БОРИС БУРДА: як використати у рекламі Змія Горинича?
Жан-Леон Жером. Прийом Конде у Версалі, 1878
УВАГА — ПИТАННЯ!
На початку ХХ століття етикетку одного поширеного товару прикрасило зображення Карла Маркса, Фрідріха Енгельса та Володимира Леніна. Деяких споживачів це здивувало, і дизайнери фірми-виробника повідомили, що не менш доречним, ніж класики марксизму, на цій етикетці виглядатиме Змій Горинич. Назвіть цей товар.
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Саме на флакони з Потрійним одеколоном і почали наклеювати етикетки з Марксом, Енгельсом і Леніним — адже їх теж троє, і їхні продукти не менше потенційно небезпечні! Цю етикетку цілком логічно було б замінити зображенням Змія Горинича — адже у нього теж три голови!
ПРИНЮХАЄМОСЯ
Навряд чи вам сподобалося б опинитися у житлі первісної людини. Справа навіть не в тому, що господар міг би вас убити і з’їсти — уявімо, що ми відвідали його сімейне вогнище без господарів. Все одно ви відчули б дискомфорт, при першому ж зітханні. Харчові відходи, невикинуте сміття — загалом, ви б майже напевно затиснули носа і вискочили віддихатися.
Так було не скрізь і не завжди — скажімо, античні будинки всередині були відносно чисті, а їхні господарі навіть насолоджувалися миттям. Але що діялося на вулицях античних міст — історія набагато менш приємна. У Середньовіччі справа стала хіба що гіршою, і, походжаючи Парижем, мушкетери були змушені уважно дивитися, у що вони вступають.
Був я у Версалі — розкіш, блиск і золото. А туалетів — жодного на весь величезний палац! Були задрапіровані ніші, за якими ховали горщики, але деяким придворним це здавалося навіть зайвою розкішшю з усіма наслідками, що з них витікали. Сучасні екскурсоводи скаржаться, що й зараз у деяких куточках Версаля відчуваються певні пахощі…
У Лондоні ця проблема також була. Пам’ятаєте єдиний виступ Ньютона у парламенті? «Зачиніть вікно — з Темзи тхне!» Що там Ньютон — знаменитий Дізраелі з жахом утік із нової будівлі парламенту у Вестмінстері, затискаючи носа носовиком, а за ним кинулися всі його колеги. Поганий запах виявився страшним ворогом, і чинити опір йому треба було за всяку ціну.
ПАРФЮМЕРІЯ
Такий новий і вражаючий засіб підтримання нормального запаху, як дотримання чистоти, людством досі ще не відкрито по-справжньому, хоча, схоже, дехто вже здогадується… Але заглушити поганий запах приємним — здогадалися досить давно. Рослини з приємним запахом, у тому числі мирру та ладан, возили ще єгиптяни з багатої країни Пунт.
Трохи згодом у стародавньому Вавилоні народилася така видатна жінка — доглядачка палацу Таппуті — перший в історії відомий на ім’я парфумер. Вона використовувала ту ж мирру, аїр, квіти, олії та очищену воду, отримуючи рідини з приємним запахом. Більш давнього прикладу використання сумішей речовин, що приємно пахнуть, для отримання нових запахів ми не знаємо.
Нещодавно в єгипетському місті Тмуїт відкопали парфумерну фабрику, ароматами якої майже напевно користувалася легендарна Клеопатра, і навіть відновили деякі з них, які чудово пахнуть і на наш смак. Про Клеопатру розповідають, що вона й сама розробляла аромати, а якось навіть надушила вітрило своєї галери так, що Антоній почув її здалеку.
Зважаючи на відсутність такого розчинника, як спирт, тодішні аромати були в основному водними або масляними розчинами. Були й саше — сухі парфуми, порошкоподібна суміш висушених ароматів. Крім рослинних компонентів використовували і тварини, типовий приклад — мускус, виділення залоз деяких тварин, не кажучи вже про кашалотову амбру.
КОРИСТЬ ВІД СПИРТУ
У результаті спирт таки придумали араби, причому більш як через століття після пророка Мохаммеда, який з цієї причини не міг заборонити його пити. Але мулли почали тлумачити його заборону вина розширювально, з не меншою спритністю, ніж раввіни, які через біблійну заборону не варити козеня в молоці його матері геть заборонили поєднання молочного з м’ясним.
Куди мусульмани пристосували новий винахід? Один із можливих варіантів — протирати обличчя та тіло для освіження та очищення. Спочатку алкоголь і намагалися переважно використовувати як косметичний засіб. На жаль, цим не обмежилися, і в результаті в Німеччині за Лютера непитущих людей масово вважали за іноземців…
Знайшли щось подібне і домініканські ченці. Розчиняючи в розведеному спирті різні ароматні олії — апельсинову, бергамотову, лавандову та інші — і додаючи інші рослинні ароматизатори (фіалковий корінь, мелісу та розмарин), вони отримали запашну воду, що уможливлює навіть перебування в середньовічному замку без припинення дихання.
Рецепт ченців очевидно володів чималим комерційним потенціалом, і зовсім не дивно, що ним зацікавився міланський купець Поль де Фемініс — у брудному суспільстві пізнього Середньовіччя, в якому знатні дами не виходили у світ без блохоловки в багатій зачісці, що не залишалася без здобичі, багатьом хотілося пахнути хоча б не так жахливо.
ФАРІНА
Племінник Поля де Фемініса Йоган Марія Фаріна зробив наступний крок у використанні домініканського винаходу, перебравшись із Італії до Кельна. У 1709 році він відкрив там мануфактуру, яка стала першою фабрикою парфумів у світі. На честь нової батьківщини Фаріна назвав її продукцію «Кельнською водою». Французькою — «О де Колон».
А чому французькою? Тому, що на той час французька була мовою вищого світу, а саме його представники стали основними споживачами нового товару (чи більше за інших прагнули пахнути краще, чи просто пахли гірше…). Вольтер писав, що одеколон Фаріни сприяє натхненню, Гете згадує його у «Фаусті», Фрідріх II дарує його Катерині II.
Фаріна писав своєму братові: «Мій аромат нагадує весняний ранок в Італії після дощу, апельсини, лимони, грейпфрут, бергамот, цедрат, квіти та трави моєї батьківщини». Його товар був затребуваний навіть королівськими дворами — нині в архіві фірми зберігається понад 50 титулів Постачальників Двору різних монархів. А статуя Фаріни прикрашає кельнську ратушу.
НОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ
Модний товар не лише знаходив широкий збут, а й дивував новими варіантами свого застосування. Вже наприкінці XVIII століття до нього додавалася інструкція: «Молодим людям рекомендується щодня 20–30 крапель, літнім — 50–60 крапель розвести з водою чи вином — допомагає проти прискореного серцебиття та головного болю». Господи, а вином навіщо?
Це ще нічого — перший одеколон Фаріни рекламувався ще й як засіб попередження і навіть лікування чуми (втім, інші засоби на той час допомагали від чуми ще менше). А хто зі знаменитостей першим його скуштував ще до Алена Делона? Достовірно відомо, що кілька разів його пив Наполеон Бонапарт, швидше за все, теж як ліки.
Начебто йому сподобалося, і він наказав розробити спеціальний одеколон для солдатів Великої Армії, причому неодмінно з потрійним захисним ефектом — лікувальним, гігієнічним та освіжаючим. Розробка була успішною і отримала назву «Потрійний». Втім, кажуть, що його так назвали на честь трьох основних ароматів: лимона, бергамоту та неролі — йди перевір…
Продукт вийшов настільки якісний, що через 100 років він отримав Гран-прі на всесвітній виставці в Парижі. А на виставці 1882 року найгучнішим експонатом став влаштований Брокаром фонтан з одеколону — деякі відвідувачі навіть вмочували в нього свої піджаки, аби зберегти пам’ять про приємний аромат. Ось і ще одне застосування…
ВСЕРЕДИНУ
Ренесанс прийому всередину розробки домініканців розпочався до Першої світової — у низці країн, у тому числі й у Російській імперії, запровадили «сухий закон», і його почали об’їжджати на кривій козі, як уміли. Сатирик Аркадій Бухов писав 1914 року, що внаслідок цієї ініціативи біля магазинів, які продають парфумерію, почали продавати пироги та ковбасу. Торгівля йшла жваво.
Новий «сухий закон» 1986 року теж різко збільшив споживання одеколону, хоча пахнути його споживачі краще не стали… З’явилися навіть коктейлі з модного напою, популярні в народних масах, наприклад «Олександр Третій». До російського самодержця він мав дуже віддалене відношення — просто був сумішшю пляшечки одеколону «Саша» та флакончика Потрійного…
Невже тільки Ален Делон, як і раніше, не п’є одеколон? Знаєте, вже ні — на передачі «Вечірній Ургант» ведучий умовив його спростувати легенду. Щоправда, той випив дуже небагато, не схвалив і не намагається повторити. Який сорт йому запропонували, з’ясувати не вдалося, але, швидше за все, теж Потрійний — для дами знайшли б «Кармен», та Делон чоловік…
І не думайте, що цей напій дегустують лише гурмани сходу Європи! Не де-небудь, а в цілком ісламському Ер-Ріяді поліція заарештувала шахраїв, які купували одеколон місцевого виробництва по $22 за флакон, наліплювали етикетку елітного алкоголю і продавали по $80 — кілька десятків клієнтів навіть померли від отруєння. Вже кому-кому, а їм точно не можна.
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Саме на флакони з Потрійним одеколоном і почали наклеювати етикетки з Марксом, Енгельсом і Леніним — адже їх теж троє, і їхні продукти не менш потенційно небезпечні! Цю етикетку цілком логічно було б замінити зображенням Змія Горинича — адже у нього теж три голови!
І ПІД ЗАВІСУ
Ще у Святому Письмі ладан згадується 18 разів, а мирра — 9.
Типове середньовічне ставлення до миття проявляв англійський герцог Норфолк — він вважав, що митися — це проти Бога, і весь покривався наривами, а його бідні слуги ловили момент, коли він напивався до непритомності, і швиденько його мили…
Запахи одеколону можуть бути будь-якими. Свого часу випустили навіть одеколон із назвою «Запах грошей». Чим він пахне? Вірно: нічим — гроші не пахнуть. А навіщо він тоді потрібен? Це не до мене…
Одеколон можна застосовувати і для інших цілей. У книзі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності» описана сліпа нянька, яка кропила дитину одеколоном, аби легко знаходити її за запахом.
Найдорожчий у світі парфум Shumukh випускається в ОАЕ. Коштує він 1 295 000 доларів за флакончик (щоправда, трилітровий). Наскільки мені відомо, його ніхто й ніколи не пив!
