КОЛЕКТИВНЕ СВІДОМЕ: про фонд засновника eBay

Олена Бойцун, директорка з інвестицій, Центральна та Східна Європа, Omidyar Group

Як імпакт-інвестиції, венчурна філантропія та гнучкий капітал змінюють світ, розповідає Олена Бойцун, директорка з інвестицій у Центральній та Східній Європі Omidyar Group.

Чотири роки тому в мене з’явилася унікальна можливість стати імпакт-інвестором, розпочавши роботу в одній із найвідоміших світових компаній у цій сфері. Omidyar Network — філантропічна інвестиційна компанія П’єра Омід’яра, засновника eBay, — на той момент уже інвестувала понад 1 мільярд доларів США в різні проєкти, компанії та неприбуткові організації по всьому світу.

Переді мною стояло завдання структурувати діяльність, бізнес-моделі та портфель у Центральній та Східній Європі для фонду. Глибоко занурившись у цю сферу, я дедалі більше розумію, що для ефективного розвитку регіону необхідна трансформація фінансової системи пострадянських країн у бік більш гнучкого капіталу (flexible capital), і найбільш логічними інструментами для цього є імпакт-інвестиції та венчурна філантропія.

ГНУЧКИЙ КАПІТАЛ

ісля того як eBay вийшла на IPO у 1998 році, П’єр Омід’яр ухвалив рішення частину отриманого багатомільярдного капіталу спрямувати на благодійність і заснував традиційний сімейний благодійний фонд. Але через кілька років Омід’яр звернув увагу, що така форма розподілу капіталу не є найбільш ефективною для тих цілей, які він перед собою ставив. Так з’явилася Omidyar Network і група компаній Omidyar Group — фонд, що поєднує в собі риси як інвестиційного фонду, так і філантропічної організації, оперуючи гнучким капіталом. Модель роботи організацій Omidyar Group відрізняється від традиційних інвестиційних фондів тим, що залежно від цілей і бізнес-планів можливо підтримати команди підприємців незалежно від того, яку форму юридичної реєстрації вони обрали.

Це важливий момент для розвитку нових ринків, адже, наприклад, із появою соціального підприємництва виникли такі юридичні форми, як неприбуткові компанії (non-profit companies), а традиційні неурядові організації в багатьох країнах отримали право заробляти для реалізації своїх статутних цілей.

Такі підходи до вирішення проблеми усунули обмеження минулих років, коли підприємцям і стартаперам доводилося обирати між двома моделями — або спрямованою на отримання прибутку (for-profit) із залученням стандартних інвестицій, які потрібно повертати, примножувати й віддавати частку компанії, або моделлю неприбуткової організації (non-profit), що залучає безповоротні грантові кошти й організовує свою діяльність для виконання визначеної місії. Гнучкість капіталу проявляється і в тому, на що такі форми інвестицій можуть бути спрямовані. Як правило, розрізняють загальну (core) і проєктну підтримку.

За проєктної підтримки всі витрати чітко закріплюються за категоріями, тоді як загальна дозволяє командам самостійно ухвалювати рішення щодо розподілу коштів. Водночас обмежень за напрямами діяльності немає, і гнучкий капітал може бути спрямований у будь-які галузі — від освіти, інфраструктури та сільського господарства до вузькоспеціалізованих ринків, таких як, наприклад, ринок громадянських технологій (civic tech).

Гнучкий капітал усуває обмеження не лише щодо юридичної реєстрації компанії. Наразі на фінансових ринках з’явилася велика кількість інструментів для регулювання інвестицій у тій формі, яка підходить для конкретного проєкту. Одним із яскравих прикладів є поворотний грант або позика, що надається на певний час без відсотків, але передбачає повернення коштів. Робота фонду з прибутковими компаніями також може поєднувати в собі як стандартні інвестиції, так і гранти.

Навіть якщо грант не є поворотним, підписання контракту та готовність фонду його надати не означають автоматично, що вся сума буде перерахована. Наприклад, якщо неприбуткова організація співпрацює з імпакт-фондом і отримує грант у розмірі мільйона доларів на два-три роки, у більшості випадків це означає, що перший транш перераховується без умов (unconditional), а основна частина інвестиції залежить від виконання певних умов (conditional).

Після завершення першого року необхідно надати звіт, наприклад, про досягнення визначених показників або залучення додаткових коштів, і якщо умови не виконані, наступні транші не перераховуються або перераховуються частково, скажімо, у розмірі 50%. На тих ринках, де це дозволено юридично, імпакт-фонди намагаються ставити умовою розвиток бізнес-моделі організації, досягнення певного рівня доходу навіть для неприбуткових організацій, щоб зменшити їхню залежність від грантових коштів і допомогти досягти сталості (sustainability). Таким чином працює механізм розвитку ринку, навіть якщо йдеться про неприбуткові організації.

Міжнародний конкурс оповідань «ОДЕСССІАДА»

ІМПАКТ-ІНВЕСТУВАННЯ

За останні десять років у фінансовому світі розвитку набуло поняття імпакт-інвестування — виду інвестицій, метою яких є отримання не лише фінансового прибутку, а й певного позитивного ефекту у вигляді розвитку ринку, соціального розвитку або покращення стану довкілля. Імпакт-інвестиції можуть здійснюватися в компанії, організації та фонди, а найбільш типовими інвесторами є банки, традиційні інвестиційні та пенсійні фонди, інституційні та сімейні фонди, державні агентства розвитку, а також індивідуальні інвестори.

66% світових імпакт-інвестицій принесли своїм інвесторам фінансовий прибуток, співставний із ринковим, і 15% показали дохідність нижчу за ринкову або збереження капіталу. За даними Глобальної асоціації імпакт-інвесторів (GIIN), станом на 2019 рік під управлінням 1340 організацій перебувають 502 мільярди доларів США в імпакт-інвестиційних активах, тоді як у 2017 році цей показник становив 114 мільярдів доларів США.

Процеси імпакт-інвестування відбуваються значно активніше в розвинених країнах, ніж у тих, що розвиваються. У 2019 році GIIN у своєму щорічному звіті зазначає, що 28% усіх імпакт-інвестицій припадає на США та Канаду, 10% — на Західну Європу. Значне зростання імпакт-інвестування спостерігається в регіоні Латинської Америки — 14% світових імпакт-інвестицій у 2019 році, тоді як у 2017 році цей показник становив 9%.

Для країн із перехідною економікою соціальний ефект і розвиток ринку від імпакт-інвестицій можуть бути сильнішими та значущішими, ніж в інших країнах, однак на весь регіон Східної Європи, Росії та Центральної Азії припадає лише 6% світових імпакт-інвестицій. Цей відсоток не змінювався і у 2017 році, хоча загальне зростання обсягу активів означає, що імпакт-інвестиції в регіоні також збільшуються.

Проте, за моїми оцінками, пострадянський регіон ще не повністю залучений та інтегрований у світові процеси і перебуває на підготовчому етапі. Потенціал для зростання є значним, і за правильного підходу регіон може стати одним із лідерів у цій сфері.

Більшість офісів імпакт-інвесторів розташовані у США та Західній Європі, а очолюють їх часто відомі бізнесмени, які розуміють особливості гібридної системи прибуткового бізнесу та неприбуткового сектору. Наприклад, із моменту заснування у 2007 році й до 2018 року Omidyar Network очолював Метт Баннік (Matt Bannick), який до цього працював президентом у PayPal та eBay International. На основі отриманого практичного досвіду Метт розробив університетський курс із оцінювання високоефективних бізнес-моделей у країнах, що розвиваються, і викладає його в Стенфордській бізнес-школі.

Одну з компаній Omidyar Group — Luminate, яка, зокрема, підтримує інноваційні бізнес-моделі в медіасфері, очолює Стівен Кінг — досвідчений топменеджер, який перейшов в імпакт-інвестування після кількох років управління BBC Media Action. Для імпакт-інвесторів важливим є не лише фінансовий результат, а й сам процес реалізації, під час якого обов’язково мають дотримуватися цінності команди.

Важливу роль відіграють принципи недискримінації та різноманіття. Вважається, що команда не зможе ефективно розпорядитися імпакт-інвестиціями, якщо вона не розуміє ринок і не представляє повною мірою ту частину населення, для якої планується створення позитивного ефекту. У цьому контексті, наприклад, на професійних імпакт-інвестиційних конференціях вважається неприйнятним формувати дискусійні панелі лише з чоловіків — так звані manels (від англійських слів men — чоловіки та panel), оскільки це більш характерно для традиційних інвестиційних конференцій.

Одним із головних питань у процесах імпакт-інвестування є вимірювання та оцінка позитивного впливу, особливо при плануванні соціального ефекту. Єдиного шаблону, який використовували б усі імпакт-інвестори, не існує, і зазвичай кожен великий фонд розробляє власну систему визначення імпакту. Omidyar Network створила власну систему, яка розподіляє угоди за різними категоріями інвестицій — залежно від очікуваного прибутку або повернення капіталу — аж до безповоротного гранту. Використовуючи свої знання економетрики, у процесі роботи я розробила ще одну математичну модель, яка може бути більш придатною для країн із перехідною економікою та враховувати їхні соціальні й економічні особливості. Така модель дозволяє оцінювати не лише внесок (contribution) діяльності у розвиток сектору чи проєкту, а й атрибуцію (attribution).

В імпакт-інвестуванні роль інвестиційного менеджера є ще складнішою та важливішою, ніж у традиційному. Як правило, команди, особливо на стадії стартапу, не можуть самостійно сформулювати систему вимірювання своєї діяльності, особливо у соціальній сфері. Інвестиційний менеджер має не лише розуміти, а в багатьох випадках і формувати бізнес-модель, а також розробляти систему фінансування (або рефінансування) та відстеження позитивних змін, що потребує глибокого розуміння теми й ринку. При цьому команди повинні відчувати, що це дієві принципи та методи, які допомагатимуть їм у діяльності. Саме таке поєднання бізнес- і соціальних компетенцій робить роботу імпакт-інвестора надзвичайно цікавою та мотивуючою.

На регіон Східної Європи, Росії та Центральної Азії припадає лише 6% світових імпакт-інвестицій. Велику роль в імпакт-інвестуванні відіграє людський фактор у командах, у які інвестують (investees). Найбільшим ризиком інвестори вважають управління та виконання запланованої бізнес-моделі, що не відрізняється ні від традиційного ринку прямих інвестицій, ні від венчурних процесів.

ВЕНЧУРНА ФІЛАНТРОПІЯ

На початку розвитку галузі у 2000-х роках і гранти, і інвестиції входили до загального поняття імпакт-інвестицій, але останнім часом під імпакт-інвестуванням розуміють повернення коштів із фінансовим прибутком або хоча б просто повернення інвестованих грошей. Водночас багато благодійних фондів і філантропічних організацій розуміють, що розвиток ринку неприбуткових організацій і створення систем розуміння соціального імпакту для них є першочерговим завданням.

Для таких інвестицій існує термін «венчурна філантропія». Це поняття поєднує концепцію та методи венчурного бізнесу з цілями благодійного сектору. Венчурні філантропи застосовують бізнес-підходи та інвестують фінансову і нефінансову підтримку в неприбутковий сектор, щоб допомогти організаціям зростати й ставати більш стійкими. Оскільки на ринку все ще немає усталених термінів, венчурну філантропію часто також вважають видом імпакт-інвестування.

Найбільш впливовою вважається Європейська асоціація венчурної філантропії (EVCA), яка об’єднує багатьох регіональних імпакт-інвесторів, надає можливості для пошуку проєктів або нетворкінгу, а також проводить дослідження у сфері вимірювання імпакту.

EVCA підкреслює, що венчурну філантропію не слід розглядати як усталену й закостенілу систему, і що гібридний підхід, тобто надання гнучкого капіталу, може стати ефективним важелем для реалізації поставлених завдань. Omidyar Network згадується як один із найбільш яскравих і відомих прикладів гібридної структури.

Участь венчурного філантропічного фонду в розвитку організації зазвичай має трансформаційне значення, оскільки опрацьовуються як окремі проєкти, так і всі основні системи та процеси організації. Фінансові ресурси є важливими, але кваліфіковані нефінансові рекомендації досвідченого інвестиційного менеджера або експерта відкривають нові можливості.

Однак для країн Східної Європи цей вид імпакт-інвестування практично недоступний. Венчурна філантропія розвивається переважно за рахунок сімейних приватних фондів і фундацій, тоді як у країнах пострадянського блоку такі фонди майже не працюють. Наприклад, фонд у Німеччині може працювати з Африкою або Південно-Східною Азією і не мати можливості підтримати проєкти в Україні чи Польщі.

Інвестори та філантропи дедалі частіше помічають розрив у фінансуванні між країнами Західної та Східної Європи. Наприклад, нещодавно створений фонд Civitates об’єднує 16 інвесторів, кожен із яких надає щонайменше по 100 000 доларів США на рік для підтримки інноваційних медіапроєктів і проєктів цифрової трансформації в Європі.

Із 16 організацій лише 2 мають офіс у Східній Європі та працюють із портфоліо в цих країнах. Як член керівного комітету фонду Civitates, я запропонувала під час відбору проєктів приділяти особливу увагу Центральній та Східній Європі й провести окрему кампанію із залучення заявок із цих країн. За два роки існування фонду з гнучким капіталом було підтримано десятки інноваційних команд, які інакше не змогли б залучити фінансування.

Імпакт-інвестування — це складний фінансовий інструмент, яким ринок відреагував на існування багатьох глобальних проблем. І індивідуальні, і інституційні інвестори більше не хочуть надавати кошти «несвідомо», особливо на благодійні проєкти — їм необхідно розуміти, який ефект вони отримують або допомагають досягти завдяки своїм інвестиціям. Саме модель визначення позитивного ефекту відрізняє імпакт-інвестування від благодійності. І те, наскільки швидко зростає цей ринок і як багато нових учасників долучається щороку, дає впевненість у тому, що як економічне зростання, так і загальний позитивний розвиток суспільства можливі.

При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media