Борис Бурда
Журналіст, письменник, бард. Володар «Діамантової сови» інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»

БОРИС БУРДА: як візок із супермаркету став винаходом, що змінив світ

БОРИС БУРДА: як візок із супермаркету став винаходом, що змінив світ
Фото: wiktionary

 

УВАГА — ПИТАННЯ!
 

В 30-х роках минулого століття у супермаркетах Сільвана Голдмана, сина емігранта з Риги, з’явилися перші візки для продуктів. Проте покупці ними категорично не користувалися. У кожного були свої причини.

Жінки казали, що їм і так набридло котити дитячий візочок. Чоловіки гордовито заявляли, що це штука для слабаків. Здавалося б, хороший винахід, але стоїть перед входом до супермаркетів без користі. Однак Голдман знайшов рішення щодо популяризації винаходу. Яке?

Відповідь — трохи пізніше.

 
ПОЧАТОК МІРКУВАННЯ — ОСОБИСТІ СПОГАДИ
 
Умене були чудові батьки. Вони виховали мене так, що допомагати сім’ї для мене було не обтяженням, а насолодою. Вийти купити продуктів за списком — будь ласка, приємно та цікаво. Не на базар — це вже занадто. Але до будь-якої крамниці, з десяти років — із задоволенням.

Перший супермаркет на доступній відстані відкрився в Одесі, коли я вже був дуже дорослою людиною. А поки що по різні покупки доводилося ходити в різні місця. Та ще й із різною тарою.

Як, наприклад, по молочку — з бідончиком в одну чергу, за розливним молоком. З авоською — в іншу, вистоїш її, і тітонька продавчиня спочатку покладе перед собою те, що ти попросиш, потім порахує, потім отримає гроші і потім покладе на прилавок, щоб ти це забрав. Довго, тому й черги аж ніяк не малі.

У гастрономі навіть складніше — купа відділів. За макаронами йшли в бакалію, за ковбаскою, якщо є, — в гастрономію, за печивом — у кондитерський, якщо хтось старший, прихоплював і пляшку вина — це теж окремо. Тож у кожен відділ стій свою чергу. А коли платити почали до загальної каси, кількість черг не зменшилася, а навіть на одну збільшилася — до цієї самої каси. Причому треба було не забути, куди яку суму пробити, помилишся — вистоїш ще пару черг.

 

Сильван Натан Голдман — американский бизнесмен и изобретатель магазинной тележки. Его конструкция представляла собой пару больших проволочных корзин, соединенных трубчатыми металлическими рычагами с четырьмя колесами
Сільван Натан Голдман — американський бізнесмен і винахідник магазинного візка. Його конструкція являла собою пару великих дротяних кошиків, з’єднаних трубчастими металевими важелями з чотирма колесами / zupimages.net

 

В «Овочі-фрукти» черга лише одна, проте довга — кожен набирає по 5–6 найменувань. Беруть суцільний дефіцит: гнилу картоплю, цибулю, що сильно пахне, м’які тріснуті помідори, плямисті, мов леопарди, яблука — зараз, у ринкові часи, це просто до прилавків не доповзає, скуповують ще на базах, напевно… Усі зважують окремо, якщо полаятися, замінять буряк із плямою на весь бочок на інший, з маленькою цяточкою. Ну, покричать хвилини три — хіба вам часу бракує?

А найшвидше виходило скуплятися у хлібному магазині. Всі товари лежать на полиці, набрав те, що тобі потрібно (зазвичай просто в руки, кошиків немає), дійшов до касира, сплатив і вільний. Швидко та відносно зручно.

 

ПОЧАТКОВА ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
 

Чому і все інше не можна продавати так? Потрібно кожному зважити і розфасувати — так розважте заздалегідь! Адже цей час ви все одно витратите, а сам час продажу суттєво зменшиться! І ще: якщо все розфасовано та лежить на полицях — навіщо різні крамниці? Зайшов до одного великого магазину і купив усе одразу. Прості речі, правда ж?

 

Але ще у 80-ті такої можливості у мешканця центру великого мільйонного міста Одеси просто не було — за хлібом ходили до булочної, за сметаною — до молочного, за м’ясом — до комісійного за подвійну ціну

 

Невже важко було здогадатися? Перший супермаркет відкрили у США практично одразу після Першої світової. І це, безперечно, мало успіх — таких магазинів відкривалося дедалі більше. Звісно, стало зручніше ходити по їжу в одне-єдине місце, а не в чотири-п’ять. Супермаркети були успішними. Вони вийшли на нові горизонти. Але нові горизонти — це й нові проблеми.

 

ЩО УСКЛАДНЮЄ РІШЕННЯ

Виявилося, що покупці супермаркетів купують менше, аніж хотілося б. Вони купили би більше — у них були і потреби в товарах супермаркету, і гроші, щоб їх придбати. Але стільки, скільки їм хотілося б купити, їм просто не вдалося би дотягнути в руках до каси.

Навіть у своїй сумці не вдалося би. Сумки відібрані та лежать на вході до супермаркету — швидко привчили залишати їх там, аби зменшити кількість дрібних і не дуже магазинних крадіжок. Натомість стали видавати кошики від магазину — доніс до каси, розрахувався і переклав у свою ємність уже за касою.

