ВИКРИТТЯ В НАУЦІ: Боягузливий Лев проти Нелетючої Мавпи
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop за мотивами картини Рене Магрітта «Портрет Стефі Лангі», 1961
Не варто змішувати науку з догоджанням виборцям — може помилитися навіть найавторитетніший. Вільям Дженнінгс Браян (1860–1925) був дуже яскравим політиком, але, на жаль, безнадійним популістом, який завзято захищав саме ті ідеї, успішні в масах, що були помилковими і незабаром стали засуджуватися більшістю.
БРАЯН У ЖИТТІ ТА ЛІТЕРАТУРІ
Головною з цих ідей був біметалізм — грошова система, за якої загальним еквівалентом вважається не один дорогоцінний метал, а два — зазвичай золото й срібло. Він кращий за золотий стандарт, адже золота мало, грошової маси не вистачає, а бізнесу від цього шкода. Проте біметалізм принципово нестійкий. Відкрили нові золоті розсипи — дешевшає золото, срібну копальню — дешевшає срібло, за законом Грешема гірші гроші витісняють кращі, і з грошовою масою знову-таки швах.
Захищаючи біметалізм, Браян тричі ставав кандидатом на президентських виборах від демократів — і програв усі три рази. Президент-демократ Вудро Вільсон призначив Браяна державним секретарем, тобто міністром закордонних справ, але через два роки довелося його екстрено знімати, таких дров він наламав на початку Першої світової…
Більшість із нас дізналися про Браяна, самі цього не підозрюючи, в дуже ніжному віці. Зараз уже цілком зрозуміло, що славнозвісна книжка Баума «Дивовижний чарівник країни Оз», переказана нам Волковим як «Чарівник Смарагдового міста», — насправді політичний памфлет про біметалізм, а Браяну в ньому всі відводять роль прототипу Боягузливого Лева — за те, що мало робив і багато розмовляв, не кажучи вже про його неприйняття іспано-американської війни (США її виграли). Але потім виявилося, що найбільшу схожість із Браяном має Боягузливий Лев у казці Волкова, де Летючі Мавпи скрутили його й посадили у клітку…
Крім біметалізму, в Браяна була ще одна улюблена тема — християнський фундаменталізм у найжорсткішій формі, яка зараз вціліла хіба що в глибокій провінції тих же США. Теорія еволюції для нього була мало не антихристовим утвердженням, і його лекція «Чи є Біблія істинною?», прочитана ним у столиці штату Теннессі Нешвіллі, надихнула депутата Конгресу Батлера поставити на голосування свій законопроєкт, що забороняє викладати будь-яку теорію, яка заперечує історію божественного походження людини, в навчальних закладах штату. Конгресмени проголосували за, і будь-хто, хто викладає теорію еволюції в школах штату, став злочинцем.
ІДУ НА ВИ!
Не слід вважати, що фундаменталісти зраділи і відразу використали новий закон, щоб залякати прихильників еволюції, — все було геть навпаки. Історія процесу почалася з листа «Американського союзу громадянських свобод», який різко засуджував новий закон і обіцяв підтримку тому, хто визнає себе порушником цього закону й вимагатиме суду над собою. Менеджер шахти теннессійського містечка Дейтона Джордж Ріплі приніс цей лист в одну з місцевих аптек, де зібралися його однодумці, і був ними гаряче підтриманий.
В аптеку запросили тренера з американського футболу Джона Томаса Скоупса, який іноді викладав і природознавство, оскільки вчителів у Дейтоні, що втрачав населення, яке за 30 років скоротилося з 3000 до 1800 мешканців, фатально не вистачало. Швидко з’ясувалося, що він розповідав учням про теорію еволюції, хоча цитував при цьому дозволений у штаті підручник. Ріплі сказав йому: «Ти порушив закон. Хочеш взяти участь у судовій справі з цього приводу?» Скоупс погодився. Пізніше він прокоментував своє рішення так: «Найкращий спосіб знищити змію — зробити це, щойно вона починає ворушитися».
25 травня 1925 року судовий процес у Дейтоні розпочався. Він став сенсацією для всієї країни — до міста приїхало понад 3000 гостей, приблизно стільки ж мешкало у Дейтоні в період його розквіту. Зал суду був до краю заповнений бажаючими бути присутніми на цьому процесі, який блискучий американський афорист Генрі Луїс Менкен вже тоді охрестив «мавпячим», та ще й купою журналістів (це було перше у США судове засідання, що транслювалося по радіо), тож біля судді довелося поставити двох поліціянтів із віялами, аби його честь ненароком не задихнувся.
Незабаром засідання просто перенесли під величезний тент на галявині, щоб місця вистачило всім. Дейтон був забитий вщерть, готелі переповнені, а крім людей, у Дейтон привезли кілька мавп для участі в повному натяків на процес шоу (а зовсім не в якості свідків на процесі, хоча така чутка теж ходила).
ОБВИНУВАЧЕННЯ, ЗАХИСТ І СУД
Вільям Дженнінгс Браян із задоволенням приєднався до сторони звинувачення, виголошуючи перед усіма бажаючими багатогодинні промови про шкоду теорії еволюції, про яку він говорив у своїй брошурі: «Теорія сама по собі є абсурдною: вона прирівнює троянду до цибулі, лілію до будяка, орла до комара, солов’я до гримучої змії, вовка до ягняти, королівську пальму до чагарника та людину до всього цього» (цікаво, що він мав на увазі…). Йому допомагав і його син, федеральний прокурор, і обидва генеральні прокурори Східного Теннессі, колишній і чинний.
Захист намагався залучити до процесу Герберта Веллса у ролі поборника науки, але він не зацікавився цією перспективою. Врешті захист очолив Кларенс Сьюард Дерроу — для команди звинувачення справжній диявол: син суфражистки, переконаний агностик, рішучий противник смертної кари, котрий захищав як адвокат сто вбивць, з яких стратили тільки одного, загалом, хай йому цур! Він був вочевидь не гіршим оратором, ніж Браян, і на їхню дуель з цікавістю очікував багато хто.
Суддя Джон Т. Ролстон мав репутацію дуже консервативного християнина і стосовно Скоупса був вочевидь упередженим, хоча в цілому дотримувався пристойності. Під час відбору присяжних ретельно стежили за тим, щоб вони були солідними людьми, які володіють майном і є релігійними. У підсумку 10 з 12 присяжних виявилися фермерами, 11 з 12 регулярно відвідували церкву, а те, що один із них був неписьменним, нікого не турбувало.
ДЕБАТИ СТОРІН
Ще на початку процесу учні Скоупса визнали, що вчитель говорив з ними про теорію еволюції. Обвинувачення тішилось — Скоупс порушив закони штату, справу зроблено! Захист не висловив зневіри — вони цього й не заперечували, але збиралися довести, що сам закон, за яким Скоупса судять, є неконституційним і має бути скасований.
Дерроу відверто назвав його «дурним, шкідливим та аморальним» і заявив: «Це не суд над Скоупсом, це суд над цивілізацією». Браян, заперечуючи йому, погрожував, що якщо теорія еволюції переможе, то християнству настане край. До речі, сучасні церковні ієрархи цієї точки зору не поділяють — щонайменше троє римських пап визнали теорію еволюції такою, що не суперечить вірі.
Захист викликав як свідків кількох досить відомих вчених-біологів. Першого з них суддя милостиво погодився заслухати, а іншим відмовив — мовляв, все зрозуміло, а правильність чи неправильність теорії еволюції не має значення, оскільки її викладати заборонили, то Скоупс є винним незалежно від того, чи є ця теорія правильною, чи ні.
Дерроу був обурений і заявив, що не може зрозуміти, чому вони «продовжують марно витрачати час на свідчення звинувачення, в той час як думка компетентних осіб сторони захисту завжди майже відразу ж відхиляється». Суддя образився і пригрозив адвокату стандартним у подібних випадках звинуваченням у неповазі до суду. Дерроу вважав за краще відступити, обмінявся з суддею рукостисканнями і продовжив процес.
ГОЛОВНИЙ СВІДОК
Кого ж викликати на захист як свідка, якщо думка вчених суд не цікавить? Дерроу робить блискучий хід: він залучає в якості свого свідка головну фігуру блоку обвинувачів — Вільяма Дженнінгса Браяна! Адже Скоупса звинувачують у тому, що він викладає речі, які суперечать Біблії, — отже, захисту потрібен експерт з Біблії! Чи згоден Браян з тим, що він визнаний знавець Біблії? Ще б пак!
Новоявлений свідок захисту спочатку дуже впевнений у собі і відповідає на запитання Дерроу в типовому для подібних народних красномовців стилі — з поблажливим презирством, що маскується під просторічний гумор. «Звідки взялася дружина Каїна, якщо в Біблії про неї ані слова?» — запитує Дерроу. — «Залишимо ці пошуки агностикам», — мляво відмахується Браян, не вміючи відповісти по суті.
