КАЧАНІВКА — КРАСА І ВЕЛИЧ ЧЕРНІГІВЩИНИ

Український письменник

Палацово-парковий комплекс у Качанівці / discover.ua

Якщо ви мандрували шляхами Чернігівської області й забули заїхати до селища Качанівка Ічнянського району, повертайтеся: ви не побачили головну окрасу краю — Качанівську дворянську садибу XVIII–XIX століття. Розташована вона на березі річки Смош, приблизно за 180 км від Києва. Це одне з найромантичніших місць Чернігівщини. Тут відпочивали й творили Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Марко Вовчок, Михайло Глінка, Михайло Врубель…

УСЕ МАЄ СВІЙ ПОЧАТОК

о ж так приваблювало сюди творчу спільноту? Знайомство почнемо з головного елемента качанівського ансамблю — це палац із двома флігелями та вежею. Вони утворюють парадний двір, а поруч височіють корпуси службових приміщень. Окрім цих споруд на території садиби розташовані Георгіївська церква, альтанка Глінки, ландшафтний парк зі ставками, мурованими містками і «романтичними» руїнами. Загальна територія садиби — близько 560 гектарів, алеї та доріжки в цілому завдовжки 60 км. А тепер зробимо кілька кроків назад, в історію, та побачимо, що розвивався цей ансамбль упродовж майже 150 років. Ніжинський грек Федір Болгарин придбав тутешні землі біля річки Смош поруч із Парафіївкою та заснував хутір. 1742 року продав його хористові імператорського двору Федору Івановичу Каченовському. Неподалік від земель Болгарина був хутір, який належав ще одному ніжинському греку — Хомі Мачемачу. 1744-го Федір Каченовський придбав і його теж. Він і розбудував маєток, який пізніше отримав назву Качанівка (згідно з прізвищем власника земель). А далі землі успадкував брат Федора — Михайло Каченовський.

Купол Качанівського палацу / wikipedia.org

КАЧАНІВКА ГРАФА РУМ’ЯНЦЕВА

У 1770–1808 роках Качанівкою володів генерал-фельдмаршал граф Петро Рум’янцев-Задунайський. При ньому за проєктом архітектора Карла Бланка український зодчий Максим Мосціпанов (він навчався в Андрія Квасова, учня Растреллі) вибудував розкішний палац у романтичному стилі та спланував парк. Це сталося на початку 80-х, а трохи раніше, у листі, який 1777-го Рум’янцев написав своєму архітекторові, цей хутір згадувався як об’єкт, де «не варто баритися та упускати зручний випадок», а треба якнайкраще реалізувати «розпочаті перспективи». А ніхто й не барився. Палац цього періоду з архітектурної точки зору виглядав так: будівля одноповерхова, фасади декоровані романтизованими формами численних башточок, уступами та нішами. Асоціювалося таке, відповідно до бажання замовника, з архітектурою Сходу.

РОЗКВІТ КАЧАНІВКИ ЗА ТАРНОВСЬКИХ

Та найцікавіше у Качанівському маєтку почалося 1824 року, після вступу у володіння поміщиків-меценатів Тарновських. На довгих сімдесят років Качанівка стала епіцентром культурно-мистецького життя Чернігівщини. Перший власник Григорій Степанович Тарновський запрошував у Качанівку видатних сучасників — художників, письменників, музикантів. Далі маєтком володіли його племінник Василь Васильович Тарновський-старший (бо власних дітей у Григорія не було) та Василь Васильович Тарновський-молодший. Останній у 1866 році взявся за розбудову сімейного гнізда: замінив дерев’яні службові будівлі на муровані, поблизу південного флігеля спорудив водонапірну вежу.

Василь до того ж був справжнім колекціонером. Він купував цінні речі, предмети ужиткового мистецтва, старожитності козацької доби, що належали відомим українським постатям. Серед експонатів були шабля Богдана Хмельницького, особисті речі Івана Мазепи, Семена Палія, Павла Полуботка. Колекція нараховувала понад 7000 експонатів. Значні кошти Василь Тарновський віддавав на благодійність. Проте благодійництво й колекціонування, а також життя на широку ногу привели Василя Тарновського-молодшого до банкрутства. За часів Тарновських палац було перебудовано з одноповерхового у двоповерховий. Завершувався він невисоким куполом, проте згодом барабан з куполом над центральною частиною споруди став вищим.

«ЦУКРОВИЙ КОРОЛЬ» З НАЩАДКАМИ

1897 року, вже при новому господареві, «цукровому королі», дворянині та мільйонері Павлові Харитоненку (який заплатив 1 млн рублів Тарновському за маєток), розпочався останній будівельний період. Маєток того часу потребував значної реставрації. І якби Павло Іванович своєчасно його не купив, відновлювати пізніше було б нічого. Тож запросив він сумського міського архітектора Густава Шольца. Палац було обкладено цеглою, збільшено купол, оновлено внутрішні приміщення, з’явилися нові садибні будівлі. Зовні декор набув рис неокласицизму. Значно розширився парк, насамперед за рахунок придбаних сусідніх лісових ділянок. Садибу було електрифіковано й телефонізовано. Останніми її господарями протягом 1914–1918 років були старша донька «цукрового короля» Павла Харитоненка Олена та її чоловік Михайло Олів. Як свідчили очевидці, в день їхнього весілля всю алею від палацу до садибної церкви протяжністю 500 метрів було всипано цукром як символом майбутнього солодкого життя молодят…

ГОГОЛЬ, ГЛІНКА ТА ІНШІ ЗНАЙОМІ ОБЛИЧЧЯ

У Качанівці неодноразово (з 1835 по 1850 рік) бував Микола Гоголь. Тут він уперше читав свою повість «Тарас Бульба». Близько трьох тижнів у 1838-му гостював у домі Тарновських Михайло Глінка, саме тут композитор написав окремі фрагменти опери «Руслан і Людмила», а ще пісні, романси і кантату «Гімн господарю» на честь Григорія Тарновського. У Качанівці композитор з місцевих хлопчиків відбирав співаків для придворної капели. Деякі його твори вперше прозвучали у супроводі місцевого кріпосного театру. Й досі на пагорбі над Майорським ставом височіє білокам’яна альтанка Глінки, створюючи фантастичний краєвид. Гостював тут і Тарас Шевченко. Він товаришував із родиною Тарновських, про що збереглося безліч згадок, і одна з них — вірш «Великомученице кумо» (1860), який поет присвятив Надії Тарновській (племінниці Григорія Тарновського), називаючи її по-дружньому любою кумасею. А починається він так:

«Великомученице кумо!

Дурна єси та нерозумна!

В раю веселому зросла,

Рожевим цвітом процвіла…»

Непоганий, до речі, вірш. Його Василь Тарновський додав у свою велику колекцію, яку він зібрав у Качанівці (понад 700 речей і документів, пов’язаних з життям і творчістю Кобзаря). 1854 року гостювати й працювати приїздили в Качанівку Опанас і Марія (Марко Вовчок) Марковичі. Влітку 1880-го тут перебував Ілля Рєпін — працював над картинами «Вечорниці» та «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Деталі вбрання та зброї запорожців списано з предметів унікальної колекції козацьких старожитностей Тарновських, а самого Василя Тарновського-молодшого художник зобразив поряд із писарем. Також Рєпін написав кілька портретів Василя Тарновського-молодшого… А вітальню маєтку прикрасив портрет дружини Тарновського Софії його авторства.

Комплекс будівель Качанівка — Комплекс будівель у Качанівці / wikipedia.org

ДИВА ТА Й ГОДІ

І досі здається дивним те, що маєток, заснований Рум’янцевим майже 255 років тому, зміг пережити дві світові війни, падіння Російської імперії та Радянського Союзу, негаразди та біди незалежної України, ставши туристичною перлиною, відомою також в інших країнах… З 1933 до 1981 року в Качанівці розміщувались різні лікувальні установи. Спочатку то був курорт, потім — туберкульозний санаторій. 1981-го на основі Качанівського палацово-паркового комплексу було створено історико-культурний заповідник «Качанівка», а Указом Президента від 27 лютого 2001 року йому надано статус Національного. Качанівський ансамбль — один із найяскравіших взірців садибної архітектури України та Європи. Це єдина серед українських садиб Лівобережної України, що збереглася в автентичному комплексі. Вам вкрай необхідно побачити її на власні очі.