ЖАХ І КАЙФ: як мозок чує, відчуває та боїться музики

Photo by Valentino Funghi on Unsplash

У нашого мозку та музики непрості взаємини. Зазвичай мозок обожнює «музичний опіум», реагуючи на нього приблизно так само, як на секс або азартні ігри. Можливо, музика допомагає йому справлятися з ентропією та передбачати майбутнє. Адже більшого задоволення для нашого мозку, як з’ясувалося, годі й уявити!

МЕЛОФОБІЯ: МУЗИКА БУВАЄ ЖАХЛИВОЮ!

«Є люди, які розуміють музику, але не люблять її. Це композитори. Є люди, які не розуміють музику, але люблять її. Це слухачі. А є люди, які не розуміють і не люблять музики. Це музикознавці». Ці слова належать великому композиторові Ігорю Стравінському, котрий не шанував музикознавців. Однак, незалежно від того, чи знаються вони на музиці, чи ні, люди, які абсолютно не люблять і навіть бояться музики, дійсно існують.

Ба більше, музика може викликати панічний жах. Мелофобія є важким психічним розладом, через який людина відчуває всепроникний страх не лише коли чує музику, а навіть коли думає про неї. Науковці не можуть дійти єдиної думки щодо причин мелофобії. Одні, за традицією, грішать на генетику, інші — на зловживання мелофобів наркотиками, треті — на екологію, четверті — на патологію середнього вуха, п’яті — на негативний розумовий та емоційний досвід, пов’язаний із музикою.

ЇХ НЕ БЕРЕ МУЗИЧНИЙ «ОПІУМ»

Але якщо мелофобія — феномен загадковий і рідкісний, то музична ангедонія — явище набагато більш поширене. Це такий психологічний стан, за якого людина розрізняє акорди й розуміє зміст пісні, але ніяких емоцій при цьому вона у неї не викликає. На відміну від ангедоністів, на більшість людей музика діє подібно до наркотиків, сексу, алкоголю або азартних ігор. Приміром, викликає таке ж збудження нервової системи, посилене серцебиття і потовиділення.

Задоволення від улюбленої музики пов’язане з «системою винагороди», яка активує опіоїдні рецептори в мозку. Що більше у вас опіоїдних рецепторів, то сильнішою буде ваша реакція і ваша «музична винагорода». Відомо, що вживання наркотиків може на короткий термін полегшити людині фізичні та психічні страждання. Опіоїдна система мозку також бере участь у полегшенні болю. Тому вчені розробляють і вдосконалюють методи, що дозволяють за допомогою музики керувати болем та лікувати психічні розлади.

ДУЖЕ ВЖЕ МУЗИЧНІ ГЕНИ

Для людей із музичною ангедонією музика «наркотиком» не є. Справа в тому, що у них порушена взаємодія між системою винагороди й слуховою корою. Тому вони отримують задоволення від усього того ж, що й інші люди, крім музики! Причому ангедоністів на нашій планеті не так уже й мало. Близько 5,5% населення Землі геть нечутливі до музичної винагороди. Ключову роль у тому, наскільки ми здатні отримувати задоволення від музики, відіграє насамперед генетика, а не тільки виховання, світогляд, культурна традиція і талант. Хоча вони, безумовно, теж є важливими.

Якщо музичний твір викликає у вас сильний емоційний підйом та непереборне бажання рухатися в такт ритму — це не зовсім ваше особисте переживання. Це ще й частина генетичного коду, який ви отримали у спадок від предків. Причому гени, які впливають на музичну винагороду, відрізняються від генів, що відповідають за чутливість до інших задоволень, і навіть від тих, що відповідають за музичні навички.

ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД «ПЕРЕДБАЧУВАНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ»

Виходить, Стравінський, якщо й перебільшував, то не надто? Розуміти, любити і створювати музику — зовсім не одне й те ж саме, навіть на генетичному рівні. Німецькі вчені з Інституту людського розвитку Товариства Макса Планка довели, що мозок професійних музикантів і простих слухачів сприймає музику по-різному. Для участі в експерименті вони запросили 20 осіб, 10 з яких були професійними музикантами. Учасникам дали 3 рази прослухати 10 невеликих уривків з творів Йоганна Баха, одночасно вимірюючи активність їхнього мозку за допомогою електроенцефалографії.

Виявилося, що мозок не лише відстежує закономірності в цих творах, але й робить музичні передбачення, кодуючи невизначеність мелодії в нейронних сигналах різних частот. Цей процес підвищує активність мозку і покращує роботу нейронних зв’язків. Однак у музикантів і не музикантів кодування сигналів відбувається в різних хвильових діапазонах. У перших більше виражений бета-діапазон (12–30 Гц), пов’язаний із діями та плануванням. А у других — альфа-діапазон (8–12 Гц), який відповідає за обробку інформації та розслаблення. Фахівці припустили: так виходить тому, що для одних — це важка робота, а для інших — суцільне задоволення.

ТЕОРІЯ НЕЙРОННОГО РЕЗОНАНСУ

Науковці вважають, що мозок робить свої складні музичні передбачення як на основі змісту, так і на основі часових проміжків. Мозкові ритми фізично резонують з музикою. Саме синхронізація зі звуком створює музичні переживання, рух і сенс, формує наше відчуття часу та інстинктивне бажання рухатися в такт. У якомусь сенсі наш мозок сам «стає музикою», що підтверджує теорію нейронного резонансу (Neural Resonance Theory, NRT).

Згідно з нею вся вища нервова діяльність — це не що інше, як резонанс коливань окремих мереж мозку між собою і з зовнішнім середовищем. Такі коливальні структури, як пульс і гармонія, відображають стійкі резонансні патерни в мозку. Але ці патерни можуть бути стійкими по-різному, що пояснює наше тяжіння до консонансів (гармонійних співзвуч) та різницю у сприйнятті мажору й мінору.

КАЖЕМО: «МОЗОК», МАЄМО НА УВАЗІ: «МУЗИКА»

Мозок усіх людей, незалежно від їхнього музичного досвіду, працює за одними й тими ж динамічними принципами, які визначають, як ми чуємо і створюємо музику. Наприклад, навіть сприймаючи синкоповані ритми бразильської самби, мозок робить музичне передбачення й «домальовує» пропущений біт. Як стверджує NRT, саме резонанс лежить в основі відчуття суб’єктивного досвіду «я усвідомлюю». А якщо це так, значить, музика здатна відновлювати нашу «битійну основу».

Скажімо, виліковувати від інсульту, хвороби Паркінсона, депресії. Або допомагати в розробці емоційно повноцінного ШІ, здатного по-людськи відчувати й створювати музику. Але навіть якщо це відбудеться нескоро, музика — ця універсальна мова Всесвіту! — вже зараз творить справжнє диво, об’єднуючи людей у всьому світі, повертаючи йому посеред воєн і ворожнечі споконвічну красу та гармонію.

Оригінальні дослідження: