Сергій Шибіркін. Серія : : p h o s p h e n e : :, сінтографія : : airbreak : :, 2023 / Facebook, «Сіль-Соль»
Світ навкруги сповнений страждань, несправедливий, жорстокий та непередбачуваний. І ми реагуємо на те, що відбувається, невдоволенням, страхом, гнівом, відчаєм… Як знайти в собі сили жити далі? Як знайти сенс життя й відчути себе щасливим? Якщо ви ставите собі подібні запитання — ви не самотні! Одну з найкращих відповідей на них дала філософія стоїцизму, актуальність якої сьогодні важко переоцінити.
ЗНАЙТИ БАЛАНС МІЖ ВНУТРІШНІМ ТА ЗОВНІШНІМ
Філософія стоїків, що виникла в античній Греції у ІІІ столітті до нашої ери, починаючи з 80-х років минулого століття переживає черговий ренесанс.
Стоїцизм не дарма називають «філософією важких часів». Це одна з найбільш практичних філософій, яка звертається до конкретних ментальних потреб конкретної людини. Тому недивно, що сучасний стоїцизм дедалі більше дрейфує в бік психології та психотерапії.
Серед багатьох десятків стоїчних мислителів вирізняються троє — Сенека, Епіктет і Марк Аврелій. Ці філософи, вправно відстежуючи та інтерпретуючи емоційні реакції, рекомендували зосередити свою увагу не на переробленні світу, а на переосмисленні себе у світі.
Для цих античних мудреців було очевидно — якщо світ змінити не можна, треба змінити те, що можна. А саме — своє ставлення до світу. Головна тема, яка цікавила стоїків, — пошук балансу між внутрішнім і зовнішнім.
«НАЛАШТУВАТИ» СЕБЕ НА КРАЩЕ ЖИТТЯ
Життєвою метою для стоїків є евдемонія, тобто «благе життя», наповнене процвітанням і щастям. Як жити таким життям? — ось центральне питання філософії стоїцизму! І стоїки знайшли засіб: атараксія — стан блаженної незворушності, безтурботності, якого досягає мудрець.
Але що ж потрібно зробити, аби досягти цього блаженного стану? Стоїки знайшли відповідь і на це запитання: слід почати «жити своїм життям», захистивши його від зазіхання зовнішніх сил та впливів.
Джерело благого життя і справжньої свободи від обставин міститься не зовні, а всередині людини. Щоб звільнитися і почати жити «від власної особи», потрібно проявити волю й усвідомленість. Потрібно позбутися ілюзій і самообману та чесно подивитися на зміст твого життя. Саме це разом зі стоїками ми зараз і спробуємо зробити.
ДОВІРСЯ ДОЛІ ТА ПРИПИНИ ХВИЛЮВАТИСЯ
Фаталізм — чудовий спосіб зберегти спокій духу. Згідно з Сенекою, велика втіха знати, що доля тебе тягне не самого, а разом з усім Всесвітом. Ти — актор у вселенській п’єсі, задум якої тобі невідомий. Єдине, що тобі залишається: довіритися долі й зіграти свою роль якнайкраще — це твоя зона свободи.
За Епіктетом, бажати непередбаченого небесами — означає робити себе нещасним. Якщо ти цар, намагайся бути хорошим правителем для своїх підданих. Якщо ти пастух, то паси якнайкраще овець. Задовольняйся тим, що є.
Підлаштовуй свої бажання під реальність, а не реальність під бажання. І тоді ти будеш умиротворений, занепокоєння й невдоволеність перестануть роз’їдати твою душу.
Формула стоїчного щастя — мужність залишатися безтурботним перед лицем життєвих негараздів. Марк Аврелій закликає стати схожим на скелю, об яку б’ється хвиля, не викликаючи в ній жодних змін.
ПОКРАЩУЙ ТЕ, ЩО КОНТРОЛЮЄШ
Щоби стати щасливими, потрібно певним чином трансформувати світосприйняття та емоційне життя. Насамперед зрозуміти, що у світі існують 2 класи речей. Одні речі ви можете контролювати, інші — ні. Стоїки рекомендують зосередити зусилля на перших і припинити витрачати час на другі.
Скажімо, чи можеш ти змінити минуле? Ні. То навіщо шкодувати про те, що все склалося не так, як хотілося? Те ж саме стосується й непідконтрольного тобі майбутнього. Єдине, що є у людини, — коротка мить сьогодення. Це все, чим вона хоча б частково володіє. Але якщо ти незадоволений сьогоденням, то витратиш час даремно. Розумніше сконцентруватися на тому, що контролюєш, — на цілях і цінностях.
Наприклад, на чесності, шляхетності, працьовитості, професіоналізмі, тож варто дбати не стільки про зовнішні щодо нас речі, скільки про внутрішні! Адекватно обираючи цілі, ви значно покращите своє життя та уникнете фрустрацій і розчарувань.
АДАПТУЙСЯ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Стосовно зовнішніх подій, того, що поза нашим контролем, стоїцизм радить обрати таку позицію. Не варто мріяти про найкращий варіант свого майбутнього. Натомість уявляйте найгірший сценарій з усіх, що можуть з вами статися.
Негативна візуалізація — свого роду фаталістична адаптація до невизначеності та мінливості цього світу, психологічна готовність прийняти будь-який результат. Це не тільки профілактика від страждання, яке може спричиняти незадоволене бажання, а й від недооцінки того, що вже є.
У вас хороша робота, але ви незадоволені темпами кар’єрного зростання? Уявіть, що завтра вас понизять або взагалі звільнять. Багатство, здоров’я, краса — все це минуще. Це не ваша заслуга, а дар долі, який у будь-який момент може бути затребуваний назад.
Ваша заслуга є лише в тій зоні, яку ви контролюєте, — у зоні роботи над собою.
ПОМІРНІСТЬ І САМОКОНТРОЛЬ
Якщо ж вам здається, що без чогось ви станете нещасними, спробуйте за порадою Сенеки «прокачану версію» негативної візуалізації — відмовтеся на якийсь час від звичних речей, без яких «неможливо жити». Покинувши зону комфорту, ви дізнаєтеся багато нового про реальні межі своєї свободи, силу волі та самоконтроль!
Не будь-якою можливістю варто користуватися, не будь-яке бажання варто задовольняти. Практикуючи самоконтроль і поміркованість, людина уникає небезпеки стати жертвою «зовнішнього». Сенека невипадково порівнює гонитву за задоволеннями з полюванням на звіра, здатного розтерзати мисливця.
Справа не тільки в згубному пересиченні, а й у формуванні залежності, коли людина стає рабом своїх бажань і звичок. Стримавши себе, вона відчуває радість, яку можна порівняти з радістю перемоги над ворогом, що бажає її поневолити.
Вольовий аспект дуже важливий для стоїків, оскільки розвиток вольового центру особистості підвищує шанси на краще життя. Поміркованість і самоконтроль мають безпосередній стосунок до питання про людську свободу — до того, чим ми насправді заради досягнення благих цілей можемо керувати.
РОЗМІРКОВУЙ ЯК УЧАСНИК І СПОСТЕРІГАЧ
Поверненню контролю над собою і своїм життям, звісно, там, де такий контроль можливий, сприяє й стоїчна медитація. Вона являє собою регулярні роздуми про свої реакції на події, які відбувалися протягом дня. Про те, наскільки ці реакції відповідали стоїчним принципам.
Щоб адекватно проводити такий аналіз, Епіктет рекомендував використовувати два ментальних регістри: бути одночасно й учасником подій, і їхнім стороннім спостерігачем. У такий спосіб можна оцінювати розумно і себе, і тих, хто оточує, — ніби збоку.
Проте ви помилитеся, якщо вирішите, що стоїцизм пригнічує емоційну сферу, протиставляючи їй розум.
Завдання стоїчної практики — не боротьба з емоціями. Її мета — усунути руйнівний вплив негативних емоцій на людину. Страх, гнів, ненависть — це те, що заважає нам бути собою, насолоджуватися розумною досконалістю світопорядку.
Стоїцизм прагне забрати з нашого життя тривогу, безвихідь і абсурд, а замість них подарувати нам радість, осмисленість та красу.
КРАЩІ КНИГИ ПРО СТОЇЧНІ ПРАКТИКИ
Массімо Пільюччі
- «Щасливе життя. Посібник зі стоїцизму для сучасної людини»
- «Як бути стоїком. Антична філософія і сучасне життя»
Маркос Васкес
- «Стоїки перемагають. Ментальні тренування для подолання життєвих труднощів»
Джон Селларс
- «Як жити. Уроки стоїцизму від Епіктета, Сенеки та Марка Аврелія»
Вільям Б. Ірвін
- «Радість життя»
- «Шлях стоїка»
Раян Голідей
- «Стоїцизм на щодень»
- «Щоденник стоїка. 366 запитань до себе»
- «Як розв’язують проблеми сильні люди»
Дональд Робертсон
- «Думай як римський імператор»