КІШКИ «ОЛЮДНИЛИСЯ»: вони сумують про втрату, усміхаються і вчаться говорити
Василь Ковач. RigeJopchick, 2021 / Facebook, «Сіль-Соль»
Кішки живуть поруч із людиною багато тисяч років. Логічно припустити, що за цей час два біологічні види повинні були навчитися спілкуватися один з одним. Цим пояснюється інтерес учених до котячого інтелекту й «мови», щодо яких наука робить нові відкриття.
«ОЛЮДНЕННЯ»
Ннауковці вважають, що кішки здатні проявляти складні емоції. Наприклад, відчувати сором або любов. Різноманітність виразів їхньої мордочки або, якщо завгодно котофілам, обличчя, вражає. Виявлено аж 276 таких виразів, але, ймовірно, їх більше. І якщо навчитися розрізняти їх, то ми будемо краще розуміти своїх домашніх улюбленців.
Другий варіант — навчити котів мови людей. Відомі експерименти, коли котів навчали «розмовляти» за допомогою кнопок, що відтворювали слова. Зокрема, домашня кішка Біллі з Флориди за системою «кнопка-слово» могла використовувати до 50 слів. Це, звісно, не порівняти з успіхами шимпанзе, здатних засвоїти близько 700 знаків людської мови жестів.
Та все ж назвати кішку безсловесною істотою язик не повертається. Домашні кішки очевидно «олюднюються», використовуючи для цього весь закладений природою потенціал.
ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ, КІШКО!
Від природи коти — одинаки, але з надзвичайно розвиненими можливостями аудіоконтакту. Вони видають звуки з найрізноманітніших приводів — коли хочуть привернути увагу самки, відчувають загрозу або збираються до туалету. Проте часто звуки, як і в людини, не мотивовані нічим, крім настрою.
Ми ж не дивуємося, коли люди кричать від захвату або наспівують пісеньку під час прогулянки? Але домашні кішки «балакучі» якраз настільки, наскільки балакучий їхній господар. Що більше ви говорите з кішкою, озвучуючи якісь дії щодо неї, то більше вона розмовлятиме з вами. Якщо ж господар не комунікує з твариною, кішка через деякий час теж перестає з ним спілкуватися.
ГЕНІАЛЬНІ ІМІТАТОРИ
Кішки можуть імітувати нюанси людського голосу. Засвоєння кішкою мелодійних патернів, характерних для господаря, допомагає краще знаходити з ним спільну мову, привертати увагу або щось випрошувати. Ця геніальна «знахідка режисера» використовується хвостатими пародистами і в дикій природі.
Нерідко, побачивши птахів, кішки починають скрекотати — імітувати пташиний щебет. Таким чином вони присипляють пильність своїх жертв. У домашньої кішки ця здатність перетворилася на функцію «підлаштування» під господаря.
Лабораторні експерименти показують, що наші улюбленці пильно за нами спостерігають, швидко вчаться і зрештою набувають здатності «віддзеркалювати» нас.
КОТЯЧІ СИМПАТІЇ ТА АНТИПАТІЇ
Складно сказати, чи навчилися кішки гримасувати у людей, чи завжди вміли це робити. У будь-якому разі щось на зразок людської емпатії, симпатії або антипатії домашнім кішкам безперечно знайоме. Вчені Ліонського коледжу та Університету штату Канзас опублікували в Behavioural Processes статтю, де розвіяли міфи про те, що кішки «гуляють самі по собі». Свійскі — точно ні.
Протягом цілого року фахівці спостерігали за відвідувачами котячого кафе в Лос-Анджелесі та з’ясували, що мають справу зовсім не з асоціальними закоренілими індивідуалістами. Домашнім кішкам геть не «пофіг» на оточуючих, і вони здатні відчувати складні соціальні емоції.
У 45% відвідувачів були зафіксовані вирази дружелюбності, у 37% — агресії. І тільки 18% дотримувалися емоційного нейтралітету.
ТРИГЕР — УСЕ НЕЗВИЧАЙНЕ
Поєднавши отримані дані з можливостями ШІ, автори експерименту планують створити застосунок, який дасть змогу господарям кішок краще зчитувати емоції домашніх улюбленців. А зрозуміти їх часом буває нелегко. Візьмімо як приклад котяче виття.
Якщо у кішок немає проблем зі здоров’ям, то у такої поведінки може бути кілька причин: банальний голод, кішці нудно, вона привертає вашу увагу. Тригером виття можуть стати також якісь зміни у звичному для кішки світі.
Скажімо, поява в сім’ї нового члена — дитини або чоловіка, ремонт і перестановка меблів. Навіть щось надзвичайне, що сталося за вікном.
КІШКИ СУМУЮТЬ ЧЕРЕЗ ВТРАТУ БЛИЗЬКИХ
Недавнє дослідження, опубліковане в журналі Applied Animal Behaviour Science, підтверджує, що кішкам знайомий психологічний досвід втрати. Опитування 412 опікунів кішок показало, що їхні вихованці можуть відчувати глибоку скорботу. Зокрема, сумувати через смерть іншої живої істоти.
Втративши тварину-компаньйона, до якої вони були прив’язані, кішки ставали більш полохливими, погано спали й їли, виявляли байдужість до ігор. Деякі прагнули самотності або шукали своїх втрачених товаришів. Інші, навпаки, намагалися компенсувати втрату, вимагаючи більшої уваги від людей.
Щоправда, вчені припускають, що під час опитувань господарі кішок могли проєктувати власні емоції на котячу поведінку. Подальші дослідження покликані уточнити ступінь впливу такої проєкції на наукові результати.
ПОРІВНЯЛЬНА ТАНАТОЛОГІЯ
Дослідження котячого горя, без сумніву, зробить свій внесок у розвиток порівняльної танатології (від давньогрец. θάνατος — смерть і λόγος — вчення), що вивчає поведінкові та психологічні реакції тварин на смерть, на які вказував ще Дарвін. Науковці вже досліджували їх у слонів, сорок, сойок, китів, дельфінів і приматів.
У підсумку з’явилася гіпотеза про адаптивну функцію горя, яка допомагає підтримувати групову згуртованість у соціальних видів після втрати. Нюанс у тому, що свійські кішки походять від асоціальних диких кішок. Це означає, що життя серед людей зробило більш гнучким не тільки їхню емоційну сферу, а й соціальну структуру.
Дивовижний факт: здичавілі свійські кішки часто утворюють колонії, чого їхні дикі родичі зазвичай не роблять. Це дає змогу інакше поглянути на еволюційну історію групового життя та його зв’язок із психологічним переживанням смерті.
УСМІХАЙТЕСЯ ПО-КОТЯЧОМУ ПРАВИЛЬНО!
Утім, разом із вашими улюбленцями ви можете не лише сумувати, а й радіти. Карен Маккомб, психолог з Університету Сассекса, стверджує, що одним із найефективніших способів спілкування людини й кішки є усмішка. Щоправда, тепер уже вам доведеться підлаштовуватися під тварину, щоб навчитися усміхатися по-котячому.
Річ у тім, що, оголюючи зуби, ви демонструєте радше грізний оскал, ніж свою прихильність. Для імітації котячої усмішки потрібно всього лише звузити очі й повільно-повільно моргати. Придивіться до вашого пухнастого друга: якщо він робить саме так, значить, ви точно чимось заслужили в нього цю реакцію.
ВАШЕ ПУХНАСТЕ ДИТИНЧА
Експерименти показали, що кішки, яким люди попередньо всміхалися, охочіше йшли на подальший фізичний контакт. Погодьтеся, це мало чим відрізняється від людської поведінки. Науковці припускають, що, приручивши кішок, люди їх інфантилізували. Вони несвідомо привчили їх до розминання лапами, специфічного нявкання та муркотіння.
У дикій природі кішки поводяться подібним чином лише в дитинстві, поки перебувають зі своїми однопометниками й матір’ю. Але дорослим тваринам у природі така поведінка не властива. Випрошуючи їжу та увагу, кішки спілкуються з вами як з великою кішкою-матір’ю.
По суті, ваша домашня кішка зберігає на все життя поведінку, характерну для кошеняти. Та й люди часто схильні сприймати домашню тварину як власне «дитя». Якщо кішка розминає вас лапами або всміхається — це маркер того, що вона щаслива й задоволена стосунками з вами.
І в цьому випадку можна з упевненістю стверджувати, що це взаємно.
Оригінальне дослідження:
- Feline faces: Unraveling the social function of domestic cat facial signals
- Is companion animal loss cat-astrophic? Responses of domestic cats to the loss of another companion animal