Та якщо набрав стільки, що по магазину вже й тягти незручно, як додому дотягнеш? Ця проблема в Америці вирішилася значно швидше, ніж у нас. Ще у 1908 році Генрі Форд поставив на конвеєр свою знамениту «Бляшану Ліззі» — той самий «Форд-Т», перший у світі автомобіль, що випускався масовими тиражами і був доступний за вартістю середньому класу. Дотягни до машини і спокійно вези додому. У нас також багато в чому так — сто років не минуло…

Але як протягати кошик із усім, що терміново захотілося, по тісно заставленому торговому залу? Ось покупці й брали менше, ніж могли б. Прямий збиток. Власники супермаркетів швидко помітили цей «баг». Проте як з ним упоратися — зрозуміли зовсім не одразу.

 

Ford Model T, также известный, как «Жестяная Лиззи» — автомобиль, выпускавшийся Ford Motor Company с 1908 по 1927 годы. Был первым в мире автомобилем, выпускавшимся миллионными сериями
Ford Model T, також відомий як «Бляшана Ліззі», — автомобіль, що виготовлявся Ford Motor Company з 1908 по 1927 роки. Був першим у світі автомобілем, що випускався мільйонними серіями / wikipedia.org

 

ПОМИЛКОВІ КРОКИ АВТОРА РІШЕННЯ
 

Це непокоїло і Сільвана Натана Голдмана, сина емігранта з Риги. Перший свій супермаркет Sun Grocery («Сонячна бакалія») він відкрив ще 1920 року. Після низки пертурбацій Голдман придбав ще одну мережу супермаркетів, що майже прогоріла на той час, — «Хампті-Дампті». Цілком продуктова назва — це загадка про яйце. Ми теж знаємо цю загадку, але слова «Хампті-Дампті» Маршак переклав як «Хитун-Бовтун», і ми вже звикли так говорити. У ній він і вирішив цю важку проблему, та так, що всі взяли з нього приклад.

Для початку він запропонував інше рішення — найняв спеціальних людей, які стежили за покупцями в залі, і як тільки помічали, що їх кошик наповнюється, пропонували забрати його у них і віднести на касу, натомість вручаючи порожній кошик для продовження покупок. Дорого, клопітно, метушня, натовп здоровенних чоловіків, які стежать за кошиками покупців, провокують у них манію переслідування — загалом, не пішло.

Наступною його пропозицією було провести повз стелажі з продуктами щось на кшталт маленької залізниці, якою кошики переміщалися б автоматично. Але рейки є рейки — ані трамвай, ані паровоз не здійснюють обгону. Хтось застрягне біля стенду, вибираючи шматочок або пакетик, що йому сподобався, а решта, яким ця позиція абсолютно не цікава, стій і чекай?

В одному з супермаркетів Бостона вздовж стелажів запустили справжній конвеєр, і це виявилося ще гірше — хто погодиться переміщатися вздовж вітрин з постійною швидкістю, заданою не ним самим? Покупці активно проголосували проти таких удосконалень найдієвішим способом — ногами. Пішли до інших магазинів. Дороге обладнання довелося демонтувати, причому теж не задарма.

Потрібно було нестандартне рішення. Воно багатьом здасться таким, що напрошується само собою, але це тепер ви всі такі розумні… Незрозуміло лише, чому ніхто з таких догадливих не володіє мережею супермаркетів. Або майже ніхто.

 

Торжественное открытие продуктового магазина «Шалтай-Болтай» в Ардморе
Урочисте відкриття продуктового магазину «Хитун-Бовтун» в Ардморі / gateway.okhistory.org

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
 
ДОБРА ІДЕЯ — ЦЕ ЩЕ НЕ ВСЕ
 

Є відомості, що перші іскорки своєї головної ідеї Голдман відчув, коли побачив, як маленька дитина поставила кошик для покупок на іграшкову вантажівку і покотила. Але він твердо говорив, ніби його думки оформилися, коли він розглядав два звичайних складних стільця, повернуті один до одного.

Що вийде, якщо з’єднати їх, спинку перетворити на ручку, на сидіння покласти кошик, та ще й прикріпити другий на рівні колін, а до ніжок стільців приробити коліщатка? Коти таку споруду магазином і кидай у кошики все, що хочеш купити, — хоч більше власної ваги, жодних проблем!

Голдман навантажив цією ідеєю тесляра магазину Фреда Янга, і перший варіант магазинного візка виник та пропрацював кілька днів. А тоді наїхав на тріску і розсипався на складові. Наступний варіант зробили міцнішим — на це пішло сім місяців.

Механік Артур Костид виготовив збиральний конвеєр, який формує та зварює дріт потрібної товщини. Цей візок був уже схожий на той, до якого ми звикли, — хіба що два кошики на візку замінив один, проте дуже місткий.

 

Иллюстрации из патента Сильвана Гудмана на продуктовую тележку
Ілюстрації з патенту Сільвана Голдмана на продуктовий візок / blog.myheritage.com

 

Ви гадаєте, проблему вирішено? Одну, причому важливу, можливо. Та якщо мова про ту проблему, яка мене зацікавила, вона тільки тепер і виникла. Візки з’явилися у магазинах міцні, зручні, доступні. Але покупці ними мало користувалися.

У кожного були свої причини. Жінки казали, що їм і так набридло котити дитячий візочок. Чоловіки гордовито заявляли, що ця штука цікавить лише слабаків, а їм усе, що вони відібрали, тягати зовсім не важко — вони здорові та сильні, і не треба робити з них хворих та кволих.

Більш-менш задоволені були лише люди похилого віку, і то не всі — деякі вважали, що цим візком їм тикають у вічі їхню старечу слабкість. Отже, візки простоювали. Хороша річ, але стоїть перед входом до супермаркетів без користі. Що робити із цим? Рішення, яке напрошується, — розрекламувати нововведення.

 

Голдман розмістив у місцевих газетах оголошення з текстом: «Увага, сенсація! У ручних кошиках більше немає потреби!»

 

Текст супроводжувався зображенням жінки, яка насилу несла під зав’язку набитий кошик із продуктами. В іншому оголошенні було написано: «Чи можете ви собі уявити, що прогулянка магазином виявиться приємною, якщо вам не доведеться мучитися з ручним кошиком?» Проте оголошення майже нічого не змінили. Контора пише…

 
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
 

І тут Голдман знайшов блискучу нестандартну ідею, котра вирішила проблему!

Він просто найняв у кожну крамницю групу акторів — зазвичай до неї входили двадцятирічна дівчина, сорокарічна леді, жінка пенсійного віку та кілька чоловіків.

Вони пересувалися магазином з візками, набирали туди продукти, причому в таких кількостях, що в старому кошику ніхто б у житті стільки не підняв, широко посміхалися, за найменшої можливості вголос захоплювалися новим винаходом, а співробітники магазину біля самісінького входу говорили покупцям:

 

Дивіться, який зручний винахід — всі ним користуються і дуже задоволені. Не відставайте від моди — беріть візок!

 

КОРИСНИЙ КОМЕНТАР
 

Людина походить від мавпи — якщо вже католицька церква визнала правоту Дарвіна і заявила, що конфлікту між теорією еволюції та католицизмом немає, то й інші антиеволюціоністи довго не протримаються. А чи не найголовніша спільна риса мавпячого племені, що чудово проглядається і в її вищих ешелонах, — любов до наслідування. Це не можна ані виправдовувати, ані засуджувати, це потрібно правильно використовувати.

 

Сильван Голдман с более усовершенствованную моделью тележки для продуктов, похожую на используемые сегодня, 1960 год
Сільван Голдман з більш удосконаленою моделлю візка для продуктів, схожого на використовувані сьогодні, 1960 рік / oklahoman.com

 

ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ УСПІХ
 

Приклад найнятих Голдманом статистів, які бадьоро роз’їжджають, штовхаючи перед собою візок, виявився досить заразливим. Візки увійшли в ужиток, і невдовзі великих супермаркетів, які не використовують цей чудовий винахід, практично не залишилося. Вже 1940 року одна з великих американських газет назвала магазинний візок одним із винаходів, що змінили світ.

Єдиним корисним доповненням ідеї Голдмана був винахід Орлою Вотсон задньої кришки кошика, що відкидається (до речі, одного великого замість двох маленьких). Візки можна вставляти один в одного і компактно зберігати. Після невеликої патентної війни обидва винаходи об’єднали, і тепер усі візки такі.

Зараз візки для покупок є всюди. Вони дуже міцні — перевантажити їх покупками вам навряд чи вдасться. Нещодавно випадково обраний візок для покупок вирішили перевірити — скільки ж він витримає. Вантаж у 460 кілограмів він віз без особливих зусиль, не викликаючи побоювань. Експериментатори, що зневірилися, бухнули в нього ще 190 кілограмів і з тріумфуванням відзначили, бідненькі, що він не витримав і розвалився.

Тож якщо хочете за один прохід супермаркетом купити більше 650 кіло — беріть другий візок. Якщо менше — вистачить і одного. Або візьміть візок на кшталт наявного в одному з супермаркетів Дубая — висота 10,5 метрів, довжина 6,88 метрів, ширина — 4,46 метра, діаметр колеса — 76 сантиметрів. Напевно, є ще якісь спеціальні сходи для його завантаження — у Книзі рекордів Гіннеса, де його описано, про це ані слова.

Візок уже викотився за межі супермаркетів — практично у кожного американського бомжа він є, у ньому він тягає свої пожитки: набагато зручніше, ніж у сумках, як у нас! Тож тепер подекуди візки видають спеціальні автомати під грошову заставу, яку повертають, коли ти ставиш його на місце. Крадених візків, можливо, від цього й поменшало, проте щоби зменшити кількість бомжів, потрібно щось інше…

Треба знайти ідею — знайшов її Сільван Голдман! І коли він її знайшов, ця ідея здалася всім простою та природною. Але ж додумалися до неї не відразу…

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Отримуйте свіжі статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: