Мартин Гал
Український письменник
Liberal Arts
5 хв. на читання

ВЕЛИКІ ФРАНЦУЗЬКІ МОРАЛІСТИ: Блез Паскаль — «французький Леонардо» та автор прозрінь

ВЕЛИКІ ФРАНЦУЗЬКІ МОРАЛІСТИ: Блез Паскаль — «французький Леонардо» та автор прозрінь
Поділитись матеріалом
Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop

 

Цього літа виповнилося рівно 400 років від дня народження Блеза Паскаля (1623–1662) — одного з універсальних геніїв людства. Фізика і геометрія, механіка й теологія, філософія й література, математика та гідростатика — ось неповний перелік галузей людських знань, у кожній з яких французький науковець проявив свої видатні здібності і домігся вагомих результатів.

Досягнення Паскаля настільки багатогранні й важливі, що заснований мною титул «французького Леонардо» якнайточніше характеризує значущість особистості вченого. Проживши лише 39 років, Паскаль зумів зробити фундаментальні відкриття в гідростатиці, теорії ймовірності та проєктивній геометрії. Винайшов першу лічильну машину та гідравлічний прес.

Завдяки Паскалю в Парижі з’явився перший громадський транспорт: карета на 8 осіб — омнібус (латиною — «для всіх»), що постійно курсувала за визначеним маршрутом. Одиниця тиску в Міжнародній системі названа на його честь. Імператор Наполеон високо цінував розум Паскаля і стверджував, що зробив би його сенатором. Найвідоміше парі в історії релігії називають парі Паскаля.

Але багатьом із нас Блез Паскаль цікавий як письменник і філософ, автор «Думок» — книжки, де блискучий літературний стиль допомагає розкрити погляди науковця на людську природу, його ідеї про Бога й мораль, про сутність віри та добра.

Усі ці точні філософські роздуми, як і відкриті ним закони фізики, претендують на те, щоб стати абсолютними істинами, аксіомами правил людського буття.

 

Тонкі уми дивуються Паскалю як письменникові найдосконалішому в найвеличніше століття французької мови. Кожен рядок, що вийшов з-під його пера, шанується ніби дорогоцінний камінь

 

Жозеф Бертран

 

БІОГРАФІЯ ВУНДЕРКІНДА ТА ЙОГО ГЕНІАЛЬНІ ВІДКРИТТЯ

 

Блез Паскаль з’явився на світ 19 червня 1623 року в сім’ї керівника податкового відомства Етьєна Паскаля і Антуанетти Бегон у місті Клермон-Ферран, розташованому в центральному регіоні Франції. У віці трьох років Блез залишився без матері. Вихованням та освітою хлопчика керував його батько, який сам був талановитим математиком і навіть уславився тим, що досліджував алгебраїчну криву, відому тепер як «равлик Паскаля».

Педагогічний план Етьєна Паскаля передбачав поетапне навчання: з 12 років — мови, з 15 — точні науки. Побачивши неабиякий інтерес сина до геометрії, він сховав усі книжки з математики, щоб не відволікати його від вивчення мов, що, однак, не завадило юному Блезу креслити вугіллям на підлозі геометричні фігури та наново доводити теорему Евкліда про суму кутів трикутника. Неймовірна обдарованість сина змусила батька Паскаля змінити своє рішення, і незабаром він дозволив Блезу вивчати математичні книги.

Таємниці природи та загадки науки з раннього дитинства відкривалися йому.

Одного разу, у віці 11 років, Блез випадково зачепив ножем фаянсове блюдо — воно зазвучало, але хлопчик помітив: якщо взяти тарілку рукою, то звук зникає. Намагаючись знайти цьому пояснення, він провів кілька акустичних експериментів, результати яких пізніше виклав у «Трактаті про звуки».

З 14 років Паскаль відвідує щотижневі семінари відомого математика того часу Марена Мерсенна, де знайомиться з геометром Жераром Дезаргом. Блез ретельно вивчає його геометричні ідеї, доповнює і покращує їх, і 1640 року виходить перше друковане видання наукових пошуків Паскаля — книжка «Дослід про конічні перерізи».

У 19-річному віці, бажаючи допомогти батькові в його нескінченних арифметичних операціях з обчислення податків, Блез винаходить першу у світі лічильну машину, яку назвали «паскаліною». Паскаль виготовив близько 50 арифмометрів, але через високу собівартість їхній продаж не був успішним і прибутку не приніс.

Незважаючи на це, лічильну машину Паскаля було запатентовано, а її виготовлення без дозволу автора винаходу каралося величезним штрафом. Через 200 років закладені Паскалем принципи будови машини слугували основою виробництва механічних калькуляторів, що стали предметами широкого вжитку.

 

Вычислительная машина Паскаля Pascaline — CnAM 823-1
Обчислювальна машина Паскаля Pascaline — CnAM 823-1 / wikipedia.org

 

Серед хрестоматійних відкриттів Блеза Паскаля — закон про тиск на рідину чи газ, що передається однаково в усіх напрямках. Учні 7 класу на уроках фізики вивчають його як основне рівняння гідростатики, згідно з яким працюють гідравлічні преси та гальмівні системи автомобілів.

А 1648 року на вежі Сен-Жак у Парижі Блез Паскаль провів заміри атмосферного тиску, повторивши легендарний експеримент учня Галілея — Еванджелісти Торрічеллі (1608–1647), про який також згадують у школі.

Геній Паскаля залишав слід усюди, де він виявляв науковий інтерес. Зокрема, в результаті листування з математиком П’єром Ферма вченому вдалося закласти фундамент нового розділу математики — теорії ймовірності. Паскаль навіть повідомив листом Паризьку академію наук про план написання праці — «Математика випадку».

Єдине, що з юності заважало розвитку всієї потужності творчих здібностей Паскаля, був поганий стан його здоров’я. Безперервні головні болі — а сучасні лікарі підозрюють, що Паскаль страждав на пухлину головного мозку, — мучили вченого протягом багатьох років життя і стали причиною його передчасної смерті.

Долі було потрібно, аби Паскаль став справжнім обранцем Бога і за такий короткий проміжок часу зміг зробити те, що неможливо виконати, навіть проживши два або три тривалі життя.

 

«ДУМКИ» (1670)

 

Нехай не дорікають мені за те, що я не сказав нічого нового: нове саме розташування матеріалу; гравці у м’яч б’ють по одному й тому самому м’ячу, але з неоднаковою влучністю. З тим самим успіхом мені можна дорікати за те, що я вживаю з давніх-давен придумані слова. Варто по-іншому розташувати одні й ті самі думки — і виходить новий твір, так само як, коли по-іншому розташувати одні й ті самі слова, вийде нова думка

 

Блез Паскаль

 

У 1657–1658 роках Паскаль починає роботу над релігійною апологією, в якій планує захистити релігію від нападок атеїзму. Але через важку хворобу і подальшу, 19 серпня 1662 року, смерть дописати книгу йому так і не вдалося. Передбачувану назву книги «Думки про релігію та інші предмети» Вольтер згодом скоротив до короткої назви, яка стала всесвітньо відомою, — «Думки».

«Думки» Паскаля — це геніальна чернетка незакінченої книги, архітектура якої опинилася цілком у владі видавців. За тривалу історію публікацій мав місце найрізноманітніший порядок розташування в книзі 912 розрізнених фрагментів, залишених нам автором; і ця структура залежала від релігійних, літературних і навіть політичних настанов видавництв.

Канонічного видання «Думок» досі немає, а суперечки про порядок розташування фрагментів у книзі Паскаля не вщухли й донині. За текстуальну основу «Думок» у XXI столітті беруть або видання Дегранжей 1964 року, або так зване трьохсотрічне видання Повного зібрання творів Паскаля 1964–1992 років, опублікованого під керівництвом Жана Менара.

Але суть не в тому, в якому порядку викладає свої погляди Паскаль, важливо те, що саме він говорить.

«Думки» — це книга, де маленьке «я» людини на ім’я Блез Паскаль стає всеосяжним феноменом «Я» загальнолюдського, і коли автор говорить у першій особі, то він завжди має на увазі всіх — нашу третю особу: «Говорячи про свої праці, інші автори твердять: „Моя книга, мій коментар, моя історія“. Краще б казали: „наша книга, наш коментар, наша історія“».

«Думки» — це найчистіше джерело гуманізму. Паскаль розглядає і велич, і нікчемність людини як абсолютну норму буття, бо не вірить у моральний прогрес людства. Історія людства не вселяє йому оптимізму, але він розуміє, що покращувати людство йому під силу: «Як камінь, кинутий у море, має вплив на все море, так кожна людина має вплив на все людство».

 

Титульный лист книги Паскаля «Мысли о религии и других предметах»
Титульний аркуш книги Паскаля «Думки про релігію та інші предмети» / abebooks.fr

 

Паскаль досліджує сутність людини з точністю геометра і намагається узаконити своє унікальне світосприйняття подібно до відкритих ним фізичних закономірностей.

Мислення як величезна людська можливість розглядається Паскалем у невідривній єдності з устроєм усього Всесвіту: «Велич людини — в її здатності мислити. Простором Всесвіт обіймає та поглинає мене, малу крапку; думкою обіймаю Всесвіт я».

Точно мислити, означає — правильно жити та правильно чинити: «Намагатимемося ж мислити гідно — у цьому основа моральності».

Паскаль упевнений: неможливо зберегти людину, не зберігши при цьому Бога.

Парі Паскаля для самого Паскаля — безпрограшне: «Якщо Бога немає, а я в Нього вірю, я нічого не втрачаю. Але якщо Бог є, а я в Нього не вірю, я втрачаю все».

Однак релігійність письменника і науковця не напускна, не вигадана, вона випливає з глибин його серця, не випадкової, а Богом обраної людини.

І ми розуміємо, що бути Паскалем нікому з нас не до снаги, бо такі люди з’являються в однині і стоять вузькою шеренгою на плацу вічності як гордість та слава людства.

Ми можемо тільки спробувати сприйняти своїм розумом моральні заповіти Блеза Паскаля і постаратися хоч певною мірою слідувати їм.

Вдасться нам це чи ні — це вже не питання, бо сама спроба стати досконалішими й добрішими завжди гідна схвалення.

 

ЖИТИ ЗА ПАСКАЛЕМ. ОЛЕКСАНДР ДІАНІН-ХАВАРД, ІЗ КНИГИ «7 ПРОРОКІВ» (2023)

 

«Жити за Паскалем — означає віднайти своє серце, прийняти його як центр особистості та фундамент розуму і волі.

Жити за Паскалем — означає жити в пошуках істини й передавати людям цю істину витончено та доступно. Переконувати, а не перемагати.

Жити за Паскалем — означає усвідомлювати свою нікчемність без Бога і свою велич із Ним. Пізнавати себе.

Жити за Паскалем — означає не ховати порожнечу свого життя без Бога в розвагах або трудоголізмі.

Жити за Паскалем — означає серйозно піклуватися про спасіння своєї душі. Не терпіти духовної байдужості.

Жити за Паскалем — означає жити реалістично, роблячи усвідомлений вибір, а не наївно, у мріях про Прогрес.

Жити за Паскалем — означає вибирати між Розп’ятим Христом і небуттям».

 

ВЕЛИКІ ФРАНЦУЗЬКІ МОРАЛІСТИ: Франсуа де Ларошфуко — аристократ письма, автор афоризмів про мораль

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: