БОРИС БУРДА: як прилаштувати собі швидкі ноги?
Едвард Лемсон Генрі. Нова жінка, 1892
УВАГА — ПИТАННЯ!
Жахливо холодний 1816-й відомий страшними неврожаями — навіть вівса всім не вистачало! Кажуть, що це й підштовхнуло до появи геніального винаходу, який багато хто вважає зовсім не новим та малокорисним (до речі, абсолютно дарма!). Якого?
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Мало вівса — мало коней, основного транспортного засобу тієї епохи. Вважають, що це стало поштовхом до винаходу одного із прототипів велосипеда. Даремно ми зневажливо говоримо: «Подумаєш, велосипед винайшов!» — на цей винахід люди витратили десятиліття…
ЛЕГЕНДИ ПРО ВЕЛОСИПЕД
Походження слова «велосипед» — латинське. Перекладається воно як «швидкі ноги». Багато слів, що складені з латинських коренів, виникли набагато пізніше Римської імперії — просто латинь була всесвітньою мовою науки.
Скажімо, Планк дав 1900 року відкритій ним теоретично найменшій порції енергії назву «Квант», використавши латинське quantum — «скільки». А ось слово «велосипед» було зрозумілим і римлянам, та для них воно означало не машину для їзди, а бога торгівлі Меркурія.
Причина зрозуміла — завдяки своїм крилатим сандаліям цей бог міг переміщатися дуже швидко, ось його і прозвали «швидконогим». Саме його Зевс і ганяв по світу з дрібними дорученнями, наприклад, нацькувати Персея на Горгону.
Ну, це схожість слів, а прототипи велосипеда намагаються виявити у досить ранні часи. Хтось продемонстрував незвичайну фантазію, побачивши зображення велосипедиста на обеліску в давньоєгипетському Луксорі, — навіть сперечатися нема про що. Хтось вичитав, що ще 640 року араб Рабі ібн-Зіяд вигадав машину, на якій їздив, немов на верблюді (може, це й був верблюд?).
В англійському селі на церковному вітражі 1640 року теж побачили щось двоколісне (пів-візка, чи що?). А на меморіальному камені винахідника Майкла Касслера, який помер у 1772 році, безсумнівно намальовано велосипед (щоправда, встановлено, що його підмалювали за кілька десятиліть після його смерті). Чомусь саме велосипедам дуже щастить із фальсифікаціями…
Найгучніша з них — малюнок велосипеда, виконаний чи то самим Леонардо да Вінчі, чи його учнем Джакомо Капротті. Правду кажучи, вчені хором стверджують, що це підробка, але на них все одно не догодиш. Як же Леонардо не винайти велосипеда, якщо він винайшов усе на світі? Дійсно, вже великому Леонардо не личить винаходити велосипед — зрозуміло, в якому сенсі…
ЕКІПАЖ ПАНА БАРОНА
А от початок ХІХ століття реально просунув це питання. Багато хто і вважає, що велосипед придумав саме тоді Карл Дрез, справжнісінький німецький барон. Перший варіант його машини для пересування мав чотири колеса.
Жодних педалей — їздок просто відштовхувався ногами від землі. Тож по-нашому це скоріше самокат — теж річ досить модна… Щоб удосконалити свою новинку, він скоротив кількість коліс до двох та приробив до переднього колеса кермо.
У 1814 році він навіть демонстрував її всім правителям Європи, що з’їхалися на знаменитий Віденський конгрес. А трохи пізніше поставив свій візок на залізничні рейки — там він прижився і досі називається дрезиною.
Винайшов він і багато інших корисних речей — від машинки, яка малює одразу п’ять ліній нотного стану, до такої корисної речі, як м’ясорубка. У 1818 році Карл запатентував свій екіпаж, отримав королівську премію і зміг вирушити до Бразилії та США для пропаганди свого запатентованого винаходу. Дехто зацікавився, але особливих успіхів не було.
Не зовсім правдою буде, якщо сказати, що саме Дрез придумав велосипед. Нині подібні пристрої частіше називають беговелами — вони не зникли, але далеко не такі популярні, як справжні велосипеди.
Але не згадати його серед перших творців велосипеда було б вкрай несправедливо. Просто існують ще дві суттєві деталі — їх вигадали інші.
КІНЬ ПЕДАЛЬНИЙ
Багато хто, напевно, стрепенеться: «А як же російський кріпак Артамонов? Той, що приїхав у 1801 році на коронацію Олександра I з Уралу на винайденому ним особисто двоколісному залізному велосипеді? Його велосипед досі стоїть у музеї Нижнього Тагіла, а в Політехнічному музеї в Москві є його копія… Він же вигадав велосипед раніше за Дреза?»
Не хвилюйтеся, з цим розібралися ще 1983 року — відомостей про нього немає в жодному документі до 1948 року, коли в розпал відомої «кампанії за вітчизняний пріоритет» один шахрай, прізвище якого я знаю, але не бажаю називати, його вигадав. А залізний велосипед із музею, як легко довели, споруджено щонайменше за кілька десятиліть після цієї дати.
