РЯТУВАЛЬНА МІСІЯ: уроки альтруїзму від тварин

Photo by Glen Carrie on Unsplash

Емпатія й альтруїстична поведінка властиві не тільки людям. Вони часто спостерігаються і в тваринному світі. Іноді ці спостереження дають сенсаційні результати. Те, що у світі людей є лікарі-реаніматологи, нікого не дивує. Але з’ясувалося, що навіть миші спроможні надавати екстрену реанімаційну допомогу, рятуючи життя своїх родичів.

УСІ МИ НЕВИПРАВНІ АЛЬТРУЇСТИ

Дослідження, які раніше публікувалися в журналі Science Advances, свідчать про те, що люди схильні бути добрими один до одного, навіть якщо їхні інтереси конкурують між собою. Для альтруїстичної поведінки в них існує цілий набір мотивацій. Починаючи з «ти мені — я тобі» і закінчуючи прагненням до схвалення суспільства.

Щоб визначити, як різні альтруїстичні мотиви можуть конфліктувати або нейтралізувати один одного, вчені з Університету Південної Кароліни набрали 709 добровольців. Кожному з них за одне ухвалене рішення щодо благодійності надавали 10 балів, яким відповідав невеликий, але реальний доларовий еквівалент. Рішення ухвалювали в контексті найрізноманітніших, заздалегідь розроблених сценаріїв.

Науковці з’ясували, що люди ніяк не ранжують мотиви своєї допомоги іншим. Їхні стимули до альтруїзму не залежать від сценарних комбінацій. Загалом потрібно визнати, що природа людського альтруїзму є для науки загадкою. Хоча вона визнає, що шансів на виникнення цивілізації було б украй мало, якби люди не були схильні виявляти доброту до тих, кого вони ледь знають.

МИШАЧА «НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА»

Однак накопичується дедалі більше наукових даних про те, що альтруїстична поведінка — не унікальна людська риса. Можливо, що це природна схильність усіх ссавців, яка зародилася ще на зорі їхньої еволюції. На цю думку, зокрема, наштовхує дослідження нейробіолога Веньцзянь Сана з Університету Південної Каліфорнії, про яке Science Advances розповів зовсім недавно.

Вчені з подивом виявили, що миші володіють навичками справжнісіньких реаніматологів і парамедиків. Якщо вони бачать, що їхній товариш зазнав лиха, приміром, знепритомнів, вони одразу ж прагнуть надати йому екстрену допомогу. Така просоціальна поведінка у мишей-рятувальників схожа на цілком осмислену й цілеспрямовану.

Спроби порятунку, зважаючи на все, не мають спонтанного характеру. Інакше як пояснити той факт, що реанімаційні заходи миші завзято продовжували протягом 5 днів, доки не досягали потрібного результату. Спеціально анестезованих науковцями родичів миші сприймають як таких, що потрапили в біду, і починають робити їм щось на зразок штучного дихання.

ЩО МИШАМ ВІДОМО ПРО КИТАЙСЬКУ МЕДИЦИНУ?

Між язиком і мозком існує чіткий нейронний зв’язок, і миші-рятувальники поводяться так, наче володіють знанням про нього. Вони починають покусувати потерпілого і витягати назовні його язик. Метод витягування язика розширює дихальні шляхи і збуджує певні центри в мишачому мозку, допомагаючи анестезованій миші швидше прийти до тями.

Тобто все відбувається приблизно так само, як у людей. У людському соціальному контексті непритомність є соціальним сигналом для надання фізичної допомоги та виведення потерпілого з несвідомого стану.

У традиційній китайській медицині для такої невідкладної допомоги застосовують пощипування або голковколювання в певній точці. Вона розташована на обличчі, над верхньою губою по середній лінії. Її стимуляція під час непритомності або загальної анестезії дає ефект пробудження.

ВСЕ ЯК У ЛЮДЕЙ

Миші про досягнення стародавньої китайської медицини, звісно, не обізнані. Але, в принципі, роблять для «оживлення» родичів приблизно те ж саме. У 50 відсотках випадків вони намагаються повернути до життя навіть мертвих мишей. А іноді проводять свого роду «хірургічні операції», витягуючи з рота пацієнта навмисно поміщені туди дослідниками сторонні предмети.

Причому це виведення із непритомного стану — лише один із прикладів просоціальної поведінки у гризунів. Існують і інші. Відомо, зокрема, що вони намагаються звільняти з полону тих, хто потрапив у пастку. Щоправда, набагато більше завзяття миші виявляли тоді, коли допомоги потребувала добре знайома їм тварина. Щодо незнайомців їхня емпатія дещо слабшала. Що теж цілком відповідає нашому людському досвіду.

МИШІ НЕ САМОТНІ: ВСІ ТВАРИНИ Є «ДОБРИМИ»

Виходить, що навіть нетрадиційна, з нашого погляду, медицина цілком традиційна для тварин. І вдаються до неї не лише гризуни. Прагнення допомагати іншим у стані надмірного стресу властиве багатьом видам. Певно, у всіх ссавців у цьому стані починає активуватися медіальна мигдалеподібна залоза й активно виробляється окситоцин — гормон соціального зв’язку.

Тому недивно, що схожі форми поведінки, пов’язані з порятунком, виявляються і в набагато більших тварин. У тих же слонів і дельфінів. Складно позбутися думки, що подібна поведінка регулюється виключно рефлексами та інстинктами.

Адже у тваринному світі альтруїстичні реакції досить різноманітні та індивідуальні. Вони завжди враховують різні аспекти ситуації, а також особистості тварини.

Оригінальне дослідження: