«ПЛАСТИКОВІ АВТОКАТАСТРОФИ»: як поліетилен загрожує нашому мозку
Джерело фото: fastcompanyme.com
Сучасну цивілізацію недаремно називають «пластиковою». Вона має чимало визначних здобутків, і викреслити пластик із нашого життя — однаково що відмовитися від електрики. Однак у «пластикової цивілізації» є й зворотний бік. У результаті нещодавнього дослідження, проведеного на мишах, у кровоносних судинах цих тварин було виявлено крихітні шматочки пластику. Вперше науковцям у режимі реального часу вдалося відстежити, яким чином мікропластик заповнює імунні клітини, переміщається кровотоком і опиняється в кровоносних судинах мозку.
У ЗЕМЛІ З’ЯВИЛАСЯ «ПЛАСТИКОСФЕРА»
Вважається, що просто на наших очах у Землі формується або вже сформувалася нова оболонка — «пластикосфера». Мікропластик — це частинки завдовжки менше ніж 5 міліметрів, які можна знайти всюди: від глибин океану до антарктичних льодів. І якщо наша цивілізація через кілька тисяч років стане предметом вивчення археологів майбутнього, то вони цілком правомірно назвуть її мікропластиковою.
Частинки пластику ми вдихаємо щодня і повсюдно: в офісі, на вулиці, в домашній обстановці. Кількість донорів мікропластику практично не піддається підрахунку — предмети побуту, одяг, меблі, іграшки, покриття для підлоги… Мікропластик присутній у воді, ґрунті, рослинах.
У 85% проб води з 59 найрозвиненіших країн світу середня концентрація його частинок становить 5,5 десятих частинок на літр. Причому якщо ви думаєте, що, споживаючи воду зі скляних пляшок, страхуєте себе від мікропластику, ви помиляєтеся. У «склі» його концентрація аж ніяк не менша.
ПЛАСТИКОВІ «ОКУПАНТИ»
Ми навіть не замислюємося над тим, що постійно «збагачуємо» мікропластиком продукти харчування, коли їмо з пластикового посуду, п’ємо з пластикових пляшок, ріжемо продукти на пластикових дошках.
Майже вся сучасна медицина також пластикова, тож пластикові частинки можуть потрапляти в нашу кров напряму через пластикові медичні пристрої. Дослідження показують, що вони давно дісталися нашого мозку, печінки та нирок.
Однак тільки зараз дослідники починають розуміти, що відбувається з цими пластиковими «окупантами» і як вони впливають на здоров’я людини.
«АВТОКАТАСТРОФА» ВСЕРЕДИНІ МОЗКУ
Команда біомедиків Пекінського університету під керівництвом Хайпен Хуана вирішила з’ясувати, як мікропластик впливає на мозок. Результати їхнього дослідження були нещодавно опубліковані в Science Advances.
Спершу вчені спорудили щось на зразок вікна, хірургічно імплантованого в череп мишей. Це дало змогу в режимі онлайн спостерігати, як мікропластик переміщається кровотоком. Потім напували тварин водою з додаванням флуоресцентних сфер полістиролу — такого самого, який використовують для виготовлення пакування, іграшок і приладів.
Приблизно через 3 години імунні клітини, відомі як нейтрофіли і фагоцити, поглинули яскраві пластикові плямочки і самі стали флуоресцентними. Деякі з цих клітин, потрапляючи у вузькі вигини кровоносних судин кори головного мозку, влаштовували якусь подобу автомобільної аварії.
ПЛАСТИКОВІ ТРОМБИ
Іноді ці явища швидко зникали, а іноді фіксувалися протягом усього 4-тижневого періоду спостереження. Нерідко це залежало від розміру частинок. Дрібніші призводили до меншої кількості «аварій». За словами дослідників, ці «автомобільні аварії» проявляють себе подібно до тромбів.
У мишей, яким давали мікропластик, знижувався приплив крові до мозку, відбиваючись на загальній рухливості. Цей ефект спостерігався протягом кількох днів. Приблизно те ж саме, за словами Хуана, відбувалося в серці та печінці мишей, але результати по цих органах поки що опрацьовують, і їх опублікують пізніше.
Науковці сподіваються, що метод візуалізації можна буде використовувати для подальшого вивчення того, як пластик поводиться в організмі.
НЕБЕЗПЕЧНІ УЛАМКИ
Звісно, фахівцям достеменно не відомо, чи виникають у людей такі самі пластикові «автокатастрофи», як і в гризунів. Проте, як видно з усього, виникають. Причому головними з винуватців є всюдисущі пластикові пакети. Отримані китайськими науковцями результати загалом збігаються з більш ранніми даними, опублікованими в Research Square Еліаном Ель Гаєком з Університету Нью-Мексико в Альбукерке.
Американські дослідники виявили високі концентрації пластикових уламків у мозковій тканині людей, які померли і пожертвували свої тіла для досліджень. І здебільшого це був поліетилен — дуже поширений мікропластик, що використовується при виготовленні упаковки.
Оригінальне дослідження:
