ПОВОДЯТЬСЯ МОВ ПАЦЮКИ: як стрес руйнує співпрацю

Ганс Селье / stress.org

Стрес — звична людська реакція на травматичні події та важкі періоди у житті. Дослідження показали, що вони змінюють організм навіть на генному рівні. Також стрес має психологічні, соціальні та інші наслідки. Він руйнівний для всього живого, навіть на бактерії він має негативний вплив — вони припиняють співпрацювати.

ЛЮДИНА, ЯКА ВИГАДАЛА «СТРЕС»

Угорського фізіолога Ганса Сельє ⓘ називають хрещеним батьком науки про стрес. У 1930-ті роки він не тільки відкрив це явище, а й дав йому назву — стрес. Науковець виявив його, вводячи лабораторним пацюкам ін’єкції з коров’ячих яєчників. У підсумку пацюки хворіли і страшенно страждали. Згодом з’ясувалося, що корови ні в чому не винні. Пацюки страждали від болю, заподіяного лабораторною голкою, так само, як, приміром, від екстремальної спеки або холоду. Достеменно невідоме місце, яке приготував Сельє пацючий бог, але терміном «стрес» науковець врешті узагальнив усі схожі реакції організмів на зовнішні обставини. Пізніше з’ясувалося, що для стресу необов’язково пережити травмуючу подію, достатньо лише подумати про неї.

СТРЕС ПРИТУПЛЯЄ ВІДЧУТТЯ РИЗИКУ

Нейробіологи з Університету Огайо стверджують, що стрес негативно впливає на генетику мозку. Причому навіть сильніше, ніж травма. Це показали численні експерименти на тих же пацюках, котрі, як завжди, нічим не спровокували такого ставлення до себе. Щоб імітувати несприятливий дитячий досвід, вчені відірвали від матерів новонароджених пацючат. На 15-й день розлуки їм під анестезією завдали молотком травму голови та порівняли реакцію на це з реакцією у тих пацючат, яких не розлучали, але теж травмували. Зрештою з’ясувалося, що гнучкість мозку і його здатність адаптуватися до змін у них підвищилися. Подорослішавши, пацюки, які пережили у дитинстві стрес, були схильні до підвищеного ризику, у них спостерігалися інші поведінкові розлади. Наприклад, вони довго залишалися на незахищеній території, де легко могли стати жертвою хижака.

КОРОТКОЧАСНИЙ СТРЕС — ДОБРЕ, ХРОНІЧНИЙ — ПОГАНО

Власне, короткочасний стрес є корисним, оскільки виробляє стресостійкість, допомагаючи адаптуватися до змін. У випадку з людьми він здатний згуртувати їх навколо спільного завдання виживання. А от хронічний стрес, навпаки, загрожує найрізноманітнішими негативними наслідками не лише для здоров’я окремої людини, а й для соціуму в цілому, оскільки може знижувати рівень емпатії, довіри та взаємодії. І, зважаючи на все, людина в цьому навряд чи унікальна. На хронічний стрес усе живе реагує однаково. Групі дослідників, що складається з іспанських та ізраїльських науковців, з якоїсь причини стало шкода ні в чому не винних лабораторних пацюків. Тому свій експеримент вони провели на декількох штамах генномодифікованих бактерій кишкової палички.

«ЗАЛИШИТЬСЯ ТІЛЬКИ ОДИН!»

Окремо один від одного ці штами жити не могли, оскільки кожен із них виробляв необхідну для спільного виживання амінокислоту. Коли бактерії, що співпрацювали й дуже залежали одна від одної, піддали впливу хімічного стресу, вони поспішили терміново генетично змінитися і перебудуватися так, щоби позбутися взаємозалежності. З тієї простої причини, що взаємозалежні штами були менш стійкі до стресу. Звісно, бактерії — не пацюки. Та у даному випадку, коли вони відчували загрозу власному життю, вони поводилися цілком по-пацючому. Виживав лише той штам, який першим зумів втекти із загального потопаючого корабля. Тобто той, який швидше обзаводився власною відсутньою амінокислотою і більше нею ні з ким не ділився.

ХХХ

Ми звикли вважати, що, співпрацюючи перед лицем небезпеки, біологічні види виробляють такі колективні стратегії, які сприяють кращому виживанню. Однак, як видно з усього, так відбувається геть не завжди. Співпраця — це радше людський ідеал, що не є універсальним для всього живого. Різні бактерії, риби, ссавці та, ймовірно, різні людські спільноти співпрацюють одне з одним по-різному.

Оригінальне дослідження: