НЕТРИВІАЛЬНЕ РІШЕННЯ: як робити абсолютно безпомилкове передбачення
Караваджо. Ворожка, близько 1594
УВАГА — ПИТАННЯ!
Влаштовані так люди — бажають знати, що буде. Скажімо, хто народиться — хлопчик чи дівчинка, причому задовго до генетики та УЗД.
І ось з’являються провісники, які ніколи не помиляються! Хтось прийде скаржитися — а ні: все правильно записано: сказано, що дівчинка, — і народилася дівчинка…
Як вдавалося таке диво?
Відповідь — трохи пізніше.
ОРАКУЛИ ТА ПІФІЇ
З
часів майже билинних люди так прагнули уникнути ухвалення рішення, що готові були перевалити цю працю навіть на голови ні в чому не винних богів. Спартанські жерці лягали спати в храмах і залежно від того, що насниться, оголошували війну або сиділи вдома.
Сперечатись із цим було важко — кожному заперечникові пояснювали, що це воля богів, і якби її порушили, стало б ще гірше. Спробуй перевір. Тож жерці завжди мали рацію, а хто не вірив, виявлявся безбожником з усіма витікаючими.
Вся Греція у важкі хвилини тупала в Дельфи, і в залежності від того, що їм скаже піфія, що перебувала у напівнесвідомому стані від сірчаних випарів, здійснювала подвиги або накивала п’ятами. Причому формулювання піфії були такі, що її неправота цілком виключалася.
Лідійський цар Крез, бажаючи воювати з персом Кіром, чітко запитав піфію, що буде, якщо він перейде прикордонну річку Галіс. Та відповіла, що він зламає велике царство. Зраділий Крез пішов на старт і царство таки розтрощив. Своє, а не перське. Де тут була помилка?
РИМСЬКІ ВОРОЖІННЯ
Римляни не йшли у бій, якщо священні кури, що утримувалися при війську, ліниво клювали зерно (боюся, що імперія тому й загинула, що ворожі шпигуни про це пронюхали і годували їх на забій у найневідповідніші моменти).
Сперечатися з цим було небезпечно. Полководець Пульхр перед морським нападом на карфагенян дізнався, що священні курчата клюють погано, і звелів кинути їх у воду — якщо не їдять, хоч хай поп’ють! Але виявилося, що це не те саме, і римлян розбили вщент. Краще курчат засмажили б…
Щоправда, успіхи цивілізації вже були у наявності — ще за часів Марціала римляни були впевнені в тому, що будь-який птахівник-авгур одразу вибухав істеричним сміхом, побачивши іншого авгура (він уже точно знав усе про його пророкування — і навпаки).
Але ставилися до авгурів все одно з великою повагою і робили саме те, про що вони їм казали з огляду на пташиний політ. Тим більше, що авгури зазвичай дуже переконливо пояснювали, чому вони передбачили все правильно. Навіть якщо спочатку здавалося, що навпаки.
СУД БОЖИЙ
Ще однією спробою звалити рішення на різних всевишніх були «божі суди». В індокитайській державі Паган сперечаючимся пропонували примиритися, а якщо ні, наказували засунути голову під воду і тримати: хто задихнеться, той і винен. Адже задихнувся — чого ж іще треба?
Гуманніше, але навряд чи гігієнічніше чинили у Сіамі, пригощаючи тих, хто судився, щедрою порцією проносного. Хто програвав процес, зрозуміло. Вважалося, що почуття провини посилює дію ліків. У цьому навіть був якийсь сенс… Докази було видно, і вони навіть пахли.
А ось стародавні скіфи, якщо вірити Геродоту, ухвалювали рішення за столом, попередньо напившися в зюзю. Начебто і зараз ця традиція жива, але результати зазвичай дає жахливі, а скіфів, за тим же Геродотом, це вело до нових перемог не гірше за єдино вірне вчення.
А вся справа в тому, що скіфи трохи вдосконалили цю методику і виконували ухвалені «під газом» рішення тоді і тільки тоді, коли не жахалися від них наступного ранку, на тверезу голову. Чи не варто впровадити це невелике вдосконалення і в наш побут?
ДРІБНІ ДЕТАЛІ
Ще безпечніше працював метод дрібних уточнень, добре описаний Леонідом Соловйовим у прекрасній книжці про Ходжу Насреддіна.
— Чи я буду щаслива у своєму новому шлюбі? — тріпочучи питала якась поважних літ удова і завмирала в очікуванні відповіді.
— Так, будеш щаслива, якщо на світанку не влетить у твоє вікно чорний орел, — одказував ворожбит. — Стережися також посуду, оскверненого мишами, ніколи не пий і не їж із нього.
І вдова йшла, сповнена невиразного страху перед чорним орлом, що тяжко вразив її уяву, і зовсім не думаючи про якихось ганебних мишей; тим часом у них саме й крилася загроза її сімейному благополуччю, що охоче розтлумачив би їй ворожбит, якби вона прийшла б до нього зі скаргами на неправильність його пророцтв.
— Один самаркандець пропонує мені вісімнадцять стосів вовни. Чи буде вигідною для мене ця угода? — питав купець.
Ворожбит у торгових справах починав рахувати щурячі кістки, розкидати боби, потім з виглядом суворої глибокодумності відповідав:
— Купуй, але стеж, щоб під час сплати біля тебе на сто ліктів довкола не було жодного плішивця.
Купець йшов, ламаючи голову, як уникнути йому шкідливого впливу плішивців, розпізнати яких під чалмами та тюбетейками було не так і легко на базарі. Скарг зазвичай не було.
Ранньохристиянський звичай «божого суду» був не менш гуманний і важко піддавався критиці. Сперечаючимся давали досить важке озброєння і наказували битися. Кого вбивали, той і був неправий, бо скаржитися він не міг.
НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ
Якщо ж, попри сподівання, спірний скарб раптом виявлявся у переможця суду, все також пояснювалося дуже просто — це диявольські підступи, аякже? Що з таким «переможцем» робити — теж було зрозуміло, і винен був будь-хто, окрім найгуманнішого суду у світі.
Середні віки принесли два подібні та малоуразливі методи пророцтва — астрологію та хіромантію. Навіть не знаю, який краще, — для вирішення проблем із протилежною статтю, безперечно, краща хіромантія, бо ще й за ручку тримаєш.
Їхня невразливість до критики зазвичай базувалася на якості збору вихідних даних. Чи не помилилися укладачі гороскопу на кілька секунд щодо дати народження? Чи правильно подана рука для ворожіння, чи не занадто ретельно вимита, чи добре видно довжину лінії життя і таке інше?
ВЕЛИКИЙ НОТРДАМ
Типовий зразок великого астролога — Мішель де Нотрдам, або Нострадамус. Його популярність не згасає з віками — аж до того, що служби Геббельса у війну тиражують тексти його пророцтв, які обіцяють перемогу Німеччині, а спецслужби союзників друкують їх. Але тлумачать зовсім інакше. Щонайменше одне з цих тлумачень вірне, інакше бути не може.
Передбачити він може все, аж до кількості кошенят у сусідської кішки, але тільки після того, як ця подія справді станеться, після чого від прогнозу досить мало користі. Один і той же його катрен може передбачити будь-що, а потім щось протилежне. Ось приклад:
«Після бою і морської битви / Великий Нептун на вершині своєї могутності, — / Червоний супротивник зблід від страху, — / Занурює великий Океан у жах».
Що цей катрен представляє і що передбачає? Чи означає він взагалі щось? І що саме? Та що хочете… Особливо з огляду на те, що Нептун відкриють років приблизно через триста.
Загалом, що ти Нострадамусу наказуєш передбачити, то він і передбачить. І помилитись неможливо — якщо щось посилиться, то саме тому, що великий Нептун на вершині могутності. А якщо ослабне — саме з тієї ж причини.
Яка з цього користь — рахуйте самі, але помилку спробуй пошукай. Предсказамус настраждав нам майбутнє. І навпаки, чи не так?
А ЯК ДОВЕСТИ?
Але ж є якісь загальні правила? Як говорив мудрий Гуссейн Гуслія: «Можливо, мій поважний і мудрий собрат незрівнянно перевершує мене в будь-якій іншій галузі знань, проте що стосується зірок, то він виявляє своїми словами цілковиту необізнаність із вченням наймудрішого з усіх мудрих Ібн Баджжа.
Який стверджує, що планета Марс, маючи дім у сузір’ї Овна та Скорпіона, піднесення — у сузір’ї Козерога, падіння — у сузір’ї Раку та шкоду — у сузір’ї Терезів, проте завжди властива лише дню вівторка, на який і впливає, згубним чином для носіїв корони».
Теж мені заперечення! Носій корони — природний ворог іншого носія корони. Якому з них більше зашкодить? Ось і пророкуй на такій кавовій гущі, а до чого призведуть подібні пророцтва — можна здогадатися.
Це вже не кажучи про те, що ідеологічні основи хіромантії від таких же в астрології дуже мало відрізняються і відразу перероджуються в суперечку — завідоме протистояння доказу.
ОСЬ ПОМИЛКУ І НЕ ВИДНО
А якщо довести правильність висновку нереально — може, ну її? Може, просто обійтися без помилок, які можна помітити? Сучасні напрацювання цілком дозволяють цього досягти.
Я вступав до інституту у дуже веселий рік. Рік тому випустили одразу два випуски на один комплект місць у виші. Через рік пролунала Шестиденна війна, і представники цілком поширеної національності раптом стали небажаними студентами.
І до нервових натовпів абітурієнтів ринули якісь цілком цивільні люди, що пропонували безкорисливу допомогу. Гарантувати вони нічого не бралися, але спробувати могли. Якщо не виходило — бездоганно чесно повертали гроші. І клієнтів у них не бракувало.
У чому ж полягало їхнє безцінне сприяння? А ні в чому. Якщо абітурієнти вступлять — отримають гроші та скарг немає. Якщо не вийде зі вступом — гроші назад, і на що скаржитися? А нема на що. Так вийшло. Одесити — народ сумлінний. На що скаржитися, якщо люди чесно хотіли допомогти?
СКАРЖИТИСЯ НЕ ВИХОДИЛО
«Ну, — скажете ви, — треба було чітко фіксувати, що насправді вони пророкували». І з’явилися цілі контори, що передбачають цілком важливі речі. Можливо, не менш важливі, ніж вступить дитина до вишу, хто народиться у молодої пари — хлопчик чи дівчинка.
УЗД ще не працювали, доводилося гадати, животик кулькою або огірком, користі від цього було трохи, тож клієнтури вистачало. Причому все було чесно — що обіцяли, те й записували. У спеціальну книгу, і можна було перевірити, що насправді обіцяно.
І що ж виходило? Скарги були, але всі неґрунтовні. Казали, що пророкували дівчинку — а там хлопчик. І все чітко записано — не підкопаєшся. І навпаки, звісно. Як же так вийшло? Адже все записали…
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
А вони просто записували все навпаки. Кому пророкували хлопчика — писали дівчинку. Кому дівчинку — писали хлопчика. Хто скаржився — бачили, що записано правильно. Хто був задоволений прогнозом — не скаржився ні на що.
Клієнт нічого не розумів — думав, що сам помилився. Шарівся, засмучувався, стресував. А який сенс? А хитрі діячі були застраховані від помилок. Ось все воно записано. Чорні літери на білому папері.
Лише подвійна бухгалтерія — запис передбачення і в себе також — давала певну гарантію. Без зусиль вдавалося помітити різницю у пророкуваннях. Був великий гвалт, і чергові провісники виявилися не в змозі передбачити свою долю.
ЩО З ЦЬОГО ПРИВОДУ ЗАПАМ’ЯТАТИ
Довіряй. Але перевіряй. Ще краще — тільки перевіряй. Хіба тобі шкода?
Якщо прогноз можна тлумачити і так і так — не тлумач його ніяк. Просто подумай, чи передбачає він взагалі щось, крім чогось нікому не потрібного. А якщо воно нікому не потрібне — тобі воно навіщо?
Запитай в астрологів, чому загиблі під час аварії корабля, причому одного й того ж, належать до різних знаків. Вони ймовірно тобі дадуть якусь відповідь. Але помітно зніяковіють. Це у них запитали ще 2500 років тому, і вони досі думають.
Чому астрологи посилаються на досягнення Середньовіччя, які були поставлені під сумнів вже тоді? Нічого нового? Чи багато вони напророкували?
Чи знаєш ти, що саме тобі передбачили? Потім не здивуєшся? Твердо знай, що саме, — спокуса передбачити те, що в будь-якому разі станеться, велика і дуже добре оплачується.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