Звідки взялася велика рибина, що проковтнула Іону, не пережовуючи? Бог міг створити будь-яку рибу, в тому числі й таку, на цей випадок. Чи справді Ісус Навин зупинив сонце? Так, воно перестало обертатися навколо Землі (Коперник вже майже чотири століття як помер). Чому ж при такому катаклізмі весь світ не полетів догори дриґом? Бог цього не захотів…
Але Дерроу пробиває й цю, здавалося б, нездоланну броню. Він показує Браяну фрагмент стародавньої скам’янілості і повідомляє, що, на думку науковців, їй мільйони років. Браян негайно відповідає, що цього не може бути, бо мудрий єпископ Ашер уже з’ясував, що світ був створений 23 жовтня 4004 року до Різдва Христового, о дев’ятій годині ранку. «Яка ще дев’ята ранку? — цікавиться Дерроу. — Адже за Біблією Сонце створили тільки на четвертий день. А тоді скільки ж тривав перший день творіння? А інші? 24 години чи більше? І на скільки більше?»
Браян знехотя визнає, що це були не дні, а періоди, і скільки тривав кожен із них, він не знає — може, мільйони років? Це означає, що від вимоги Браяна розуміти Біблію буквально й дослівно Дерроу не залишає каменя на камені, і це очевидно всім. Історики писали, що Браян показав себе жалюгідним недоумкуватим бійцем, який у цей день був знищений власними свідченнями як людина і легенда.
ПІДСУМКИ ПРОЦЕСУ: ШВИДКІ ТА ВІДДАЛЕНІ
Суддя Ролстон перервав допит, відклавши засідання, а наступного дня вирішив, що допит свідка не буде продовжено, і вже наявні свідчення Браяна закликав не враховувати (куди там!). Дерроу сам попросив присяжних визнати його клієнта винним — щоб подати апеляцію до суду вищої інстанції, яка вимагає скасувати сам закон. Браян готував довге і пристрасне заключне слово, але Дерроу й тут його обійшов — відмовився від свого заключного слова. А якщо його не проголошує захисник, то й обвинувачувачу не належить. Вердикт присяжних був очікуваним — винний, закон штату порушений. Але покарання Скоупсу вони не призначили, і суддя сам виписав йому штраф у $100 — за законом Батлера, мінімальний.
Під час апеляції у Верховному суді штату Теннессі дійшли несподіваних висновків — штраф такого розміру могли призначити тільки присяжні, але не суддя, тож його просто скасували. А оскільки ніяких інших покарань не було призначено, Верховний суд вважав за краще Скоупса виправдати, що позбавило Дерроу та інших прихильників еволюції можливості апелювати до Верховного суду США. Тож Дерроу був незадоволений результатом процесу. А Браян? Хтозна — через 5 днів після закінчення процесу його знайшли мертвим у своєму ліжку — розрив селезінки. Чи було це результатом обжерливості, чи Боягузливого Лева добили Нелетючі Мавпи, від яких він ніяк не хотів походити? Хто його зна…
Вийшло, що наука взяла гору над забобонами у цьому процесі — Скоупс врешті-решт був виправданий, а з 15 штатів, які винесли на голосування закон, подібний до закону Батлера, він був прийнятий тільки у двох — Міссісіпі та Арканзасі. Щоправда, в цих штатах закон, що забороняє розповідати школярам про еволюцію, діяв до середини 60-х, коли навіть там зрозуміли, що, по-перше, непристойно бути посміховиськом, а по-друге, цей закон суперечить Першій поправці до Конституції США, що забороняє державі встановлювати будь-яку релігію.
До речі, Першу поправку ратифікували 1791 року, отже всі ці закони були антиконституційними від самого початку, та ще й до того ж «сплячими» — після «мавпячого процесу» вони практично не застосовувалися. Та ненависники теорії еволюції аж ніяк не зникли — їх вистачає і зараз. Тож забувати «мавпячий процес» та його підсумки, мабуть, зарано.
ЛІТЕРАТУРА
- К. Ю. Єськов. Мавпячий процес — Еволюція мастдай! М., «Компьютерра», №13 (633), 04.04.2006
- О. Кашинцев. Мавпячий процес в Америці. М. — Л., Госиздат. 1931, 67 с.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
