КОРІННЯ ТА КРИЛА з Борисом Бурдою: Ігор Сікорський — винахідник із Києва, який подарував світу бомбардувальники, гвинтокрили та «човни, що літають»
Ігор Сікорський — авіаконструктор, вчений, винахідник, філософ. Народився 25 травня (за ст. ст.) 1889 року у Києві. Альма-матер: Київський політехнічний інститут
Вперше про літальні апарати Ігор почув ще у рідному Києві, в ранньому дитинстві, від матері, великої шанувальниці Леонардо да Вінчі, серед винаходів якого, вірогідно, був і прототип гвинтокрила. Вже у дванадцять років він побудував свій перший гвинтокрил — поки малесенький, що приводився в рух звичайною гумкою, — але він підвівся у повітря!Вже у дванадцять років він побудував свій перший гвинтокрил — поки малесенький, що приводився в рух звичайною гумкою, — але він підвівся у повітря!
Захоплювався хлопець і хімією, та так, що, підібравши на вулиці листівку радикалів, які розплодилися в ті часи, спорудив за інструкцією, що містилася в ній, бомбу і навіть спробував її випробувати.
В результаті срібну ложку, в якій він нагрівав нітрогліцерин, розірвало на дрібні шматочки, проте він дивом залишився живим і повернувся до конструювання літальних апаратів — це виявилося менш небезпечним.
Повчившись трохи в Петербурзі та Парижі, він перейшов у київський політех, в якому вже тоді існувала «Повітроплавна секція», організована учнем Жуковського Артем’євим. Незабаром Сікорський будує свої перші гвинтокрили, які і представляє на повітроплавній виставці, але вони чомусь не змогли злетіти, і він починає займатися літаками. Як згодом з’ясувалося, не назавжди.
Вже в 21 рік він підняв у повітря перший літак своєї конструкції, а незабаром випустив літаки, що стали епохою в повітроплаванні, — «Російський витязь» та його вдосконалений варіант «Ілля Муромець». У Першій світовій цей бомбардувальник не мав собі рівних — і за вантажопідйомністю, і за потужністю бомб, і за живучістю.
Досить сказати, що за всю війну ворожі винищувачі змогли збити лише один літак, для чого довелося атакувати його відразу 20 винищувачами. Ще троє постраждали від зенітного вогню, решта залишилася неушкодженою — живучість майже неймовірна!
Саме «Ілля Муромець» здійснював перші в історії регулярні рейси на внутрішніх авіалініях вже в УРСР, а його модифікація до 1917 року залишалася найбільшим гідропланом у світі. Він же став першим у світі пасажирським літаком, що має окремий салон, спальні кімнати і навіть ванну та туалет!
Проте вдосконалити його Сікорському не вдалося — довелося тікати, поки цілий. Погляди в нього були зовсім не революційні, скоріше монархічні — цар не лише оглядав його літак, а й подарував йому золотий годинник, а на той час потрапляли до ЧК і за менше…
Коли знайомий повідомив, що його ім’я вже внесено до розстрільних списків, він не став з’ясовувати, чи це часом не непорозуміння, і схоже, що дуже правильно вчинив. Через Мурманськ (або Архангельськ, існують різні версії) він залишає батьківщину назавжди, трохи працює у Франції, а потім перебирається за океан. Тепер його батьківщина там, принаймні, вона не намагається його вбити…
Організована ним фірма не одразу досягла успіху. Спочатку їй допомагало багато російських емігрантів — її віце-президентом у свій час вважався навіть Сергій Рахманінов, який вклав у неї свої особисті 5000 доларів (гроші не зникли — Сікорський повернув їх із відсотками).
Важкі літаки тоді ще не знаходили збуту, ринок легких літаків у США був переповнений, призначений для перельоту через Атлантику S-35 розбився за таємничих обставин у момент старту… Але перший справжній успіх в Америці Сікорському принесли літаки-амфібії, які забезпечили надійність та прибутковість пасажирських перельотів спочатку через Атлантичний, а згодом і через Тихий океан.
Більшість провідних авіаконструкторів та фахівців його фірми були російськими емігрантами. У Стратфорді, штат Коннектикут, де був її головний завод, досі є райони з не дуже американськими назвами «Чураївка», «Дача» та «Російський пляж».
Коли почав падати попит на «човни, що літають», фірма Сікорського не розгубилася і повернулася до дитячого захоплення свого головного конструктора, гвинтокрилів, — причому з фантастичним успіхом! Його двомісний вертоліт S-47 став єдиним гвинтокрилом антигітлерівської коаліції, що застосовувався на фронтах Другої світової.
Величезний успіх післявоєнного S-51, як у військовій, так і в цивільних модифікаціях, започаткував серійне вертольотобудування у Великій Британії, а ліцензія на важкий, чотирнадцятитонний S-55 — вертольотобудування Франції. Та й у СРСР ця сфера зрушила з мертвої точки лише після великого успіху гелікоптерів Сікорського на полях війни в Кореї — почали намагатися хоч якось із ними конкурувати… Просто не заносити до розстрільних списків вийшло б дешевше, але як це їм пояснити?
1957 року Сікорський відійшов від справ, залишаючись у своїй фірмі почесним консультантом. Багато подорожував, захоплювався альпінізмом, особливо цікавився вулканами — ось таке було в нього хобі… Крім авіації, цікавився релігією, написав низку оригінальних богословських праць.
Помер він у 1972 році, визнаний усім світом вертолітником №1, лауреатом багатьох почесних нагород, у тому числі Почесною медаллю Джона Фріца за наукові досягнення, яку серед авіаторів, крім нього, отримав лише Орвілл Райт (до речі, Меморіальний приз братів Райт, нагороду рідкісну та дуже почесну, він отримав також).
Та й на колишній батьківщині його начебто викреслили з розстрільних списків — на його честь названо вулицю в Києві, площу в Петербурзі, кратер на Місяці, київський аеропорт у Жулянах і навіть астероїд. Що ж, краще пізно, ніж ніколи, а дещо краще ніколи, проте розуміють це пізно.
