ВИКРИТТЯ В НАУЦІ: чи варто довіряти старому Хоттабичу
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop за мотивами картини Рене Магрітта «Портрет Стефі Лангі», 1961
Усі ми сприймали з усмішкою те місце зі «Старого Хоттабича», коли Волька Костильков, за підказкою неосвіченого джина, почав розповідати своїй учительці з географії: «Індія, вельмишановний мій учителю, розташована на самому краєчку земного диска…»
Ми ж бо всі знали, що Земля — зовсім не диск, а куля! Ба більше, нам здавалося, що всі протилежні погляди спростовано ще за сивої давнини, і за дорослими людьми, які стверджують подібне в наші дні, зазвичай спостерігають уважні, турботливі й дуже фізично сильні санітари. Однак реальність цьому не відповідає! Ціла низка абсолютно дорослих, цілком повноправних і юридично нормальних людей так не вважає.
На їх погляд, усі уявлення про кулястість Землі — підступний обман якихось таємничих шкідливих сил, який вони підтримують фальсифікаціями та розгнузданою пропагандою. Гадаєте, якщо такі люди і є, їм потрібно просто пояснити підкріплений безліччю доказів реальний стан речей? Аякже! Земля плоска, і край!
РАННЯ ПЕРЕМОГА
Легко припустити, що спочатку Землю вважали плоскою, — йдеш по ній та йдеш, за горою буде долина, але в середньому все рівненько. Значна частина стародавніх міфологій чітко висловлювалася на користь цієї гіпотези — наприклад, в індуїзмі та буддизмі Землю вважали плоским островом, який оточує солоний океан. Скандинавська міфологія теж розповідала про Землю щось подібне. Вочевидь і в Стародавньому Вавилоні, колисці безлічі наук, дотримувалися подібних поглядів.
Проте дуже рано, ще до розквіту Греції, в античному світі виникла альтернативна думка. Не всі до неї схилялися: скажімо, великий Демокріт, який першим додумався до існування атомів, вважав Землю плоскою, як і його вчитель Левкіпп. Платон гадав, що Земля — це куб, Анаксімандр — що це циліндр на кшталт гральної шашки, Ксенофан — що це щось подібне до пня з безліччю коренів, а Фалес Мілетський, який уперше передбачив затемнення, — що це плоске коло на зразок індуїстської Землі.
Та вже Піфагор, який жив приблизно на століття раніше, вважав Землю кулею. Дещо пізніше Арістотель навіть намагався це довести, наголошуючи, що спочатку з-за обрію видно вітрила, а вже тільки потім корпус корабля, а якби земля була плоскою, вони б відкривалися нашим очам одночасно. До початку нашої ери думка про кулястість Землі перемогла і стала загальноприйнятою, а за 200 років до цього Ератосфен навіть визначив розміри земної кулі, причому досить точно.
ВІРА ВНОСИТЬ КОРЕКТИВИ
Падіння Римської імперії, крім маси інших лих, принесло ще одне — страшний занепад науки й перехоплення значної частини її авторитету релігією. Тож визначальною і в такому питанні, як форма Землі, стала думка церковних діячів, а їх факти взагалі не надто обходили.
Першим начебто висловився на користь плоскої землі вельми авторитетний у своє III століття нашої ери богослов (чи не пропустив я пробіл після третьої літери?) Лактанцій. А трохи пізніше — мандрівник і купець Козьма Індикоплов, який, добряче поїздивши світом, упевнився в тому, що земля не кругла, а прямокутна, а зверху накрита куполом, над яким і розташовується небо, — щось на зразок скрині.
Тим, хто заперечував йому, стверджуючи, що тінь під час місячного затемнення кругла, він пояснював, що все дуже просто — тінь не від Землі, а від іншого круглого небесного тіла, а що це за тіло, нехай вони самі й розбираються, а не дурять йому голову дрібницями. Суперечити Козьмі було важко — щонайменше тричі у Святому Письмі згадуються чотири кінці Землі, а де вони в кулі?
Ряд діячів церкви його спростовував, посилаючись на те, що в Біблії кілька разів вживається поняття «земне коло». Їм легко було надати аргумент — млинець, мовляв, теж круглий! Були свої специфічні доводи на користь плоскої Землі й у деяких діячів ісламу — скажімо, те, що на круглій Землі за Полярним колом деякий час Сонце не заходить і панує вічний день. А в Рамадан вдень їсти не можна — що ж мусульманам там робити, від голоду вмирати?
КОЛУМБ І МАГЕЛЛАН
Проте прихильникам кулястої Землі позатикати роти ніяк не виходило — мореплавці-практики, які вірили в плоску Землю, часто не поверталися додому (можливо, падали з краю Землі — хто знає?). Та й сперечатися з Арістотелем найсвятіша інквізиція теж забороняла, а він вважав землю кулею — от і крутись, як хочеш…
У «Божественній комедії» Данте Земля — теж куля, тож неправильно думати, що в Середньовіччі Землю неодмінно вважали плоскою: просто було багато неосвіченого люду, який узагалі не мав думки з цього питання.
А вже у професійних географів і поготів не було особливих сумнівів — перший глобус виготовили ще в античні часи, до того ж про нього знали не тільки християни: 1267 року глобус піднесли в якості подарунка хану Хубілаю. Був упевнений у тому, що Земля — куля, і Колумб, якому ще за 18 років до його подорожі географ Тосканеллі написав, що до Індії можна добиратися, не лише пливучи на захід, — на схід, можливо, навіть ближче (він вважав, що Земля істотно менша, ніж вона є насправді).
Доплисти до Індії йому завадила Америка, але незабаром один із п’яти кораблів експедиції Магеллана дістався рідного порту, пливучи весь час на схід. Після цього в кулястості Землі вже мало хто зі знаючих людей сумнівався, її розміри доволі точно виміряли і навіть встановили, що земна куля — не зовсім куля, а трохи приплюснута, як мандарин. Не знати, що Земля кругла, стало навіть якось непристойно. То що, питання вичерпано? Виявилося, що не для всіх…
ПЕРШЕ ТОВАРИСТВО
Однак на початку XIX століття Семюел Бірлі Роуботем на короткий час переполошив усіх географів. Він виміряв кривизну Землі на майже прямій десятикілометровій ділянці річки Олд-Бедфорд — і вийшло, що Земля в цьому місці абсолютно плоска!
Понад 30 років минуло, поки співавтор Дарвіна з теорії еволюції Альфред Рассел Воллес повторив цей дослід з урахуванням явища рефракції (оскільки атмосфера оптично неоднорідна, світло в ній поширюється необов’язково по прямій), і Земля в нього знову вийшла круглою.
Але Роуботем ніколи цього не визнав, написав про своє «відкриття» кілька книжок, одна з яких, «Зететична астрономія», і надихнула незабаром після його смерті леді Елізабет Блаунт заснувати перше Товариство плоскої Землі, яке, існуючи з певними перервами, одначе дожило до наших днів.
Був навіть випадок, коли глава однієї з протестантських сект США Гленн Воліва захопив владу в місті Сіон-Сіті (Іллінойс) і заборонив у всіх міських школах глобуси, а на в’їзді в місто встановив плакат: «Тільки підлий негідник, особа нижча за найбруднішого собаку, так, нижча за скунса, назве Землю кулею в Сіон-Сіті».
Місто, звісно, занепало, і Воливу змістили, але на це пішло понад 30 років! А в епоху інтернету, коли, здавалося б, усі легко могли б переконатися в кулястості Землі завдяки доступності інформації, кількість прихильників цієї теорії тільки зросла. Вони створюють сайти, розпалюють дискусії і майже не піддаються переконанню.
ЯК ВОНИ БАЧУТЬ СВІТ
На їх думку, Земля являє собою щось на зразок плоского млинця. Центр його — Північний полюс, а краї облямовує крижана стіна на кшталт тієї, що має відгородити від Білих Ходоків у «Грі престолів». Ніякого Південного полюса просто немає, Амундсен — ошуканець, а антарктичні станції — афера! Ви там були? Ні? Отож-бо й воно…
Усілякі фотографії Землі з космосу, де вона має вигляд кулі, — фотошоп, космодроми — щось типу Діснейленда, де тільки вдають, що кудись літають, висадку людини на Місяць знімав Стенлі Кубрик за сценарієм Артура Кларка (Кубрик заради інтересу зажадав від Товариства плоскої Землі гонорар за свої праці — не заплатили, звісно ж).
