THE POWER OF BUSINESS: як індустрія та ІТ бачать економічний прорив України

Експерт зі стратегічних комунікацій

THE POWER OF BUSINESS: як індустрія та ІТ бачать економічний прорив України

Фото учасників панелі THE POWER OF BUSINESS Київського міжнародного економічного форуму 2025 / forumkyiv.org

Що потрібно змінити в Україні, щоб вона нарешті перейшла з категорії економічних аутсайдерів до кола лідерів? Саме це запитання стало провідною темою заключної панелі Київського міжнародного економічного форуму 2025. У відкритій та прямій дискусії президент «Біофарми» Костянтин Єфименко та український серійний підприємець, засновник групи компаній FRACTAL і автор книги «Для менеджерів» Артем Бородатюк поділилися баченням того, яким має бути внесок бізнесу у трансформацію країни, що стримує розвиток економіки і які драйвери можуть вивести Україну на зовсім іншу траєкторію зростання.

Пропонуємо ключові думки цієї розмови.

КОСТЯНТИН ЄФИМЕНКО, президент фармацевтичної компанії «Біофарма»

ОНЛАЙН ВБИВАЄ ОСВІТУ

Я дуже поважаю такі компанії, як «Метінвест» чи «ДТЕК», за те, що вони роблять для України, як вони відбудовуються після ракетних атак. Тому, безумовно, я хочу, щоб група СКМ зростала надалі. Але повинні з’являтися і зростати ще й інші компанії. Компаній, подібних до «Біофарми», у країні мають бути тисячі. Я — за свободу підприємства, я — капіталіст! Моя перша мотивація — щоб тут, в Україні, залишилися мої батьки, моя родина, мої друзі. Друга мотивація — реалізували зміни, які допоможуть за 7 років інвестувати у розвиток 500 мільйонів доларів. А для цього потрібно, щоб у країні докорінно змінилася система освіти.

Скажімо відверто про її проблеми. Перша — вже 6 років українська школа існує в онлайні. Спочатку був ковід, потім війна. Внаслідок онлайн-навчання, в яке легко входити, але з якого дуже важко виходити, ми повністю втратили школу. Ми сьогодні отримуємо дітей з абсолютно нульовими знаннями. Проблема друга — ми платимо вчителю 8000 гривен, з яких забираємо 23% податку, залишаючи йому 6200.

Навіть із різними доплатами це принизливо мало. Хоча лише за те, що він вийшов із дому у напрямку школи, ми вже мусимо всі йому вклонитися. А якщо він до школи дійшов — поставити йому пам’ятник просто на шкільному подвір’ї. Проблема третя — треба прибрати зі шкільної програми всі оті безглузді «уроки щастя», збільшити вдвічі математику, повернути до школи повноцінні уроки хімії та біології.

БІОЛОГА НЕ ВИХОВАТИ НА ТРОЛЕЙБУСНІЙ ЗУПИНЦІ

Якщо перейти від середньої школи до вищої, ми побачимо там майже ті самі проблеми, починаючи з онлайну. Студенти мають ходити до інституту ногами! Я завітав майже до всіх київських вишів, де викладають хімію та біологію, — всі їхні лабораторії застаріли ще 34 роки тому! Все, що там є, треба згорнути й викинути. База всіх університетів вкупі гірша, ніж однієї лабораторії компанії «Біофарма», в яку ми інвестували лише 25 млн доларів. Ви тільки замисліться на цим: периферійна компанія з Білої Церкви має кращу базу, ніж всі університети, враховуючи національні!

Державі потрібно терміново знайти 50 млн доларів і витратити їх на університетські лабораторії! Люди — це сьогодні найболючіша проблема бізнесу. Тому ж «Метінвесту» треба, щоб до роботи повернулося 120 тисяч людей. «Біофарма» не потребує стільки людського ресурсу: у нас сьогодні при обороті більше 200 млн доларів працює 240 осіб. Але нам бракує людей певного рівня, виховати їх на тролейбусній зупинці не вийде. Математика ви ще хоча б якось можете навчити, придбавши йому дошку, папір та ручку. А от хіміку та біологу цього замало.

Вони потребують хроматографів, цитометрів, реагентів тощо. Необхідно все це обладнання підключити до енергомережі та навчити, як з ним працювати. Інакше ніякої науки бути не може! Ніколи не буде Нобелівських премій, не буде публікацій в Nature та інших наукових виданнях. І не буде ніяких компаній, які могли б створювати вчорашні студенти.

ВАЖЛИВІШИЙ ЗА ОСВІТУ ТІЛЬКИ ФРОНТ

Я капіталіст, і мене особисто не влаштовує, коли в країні є лише один «Метінвест» та одна «Біофарма». Я хочу, щоби світ навколо виглядав інакше. Пам’ятаєте, у чому різниця між радянським ладом і капіталістичним? У першому робили все, щоб не було багатих, а другий намагається зробити так, щоб не було бідних. Тому ми дали свою відповідь на цей запит і створили дві біологічні школи, де зараз 60 дітей займаються біологією 4 години на тиждень, математикою — 3, хімією — 3.

Коли я відпрацюю цю модель, я вам такі школи побудую у кожному обласному центрі. А ще ми створили свою власну кафедру в Інституті високих технологій при Університеті імені Шевченка, де зараз навчаються 15 дітей. Я сам підбираю викладачів і сам плачу їм гроші. На все це витрачається більше мільйона доларів на рік. Зараз витрачаємо 450 тисяч доларів на видання всесвітньо відомого підручника Campbell Biology — багато ілюстрованого, у якому 2500 сторінок!

Чому підручник не вітчизняний? Бо люди, які ніколи в житті не бачили хроматографа, не мають права писати книжки з біології. Отже, стосовно якісної освіти у компанії «Біофарма» є все необхідне. Але якщо мова йде про країну, до якої повинні повернутися молоді люди й діти, а потім тут залишитися, треба негайно починати займатися українською освітою. Важливішим за цей виклик сьогодні є, мабуть, тільки фронт.

СТОЛИЦЯ УКРАЇНСЬКОГО БІОТЕХУ

Звідки брати сили? Я родом із Білої Церкви, де є радонові води, тому у кожного мешканця начебто маленький атомний реактор всередині. Але, якщо серйозно, я дуже люблю те, що роблю. Нещодавно прочитав книжку Марка Аврелія «Наодинці з собою», де він дав дуже чітку пораду, яку можна застосувати до нашого сьогодення. Ви знаєте, ми не обов’язково мусимо думати про минуле. Воно нам уже не належить, туди ми ніколи не повернемось, хіба що у спогадах.

Нам не потрібно вигадувати зараз майбутнє. Адже ми не знаємо, яким воно буде. Коли закінчиться війна? За місяць? За рік? У нас є лише сьогоднішній день. І саме сьогодні ми маємо йти до своєї мети. Нам треба йти до неї саме тут, в Україні, бо незрозуміло, чи потрібні наші таланти десь в Європі чи в іншому місці. Моє завдання — зробити Білу Церкву столицею українського біотеха. Ми ще здивуємо світ тими структурами, які ми тут збудуємо.

АРТЕМ БОРОДАТЮК, український серійний підприємець, засновник групи ІТ-компаній FRACTAL

БЕРІТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЄ ЖИТТЯ

Що треба зробити в країні для того, щоб тут було все круто з економікою? Щоб можна було вести бізнес спокійно, планово та успішно? Замислившись над цим, я накидав 10 пунктів, але потім вирішив поговорити трохи про інше… У Раді з питань підприємництва при Президентові, до якої я входжу, є розуміння, що здійснювати зміни можна лише тоді, коли береш на себе усю повноту відповідальності. І ще одна важлива річ: ми маємо прийняти те, на що ми не можемо впливати, і мусимо діяти там, де є змога щось змінити.

Я вважаю, що кожен український підприємець повинен донести це до кожного українця, використовуючи для цього усі свої можливості. Людина має брати на себе повну відповідальність за своє життя. Наприклад, тебе не влаштовує заробітна платня? У моїй компанії все дуже просто: працюй краще, зарплатня буде більша. Якщо не світить лампочка в під’їзді, це не тому, що поганого президента обрали. Тобі треба просто самому купити нову лампочку і вкрутити її. Якщо такий світогляд буде домінувати у суспільстві, мені як підприємцю буде простіше працювати.

УНІВЕРСИТЕТИ ПОВИННІ БІГАТИ ЗА БІЗНЕСМЕНАМИ

У нас зараз 25 компаній, де працюють близько 1600 людей. 90% із них — українці, з яких 80% зараз перебувають в Україні. Проте 83% доходу цьогоріч надходить не з нашої країни. Тобто ми свідомо наймаємо українців, адже їхній світогляд мені не байдужий. Перше, що я кажу кожному працівникові: «Ви маєте бути людиною, якій передусім потрібно ваше життя». Друге, що я кажу: «Щоби брати повну відповідальність за своє життя і досягати цілей, ви мусите навчитися працювати».

Ми надаємо таку можливість і навчаємо щомісяця до 80 людей онлайн, які потім, за бажанням, отримують у нас роботу з вірогідністю 95%. Я не розумію, чому, приміром, наші університети не роблять такий самий «перформанс»? Розумно було б, аби держава їм платила не за те, що вони навчають, а за те, що людину після навчання буде працевлаштовано. Якщо людину взяли на роботу, це означає, що університет дав їй класну освіту. Треба, щоб університети бігали за бізнесменами й питали: «Що нам таке зробити, щоби ви брали саме наших студентів на роботу?» Тоді їм не треба буде йти до мого онлайн-університету цифрових знань Choice31 і продовжувати навчання, щоб потім працевлаштуватися.

ХТО РОЗПОВІСТЬ ДІТЯМ, ЩО ТАКЕ СПРАВЖНЯ РОБОТА?

Ми можемо робити насправді класні реформи, щоб в українській школі кожен мав офіційний доступ до шкільного предмету, який потрібен саме йому. Я, наприклад, коли навчався, дуже хотів, щоб у нашому класі був урок з підприємництва та фінансової грамотності. Не розумію, чому такого предмета у школах досі немає? На жаль, тільки коли я почав випадково займатися бізнесом, дізнався, що маю здібності підприємця. Але зрозуміло, що такі уроки мають робити самі підприємці: ті, хто дійсно знаються на предметі.

Дещо ми робимо у цьому напрямі. Ми вже подали до Міністерства освіти і науки проєкт уроку, який, умовно кажучи, матиме назву «Стартап від нуля до мільйона». Мова буде йти про те, як шукати ідеї, про продакшн, маркетинг та інші речі. Але там не буде про фінансову грамотність у повному обсязі. Також наша команда працює й над тим, щоб у школах з’явився ще один урок — «Як працювати». Коли дитина навчається у школі, з нею взагалі ніхто не розмовляє серйозно про те, що їй колись доведеться працювати. Дітям треба пояснити, що робота — це не завжди легко. Це не те ж саме, що знімати рілси для TikTok чи Instagram. Іноді можуть бути й якісь провали, але цього не треба боятися.

КРАЇНА МАЄ ОТРИМАТИ ШАНС СТАТИ ВЕЛИКОЮ

У «Фракталі» ми багато займаємося тим, що можна назвати бізнес-психологією. Ми пояснюємо: коли чогось не знаєш — навчись! Не чекай, поки тебе навчать, сам навчайся! Ну і, нарешті, ми створили ще й урок про штучний інтелект… Все це чудово, але я хочу зізнатися, що мені все це як підприємцю не дуже потрібно. Однак я хочу жити у країні, яка має шанс стати великою державою. Це не означає, що вона ним скористається, але такий шанс має бути. І дуже швидка українська цифровізація створює для цього всі умови. Нам треба докорінно змінити систему освіти, зробити її бізнесорієнтованою. Взагалі, віддайте освіту бізнесу і потім мінімально це регулюйте.

Адже життям доведено: немає регуляції — все супер, з’являється забагато регуляції, у бізнесі та економіці починаються складнощі. Подивіться на дуже зарегульовану Європу — з цими регуляціями вона, на жаль, перетворилася на музей. Там добре подорожувати, відпочивати, але щось нове створювати там дуже складно. Ми не маємо бути таким музеєм, тому мусимо увімкнути дерегуляцію на повну! Ще раз підсумую: щоби змінити ментальність українців, кожен підприємець має говорити: беріть на себе відповідальність і працюйте, тоді у вас все вийде! Я не бачив жодної людини, яка б, дисципліновано працюючи та навчаючись на помилках, не досягла своєї мети.

ЧОМУ ДЕРЖСЛУЖБА — ЦЕ АНТИБІЗНЕС

Наше завдання — побудувати фабрику бізнесів. Місія нашої групи компаній — позитивно впливати на економіку. Тому ми також продовжуємо допомагати державі з рекрутингом. В нас є NetPick Talent — це рекрутинг-агенція, яка працює з внутрішніми та із зовнішніми клієнтами. Наприклад, нам потрібно закрити шість вакансій рівня замміністрів. Але тут є певні складнощі. Коли до управління державою приходить людина з бізнесу, вона отримує не новий бізнес, а такий собі антибізнес в усіх сенсах цього слова. Якщо ти чесна людина, а ми шукаємо саме таких, багато грошей тут не заробиш. Для бізнесмена це майже самогубство.

Тому я закликаю поважати людей, які ухвалили рішення йти на державну службу. Один із тих, кого ми знайшли, — це замміністра економіки Олександр Циборт, який зараз відповідає за цифровізацію. Раніше він розвивав власний бізнес у сфері e-commerce, а тепер у новій для себе ролі хоче побудувати в державі інфраструктуру для бізнесу. Зараз він підбирає собі команду. А це не так легко, враховуючи не дуже великий розмір зарплат. Крім того, людина рівня замміністра — це PEP.

Тобто у неї, а також у її дітей та онуків буде довічний статус політично значущої особи. Тому на передфінальній співбесіді з кандидатами я відмовляю їх іти до держслужби. А тих, хто все ж таки не злякався, я прошу гарантувати, що вони 2 роки пропрацюють. Бо насправді менше ніж за 2 роки ти, на мій погляд, нічого не можеш зробити.

РОБОТА НА ДЕРЖАВУ ГРОШИМА НЕ МОТИВУЄТЬСЯ

Бути реформатором завжди важко, бо це дуже невдячна справа. У Макса Нефьодова, з яким ми співпрацюємо, є кримінальне провадження. Ми всі знаємо історію Пивоварова. Тому шукати держслужбовців дуже складно. В середньому, щоб найняти 1 людину, ми перебираємо десь 2 000 кандидатів, тому за рік ми закрили лише 4 вакансії. Хоча у свій бізнес ми кожного місяця заводимо приблизно 80 нових співробітників. Ті, хто йдуть працювати на державу, — ідейні люди, які вже заробили гроші. Олександр Циборт саме такий. Таким є й айтішний підприємець, якого ми запросили зараз відповідати за реформу Міносвіти.

Дійсно, ми робимо ставку на діджиталізацію, тому що вона може докорінно змінити державну систему. Але на цьому шляху трапляються дивні речі. Візьміть, наприклад, проєкт «Пульс», який складається з трьох елементів: дашборду, інформаційного вікна та особистого кабінету. Він дозволяє підприємцям поскаржитися на державний орган і навіть на конкретного працівника органу влади, який перешкоджає роботі бізнесу. Але ще існує портал «СтопТиск», на якому бізнес може оскаржити дії правоохоронців. Тобто у державі немає єдиного підходу, кожен робить щось своє. Навіщо, приміром, робити нову систему скарг на Генпрокуратуру, коли вже є «Пульс», що впроваджений всюди? Я навіть написав статтю на «Укрправді», де нарахував цілих 9 органів, куди можна поскаржитися бізнесмену.

МЕНІ ЦІКАВО ГРАТИ У ЦЮ ГРУ!

Втім, треба зазначити, що керівництво держави все ж таки намагається до нас прислуховуватися, хоча зараз воно обмежене у ресурсах. Але, знову ж таки, є Рада з питань підприємництва. Спершу там було 7 людей, зараз 70, а у наступному році може буде 700. Там можна й треба працювати: хочеш щось змінити — просто бери й витрачай свій власний час, свій власний ресурс. Мене драйвить велика ідея. Пам’ятаю, як десь на сьомий рік існування «Фрактала» мені раптом стало нецікаво працювати. Є така фраза: «Нічого не псує ціль так, як влучання». Як я з цього вийшов? Дуже просто: мені цікаво грати у таку гру, де я впливаю на економіку України позитивним чином, і вона стає більшою, ніж економіка будь-якої європейської держави.

Підготовлено у партнерстві з КМЭФ. Huxley — інформаційний партнер Київського міжнародного економічного форуму