АХ, КОХАННЯ: імператриця та зла свекруха
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop
ЩАСЛИВЕ ДИТИНСТВО
Її звали Амалія Євгенія Єлизавета фон Віттельсбах, у шлюбі фон Габсбург. Щоправда, суто практично не дуже зручно кричати: «Амалія Євгенія Єлизавета, кинь каку!» — поки дійдеш до кінця, дитина вже понівечить себе або отруїться. Тому її називали просто Ліззі, а через те, що дівчинка не одразу навчилася вимовляти власне ім’я та з її вуст воно звучало як Зіссі, близькі продовжували називати її цим сімейним ім’ям і тоді, коли вона вже підросла.
Оскільки нам все одно важко запам’ятати, що латинська «S» на початку німецьких слів читається як українська «З», ми називаємо її Сіссі — неодмінно з двома «С», щоб не виходило непристойно. Імператриця Сіссі — під цим ім’ям її знали і в рідному Відні. Тільки в Угорщині, яка нещадно підганяє іноземні імена під свою колодку, де навіть Карл Маркс відомий виключно як Маркс Карой (ще й прізвище перед ім’ям, як у японців), наша Сіссі стала Ержбетою. Втім, її стосунки з Угорщиною завжди були особливими. Але про це трохи пізніше.
Загалом, дитинство Сіссі було цілком райдужним — а чом би й ні? Наші діти кошеня чи акваріум з рибками за щастя мають, а у Сіссі був власний зоопарк — звіряток вона просто обожнювала, особливо коней, і миттєво стала чудовою вершницею, настільки випередивши в цьому мистецтві свою старшу сестричку Хелен, по-домашньому Нене, що та й вчитися припинила. Її Баварське герцогство — не така вже й наддержава, звичаї цілком патріархальні: щоб забігти в сусіднє село і погратися з селянськими дітьми, навіть доповідну начальникові палацової охорони писати не треба.
ШЛЮБ З КОХАНИМ
Коли Сіссі підросла, приїхали на гостину два брати-принци, які цілком підходили їй за знатністю, проте були досить близькими родичами. Матуся Сіссі Людовіка та їхня маман Софія взагалі рідні сестри, отже, хлопці й дівчата один одному двоюрідні. Без окремих вказівок старша, Нене, розважає старшого гостя, Франца Йосифа, а Сіссі залишається його молодший братик, Карл Людвіг. Не будемо надавати всьому цьому особливого значення — старшому з хлопчиків щойно виповнилося шістнадцять.
Але це ми не зважаємо: для нас це все суцільний піонерський табір, і навіть якщо дітки вподобали один одного, то після закінчення зміни в рідному дворі, не кажучи вже про школу, знайдуть собі ще сто таких. Наші ж герої до школи не ходять, а якщо двір у них і є, то зовсім не той, і навіть теоретично їм підходящих осіб протилежної статі по всій Європі, якщо двозначне число набереться, то це велике щастя й неймовірна рідкість.
А ці хлопчики нашим дівчаткам не просто підходять — більш вигідний шлюб просто неможливий! Минає всього два роки, і старший з них, Франц Йосиф, стає австрійським імператором — хто в Європі може скласти кращу партію? Імператора в Австрії звуть кайзер — це від Цезаря, у нас у Львові досі згадують «цісаря Франца» — до речі, тільки добрим словом. Найпрестижніший наречений у світі — хто ж відмовиться? До того ж його матуся, принцеса Софія, розумна, енергійна і владна жінка, яку позаочі називають «єдиним чоловіком в імператорській родині», теж не заперечувала б проти невістки з власного Баварського дому.
До 23-річчя імператора матуся вирішила його нарешті оженити — трон потребує спадкоємця. Австрійська й баварська родини з’їжджаються в літню резиденцію Габсбургів Бад-Ішль на заручини — і тут весь чудовий план розбивається вщент: Франц Йосиф чути не хоче про свою наречену, йому потрібна тільки її молодша сестра! Він заявляє матусі: «Все перегравайте, одружуся тільки з цією або не одружуся взагалі!»
СТЕРЕЖИСЯ ЗЛОЇ СВЕКРУХИ!
