БОРИС БУРДА: як зробити так, щоб лікарі не забували інструменти в пацієнтах
Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Midjourney
УВАГА — ЗАПИТАННЯ!
За даними американських хірургів, щороку в тілах прооперованих пацієнтів лише у США забувають понад 1500 хірургічних інструментів. Що вони пропонують для боротьби із цим?
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Після кожної операції робити рентгенівський знімок пацієнта.
ТІЛЬКИ ВІН
Чи пам’ятаєте ви що-небудь із віршів Сюллі-Прюдома? Ні? А хто такий Анрі Дюнан? Згадали? Чудово! Все ж таки він Червоний Хрест заснував, але не впевнений, що про це багато хто знає. А чим уславився Еміль Берінг, не забули? Дифтерит, між іншим, переміг, а ця хвороба була жахом поколінь. Вант-Гоффа зазвичай пам’ятають, але не відразу згадують, що він хімік.
Перераховано не просто відомих людей, а чотирьох з п’яти перших лауреатів Нобелівської премії — багато хто взагалі вважатиме її найвищою нагородою, яку на нашій планеті може здобути науковець і літератор. Виходить, ми погано знаємо цих знаменитих людей? Не всіх, скажу я вам, — п’ятого лауреата з цього переліку згадають миттєво, я певен.
Його прізвище російською мовою зазвичай пишуть із помилкою, хоча могли б і правильно — літера для цього в російському алфавіті є з 1797 року. Але в даному випадку все спростили, як і в прізвищах Черчілля, Монтеск’є, Рішельє, Реріха і Пастера: у них слід писати не «е», а «ё», як і в його прізвищі: Рёнтген. Та й українською треба було б «Рьонтген», але вже звикли…
І що винайшов Вільгельм Конрад Рентген (гаразд, писатиму, як усі), теж згадають легко: рентген Рентген і винайшов — чого тут думати! Не так це й важко, адже його винахід практично кожен із нас використовував безпосередньо: хто не робив рентгена? Варто познайомитися ближче і з самим винаходом, і з його автором.
ВИГНАНИЙ ІЗ ГІМНАЗІЇ
У Новий час великий учений, який не має середньої освіти, — справа небувала і практично неможлива. Не цілком неможлива — радянський академік Гельфанд також не закінчив 10-го класу. І не він один: перший нобелівський лауреат із фізики також не зміг цього зробити. Більше того, його з гімназії просто вигнали.
З навчанням у дитини з благополучного купецького сімейства було все гаразд. Але коли вже в останньому класі Утрехтської Технічної школи педагоги вимагали, щоб він назвав ім’я учня, який намалював карикатуру на педагога, він категорично відмовився доносити. В результаті був безжально відрахований і залишив школу без атестата, з «вовчим квитком».
Що цікаво, це не зачинило перед ним усі двері — Цюріхський політех жодних атестатів не вимагав: склади добре іспити з математики, латини та давньогрецької — і навчайся собі на здоров’я. Однак Рентген і тут порушив правила — склав лише один іспит, з математики, але так блискуче, що його відразу зарахували.
Далі кар’єра Рентгена йшла як по маслу. Закінчення університету, диплом доктора філософії, професура на кафедрі фізики, навіть ректором Вюрцбурзького університету встиг побувати. Хороші міцні роботи, які мають науковий інтерес, — проте не сенсаційні, не геніальні. Принаймні до 50 років. А там почалося таке, що не кожному дано…
ТАЄМНИЧИЙ Х
Рентген займався експериментами з катодними трубками, винайденими англійським фізиком Круксом, відкривачем елементу талію і в той же час справжнісіньким спіритуалістом та викликачем духів. Таке буває з англійськими вченими, яким навіть подумати страшно, що сер медіум може їх надути немов останній шахрай — це ж не fair play!
Одного разу Рентген зауважив, що при працюючій катодній трубці світиться екран із платиноціаністого барію, який був поруч. Він вимкнув трубку — і свічення зникло, увімкнув — і воно знову з’явилося. Незабаром Рентген встановив, що випромінювання, яке викликає свічення екрану, проникає крізь багато зовсім не прозорих матеріалів, хоч і в різній мірі.
