БОРИС БУРДА: як літати, якщо ти важчий за повітря
Клод-Луї Десре. Політ на повітряній кулі, 1783 / wikipedia.org
УВАГА — ЗАПИТАННЯ!
Довжина одного крила літака «Боїнг-737-800» — близько 36 метрів. Але ця відстань в історії авіації уславилася значно більше і зовсім іншим. А чим саме?
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Саме стільки пролетів у своєму першому польоті літак братів Райт.
ЦЕ ЛІТАТИ НЕ МОЖЕ?
Клоп Говорун із «Казки про Трійку» Стругацьких, розмірковуючи про те, що однією зі споконвічних мрій людства є прагнення літати, був недалекий від істини, хоча даремно заявляв, що люди мріють літати виключно через заздрість до комах. У казках люди почали літати з давніх-давен (історію з «Тисячі і однієї ночі» про польоти на дерев’яному коні, вірогідно, придумано ще тисячу років тому). Та оскільки люди народжені, щоб казку зробити бувальщиною, з польотами вони не забарилися.
Політ людини на повітряному змії був задокументований ще 559 року в Китаї. У 852 році Аббас ібн Фірнас винайшов парашут, з яким зістрибнув з мінарету Великої мечеті Кордови і навіть не надто покалічився, а через 25 років спорудив щось на зразок дельтаплана, на якому пролетів близько 10 хвилин і повернувся на місце старту, розбившись суттєво, та все одно не на смерть. Однак ці способи польоту відступили на задній план, коли брати Монгольф’є запустили в Парижі повітряну кулю — апарат легший за повітря.
Повітряні кулі підкорили небо. Надуті гарячим повітрям монгольф’єри замінили наповнені легкими газами шарльєри, а в 1852 році у повітря злетів перший дирижабль — керована повітряна куля. Здавалося, що літальні апарати, легші за повітря, зможуть задовольнити пристрасть до польотів, і цікавість до апаратів, важчих за повітря, зменшилась — проте аж ніяк не зникла, незважаючи на те, що багато науковців почало сумніватися в можливості існування подібних апаратів.
Навіть великий фізик лорд Кельвін аж у 1895 році висловив думку, що літальні апарати важчі за повітря неможливі (а як же птахи?). Заперечував їх існування й великий астроном Саймон Ньюком (щоправда, 1903 року він змінив свою думку, заявивши, що у майбутньому це може стати реальним, — напрочуд вчасно!). Але найцікавішою є думка шанованого американського єпископа, який стверджував, що літати можуть тільки ангели. А цікава вона тим, що прізвище цього єпископа — Райт.
ВІД ВЕЛОСИПЕДА — ДО ЛІТАКА
Двоє з семи дітей цього єпископа, названі на честь його колег-проповідників Вілбуром та Орвіллом, росли не скажеш, що у великому достатку (їхній батько був єпископом однієї з дрібних протестантських церков, яких в Америці безліч), але в любові і злагоді, а головне — поруч із дуже пристойною бібліотекою, яку зібрав шануючий читання глава сім’ї. До речі, всупереч поширеній думці, діти єпископа Райта любили працювати руками не менше, ніж читати, — виявляється, це чудово можна поєднувати.
Начитаному Вілбуру всі пророкували Єльський університет, але він, не встигнувши закінчити середню школу, під час ігор на льоду отримав ключкою по обличчю і втратив майже всі верхні зуби, після чого був змушений довго лікуватися. Того, хто це зробив, пізніше стратили за вбивство власної матері, батька й брата, але Вілбуру це ніяк не допомогло. Не доучився до атестата зрілості й Орвілл, щоби пізніше поповнити разом із братом лави видатних діячів науки, які не мають формальної середньої освіти.
Ще в школі Орвілл спорудив у сараї власного будинку друкарню, особисто сконструювавши для неї друкарський верстат. На ньому вони з Вілбуром друкували власну газету, а також виконували замовлення інших жителів краю, які потребували поліграфічної продукції. Згодом їх захопив новомодний на ті часи винахід — велосипед, і вони спершу відкрили майстерню з їх ремонту, а потім самі почали виробляти велосипеди власної конструкції, причому досягли відчутного комерційного успіху.
Але затаврована клопом Говоруном заздрість людей до мух і бджіл не оминула й цих успішних бізнесменів. Усе почалося з книги про німецького планериста Отто Лілієнталя, яку Вілбур читав вголос Орвіллу, котрий одужував після тифу. Лілієнталь намагався злітати на планері, який взагалі не мав двигуна, використовуючи висхідні потоки повітря. Можливо, тому що він бачив, як інші ентузіасти польотів на апаратах важчих за повітря використовують двигун, проте без успіху.
На відміну від парових аеромонстрів, планер міг злетіти (з гори або з вежі), але планеристи гинули, як той же Лілієнталь або британець Персі Пілчер, через помилки в управлінні. Вони намагалися змінити напрямок польоту, балансуючи власною вагою, але це вочевидь не працювало. А ось Вілбур, спостерігаючи за птахами, помітив, що вони змінюють напрямок польоту кутом нахилу крила. Цей метод пропонували і до братів Райт, однак лише вони змогли його реалізувати.
КІТТІ-ХОК
1900 року брати вибрали місце для вирішальних експериментів — піщану косу Кітті-Хок у сусідньому штаті Північна Кароліна. Спочатку вони запускали планери, відпрацьовуючи на них питання управління. Потім вибрали більш вдалий двигун, ніж важка й малопотужна парова машина, — двигун внутрішнього згоряння. Після цього вони підібрали оптимальну форму пропелера, і всі основні проблеми було розв’язано.
14 грудня 1903 року літак братів Райт «Флаєр-1» вирушив на старт. Вони кинули монетку, і першим випало летіти Вілбуру (Райти вирішили поки не літати гуртом, щоби з ними обома не загинула сама ідея). Літак буквально відразу впав, і три дні його лагодили.
Але 17 грудня вони здійснили три успішних польоти поспіль на висоті приблизно 3 метри над землею, подолавши відстані 36, 52 і 60 метрів. Це вже був справжній політ апарату важчого за повітря — все інше було справою техніки. Вся історія світової авіації починається з цього польоту на «Флайері-1» завдовжки трохи більше міського автобуса.
Їх майстерність пілотування зростала та якось досягла того, що Орвілл Райт вирішив покатати повітрям їх 82-річного батька. Єпископ Мілтон Райт під час польоту, звісно, геть забув своє невдале висловлювання і, хоча не був ангелом, проте із задоволенням піднявся у повітря, турбуючи під час польоту сина-пілота лише одним проханням: «Вище! Ще вище!»
ПЕРШИЙ ПОЛІТ?
Брати Райт успішно розвивали й рекламували свої літаки, запатентувавши, як і слід було очікувати від практичних американців, цілу низку знайдених ними технічних рішень. Захищали вони свої права дуже ревно, через що й уславилися як сутяги. Про них навіть подейкували, що, як хтось підстрибне на місці, змахнувши руками, вони негайно подадуть на нього позов до суду.
Однак на їх пріоритет активно зазіхають і досі. Існує «Товариство друзів Густава Уайтхеда», яке стверджує, що ще у 1901 році він здійснив успішний політ на побудованому ним літаку з паровою машиною. Кілька свідків це підтверджують, але документальних доказів немає, та й розвивати своє досягнення він не став. Проте вже понад 70 років це товариство доводить його пріоритет.
Згадували й про героя російських борців за пріоритети капітана Можайського, і про винахідника головної зброї Громадянської війни Хайрема Максима — обидва вони побудували по літаку з паровою машиною. Але ці апарати під час випробувань змогли хіба що на мить підстрибнути, а потім падали. Обидва винахідники закинули ці ідеї та не стали їх удосконалювати — вочевидь вони мали рацію…
Простіше було довести заслуги француза Клемана Адера — апарат «Еол» із паровою машиною його винаходу піднявся в повітря й пролетів більше 50 метрів, що досить переконливо зафіксовано. Але його політ був абсолютно некерованим і нестійким. Військове відомство Франції перервало випробування «Еола» через відсутність результатів, та після польоту братів Райт повідомило про їх успішність. Ясна річ…
Тож Вілбур і Орвілл Райти, які аж через два роки після польоту зуміли опублікувати повідомлення про нього в журналі «Проблеми бджільництва» (адже бджоли теж літають!), все ж таки домоглися визнання своїх заслуг. І книжка про них у відомій серії «ЖЧЛ» з 1933 року і протягом тривалого часу залишалася єдиною книгою цієї серії, випущеною більше ніж про одну людину. Тільки у 2011 році книга «Брати Стругацькі» покінчила з цією монополією. До речі, це ж Стругацькі вигадали клопа Говоруна…
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