Космонавти — люди військові, їм наказали, вони й кажуть, що Земля з космосу кругла, інакше — під трибунал. Гравітації не існує, все просто падає зверху вниз, була б Земля кулею, з неї б усі австралійці давно попадали. А кому ж тоді потрібно всім розповідати, що Земля — куля? Зрозуміло кому, міжнародним змовникам, для того щоб правити світом. Головний у них, звісно, Джордж Сорос, а хтось вважає, що Білл Гейтс.
Вони контролюють усі уряди, за їхньою вказівкою у школах дітей вчать, що Земля кругла, друкують фальшиві карти півкуль, а правильні карти дають лише тим, хто в змові, і всі бояться бовкнути зайве, бо покарають, причому ой як суворо… І взагалі, подивіться на емблему ООН — там якраз і побачите карту плоскої Землі, розміщену для глузування над нами всіма!
Гадаєте, їх легко переконати? Майже жодних шансів — і вас вони слухати не стануть, і самі продовжуватимуть торочити своє незалежно від вашої реакції.
КОНКРЕТНІ ОСОБИСТОСТІ
Відомі захисники плоскої Землі — аж ніяк не обов’язково жителі давнини або Середньовіччя. Відомий яхтсмен-одинак Джошуа Слокам наприкінці XIX століття був дуже здивований думкою радників президента Трансваалю Крюгера, які приймали його в південноафриканському Дурбані, буцімто він не має рації, кажучи, що першим обігнув на яхті земну кулю, — у кращому разі поїздив світом, адже Земля плоска! Утім, Крюгер із гордістю говорив, що не прочитав у житті жодної книги, крім Біблії, тож і не дивно…
Але і в наш час, у 2016 році, відомий репер В.о.В (Боббі Рей Сіммонс) не тільки вступив у публічну суперечку з відомим астрофізиком Нілом Деграссом Тайсоном, стверджуючи, що той відкидає теорію плоскої Землі, бо є таємним масоном, а навіть записав діс, заперечення опонентові у стилі реп, звинувачуючи його в участі у «змові НАСА». У вченого вистачило почуття гумору за допомогою племінника записати йому відповідь теж у стилі реп.
А іспанський футболіст Хаві Повес не лише виступив за плоску Землю й зажадав дискусії з єдиним наразі іспанським космонавтом Педро Дуке, звинувачуючи його у брехні про круглу Землю (той сперечатися не став, і правильно зробив), а й перейменував футбольний клуб «Мостолес Боломп’є», президентом якого був, у «Плоска Земля».
І ЩО З НИМИ РОБИТИ?
Звідки ж за часів загальної середньої освіти взагалі беруться плоскоземельці? По-перше, їм дозволяє вірити у що завгодно конспірологія — упевненість у тому, що таємничі вороги будують проти них і всього світу підступні змови. По-друге, вибірковий підхід до фактів — якщо якийсь факт їм не подобається, вони оголошують його неіснуючим, не піклуючись про докази.
По-третє, це віра у фальшивих експертів — людей, котрі з упевненим виглядом несуть бездоказову нісенітницю, аж до таких, госпіталізація яких була б неоціненним благом для їхніх рідних і близьких. По-четверте, це фантастичні очікування від науки — не вірячи фактам, вони готові повірити в купу неймовірних псевдонаукових вигадок, і жодних доказів не вимагатимуть.
І наостанок — безпорадність у логіці, науці, яку в СРСР геть вилучили зі шкільних програм (можливо, тому, що в атестаті Леніна єдина четвірка була саме з логіки), та й в іншому світі нелогічності вистачає…
Якщо у них такі складнощі, можливо, їх просто слід обходити десятою дорогою, бо з ними ні про що не домовишся? Було б добре, та не можна — люди з таким світоглядом можуть повірити в які завгодно речі, зокрема й небезпечні (одні антиваксери чого варті…). Треба вчитися розмовляти і з ними — без емоцій, обговорюючи, а не нападаючи, не висміюючи їхньої позиції, з повагою, давши їм зрозуміти, що нові факти не змінять їхній світогляд цілковито, а лише скорегують його. Це не так легко, але користі від цього набагато більше, ніж від обміну образами.
ЛІТЕРАТУРА
- А. Жвалевський. Рептилоїди на плоскій Землі. Мінськ, «Дискурс», 2019, 258 с.
- Л. Макінтайр. Заперечники науки. Як говорити з плоскоземельниками, антиваксерами та конспірологами. М., ТОВ «Індивідуум Принт». 2023, 402 с.
