Huxley
Автор: Huxley
© Huxley — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Liberal Arts
8 хв. на читання

ЗАРАТУСТРА У СПІДНИЦІ: вона зводила з розуму Ніцше і годувала Рільке українським борщем

ЗАРАТУСТРА У СПІДНИЦІ: вона зводила з розуму Ніцше і годувала Рільке українським борщем
Поділитись матеріалом
Лу Саломе, близько 1880 року / wikipedia.org

 

Вона перевернула життя Ніцше, її оспівував Рільке, нею захоплювався Фрейд, до неї прислухалися Ібсен, Шпенглер, Гамсун і Вагнер. Від любові до неї божеволіли та вкорочували собі віку. Одного разу її близький друг, філософ Мартін Бубер, подав їй ідею написання книжки — так народилася знаменита «Еротика», що стала бестселером у Європі та витримала п’ять перевидань… Наша оповідь про першу жінку-психоаналітика — Лу фон Саломе (1861–1937).

 

РОЗПОРЯДНИЦІ ВЕЛИКИХ ІДЕЙ

 

У 1937 році гітлерівці охрестили її «фінською єврейкою». Хоча ні єврейкою, ні фінкою Луїза фон Саломе не була. Від нацистських гонінь не врятувало навіть те, що вона була прообразом ніцшеанського Заратустри. Так, ви не помилилися — це була жінка! Причому народжена в Російській імперії, з французьким дворянством і добротним німецьким корінням.

Батько Луїзи був російським офіцером, але в родині говорили переважно німецькою, іноді переходячи на французьку. Російську мову вважали мовою простого люду, а замість російської прислуги надавали перевагу непитущим татарам, охайним естонцям і пунктуальним швабам.

Після закінчення санкт-петербурзької «Петришуле», де навчалися здебільшого діти іноземців, вона вирушила на навчання до Швейцарії — тоді жінки в Росії не могли отримати університетську освіту. В Європі вона познайомилася з Мальвідою фон Мейзенбуг, яка намагалася організувати в італійському Соренто щось на зразок інтелектуальної комуни. Мальвіда була негарною, проте надзвичайно освіченою й розумною.

1901 року за «Спогади ідеалістки» її навіть номінували на найпершу Нобелівську премію з літератури. За висловом Ромена Ролана, Мальвіда «прожила все життя поруч із героями і чудовиськами духу». В «ідеалістки» був особливий талант — розпізнавати талант в інших.

Мальвіда відіграла значущу роль у житті цілої низки геніїв — Ролан, Вагнер, Ніцше, Мадзіні… Стефан Цвейг називав її «розпорядницею великих ідей». Схожу роль у європейській культурі відіграє й Луїза фон Саломе.

 

ЗАРАТУСТРА У СПІДНИЦІ: вона зводила з розуму Ніцше і годувала Рільке українським борщем
Лу Андреас-Саломе / wikipedia.org

 

ПО СТОПАХ МАЛЬВІДИ

 

Коли потрійний союз Фрідріх Ніцше — Альберт Бреннер — Мальвіда фон Мейзенбуг розвалився через ідейні розбіжності, на зміну йому прийшов новий платонічний ménage à trois. Місце Мальвіди поруч із Ніцше зайняла Луїза, а місце Альберта — його друг — філософ Пауль Ре.

У той період Ніцше вважає, що Саломе є надзвичайно чуйною до його способу мислити. Дівчині «двадцять років; вона пильна, мов орел, і хоробра, як лев, при цьому вона ще суцільна дитина, якій, можливо, не судилося жити довго». І тут філософ помилився щодо Луїзи перший, але не останній раз — вона дожила до 76 років, переживши його майже на 4 десятиліття.

Заради неї він розриває стосунки з матір’ю, сестрою і Мальвідою. Ті, звісно, почуваються ображеними… Але життя утрьох не приносить щастя ні Паулю, ні Фрідріху — обидва пропонують їй заміжжя й обидва отримують відмову. А разом із нею і згоду на життя утрьох, але з однією умовою — жодного інтиму.

Однак Ніцше, який настільки яскраво описував ідеал надлюдини, так і не зміг позбутися «надто людського» в собі. Він страшенно ревнував Луїзу до Пауля, вважаючи їх зрадниками, які за його спиною вступили в таємні сексуальні стосунки. Звинувачення були безпідставними.

Однак вони поклали початок нескінченній низці докорів, наклепів, скандалів і — безмежному відчаю. Через 6 років після розриву з Саломе Ніцше опинився в божевільні: почав спати на підлозі, вважати себе королем Фрідріхом Вільгельмом IV і за сумісництвом чоловіком Козіми — доньки великого піаніста Ференца Ліста, з якою був одружений композитор Ріхард Вагнер.

 

«Дьявольская троица»: Лу Саломе, Пауль Ре, Фридрих Ницше, 1882
«Диявольська трійця»: Лу Саломе, Пауль Ре, Фрідріх Ніцше, 1882 / wikipedia.org

 

МІФ ПРО ЖІНКОНЕНАВИСНИЦТВО НІЦШЕ

 

Хто знає, чи не стало нерозділене кохання спусковим гачком божевілля і джерелом міфу про жінконенависництво, яке часто приписують філософу? Зазвичай його обґрунтовують таким висловлюванням Ніцше: «Йдучи до жінки, треба брати з собою батіг».

При цьому не беруть до уваги, що в «Так говорив Заратустра» ці слова вимовляє не сам пророк і навіть не автор. Вони належать старій, яка залишилася незадоволеною судженням Заратустри про жінок. Ідеться про свого роду нещадність до молодих з боку старших поколінь, яку філософ не схвалює.

Характеризуючи себе як «першого психолога Вічно-Жіночого», Ніцше демонструє радше романтичне ставлення до жінки. З суттєвим уточненням — потрібно тримати дистанцію, не надто наближатися, аби не зруйнувати прекрасний образ. Він прямо вказує, що «досконала жінка є вищим типом людини, ніж досконалий чоловік, але й зустрічається вона значно рідше».

Погодьтеся, якось нелогічно шмагати когось досконалого, за ким спостерігаєш здалеку! Річ не в жінконенависництві. Просто у випадку з Саломе філософ підійшов надто близько до жінки, яку спершу називав «найрозумнішою людиною на землі», а потім ненавидів за заподіяний біль.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ВТРАТА БОГА

 

«Справжній чоловік хоче двох речей: небезпеки та гри. З цієї причини він хоче жінку, як найнебезпечнішу іграшку», — писав Ніцше. «Лабіринтова людина» завжди шукає не стільки істину й вихід, скільки Аріадну. І Лу була для філософа такою Аріадною. «Не лише я одна бачила, як іде Бог, — його втрата торкнулася всього Всесвіту». Складно не відчути в цих рядках Саломе головний нерв ніцшеанської філософії — «Бог помер!»

Думки про «смерть Бога» Луїза дійшла досить рано. Спочатку померла улюблена кішка, потім — улюблена подруга… Де був Бог у цей час? Від пастора Далтона, який готував її до конфірмації, вона почула: «Немає такого місця, де б не був присутній Бог». І одразу ж заперечила: «Є таке місце — пекло».

У 17 років вона свідомо відмовляється від конфірмації — підробити «довідку» про проходження обряду допомагає ще один пастор — Хендрік Гійо. Це він скоротив її ім’я до Лу — відтоді її інакше не називали. Поруч із Гійо Лу здавалося, що Бог повернувся до неї. Разом вони вивчали Канта, Спінозу, Шиллера, К’єркегора, Лейбніца, Вольтера, Фіхте, Шопенгауера… Часом мозок Лу не витримував напруги й дівчина непритомніла.

Уроки проходили таємно, учитель та учениця дедалі більше зближувалися і поводилися як коханці, насправді ними не бувши. На жаль, дистанція, про яку попереджав Ніцше, виявилася порушеною. Коли пастор, який годився Лу в батьки, вирішив кинути дружину й дітей, щоб одружитися з нею, вона зазнала ще однієї втрати Бога. Він виказав «занадто людське» єство.

 

Лу Андреас-Саломе и Фридрих Карл Андреас, 1886
Лу Саломе і Фрідріх Карл Андреас, 1886 / wikipedia.org

 

ТРИКУТНІ СПРАВИ

 

Далтон — Гійо — Саломе. Це був, мабуть, її перший трикутник. Пастор, збожеволілий від кохання, був лише першим чоловіком, чиє життя через недотримання дистанції з Лу пішло шкереберть. А Ніцше та його друг Пауль Ре — лише другим і третім. Останній, перебуваючи в депресії, кинувся зі скелі на дно гірської ущелини…

Проте заміж Лу таки вийшла — за професора Берлінського університету Карла Андреаса. Умови, щоправда, були ті самі — інтим між подружжям був виключений протягом усіх 40 років шлюбу.

Спочатку це Карла засмучувало, враховуючи нескінченні романи дружини. Коли Луїзі виповнилося 30, вона вперше зважилася на сексуальні стосунки. «Щасливчиком» став редактор однієї з марксистських газет. Піддавшись поклику плоті, Саломе більше не збиралася затуляти вуха. На жаль, для Карла це нічого не змінювало. Він намагався накласти на себе руки — на Лу це враження не справило.

Зате чуття на таланти у Саломе було чудовим: у її ліжку опинилися режисер Макс Рейнхардт, письменники й філософи Шніцлер, Гауптман, Еббінгаус, Гофмансталь, Ведекінд… Карл зрештою змирився з тим, що в їхньому домі повсякчас живе якийсь «друг» Лу. Наприклад, поет Райнер Марія Рільке, якому незбагненно пощастило: він дивом вижив поруч із Лу і під її впливом став найбільшою фігурою європейського модерну.

До речі, з подачі Саломе він познайомився з творчістю Тараса Шевченка та вподобав український борщ. А от учаснику ще одного трикутника, психоаналітику й учневі Фрейда Віктору Тауску не поталанило. Складні стосунки з учителем і нерозділене кохання закінчилися для нього зашморгом на шиї та пострілом із револьвера у голову.

 

НІЦШЕ, ЯКОГО НЕ ПОДІЛИЛИ

 

«Заратустра у спідниці» невипадково здавалася гітлерівцям вкрай підозрілою особою. Фрейд був євреєм, тому його психоаналіз нацисти вважали огидною єврейською вигадкою. У них був ще один союзник — молодша сестра Ніцше Тереза Елізабет Александра.

Вона страшенно ревнувала Ніцше і своє ставлення до Саломе виплескувала у листах, де паплюжила її на чім світ стоїть. Елізабет робила все можливе, аби представити Ніцше предтечею німецького фашизму. Свою роль у прижиттєвій і посмертній долі філософа вона оцінювала так високо, що навіть намагалася отримати Нобелівську премію за праці покійного брата.

Зрештою її маніпуляції з архівами Ніцше здобули прихильність Гітлера, який призначив їй довічну пенсію. Саломе відреагувала на діяльність цієї «недоумкуватої недоучки» заявою, що Ніцше був таким самим фашистом, як його сестра — красунею.

З Німеччини, всупереч порадам друзів, вона так і не виїхала, відповівши, що «ця країна, яка збожеволіла, з кожним днем дедалі більше потребуватиме таких, як я». Психоаналіз здавався їй не менш «антифашистським», аніж ніцшеанство.

 

Лу Саломе и Зигмунд Фрейд
Лу Саломе і Зигмунд Фрейд / x.com

 

ЛЮБОВ І СТРАХ ФРЕЙДА

 

Лу стала близькою подругою і вірною ученицею Фрейда в 51 рік. Багато хто вважає її першою жінкою-психоаналітиком та єдиною з учнів, кому Фрейд дозволив працювати, самій не проходячи аналіз. Саломе все сходило з рук.

Вона навіть насмілювалася порушувати базову для психоаналізу заборону на близькі стосунки психотерапевта з пацієнтами. Ні Карлу Густаву Юнгу, ні іншим учням Фрейд не дарував навіть натяку на «єресь». А от до книги Саломе «Еротика» поставився вельми прихильно.

Він писав їй записки, проводжав до готелю, надсилав квіти… Але жодного разу не припустився помилки, якої припустилися попередні «жертви», — так і не порушив небезпечної дистанції. Вона померла 1937-го. Він пережив її на 2 роки.

Востаннє вони бачилися 1928 року. У Фрейда діагностували рак щелепи. Попри труднощі з мовленням, вони проговорили багато годин. Наприкінці Лу не витримала і розридалася. Він нічого не сказав, просто обійняв її за плечі.

Це був перший і останній їхній фізичний контакт — протягом багатьох років Фрейд боявся навіть звичайного дотику до Лу мов вогню.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: