Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Emotional IntelligenceScienceTests
5 хв. на читання

ТЕСТ ДЛЯ ЛІДЕРІВ: «Чи не занадто ви самовпевнені, або скільки триває вагітність азійського слона?»

ТЕСТ ДЛЯ ЛІДЕРІВ: «Чи не занадто ви самовпевнені, або скільки триває вагітність азійського слона?»
Поділитись матеріалом
Ілюстрація: Cattedrale di San Lorenzo — particolare facciata — Adobe Stock — Liguria Digital

 

Huxleў пропонує вам провести цікавий експеримент. Спробуйте пройти простий, але унікальний за висновками, які з нього витікають, тест. Різні його версії використовуються в багатьох бізнес-школах світу, перш ніж їхні слухачі розпочинають програму навчання.

 

ПРАВИЛА ТЕСТУ

 

ВВи можете задіяти всі знання, навички логічного мислення, якими володієте, і переконаність в очевидності незаперечних фактів.

Відповіді можна давати у діапазоні, в якому, на вашу думку, розташована правильна відповідь.

Наприклад, на питання «Скільки важить Ейфелева вежа?» можна відповісти «10 000 тонн», а можна — «від «9000 до 11 000 тонн».

 

Якщо ви дали 90% правильних відповідей, ви виграли.

 
Будьте інтелектуально чесними. Всього 10 питань.

 

Бо, якщо на питання «Скільки важить Ейфелева вежа?» відповісти «від 1 грама до 1 мільярда тонн», ви у будь-якому випадку матимете рацію.

Але, на жаль, у цьому випадку в тесті не буде жодного сенсу.

 

ПИТАННЯ ТЕСТУ:

У якому віці Мартін помер Лютер Кінг?
Яка довжина ріки Ніл (км)?
Скільки країн входить до ОПЕК?
Скільки книг у Старому Завіті?
Який діаметр Місяця (км)?
Скільки важить «Боїнг-747» (тонн)?
Якого року народився Моцарт?
Скільки днів триває вагітність азійського слона?
Відстань від Лондона до Токіо (км)?
Яка найглибша точка океану (км)?

Результати теста

 

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ: НЕБЕЗПЕЧНА САМОВПЕВНЕНІСТЬ

 

Вітаємо — ви пройшли тест та звірили ваші відповіді з правильними. Швидше за все, ви навряд чи дали 9 правильних відповідей.
Давайте разом розбиратися, чому результати тестування вийшли саме такими…

 

Коли мені було двадцять років, я визнавав лише самого себе. У тридцять років я вже говорив: «Я і Моцарт», у сорок: «Моцарт і я», а тепер я говорю вже тільки: «Моцарт».Шарль Франсуа Гуно, композитор

 

ЗНАВЦІ ТАКОЖ ПЛАЧУТЬ

На основі матеріалів тесту, який ми запропонували пройти, неодноразово проводився статистичний аналіз. Він показав, що правильно відповісти на всі питання здатні не більше 1,5% всіх опитаних. А переважна більшість вірно відповідає не більше ніж на 3 питання.

У чому ж причина їхнього успіху та невдач більшості? Можливо, у недостатній ерудиції?

Щоб перевірити цю гіпотезу, редакція Huxleў попросила відповісти на запитання тесту одного з найвидатніших інтелектуалів та ерудитів нашого часу (з міркувань особистої скромності він просив нас не називати його ім’я). Здивування і обурення «людини, яка знає все» не було межі, коли її версія щодо віку, в якому пішов з життя Мартін Лютер Кінг, виявилася невірною.

Він, ясна річ, не повірив запропонованій нами правильній відповіді, аж поки не звернувся до енциклопедій з особистої бібліотеки.

«Як же так?! Цього не може бути! Я ж точно знав, що він помер у сорокарічному віці!» — журився знавець. Пікантність полягала в тому, що цей безумовно розумний та ерудований чоловік міг розширити діапазон до безпечної межі, і тоді точно мав би рацію. Але підвели його аж ніяк не інтелект та ерудиція. Його підвела самовпевненість.

Зайва самовпевненість не така вже нешкідлива, як може здатися на перший погляд. Вона породжує не лише ілюзію «всезнання», а й бізнес-ризики та негативні соціальні наслідки.

Дослідження економістів з Університету Міссурі показали, що зайва впевненість, що підігрівається попередніми успіхами, призводить до фатальних помилок на фондовому ринку.

Самовпевнені люди найчастіше стають жертвами шахраїв та фейкової інформації. Іноді самовпевненість є і потенційною загрозою громадському здоров’ю.

Експерти «Журналу Американської остеопатичної асоціації», опитавши 257 студентів-медиків, з’ясували: 50% з них перебувають в абсолютній впевненості, що можуть призначити пацієнтові правильний режим харчування. Однак половина з них не змогла пройти тести на профпридатність.

 

ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ РЕЗУЛЬТАТИ ТЕСТУ

 

Аналоги подібних тестів невипадково використовують у бізнес-школах на початку навчання. Зрозуміло, що студенти Executive МВА — це переважно топ-менеджери компаній, успішні люди. Цьому успіху значною мірою сприяли знання та досвід, на які вони звикли покладатися.

Однак психологи давно помітили одну цікаву особливість: впевненість більшості людей у ​​своїх здібностях (знаннях, досвіді, таланті, професійних навичках) значно перевищує їхній реальний потенціал.

СЕО однієї з компаній, що проходив тест, так коментує: «Найскладніше — це зізнатися самому собі, що справді не знаєш точної відповіді на запитання. Ніхто не заважав мені встановити більш широкий діапазон відповіді. І, найсмішніше, що я провалився якраз на тих питаннях, в яких був максимально впевнений».

 

Взагалі-то, ми схильні переоцінювати себе — так влаштовано наше самосприйняття. Крім того, ми частіше переоцінюємо сили, коли потрібно виконати складне завдання, і недооцінюємо, якщо йдеться про просте. Лише в дуже невеликої кількості людей оцінка своїх здібностей та можливостей є адекватною та збалансованою.

 

Пітер Белмі з Університету Вірджинії переконливо показав, що чим більше в людини досягнень на шляху до життєвого успіху, тим більше вона схильна себе переоцінювати — впевненість у собі, у правильності свого способу мислення про світ починає межувати з самовпевненістю, яка набагато випереджає зростання реальних здібностей.

У результаті навіть професіонал з великим досвідом (він впевнений, що у своїй справі «собаку з’їв»!) несподівано виявляється некомпетентним і здатним на рівному місці робити найбезглуздіші помилки. Причому що вищі професійні досягнення чи статус, то вища ціна, яку ми платимо за самовпевненість: «маленька» людина — маленькі помилки, «велика» людина — великі…

У бізнес-школах тест використовують, аби продемонструвати на простому прикладі, наскільки самовпевненість збиває «управлінський приціл», які ризики та виклики вона може нести.

Вам здається, що ви знаєте відповідь на запитання, яке ставить вам бізнес, і навіть саме життя. Але насправді самовпевненість, звужуючи діапазон можливих варіантів «правильних відповідей», є непереборним бар’єром для вашого сприйняття та мислення.

 

«ПАСТКА ЕКСПЕРТА»: САМОВПЕВНЕНІСТЬ ЯК «КЛАСОВИЙ МАРКЕР»

 

Самовпевнена людина привносить до компанії додаткові ризики, генеруючи рішення, які можуть спричинити небажані наслідки. Такі люди при цьому, як правило, не позбавлені деякої харизми та здатні «зачаровувати» не лише себе, а й оточуючих.

Впевненість у собі заразлива і легко передається іншим. Кемерон Андерсон, професор соціальної психології з США, у низці експериментів з’ясував, що люди схильні сприймати впевнену в собі людину як компетентного фахівця. Чим впевненіше веде себе людина, тим менше оточуючі припускають думку про те, що вона може помилятися. В результаті разом із керівником чи співробітником може помилитися організація загалом.

Пітер Белмі з Університету Вірджинії встановив чітку кореляцію між місцем людини у соціальній ієрархії та її самооцінкою: її рівень зростає разом із соціальним статусом.

Самовпевненість виявилася майже класовим явищем: на верхніх «поверхах» суспільства вона максимальна, на «нижніх» — мінімальна. Найбільш своєрідно, за Белмі, поводяться представники середнього класу. Найчастіше вони схильні до демонстративної впевненості, навіть якщо наявні дані повністю не підтверджують їхню думку.

Роль переконаності у своїй правоті дуже велика і важлива не лише у житті однієї людини, а й суспільства загалом. Можна навіть сказати, що у певному сенсі ця різниця психологічних потенціалів створює та стабілізує соціальні ієрархії.

Белмі попросив 286 випускників університету виконати завдання та потім оцінити свою успішність у його виконанні.

Випускники, дохід сімей яких перевищував $300 000 на рік, вважали, що дали 60% правильних відповідей (насправді лише 48%).

А ось діти із сімей з доходом нижче $40 000 себе категорично недооцінювали, вважаючи, що правильно відповіли на 47% питань (насправді — 55%).

 

ЯК ЗАПОБІГТИ САМОВПЕВНЕНОСТИ

 

Звісно, як говорить жартівливий вираз, «Люди, які всі знають, дратують нас — людей, які дійсно знають усе». Хоча слід зазначити, що без впевненості в собі не буває ані лідерства, ані справжнього успіху, ані ефективного управління.

Люди не схильні йти за тим, хто сповнений сумнівів у власній правоті. Вони йому просто не довіряють. Більше того, психологи вважають, що «відомі» до «ведучого», що генерує невизначеність, починають відчувати антипатію, яка межує з ворожістю.

Тому для лідера, як, втім, і для будь-якої людини важливо знайти золоту середину: навчитися розрізняти впевненість і самовпевненість. Впевненість невіддільна від самоповаги, поваги до думки інших і прийняття на себе відповідальності — без цього не буває ефективного управління.

А ось самовпевненість у жодному разі не слід плутати ні з впевненістю, ні з компетентністю.

Потрібно усвідомити, що людям самодостатнім, у яких все гаразд із самооцінкою, ні до чого надмірно демонструвати власну значущість, винятковість та компетентність. Їм чуже всезнайство, всіляке підкреслення статусу, схильність до самореклами і домінування над іншими — це поживне середовище, в якому самовпевненість, як вірусна інфекція, розмножується з неймовірною швидкістю.

Зарозумілість також є маркером того, що людина погано відчуває реальні рубежі его, має хворобливу потребу в експансії за межі свого «я», у вторгненні в межі іншої особистості. Безкомпромісність суджень — вірна ознака того, що «негаразд щось у Данському королівстві».

Чудовими засобами, щоб не «забронзовіти», можуть стати розвинене критичне мислення, техніки, що дозволяють отримувати якісний зворотний зв’язок, і, звичайно, тести, аналогічні до тих, які запропонував вам альманах Huxleў.

Хорошою протиотрутою також є принцип, якого дотримувався Сократ: «Я знаю, що нічого не знаю».

Прекрасна профілактика від самовпевненості — почуття гумору та самоіронія, яка, крім усього іншого, є ще й ознакою високого інтелекту.

 

Будьте успішними, впевненими в собі і частіше згадуйте фразу, сказану головним героєм безсмертної п’єси Григорія Горіна «Той самий Мюнхгаузен»:

«Розумне обличчя — це ще не ознака розуму, панове. Всі дурниці на землі роблять саме з цим виразом обличчя. Усміхайтеся, панове! Усміхайтеся!»

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання  на www.huxley.media

Перше значення не має бути
більшим, ніж друге !

Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: