ПОВЕРНУТИ МОЗКУ ТИШУ: як шум впливає на когнітивні здібності
Віталій Корякін, серія «Світ неба», №457, 2020 / Facebook, «Сіль-соль»
Тиша лікує — ця медична формула відома давно. Але що далі розвивається цивілізація, то складніше їй уникати травмуючого впливу шуму. Судячи з усього, вміння «робити тишу» перетворюється на навичку, яка необхідна сучасній людині для виживання.
ЕПІДЕМІЯ ШУМУ
Проблема ця не нова. Знаменитий німецький лікар Роберт Кох, який відкрив збудник туберкульозу і розробляв методи вакцинації, писав: «Колись людині доведеться заради свого існування так само вперто боротися з шумом, як вона бореться зараз із холерою та чумою». Кох жив і працював на попередньому рубежі століть, але життя людства не відрізнялося тишею і раніше.
Відомо, що древні римляни постійно скаржилися Юлію Цезарю, що вуличний шум не дає їм спати ночами. Імператор прислухався до прохань жителів і в 50 році до н. е. заборонив рух карет та возів нічним містом. Але якщо римляни любили ганяти нічним містом на конях, то англійці використовували цей час для з’ясування стосунків зі своїми другими половинками.
У XVI столітті нічну тишу Лондона раз у раз стрясали гучні скандали. Щоби захистити сон своїх підданих від нічних кошмарів, королева Єлизавета I заборонила після десятої вечора влаштовувати гучні сімейні сварки.
ГУЧНИЙ УБИВЦЯ
З тих далеких часів щільність техногенного шуму в людській історії постійно зростала, поки в ХХ столітті не стала справді серйозною проблемою. За рік шум викликає порушення сну у 6,5 млн європейців. А у 22 млн він є причиною хронічної дратівливості. Проте в наші часи шум уже не просто заважає спати — він вбиває.
За даними Європейського агентства з навколишнього середовища, від шумового забруднення в Європі щорічно передчасно вмирають 12 тисяч людей. Вчені вивчили відомості медичних карток 240 тисяч осіб за 8 років та зіставили їх з місцями роботи та проживання, які відрізнялися рівнем техногенного шуму.
З’ясувалося, що він порушує психологічний комфорт та погано впливає на стан вегетативної нервової системи. Зіставивши рівень шуму та дані про кров’яний тиск, вчені з’ясували, що вуличні звуки постійно стимулюють симпатичну нервову систему, яка керує стінками кровоносних судин.
Шум змушує їх постійно звужуватися, що призводить до ризику гіпертензії. Щороку у 48 тисяч європейців розвивається ішемічна хвороба серця, причиною якої є шумове забруднення.
МІСЬКИЙ ШУМ І КАТУВАННЯ БЕЗСОННЯМ
Медицина визначила прийнятний для організму людини рівень шуму — 40 децибелів. За порогом 55–65 децибел шум починає впливати на фізичний та психічний стан людей. А від 85 децибел починається зона ризику для здоров’я — так звучить мотоцикл, що проїжджає повз, літак, що злітає, або працюючий пилосос.
Отже, 85 децибелів — це шум працюючого пилососа. А ось прийнятний рівень у 55 децибел приблизно відповідає шуму, що видається ранковим дзвінком будильника, — стільки, щоб не особливо нашкодити, але й стільки, щоби дзвінок неможливо було ігнорувати. Можна сміливо сказати, що дзвінок будильника науково розрахований. Поріг слухового сприйняття у сплячого на 10–14 децибелів нижче, ніж у людини в стані неспання.
Однак шумовий розлад сну може завдавати значної шкоди організму. Порушення сну починаються вже при шумі гучністю 25 дБ. Невипадково у тоталітарних в’язницях практикували тортури музикою. Гучний звук не давав людині спати. Крім того, одна і та ж мелодія, що звучала вночі безперервно, на додаток до постійної напруги чинила на людину сильний психологічний тиск.
У певному сенсі життя у великих містах, де вночі немає повної тиші, схоже на таке катування. Навіть при не надто сильному нічному шумі в районі 50 децибелів люди відчувають занепокоєння під час сну і прокидаються з підвищеним рівнем кортизолу, що призводить до накопичення гормонів стресу.
Тому для сучасного міського житла звукоізоляція є найважливішою умовою комфортного та здорового життя. Особливо це стосується вікон, через які переважно проникає шум.
ВИТТЯ СИРЕН — У ТРИ РАЗИ ВИЩЕ ЗА НОРМУ!
Перше місце у світі за рівнем міського шуму посідає Мехіко, друге — Пекін, третє — Париж. Щодо перших двох міст точних даних немає, а ось 11% парижан, за підрахунками ВООЗ, живуть, постійно чуючи шум, що перевищує прийняті норми. Усвідомивши серйозність проблеми, уряд зобов’язав великі міста публікувати спеціальні «шумові карти».
Сучасній людині нелегко втекти від шуму. Згідно з оцінками, приблизно 10–15% людей, що працюють у промисловості, піддаються шуму з рівнем вище 90 децибелів, а 15–20% — вище 85 децибелів. Добовий рівень шумового забруднення в районі берлінських аеропортів сягає 75 децибелів. Не доводиться сумніватися, що мешканці цієї місцевості звертаються до послуг лікарів набагато частіше за середньостатистичного берлінця.
У США американцям, які мешкають поряд з аеропортами, надають навіть спеціальні гранти для покращення звукоізоляції приміщень. У Києві 75 децибелів фіксуються в центрі та біля відкритих станцій метро, тож переваги життя і роботи у столичному центрі можна вважати досить відносними.
Багато українців кажуть, що за довгі місяці війни вже «звикли» до виття сирен, яким населення попереджають про ракетні обстріли міст російською армією. Хоча насправді звикнути до нього організм не може. Цей звук досягає 120 децибелів, втричі перевищуючи комфортну для людини норму.
І чують його українці досить довго і по кілька разів на день, щоразу відчуваючи серйозний стрес.
ЛІСОТЕРАПІЯ: ЦІЛЮЩИЙ ШУМ
У будь-якої тварини занадто гучний і різкий звук призводить до стрімкого викиду гормонів стресу, викликаючи почуття тривоги та стрибок кров’яного тиску. Реагуючи таким чином на небезпеку, людина тут не є еволюційним винятком.
Але в порівнянні зі звуками сучасних міст, а тим більше звуками війни, наші далекі предки жили просто посеред райської тиші. Більше того, вони могли цю тишу слухати спокійно, не ризикуючи розбалансувати системи організму.
Наприклад, шелест листя створює шум рівнем у 20 децибелів, що не лише безпечно, але й налаштовує на споглядальний лад, що утихомирює. У добре ізольованому приміщенні, якщо ви почуєте тихе цокання годинника, це за інтенсивністю буде приблизно такий самий звук.
Науково доведено, що на відміну від техногенних шумів, звуки лісу викликають додаткове вироблення дофаміну в мозку людини. В Японії «терапію лісу» застосовують для лікування серцево-судинних проблем та депресії. Лісотерапевти вивозять японців на природу, де навчають їх спеціальних вправ.
НЕЙРОБІОЛОГ І ТИША ПЕРЕМОГЛИ ІНСУЛЬТ
Ще в ХIX столітті лікарі пацієнтам для якнайшвидшого одужання рекомендували тишу: дві години повного спокою та тиші щодня — і ви почуватиметеся просто чудово! У ХХІ столітті ця практика не тільки не застаріла, але вкотре довела свою ефективність. На весь світ став відомим випадок, що стався з французьким нейробіологом Мішелем Ле Ван Кюеном.
У 2017 році, коли інсульт прикував його до ліжка, лікарі прописали йому абсолютний спокій та тишу. Нейробіолог почав спостерігати за собою. Спочатку він, звиклий до дуже активного життя, відчував дискомфорт. Потім потоваришував із тишею, почав її вивчати, полюбив її і… тиша допомогла йому повністю відновитися. У результаті 2019 року він випустив книгу «Мозок і тиша. Ключі до креативності та спокою».
Нейробіолог каже, що постійний шум від 45 до 55 децибелів порушує когнітивні функції людини. Адже саме такий шум характерний для дуже популярних з певного часу open space — офісів з відкритою організацією корпоративних просторів.
Задля успішного виконання завдання мозку потрібно 25 хвилин повної концентрації уваги на ньому. Але в open space через постійний шум співробітник, зазвичай, нездатний сконцентруватися на завданні більше 11 хвилин. У результаті ми отримуємо шумове когнітивне навантаження та зниження продуктивності праці.
ВЧИСЬ ТИШІ ОБЕРЕЖНО!
У суспільстві, де переважає «економіка уваги», наш мозок постійно піддається шумовому бомбардуванню. Зрештою стимуляція мозку людини стає надто сильною. Від шумового забруднення в першу чергу страждає префронтальна кора, відповідальна за мислення та ухвалення рішень. Проте в тиші мозок із зовнішніх подразників здатний перемикатися на внутрішній світ.
Глімфатична система допомагає очистити мозок від токсинів, надлишок яких, зокрема, може викликати хвороби Паркінсона та Альцгеймера. А гіпокамп відновлює клітини у відділах мозку, пов’язаних із навчанням, пам’яттю та емоціями.
Експерименти Ван Кюена показали, що навіть двох хвилин абсолютної тиші на день достатньо, аби знизити ритм серцебиття та дихання. Насправді повної тиші не існує — наш мозок ніколи не мовчить. Тому нейробіолог пропонує практикувати різні її форми, у тому числі медитацію та «тишу від себе самого».
Щоправда, тут важливо не перестаратися та «навчатися тиші» під наглядом фахівця. Справа в тому, що люди не здатні витримати перебування у повній тиші понад 45 хвилин. Таке випробування може викликати галюцинації, паніку і навіть зводити людину з розуму.