Через деякий час виявилося, що таємниче випромінювання засвічує фотопластинки. Кажуть, ніби сам Крукс уже помічав, що в кімнаті, де працювали його трубки, фотопластинки засвітилися, але вирішив, що це заводський брак, — отже міг і сам зробити відкриття, якби несправедливо не запідозрив фірму Ільфорда, яка випускала ці фотопластинки. Треба ж людям вірити.
За допомогою цих променів Рентген перерахував монети у закритому гаманці, а потім перевірив та переконався, що їх там саме стільки. Потім він попросив свою дружину Анну підставити руку під потік променів і зробив фото — кістки руки та перстень на ньому було видно, а м’які тканини — ні. Цей знімок став явним всім доказом чудових властивостей нових променів.
Швейцарський анатом Альфред фон Келлікер, який співпрацював з Рентгеном (знімок його руки, зроблений 23 січня 1896 року, наводять як ілюстрацію частіше, ніж знімок руки Анни), запропонував назвати нові промені рентгенівськими. Сам автор називав їх виключно Х-промені. Про що він точно при цьому не думав, то це про свою особисту славу.
ЩО З НИМИ РОБИТИ?
Рентген принципово не став патентувати цей винахід — він не вважав свої дослідження джерелом доходу і хотів, щоб усі могли їх безперешкодно вдосконалювати. Другий мотив заслуговує на всіляку похвалу, але перший хибний — купа народу одразу задумалася, а що з цих променів можна отримати потрібного та корисного?
Вже у 1896 році німецький доктор Фройнд помітив, що на опроміненій шкірі перестає рости волосся. Маса молодих дівчат, особливо зі східною або середземноморською кров’ю (у них ці проблеми проявляються частіше), із задоволенням почала виводити рентгеном волосся. Боюся, що шкода для їхнього здоров’я була значно більшою за косметичний ефект…
Трохи згодом у всіх великих взуттєвих магазинах з’явилися педоскопи — пристрої, в яких було чудово видно в рентгенівських променях, як саме взуття, що покупець міряв, прилягає до ноги. Ставлення до нового винаходу було тоді абсолютно легковажним, і практично ніхто не замислювався про шкоду, яку ці промені можуть завдати людям.
Майже одразу винахід Рентгена призвів до зникнення багатовікової моди на корсети — справді дуже шкідливої для здоров’я. Рентгенівські знімки показали, що в аристократок, які носять корсети з юності, грудна клітина помітно деформована, а у простих дівчат, далеких від цієї моди, — ні. Про це говорили й раніше, але тепер це всі побачили.
Проте найбільшу користь від нового відкриття отримали після новаторського рішення відомого фізика Вільяма Генрі Брегга. Його п’ятирічний син зламав руку, впавши з велосипеда, і батько зрозумів, що за допомогою Х-променів можна побачити, як саме зламана кістка, і спростити лікування дитини. Це перший випадок застосування Х-променів у медицині — менше року минуло!
Окрему користь від відкриття отримали автори англійських букварів. Там, де буква А, малюють яблуко (apple), де буква B — ведмедя (bear), а з буквою Х що робити? Раніше доводилося морочити дітям голови античними персонажами: дружиною Сократа Ксантіппою чи перським царем Ксерксом. А тепер є Х-ray — і те, що потрібно, і світогляд розширює.
ПАБЛІК РІЛЕЙШЕН
Окрім іншого, відкриття Рентгена відразу стало цікаво широкому загалу. Вже на великому паризькому карнавалі 1897 року одна з композицій зображувала Йону, що дрімає в утробі величезного кита з пап’є-маше, і сенс її був однозначний — був би тоді рентген, нізащо б Йоні не вдалося сховатися навіть у такому затишному місці.
Від цікавості широкої публіки постраждав навіть ні в чому не винний Томас Едісон — його просто закидали проханнями про виготовлення «рентгенівських біноклів», для яких білизна була б прозорою, а тілеса — ні. До речі, у продаж негайно надійшла білизна з тканини, абсолютно непрозорої для рентгенівських променів, — так стверджувала реклама…
Інші науковці, безперечно, заздрили — вони намагалися відкривати нові промені: промені Гретца, промені Блондло, N-промені… всіх не перерахувати. Жодне з цих відкриттів не підтвердилося — просто дослідники завжди бачать те, що дуже хочуть побачити. Натомість було сформульовано важливий принцип: спостерігач не повинен знати, який саме результат від нього очікують.
Вершиною визнання Рентгена стала, звісно, перша Нобелівська премія з фізики. Номінацій на премію було не так багато: 29 номінацій назвали 11 кандидатів, і з них Рентген був номінований 16 разів! До речі, він міг стати першим у світі двічі нобеліатом: його 5 разів номінували на премію у розділі фізіології та медицини — і вочевидь було за що!
Значимість тріумфу Рентгена посилюється списком переможених ним. Він обійшов Йоханнеса ван дер Ваальса, Пітера Зеємана, Гульєльмо Марконі, Філіпа фон Ленарда і Анрі Беккереля, котрі пізніше стали нобелівськими лауреатами, Сванте Арреніуса, номінованого відразу з фізики, хімії та медицини, і лорда Кельвіна, чиє ім’я говорить саме за себе.
НЕ ВСЕ БУЛО ГЛАДКО
Користь від застосування рентгена в медицині була величезною і безперечною, але було й дещо, крім неї… Прихована небезпека рентгенівського випромінювання вдарила у першу чергу не по хворих, а по лікарях. Серед них різко підвищилася смертність, почастішали випадки раку та лейкозу. Хворих опромінювали трохи, а лікарі опромінювалися весь час!
1916 року президент спілки рентгенологів із гіркотою сказав: «Результат — порожні крісла залів та відсутність знайомих облич на конференціях. Першими гинуть найкращі, найактивніші». Але, як бачите, майже двадцять років минуло, доки проблему взагалі усвідомили. Допоміг свинець — захисні плити, броньовані фартухи: це зрештою подіяло.
Та й життя самого Рентгена ставало дедалі складнішим, хоча він простої долі й не шукав. Науковець рішуче відкинув запропонований йому дворянський титул (можливо, щоби не плутали титул «фон» із рентгенівським фоном). Під час війни він категорично відмовився робити нову зброю та розгнівав кайзера (той, щоправда, невдовзі впав зі сходів і побіг на рентген на всіх парах).
Після війни погано жила вся Німеччина, а Рентген — навіть гірше за інших (Нобелівську премію він давно віддав на оборону). Його дружина померла, він відверто бідував, але постійно відмовлявся від продуктових посилок, передаючи їх для суспільних потреб. Навіть зважував свої порції їжі, щоб йому не давали більше, ніж іншим. Ось така людина…
Коли він захворів і почав різко худнути, то навіть не міг сплатити за рентген — допоміг його учень Абрам Іоффе, майбутній радянський академік. Довелося чекати два тижні у черзі. Проте гроші не знадобилися — брати плату за рентген із Рентгена лікарі посоромилися. Ба більше: нічого веселого йому не сказали — занедбаний рак, від якого він і помер. Зате жив, як хотів…
Почесті, які йому віддали, теж є екстраординарними. Як ми вже знаємо, він нобелівський лауреат — але таких вже трицифрове число навіть лише з фізики. А ось хімічних елементів, названих на честь людей, лише 15, і серед них елемент під номером 111, що легко запам’ятовується, — рентгеній. Особисто мені навіть здається, що слово «геній» входить до його назви недарма…
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
У Бразилії на конкурсі на найкрасивіші сідниці (там це цілком пристойно, і сказати дівчині: «Які у вас розкішні сіднички!» — милий комплімент) переможниці неодмінно фотографуються з рентгенівським знімком частин тіла, що перемогли, — мовляв, без імплантатів!
Вже 1898 року в одному американському фільмі митники викривають жінку, яка намагалася провезти під сукнею контрабанду, за допомогою рентгена. Далі, до речі, ідею винахідливих кінематографістів насправді реалізували…
Для радянської молоді середини минулого століття рентген асоціювався із західною музикою — ідеологічно неприйнятні пісні та танці записували на старих рентгенівських знімках, а в середині знімка, щоб його можна було поставити на патефон, випалювали цигаркою дірку.
Один військовий написав Рентгену, що в нього в грудній клітці застрягла куля, чи не надішле йому Рентген парочку своїх променів, щоб її можна було знайти? Рентген відповів, що вільних променів у нього немає, але якщо військовий надішле свою грудну клітку, він спробує щось зробити…
На рентгенограмі пацієнта з французького міста Кана виявили викрутку, що застрягла у черепі. Почалася паніка, але незабаром усі заспокоїлися — викрутку забув в апараті недбалий технік після ремонту.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
