертом він завжди знімав і кидав на підлогу рукавички, які прихильниці розривали на дрібні шматочки, щоб забрати з собою бодай «часточку Ліста».

У 30-х роках у Ліста почався бурхливий роман з подругою Жорж Санд, графинею Марі д’Агу. Вона була заміжня, на 6 років старша за Ліста, мала 2 дітей. Але це не завадило їй подарувати Лісту доньок Бландіну та Козиму (ту саму, яка згодом вийде заміж за його друга Ріхарда Вагнера), а 1839 року — єдиного сина Даніеля.

Марі була страшенно ревнивою, хоча й не без підстав. До того ж вона була не єдиною ревнивицею. Графиня Ольга Яніна, наприклад, погрожувала композитору отруєним кинджалом і револьвером. А Шопен посварився з Лістом після того, як дізнався, що той використовує його квартиру для побачень. Проте в довгій низці закоханостей та інтрижок Кароліні Сайн-Вітгенштейн була призначена особлива роль…

 

КОХАННЯ, ЩО СТАЛО МУЗИКОЮ

 

Біля воріт маєтку Кароліна зустрічала Ференца з особливими почестями — у буквальному сенсі хлібом із сіллю. Перший день у гостях пройшов під розмови про Гюго (французькою) і про Данте (італійською). На другий день знайомства 28-річна красуня стала коханкою Ліста.

Народилася вона на території нинішньої Черкаської області в родині великого землевласника Івановського, який дав дочці блискучу освіту. А 1836 року насильно видав заміж за Миколу Вітгенштейна, сина знаменитого фельдмаршала, героя війни 1812 року. Незважаючи на народження доньки Марії, шлюб виявився нещасливим, і віднедавна подружжя жило порізно.

Зустріч композитора з Кароліною подарувала світові не лише дивовижну історію кохання, а й справжні «українські» шедеври Ліста. Один із них — цикл фортепіанних п’єс «Колосся, зібране після жнив у Воронинцях», присвячений маленькій Марії Вітгенштейн.

У п’єсах звучать теми українських пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри». В Україні, на Хмельниччині, було створено й всесвітньо відому Угорську рапсодію №2. Вершиною розвитку української теми у творчості Ліста стала симфонічна поема «Мазепа».

 

Ференц Лист, поздние годы жизни
Ференц Ліст, пізні роки життя / wikipedia.org

 

СВЯЩЕНИК І БУДДИСТКА: КОХАННЯ ДО ГРОБУ

 

Композитор зізнавався, що знайшов у своїй коханій все — «вітчизну, домашнє вогнище й вівтар».

Виїхавши за кордон, Ференц і Кароліна оселилися у Веймарі. Попри клопотання покровителів та численні спроби укласти шлюб, вони так і не змогли цього зробити: через інтриги російського імператорського дому сам папа римський змушений був відкликати свій дозвіл.

Зневірившись знайти сімейне щастя, Ференц Ліст 1865 року прийняв сан священика й перебрався до Ватикану. Кароліна оселилася поруч, але в центрі її духовних пошуків опинилося не християнство, а буддизм. Вони майже припинили бачитися, проте писали одне одному зворушливі листи.

До кінця життя на його робочому столі стояв портрет Кароліни, а в її квартирі — погруддя Ференца. Помер великий композитор 31 липня 1886 року. Незадовго до смерті він виконав свою улюблену п’єсу — ту саму, яку колись написав в українському маєтку Вітгенштейнів. А через 7 місяців не стало й тієї, кого він кохав.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: