НЕТРИВІАЛЬНЕ РІШЕННЯ: як умовити військове відомство навчати медсестер медицини

Літографія військового госпіталю в Казармах Селіміє, Стамбул, 1856. Джерело: wikiwand

УВАГА — ПИТАННЯ!

Англія, ХІХ століття. Тільки-но почали готувати професійно освічених медсестер, і ось тобі маєш! — з’являються вкрай переконливі дані про те, що хворі, яких лікують такі медсестри, помирають набагато частіше за тих, які їх послугами не користуються.

Все науково, ніякої підтасовки немає, цифри говорять самі за себе. Що потрібно робити?

Відповідь — трохи пізніше.

САНІТАРИ АНТИЧНОСТІ

ікарі з’явилися раніше, ніж санітари. Гіппократ справлявся зі своїм пацієнтом сам — той був один. Ось коли хворих багато, і всі вони, крім самого лікування, вимагають досить численних, але дещо простих процедур, без санітарів не обійтися.

Храмові святилища стародавніх ще не були лікарнями — помолився, залишив жертву — та йди собі. А ось на війні, буває, не тільки вбивають, а й ранять, і непогано було б повернути поранених до строю.

Вершина військової організації античності — римський легіон, і там уже без військового шпиталю стало ніяк, надто багато поранених, не лікувати і так покинути виходить собі дорожче.

У римському легіоні під час розквіту імперії, при Антонінах, неодмінно були 24 професійні лікарі, а поруч із великим військовим табором обов’язково був валетудинарій — військовий госпіталь.

Крім лікарів, медициною займалися санітари, яких зазвичай називали капсаріями. Вони вивозили поранених із поля бою, надавали їм першу допомогу та доставляли до лікарів.

ДЕПУТАТИ З ІМУНІТЕТОМ

Для нас капсарії особливо цікаві тим, що вони мали імунітет і були депутатами. Не надто дивуйтеся з цього — просто імунітетом тоді називалося звільнення від обов’язкових повинностей, санітарів ними не обтяжували.

А депутатами, тобто «посланими», вони просто називалися класичною латиною — «капсарії» було прізвисько, що просто прижилося (це від «капси», сумки з ліками).

Але з загибеллю Римської імперії зникли і госпіталі, та й лікарні взагалі — рівень деградації світу після цього лиха ми навіть погано уявляємо. Навіть депутати стали якісь не такі, та й імунітет у них тепер незрозуміло який…

ДУЖЕ СЕРЕДНІ СТОРІЧЧЯ…

На арабському Сході вони з’явилися хіба що у VIII–IX столітті, а до Європи ця мода дісталася лише у період Високого Середньовіччя. Ані за Карла Великого, ані за Річарда Левине Серце ні про що подібне і не йшлося.

Навіть статус лікаря став тоді досить низьким. З лікарів сміялися, звинувачували їх у шарлатанстві та невігластві — згадайте комедію Мольєра «Уявний хворий»!

А хірургів навіть лікарями не вважали — вони мали реєструватися в ремісничому цеху цирульників. Ще в армії Фрідріха Великого армійські хірурги, окрім інших обов’язків, мали голити офіцерів.

Якщо вже до лікарів так ставилися, то відношення до санітарів, особливо армійських, і до жінок, які доглядають хворих, ви можете собі уявити. І точно не помилитеся.

ГАНЬБА СІМЕЙСТВА

Вже в Англії початку XIX століття про жінок, які доглядають хворих у загальнодоступних лондонських лікарнях, писали:

У ті дні робота медсестри була заняттям нешанованим. Це було останнім притулком жінок, які спився, які не затримувалися на інших роботах.

 

Вони не мали ніякої підготовки, не мали жодних шкіл. Жінки просто просиджували біля ліжка хворого чи вмираючого, якщо вони не ділили з ним цю постіль або не падали на підлогу
геть п’яні

А тепер уявіть, як батьки двадцятичотирирічної англійської леді з багатої та поважної родини відреагували на її бажання піти працювати медсестрою.

Приблизно так би реагував секретар обкому на вступ улюбленої доньки до ПТУ… Нікуди не покличуть, ніде не приймуть, ніхто не посватається, що ти робиш?

Флоренс Найтінгейл у молодості. Джерело: wikipedia

Та вона не звернула на це уваги і пропрацювала місяць у такий собі лікарні при робітному будинку, до доглядальниць якої і мали стосунок наведені трохи вище слова. А потім сім років думала про те, як змінити існуюче становище.

РОБОТА ЧИ РОДИНА?

Висновки, зроблені нею, здаються нам простими та нудними: дотримання найсуворішої чистоти в палатах, регулярне провітрювання приміщень, режим харчування, повний карантин для заразних та уважне ставлення до всіх скарг хворих.

Ну так, Волга впадає в Каспійське море, коні їдять овес і сіно…

Але ви не забувайте, що приблизно в цей час колеги віденського лікаря Ігнаца Земмельвейса за крамольні думки про те, що акушерам перед виконанням обов’язків не заважає мити руки, довели його до смерті в божевільні.

Їхній сімейний лікар спочатку зацікавився її працею, а потім посватався до неї. Батьки були в захваті, сподіваючись збагрити нарешті ганьбу сім’ї на чиюсь опіку.

Але наречений зажадав від нареченої, аби вона обіцяла після весілля забути всі свої негідні захоплення зовсім не жіночими справами на кшталт лікування хворих. І одразу ж отримав гарбуза.

ГОЛОВНА МІСІЯ

Що було робити бідним батькам, останні надії яких зруйнували? Вигнати її з дому та позбавити спадщини, звісно. Невелику ренту, щоправда, виділили — і хай живе, як уміє.

Вона навіть не мала часу засмучуватися з цього приводу — бо поїхала до Франції, де два роки пропрацювала в шпиталі при католицькому монастирі. За цей час завдяки впровадженню її рекомендацій смертність у шпиталі зменшилася вдвічі.

Тільки після успіху в не надто дружній країні її помітили на батьківщині (на жаль, так буває часто). Їй запропонували почесну посаду головної доглядачки столичного лікувального закладу для збіднілих дворянок під особистим патронажем Її Величності Вікторії.

Її визнала рідна країна і навіть батьки пробачили (що їм залишалося робити?). Її приймали у придворних колах, її думка стала вагомою. Проте все це було лише прелюдією до головної справи її життя.

НА ВІЙНІ ЯК НА ВІЙНІ

А вона почалася разом із Кримською війною. Міністр оборони написав їй просто відчайдушний лист — поранені в наших шпиталях у Туреччині мруть немов мухи, чи не можна зробити хоч щось?

Вона кличе за собою добровольців — відгукнулося 38 осіб, причому 14 із них — її колеги з Франції, і це все. Вони прибувають до великого військового шпиталю поблизу Скутарі, і їм здається, ніби вони потрапили до пекла.

Бруд, комахи, малоїстівна їжа, тиф, холера, ліків не вистачає, білизну не перуть — хіба що просто вбивати поранених, що поступають, поки соромляться, хоча результат практично той самий.

А сестер, що приїхали, спочатку навіть не допускають до хворих — як можна, міс, вони ж усі чоловіки, це непристойно!

ЗРОБИ, ЩО МОЖЕШ

Проте вони беруться за справу — шиють хворим нові матраци, набивають їх чистою соломою, купують на свої гроші котли для прання бинтів та білизни, чистять, миють, прибирають… Навіть досвідченого кухаря найняли, щоби готував пораненим щось смачніше за пайкову гидоту, і нормальну кухню для нього спорудили.

Дбають вони й про побут — влаштовують для поранених бібліотеку, аби ті з нудьги не дохли, організують їм можливість переквзувати свою платню на батьківщину рідним… Яке це взагалі має відношення до одужання поранених?

Навіть не знаю, але судіть самі — смертність у цьому шпиталі до їхнього прибуття була 47,2%, помирав практично кожен другий.

А після півроку їхньої роботи — лише 2,2%, тобто вмирав кожен п’ятдесятий. Чи не помітили ви певної різниці?

Час уже, однак, назвати нашу героїню на ім’я. Вона мала рідкісне ім’я Флоренс — бо народилася у Флоренції, і дуже мелодійне прізвище Найтінгейл, тобто Соловей.

А хворі прозвали її Леді з лампою — вона обходила їх навіть ночами, щоби надати допомогу тому, хто став раптово її потребувати, а покликати не мав сил. На мою думку, навіть ще красивіше, ніж її ім’я та прізвище.

Кілька разів вона приїжджала і до Криму, майже на лінію фронту — налагоджувала і там роботу шпиталів, як могла. А після війни спорудила біля Балаклави хрест на згадку про загиблих солдатів, лікарів та медсестер.

Де зараз цей хрест, і що з ним? У мене відомості невтішні.

ПЕРЕМОГА НАД ВЛАСНОЮ АРМІЄЮ

А міс Найтінгейл уже стала національною героїнею, удостоїлася аудієнції у самої королеви Вікторії та домовилася з нею про створення комісії, яка обстежує санітарний стан усіх військових шпиталів країни.

Військове міністерство спробувало відбутися обуреним пирханням — не жіноча, мовляв, це справа! Міс Найтінгейл не стала сперечатися.

Просто попередила: «Якщо я протягом трьох місяців не отримаю чіткого підтвердження того, що реформи буде проведено, я розповім публіці про все, з чим мені довелося зіткнутися під час Кримської війни».

Чомусь після цього попередження комісія одразу ж з’явилася. Жінок до неї все одно офіційно не включили, щоби весь британський генеральний штаб на знак протесту не повісився. Але фінальний звіт комісії все одно писала міс Найтінгейл.

Вже за три роки смертність у британських військових шпиталях скоротилася вдвічі — статистика знову підтвердила правильність її ідей та необхідність реформ.

Безперечним висновком з її праць було те, що медсестри повинні не набиратися від будь-кого, а спеціально вчитися цієї нелегкої справи. І в 1860 році при лондонському шпиталі Сент-Томас відкрилася перша така школа, яку потім почали називати «Домом Найтінгейл».

ВІД НАВЧАННЯ ЛИШЕ ШКОДА!

Випускниці цих шкіл стали бажаними співробітницями всіх британських лікарень — адже ефект від їхньої праці був безперечним, статистика була за них. І раптом саме статистика завдала їм найнебезпечнішого удару!

З’явилися точні та обґрунтовані дані про те, що ті хворі, яких у госпіталі доручають освіченим та навченим сестрам, помирають не рідше, а частіше, ніж ті, за якими дивиться будь-хто. Це не враження, а цифри — як їх оскаржити?

Та ж статистика, яка підтверджувала правильність рішень Флоренс Найтінгейл в екстремальних умовах Кримської війни, здавалося, виносила невблаганний вирок освіченим медсестрам.

Проте Найтінгейл сама не була далека від статистики — в ті часи науки абсолютно нової, що тільки починала розвиватися.

Діаграма Флоренс Найтінгейл «півнячий гребінь», що показує смертність солдатів під час Кримської війни. Джерело: wikiwand

Вона навіть сама була новатором використання інфографіки в статистиці, використовуючи для доказу своїх ідей кругові діаграми, які вона називала «півнячими гребенями».

Ці діаграми в її працях наочно показували, якої кількості марних солдатських смертей у Кримській війні можна було б уникнути. Вона почала їх застосовувати не першою, але однією з перших.

Як же вона мала відреагувати на шокуючі результати, які показували, що в освічених медсестер помирає більше хворих? З цифрами сперечатися не можна… А що ж можна?

Міжнародний конкурс оповідань «ОДЕСССІАДА»

УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!

Цифри, звісно, ​​правильно описували поставлений стихійний експеримент. Але чи коректно його було поставлено?

Виявилося, що ні — погану послугу кваліфікованим медсестрам надала саме їхня добра слава. Їм доручали найважчих хворих, що цілком логічно та зрозуміло.

Що ж дивного в тому, що навіть у них ці хворі найчастіше вмирали?

ВСЕ ТРЕБА РОБИТИ ПРАВИЛЬНО

Грамотно поставлені експерименти підтвердили думку, що освічена медсестра — це безперечно корисно і добре. Просто трохи пізніше — коли їх здогадалися поставити.

Сучасна наука під назвою «доказова медицина» вирішує цю проблему на корені — вона вимагає, щоб усі коректні дослідження були подвійними, сліпими, рандомізованими та плацебо-контрольованими.

Третя з цих вимог цілковито позбавляє зроблену помилку шансів на те, що її не помітять.

Тож справа життя Флоренс Найтінгейл продовжувала жити та тріумфувати. Щоправда, здоров’я в неї все життя було погане — далися взнаки військові тяготи. Через це вона прожила лише 90 років, буває…

Але почестей — і довічних, і посмертних — їй дісталося безліч, і ні в кого не повернеться язик сказати, що це занадто.

ПАМ’ЯТЬ ЛЮДСТВА

Навіть у її високопоставленої рідні дуля в кишені, спрямована в її бік, всохла до маленької нешкідливої ​​дульки — дама Ордена заслуг, дама милосердя Ордену святого Іоанна, дама Королівського Червоного Хреста, та в них самих подібних титулів не знайдеш!

Понад сторіччя медаль її імені є найпочеснішою міжнародною нагородою для сестер милосердя у всьому світі, та й Міжнародний день медсестри відзначається 12 травня — саме у її день народження.

Їй присвятили кілька художніх та документальних фільмів, її зображення розміщували і на британській купюрі, і на угорських та німецьких поштових марках.

Що астероїд 3122 Флоренс названий на її честь — навіть якось само собою зрозуміло, куди такий селебріт без свого астероїда? А ось кратер «Найтінгейл» на Венері діаметром під півтисячі км — це рідкість: інші кратери називали на честь богинь.

Більше того, ось вам парадокс — незважаючи на те, що секс у її житті і під мікроскопом було не відшукати, вона дала ім’я одному з понять корисної науки сексології. Ефектом Флоренс Найтінгейл називають ситуацію, коли лікар закохується у свого пацієнта.

Таких легенд і чуток про неї ходило чимало, і, схоже, це все вигадки, але ми не владні над легендами, які самі породжуємо.

Загалом витримає її слава і таке — вона справлялася з усіма труднощами у своєму житті. Навіть з описаною тут.

ОСЬ ЦЕ ПРО ЩО

Якщо ти точно маєш рацію, а тобі вказують із цифрами в руках, що ти помилився, — знайди їхню помилку. Або визнай свою.

Не проводь одне статистичне дослідження — проводи два різні, проте однакові за змістом. Якщо результати будуть приблизно одні й самі — можливо, у цьому щось і є.

Не повідомляй тим, хто вимірюватиме результати твого дослідження, що ти очікуєш отримати. Бо вони саме це і наміряють, і навіть не зі злості. Просто люди так влаштовані.

Обирай піддослідних випадковим чином. Будеш, скажімо, визначати якість взуття тільки на мандрівниках або лише на паралітиках — не дивуйся результатам.

Корисно при дослідженні ліків половину лікувати, а половині давати товчену крейду з тією ж усмішкою. Якщо обидві групи одужують однаково, добре доглядаєш їх, молодець. Але ліки твої нікуди не годяться.

І поспішай засуджувати тих, хто живе, як сам захоче, а не як оточення велить, — дочекайся результатів.

При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media