ВІД «ЕНЕЇДИ» Й «СОБОРА» ДО «ІНТЕРНАТА» ТА «БАБОРНІ»

 

Лікнеп для тих, хто знає про українську літературу лише те, що вона є, а також для тих, хто знайомий з нею набагато більше.

Відповідь на запитання: «Що варто почитати з української літератури? » — і проста, і складна водночас. Для україномовної аудиторії актуальніше інше питання: «Що новенького у письменника А, Б, В?» Але якщо йдеться про тих, хто серйозно зацікавився українською літературою лише нещодавно, то все складніше.

Оскільки «новеньке» в даному випадку може означати не тільки нещодавно видане, а й те, що побачило світ давно, проте досі не прочитане. Або прочитане ще у шкільні роки, але як обов’язковий твір навчальної програми.

А такі творіння, як відомо, сприймаються зовсім інакше, ніж те, що читається добровільно та для душі. З урахуванням цього фактора Huxleў склав власний список must-read україномовних творів, написаних упродовж більш ніж двох останніх століть.

 

#1 І відкриває його «Енеїда». Але не Вергілія, а Івана Котляревського. Для давньоримського поета історія царевича спаленої Трої була історією пригод предка засновника Риму. Його ж український колега через два тисячоліття, а точніше у 1798 році, скористався класичним сюжетом, щоб колоритно, а подекуди і з гумором розповісти про долю українського козацтва після того, як Катерина ІІ ліквідувала Запорозьку Січ.

 

#2Чимало доведеться посміятися читачам ще одного класичного твору української літератури — «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького (1878). І хоча в центрі подій і справді перебувають члени однієї родини — батько, мати, два сини та дві невістки, — головною героїнею виявляється груша.

Саме через можливість володіти її плодами й розгорівся фінальний конфлікт повісті — за право власності. І хоча зрештою деревце гине, мир, що настав услід за його смертю, насправді є крихким перемир’ям.

Бо жоден справжній український селянин не відмовиться від того, що вважає своїм. Отже, замість спірної груші рано чи пізно з’явиться не менш спірна слива, кущ малини або п’ядь землі.

 

#3 Однак якби був землевласником головний герой «Хіба ревуть волі, як ясла повні?» авторства Панаса Мирного, українська література XIX століття, можливо, не збагатилася б сюжетом, що підходить для фільму про реалії «лихих 90-х» століття ХХ.

Оскільки в арсеналі письменника опинився весь набір необхідних для бандитської драми елементів. А саме: принижуваний у дитинстві виходець із неблагополучної родини, розбій як засіб самореалізації, любовна лінія, шлях із бруду в князі, фатальна роль компромату і, звісно ж, злочин із подальшим покаранням.

 

 

#4Через рік після «Волів», 1881 року, у світ вийшла перша частина роману Івана Франка «Борислав сміється». І хоча прийнято вважати, що присвячений він зародженню робітничого руху на нафтових промислах Галичини, головний інтерес викликають ті, хто ці промисли розвивав.

Були серед них і ті, кого сьогодні називають self-made man. Тож якщо ви вже встигли гідно оцінити драйзерівську «Трилогію бажання» — вам сюди. До речі, перша її частина вийшла на 30 років пізніше за «Борислав». На жаль, так і не завершений.

 

#5 Натомість завершена та досконала у своїй формі новела Василя Стефаника «Новина» (1899). Про трагедію, яка лягла в її основу, авторові розповіла одна з її учасниць — сестра вбитої власним батьком дівчинки.

 

#6 Сценою спокушання 13-річної дівчинки розпочинається роман-лауреат премії «Коронація слова» (2007) «Село не люди» Люко Дашвар. У ході розвитку сюжета читач все глибше занурюється в атмосферу суміші несвідомої розпусти, що межує з незнанням невинності, і любові, що переростає в хіть, яка панує в рідному селі героїні.

Звинувачена у розпусті, дівчина, як і її шевченківська тезка, змушена тікати. Але згодом повертається — чи для того, аби стати чаклункою, чи для того, аби назавжди покинути цей світ.

 

#7Але якщо вам здається, що нічого не може бути страшнішим за злочин по відношенню до дитини, ви помиляєтеся. Те, що зробила десятирічна героїня «Солодкої Дарусі» (2004) Марії Матіос, виявилося ще гіршим. Не знаючи, що творить, маленька дівчинка зраджує свого батька, прирікаючи його на загибель. Сама ж змушена розплачуватися за свій вчинок до кінця днів, причому розплата приносить не лише моральні страждання, а й фізичні.

 

#8 Смертю, точніше глузуванням з неї, закінчуються «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського (1911). Історію гуцульських Ромео та Джульєтти до цього списку варто було занести хоча б тому, що саме вона лягла в основу однойменного геніального фільму Сергія Параджанова.

 

 

#9Паралельно з «Тінями», але в зовсім іншому інтелігентському середовищі розгортається любовна лінія роману Володимира Винниченка (в майбутньому — голови Першої директорії Української народної республіки) «Записки курносого Мефістофеля» (1916).

Насправді жодної диявольщини та містики у творі немає: таке прізвисько обрав собі його головний герой, адвокат. І якщо  Мефістофель у Гете лише допомагає Фаусту в амурних справах, то його український тезко сам виявляється жертвою власних заплутаних стосунків із дамами.

#10Втім, самі дами на той час думали вже не лише про кохання та вдале заміжжя — вищу життєву мету, а й про самореалізацію. Як, наприклад, героїня «Царівні» Ольги Кобилянської (1895). Молода жінка, по-справжньому стурбована нерівністю статей, мріє здобути пристойну освіту та самостійно заробляти на життя.

Розуміння її екзотичні для того часу погляди у рідних і близьких не знаходять, тому доводиться погодитися на нерівний — у сенсі віку — шлюб. Однак end у повісті все ж таки happy і вельми оптимістичний.

 

 

#11Менше оптимізму вселяє фінал «Міста» Валер’яна Підмогильного. Назва не випадкова: вирішивши підкорити Київ, герой сам опиняється у міській пастці. Зовні все складається вдало: селянський син перетворюється на відомого письменника. Однак у душі — розлад і невдоволеність і собою, і здійсненою мрією.

Фінал відкритий: герой зустрічає чергове кохання і починає написання давно задуманого твору. Але ось чи напише? Адже події «Міста» розгортаються у 1927 році, коли після НЕПу, який не виправдав надії, було взято курс на жорстке регулювання економіки, одним із наслідків якого став Голодомор, який забрав мільйони життів українців.

 

#12 А за ним крокував ГУЛАГ, в’язнем якого був Іван Багряний. Два арешти, допити із застосуванням тортур, одиночна камера, вирок до висилки у Сибір, ​​втеча та повернення на батьківщину — все це лягло в основу його роману «Сад Гетсиманський» (1950).

 

 

#13Присутній Сибір як місце заслання і в одній із найкрасивіших новел Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном» (1976). Вона — про кохання, яке сильніше за розлуку. Хоча розлука, як сказав поет, часом справді виявляється довшою за кохання.

 

#14 Десятиліттям раніше було видано перший роман трилогії Анатолія Дімарова «І будуть люди». Проте цілком, без купюр, твір побачив світ лише на початку XXI століття. Причиною цензури стали зображені у романі реалії колективізації та Голодомору. І все ж таки головна сюжетна лінія «Людей» — сімейна. Тут присутні і шлюб з розрахунку, і подружня зрада, і розрив між батьками та дітьми, і кохання, що пережило роки розлучення.

 

#15 І не роки, а століття переживає козацький собор, довкола якого розгортається конфлікт однойменного роману Олеся Гончара — «Собор» (1968). Питання бути чи не бути напівзруйнованій будові виявляється дилемою між збереженням історичної пам’яті та прагненням до майбутнього, яке цю пам’ять або руйнує, або зводить до набору того, що сьогодні називають мемами.

 

 

#16 А ось перше зафіксоване в історії зізнання #Me Too зробила, можливо, імператриця Адельгейда. Уроджена київська княжна Євпраксія, сестра Володимира Мономаха, вона у 1093 році відкрито виступила зі звинуваченнями у сексуальному насильстві та розпусті проти свого чоловіка — імператора Священної Римської імперії Генріха IV. Церковний собор поведінку вінценосного аб’юзера засудив, а його жертва повернулася на батьківщину. Це історичний роман Павла Загребельного «Євпраксія» (1975).

 

#17 Про те, що життя принцес, королев та інших вельможних дам минулих епох було не таким райдужним, як уявляють маленькі дівчатка, які мріють про розкішні сукні та прекрасних принців, — і роман Анастасії Байдаченко «Дама з покритою головою. Femme couverte» (2019).

Його героїня Маргарита була племінницею божевільного короля Франції Карла VI, який володарював під час Столітньої війни. Видана заміж ще зовсім дитиною, Маргарита спочатку була відправлена ​​до віддаленого замку — дозрівати до віку, коли шлюб міг бути фізично здійснений.

Через кілька років була доставлена ​​чоловікові, щоб виконати те, в ім’я чого і був задуманий цей політичний шлюб: народити законних спадкоємців титулу і володінь чоловіка. Ні про які високі почуття при цьому, звичайно, не йшлося.

Лише покірність долі, чоловікові та Богові та численні, до виснаження чи передчасної смерті, пологи. Такою була доля більшості знатних дам минулого. Такою, чи майже такою, була й доля Маргарити. За винятком одного — вона наважилася покохати.

 

 

#18 Ще один історичний роман — «Магнат» (2014) Галини Пагутяк — присвячений долі українського дипломата, поета, публіциста та видавця Яна Щасного Гербурта. І дізнаємося ми про неї завдяки головному герою твору — бідному шляхтичу. Випадково потрапивши до маєтка опального магната, чия смерть була раптовою та підозрілою, безіменний персонаж погоджується в обмін на пристойну оплату зіграти роль Гербурта на його похороні.

 

#19 Не можна назвати у повному розумінні слова історичним «Століття Якова», яке стало лауреатом премії «Коронація слова-2016». Але якщо ви хочете отримати уявлення про те, що відбувалося на Волині у першій половині ХХ століття, і паралельно зрозуміти, як чоловік може одночасно кохати двох жінок, не проґавте можливість прочитати цю книгу Володимира Лиса.

 

#20 Однак об’єкт кохання може бути різним. У тому числі й таким, якого варто соромитися. Саме так сталося і з героїнею «Баборні» Мирослава Лаюка — роману, який увійшов до шорт-листу Книги року ВВС-2016. Випадково виявивши скелети у своїй шафі, літня шкільна вчителька розуміє, що насправді вважала змістом і предметом гордості всього свого життя любов не до героя, а до ката.

 

 

#21 І знову сімейна історія, і знову Волинь (1937). Цього разу — в однойменній епопеї Уласа Самчука. Хронологічно її події вкладаються у три десятиліття — від початку до 30-х років ХХ століття.

Однак і для волинян, і для всіх українців, і, звісно, для сім’ї, чию історію зображено в романі, цей період був і трагічним, і переломним. Цікаво, що саме цей роман Самчука спробували висунути на Нобелівську премію з літератури. Але не склалося.

 

#22 Ще один твір з історичним, а крім того ще й з гастрономічним присмаком — «Фелікс Австрія» Софії Андрухович. В її описі Станіслав (нині Івано-Франківськ) початку ХХ століття вишуканий та гастрономічно розкішний. І ця розкіш — творіння рук головної героїні, служниці та водночас подруги своєї пані.

Відносини цих двох молодих жінок можна назвати і дружбою, і співзалежністю, рабством. Спроба ж вирватися з нього закінчується трагедією — як із трагедії ця історія і починається.

 

У 2014 році роман «Фелікс Австрія» було визнано Книгою року ВВС. Крім того, він увійшов до списку ста найкращих українських літературних творів за версією Українського ПЕН-клубу. Компанію йому склали деякі зі згадуваних вище книг: «Кайдашева сім’я», «Хіба ревуть волі, як ясла повні?», «Сад Гетсиманський», «Місто», «Записки курносого Мефістофеля», «Енеїда», «Тіні забутих предків», «Три зозулі з поклоном», «Солодка Даруся».

 

#23Від гастрономічних варіацій до варіації на тему музики. А точніше до роману Доржа Бату «Моцарт 2.0» (2020). Потрапивши до сучасного Нью-Йорка, композитор виявляє, що він зовсім не схожий на звичну йому Австрію. Більше того, музика в XXI столітті також звучить інакше, ніж та, до якої звик геніальний композитор.

 

 

 

#24 Ще одна варіація — на біблійну (а як же без неї!) тему. «Книга Буття. Глава четверта» (1989) Оксани Забужко — історія Каїна та Авеля у світі, де вбивство є перепусткою до статусу повноцінного члена суспільства. А також — до права на власне ім’я, тобто відібране у того, хто став твоєю жертвою.

 

#25 Інший, вже не (анти)утопічний світ стає новою реальністю для героїнь роману «Гастарбайтерки» (2012) Наталки Доляк. Назва говорить сама за себе: твір присвячений жінкам, які вирушили на заробітки за кордон. Кожна з них йде на цей крок заради здійснення мрії. Але втілити цю мрію вдасться лише одній.

 

#26 Більш вдало складається доля героїнь «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» (лонг-лист премії «Книга року ВВС-2013») Наталки Сняданко. Як і в «Гастарбайтерках», героїні, дві подруги, залишають Україну в пошуках кращого життя. І ці пошуки можна було б назвати майже вдалими, якби не загибель однієї з жінок.

 

#27 У Європейському Союзі розгортаються події ще одного роману «Шенгенская история» Андрія Куркова (лонг-лист списку ВВС-2017). Вирушивши завойовувати простори ЄС у супроводі одноногого провідника, шестеро молодих людей навіть не підозрюють, що їхні мрії виявляться набагато райдужнішими за реальність, а приказка про те, що вдома краще, не така вже й далека від істини.

 

 

#28 Але вимушений залишити свою домівку герой «Інтернату» Сергія Жадана (найкраща книга 24-го Форуму Видавців у номінації «Сучасна українська проза» (2017). Вибір, який належить зробити шкільному вчителю після окупації росіянами Донбасу, непростий, тому він всіляко його уникає. Однак настає момент, коли колір прапора над школою стає значним.

Цією книгою, 28-ю за рахунком, Huxleў закінчує свій список. Порядковий номер, наприкінці якого немає ані традиційного нуля, ані цифри «5», невипадковий. Адже цей перелік must-read українських сучасних, класичних, забутих, колись заборонених літературних творів, що знову видаються, не може претендувати ні на повноту, ні на абсолютну об’єктивність.

Хоча б тому, що подібні рекомендації залежать від смаків рекомендатора. А про них, як відомо, не сперечаються. Тому три крапки наприкінці списку не лише означають, що продовження буде, але й запрошують кожного з вас додати до цього продовження свою книгу.