Важливіше відзначити заслуги шотландського коваля Кіркпатрика Макміллана — він ще 1839 року обладнав велосипед педалями (щоправда, їх не крутили, а просто натискали по черзі). Він навіть дістався своїм екіпажем до Глазго, проїхавши за два дні 110 кілометрів. А ось запатентував педальний привід трохи пізніше ланкаширець Едвін Датзелл — уже через 7 років: дива!
А в Парижі вже в 1864 році заповзятливі брати Олів’є почали випускати педальний екіпаж, розроблений чи виробником дитячих колясок П’єром Лалманом, чи каретним майстром П’єром Мішо (хто з них що в кого вкрав, тепер сам дідько не розбере). Лалман потім перебрався до Америки і запатентував свій велосипед там, досягши комерційного успіху.
ТЕПЕР ЗОВСІМ СПРАВЖНІЙ
Якщо педалі кріпляться безпосередньо до осі переднього колеса, вигідно, щоб воно було більшим — легше натискати. Так з’явився велосипед із смішною назвою «пенні-фартинг» (у пенні 4 фартингу, і монетка-пенні значно більша за фартинг). Щоправда, на них було не зовсім зручно сідати — зазвичай користувалися спеціальною драбиною, та й злізти було важко.
Розповідають, що 1884 року Джон Кепм Старлі так намучився, злазячи з такого велосипеда без драбини, що вигадав нове компонування — колеса майже однакового розміру, а зусилля з педалей передається на колесо ланцюговою передачею, як зараз. Ця машина, вже дуже схожа на сучасні, отримала назву «Ровер» («Мандрівник») і стала популярною.
Такий хронічний дефект велосипеда, як дика тряска (велосипед навіть називали «костотрясом»), різко послабив 1888 року Роберт Томсон, який вигадав каучукові пневматичні шини. А Джон Данлоп додав до його винаходу ніпель, і шини стало зручно надувати. Це привело до лав велосипедистів багато дітей і людей похилого віку, які боялися трясіння.
Посипалися нові винаходи: педальні гальма, ручне гальмо, механізм вільного ходу (щоб не крутити педалі, коли велосипед рухається накатом), алюмінієвий корпус, механізм перемикання швидкостей (сучасного вигляду він набув лише 1950 року) та ще багато іншого. Визнали їх і в армії — 1889 року в англійській було 30 батальйонів велосипедистів.
ІХ ЦАРСТВО НАБЛИЖАЄТЬСЯ
Тепер чисельність велосипедів зростає швидше, ніж будь-якого іншого виду транспорту. За кількістю поїздок на людину велосипед поступається хіба що ліфту — решта програє безнадійно. Вулиці міст світу обзаводяться стоянками прокатних велосипедів — підходь, активуй спеціальною картою, їдь, куди хочеш, і залиш на такій же стоянці, навіть не треба купувати.
У деяких країнах велосипед уже почав витісняти авто — на кшталт Данії та Нідерландів. Говорять, що з дна амстердамських каналів безперервно піднімають безліч велосипедів, але на вулицях їх безсумнівно більше. Велосипеди намагаються красти, і щоби з цим боротися, там уже ставлять веловловлювачі — якщо хтось їх вкраде, приходить сигнал із супутника, і поліція робить свою справу.
Пам’ятаєте, на початку цієї оповіді я казав, що поява велосипедів прискорила проблеми з кормом для верхових коней? Щось схоже трапилося і наприкінці 70-х, за часів арабського нафтового ембарго — брак бензину прискорив пересадку автомобілістів на більш економні екіпажі, яким бензину даремно не треба. У моді тепер і електровелосипеди.
Крім того, велосипед ще й корисний для здоров’я велосипедистів — з цим вже не прийнято сперечатися. Тож не треба гидливо цідити: «Подумаєш, винайшли велосипед!» — по-перше, велосипед — річ хороша, а по-друге, патентів на вдосконалення велосипедів у світі вже понад півтори сотні тисяч. Краще сказали б винахідникам дякую — є за що!
І НА ЗАКУСКУ
Купа фірм із виробництва автомобілів — «Омнібус», «Пежо», «Опель», «Шкода», «Морріс», ну і «Ровер», само собою, — починали з випуску велосипедів.
З’явилися навіть велосипеди, на яких можна їздити не сидячи, а лежачи — вони називаються лігеради. Нині існують навіть спортивні перегони на них.
У Майамі було ухвалено закон, який забороняє їздити на велосипедах без звукового сигналу, а крім того такий, що не дозволяє велосипедистам сигналити. Може, вистачило б і якогось одного закону?
Круглі колеса велосипеда необов’язкові. Нещодавно китаєць Гуан Байхуа винайшов конструкцію, в якій переднє колесо п’ятикутне, а заднє — трикутне. Він вважає, що так краще.
Француз Моріс Лотіто цілих три роки ковтав шматочки гуми, каучуку, скляну крихту, металеву тирсу. Він намагався потрапити до «Книги рекордів Гіннеса», з’ївши велосипед. Підказав би йому хтось, що користь від велосипеда можна отримати й іншим шляхом.