Ой, даремно він так — з владними матерями так не розмовляють, справжня їхня мета — не щастя сина, а його беззаперечна покірність. Їй доводиться погодитися: імператори того часу бояться скандалу більше, ніж їхні середньовічні колеги війни, чуми й заколоту гуртом. Ну то нехай одружується з молодшою сестрою замість старшої, аби лишень було тихо! Що цікаво, й вона, дівчинка норовлива і самостійна, зовсім не заперечує. Вона кохає, радіє і навіть не розуміє, що свою майбутню свекруху вона вже образила — просто тим, що порушила її плани.
Виходячи з весільної карети, розписаної великим Рубенсом, Сіссі зачепилася за її дверцята і ледь не втратила діадему. Щоб її заспокоїти, наречений прошепотів: «Наберися терпіння, скоро ми забудемо весь цей жах». Його б слова та Богу у вуха, як заведено казати в тих краях, — забути не вдалося. Нервове перевантаження привело Сіссі до важкого нервового зриву, що тривав кілька днів.
Звісно, і шлюбну ніч довелося відкласти. І ви тільки уявіть собі — на цьому тлі ерцгерцогиня Софія під час урочистого обіду починає з’ясовувати у невістки, яка ледь тримається на ногах, чи добре її син проявив себе в ліжку, причому її цікавлять подробиці… На жарт, нехай навіть і невдалий, таке не схоже — це оголошення війни.
Свекруха обрушила на неї найстрашнішу зброю імператорського двору, якою вона досконало володіла, — придворний етикет. Занадто короткі рукавички — замінити! Занадто глибоке декольте — прикрити! Вискочити з палацу в крамницю за покупками без охорони та свити — категорично не дозволяється, сидіть, дитинко, й чекайте, вам принесуть те, що треба! Від такого життя нудно — ти диви, яка цаца! Імператриці мусять переносити нудьгу з гідністю!
ПРИРОДНА РЕАКЦІЯ
Недивно, що незабаром Сіссі просто зненавиділа своє становище, придворний етикет і вельмишановну родину. В особистому щоденнику вона називає її стадом бабуїнів, всю імперію — старим дубом, готовим розвалитися на друзки, а у власних віршиках мріє перетворитися на блоху, яка б закусала весь палацовий бомонд до кривавих виразок. Та за десяту частку такого її власних підданих ув’язнювали би в темній камері й викидали ключі!
До речі, про почуття — крім усіх інших обов’язків, імператриця повинна була забезпечити імперію спадкоємцем престолу. І в цьому питанні ерцгерцогиня Софія поводилася з невісткою, ніби з машиною для дітонародження. Спадкоємця негайно, без нього імперія під загрозою! Першою народилася донька — який жах! Негайно друга спроба — борг перед імперією ще не виконаний! Знову народжується донька — та це вона навмисно, щоб нашкодити імперії, кройцдоннерветтерхіммельнохайнмаль !
Мерщій народжувати третього, доки не пізно, — сепаратисти злобно піднімають голову, анархісти радісно потирають руки, вірні піддані моляться і плачуть! А щоб від цього важливого процесу вас, моя люба, жодні даремні клопоти не відволікали, дітей ми у вас заберемо і дозволимо спілкуватися з ними тільки в спеціально відведені для цього години, нема чого з ними сюсюкатися, це не звичайні діти, а найвищі особи! Нарешті народила сина-спадкоємця — давай запасного, ворог хитрий і підступний, не кожен син переживає свого батька (так воно, на жаль, і вийшло, але про ці жахливі події детальніше).
У таких випадках, щоб не збожеволіти, людина вигадує собі заняття та захоплення. Сіссі завжди дбала про своє здоров’я, а тепер це стало манією. В імператорському палаці з’являються нові, нетипові для нього меблі — шведська стінка. Прогулянки верхи іноді стають багатогодинними, кілометраж прогулянок пішки буває і двозначним… Величезну увагу Сіссі приділяє дієті, добре, що здоров’я у неї залізне, інший би на таких харчах просто сконав! Серед розробленого спеціально для неї кухонного начиння збереглося таке диво природи, як прес для вичавлювання м’ясного соку з напівсирої телятини — чашкою такого напою вона цілком могла обмежити свій обід, задовольняючись на сніданок бульйоном, чаркою портвейну і парочкою сирих яєць.
Зате свою осину талію — 50 сантиметрів при зрості 172 сантиметри — вона зберігала все життя, і вага її майже ніколи не перевищувала 50 кілограмів, будь-яка нинішня манекенниця може позаздрити. Втім, усі сучасники погоджуються в тому, що чималу частину своєї краси і чудову фігуру вона не втратила до кінця життя. Звісно, це далося їй ціною гастриту, недокрів’я і постійних нападів слабкості, що супроводжувалися підвищеною температурою, але сучасні топ-моделі часом дієтами до смерті себе доводять, і вважається, що це майже нормально, а Сіссі все життя була рухливою та енергійною.
РОЗРИВ ІЗ ДОТРИМАННЯМ ПРИСТОЙНОСТЕЙ
А бідному імператорові найгірше, бо він любить і дружину, і матір, і цей конфлікт крає йому серце. Йому б пересилити себе і стати на бік правого, бо на всіх не догодиш, як не намагайся, та звідки взятися волі у синочка такої деспотичної матусі? Зрештою дружина усвідомлює, що чоловік не хоче її захистити від очевидної упередженості, а чим таке закінчується, причому не лише в імператорських родинах? Самі розумієте. 1860 року Сіссі оголошує чоловікові, що їхні подружні стосунки втратили для неї будь-який інтерес.
Вона чудово розуміє, що у чоловіка можуть виникнути проблеми, і тут же сама рекомендує засіб для їх вирішення — завести коханку: актриса Катаріна Шратт, на її думку, ідеальна кандидатура! Чоловік слухняно виконує її вказівку і не розлучається з фройляйн Шратт все життя — напевно, вона дійсно була йому до смаку, кому, як не Сіссі, це краще знати? Досягнутий успіх вона закріплює отриманим дозволом подорожувати — чоловік її любить і відчуває свою провину, він дозволяє їй практично все. Відтоді вона проводить у Відні лише кілька місяців на рік: скачки в Англії, вітрильний спорт в Антверпені, античні руїни в Греції (ця країна їй особливо до вподоби).
Дечого Сіссі домоглася — виховувати свою четверту дитину, Марію Валерію, яка з’явилася на світ завдяки короткочасному поліпшенню відносин між подружжям після прийняття Францем Йосифом цієї декларації, Сіссі вже ніхто не заважає. А ще вона захоплюється угорськими справами: роль Сіссі в пом’якшенні позиції Франца Йосифа щодо Угорщини величезна, безсумнівним є її вплив на те, що Угорщина перестала бути васальною державою Австрії і отримала повне рівноправ’я з нею.
Навколо такої прогресивної позиції Сіссі досі ходять домисли, один від одного безглуздіші. Особисто для мене все зрозуміло: мати імператора займала в угорському питанні найжорсткішу і найнепримиреннішу позицію — на який же бік могла стати Сіссі, якщо не на протилежний? До речі, державі це вочевидь стало у пригоді, й австро-угорські протиріччя, які за 20 років до цього довели імперію до громадянської війни, припинили чинити на її життя вплив.
І СМЕРТЬ ТАКА САМА…
Незабаром після зазначених подій ерцгерцогиня Софія залишила цей світ, але розбитого нею сімейного щастя вже не можна було склеїти. Сіссі продовжувала своє дивовижне кочове життя мандрівної імператриці, проводила в Угорщині більше часу, ніж в Австрії, а за кордоном більше часу, ніж в імперії, якою номінально правила, й дожила так до 60 років, не втративши стрункості фігури.
Але всі її мандри закінчилися в Женеві, коли по дорозі на пароплав до неї підбіг двадцятип’ятирічний анархіст Луїджі Лукені і вдарив у груди заточеним напилком. Вона встала, сказала, що нічого не розуміє, що у неї трохи болять груди і треба поспішати на пароплав — він відходить. Тільки за пів години, вже на пароплаві, вона зблідла і впала. Врятувати її все одно не міг би ніхто — напилок дійшов до серця.
На запитання, чому він її вбив, Лукені відповів на суді, що вона виглядала як аристократка, а аристократи не працюють, і тому їх усіх слід вбивати. Смертної кари в Швейцарії тоді вже не було, він отримав довічне ув’язнення, відсидів 12 років і повісився у камері.
Чи є в усій історії життя Сіссі щось більш безглузде, ніж це вбивство? Навряд чи — хіба що незнищенне бажання її свекрухи, аби все було так, як вона хоче, і ніяк інакше. Втім, Лукені жадав приблизно того ж.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
