НАШ МОЗОК — МЕЛОМАН: як музика зцілює хвороби

Photo by Diego Catto on Unsplash

Якщо ви гадаєте, що «просто слухаєте» музику, ваш мозок із вами, найімовірніше, не погодиться. Музика для нього є настільки небайдужою, що заради неї він здатен багато на що. Навіть надати організму ресурси для зцілення доволі важких захворювань. Про це свідчать новітні дослідження, присвячені впливу музики і танцювальних ритмів на людський мозок.

МУЗИЧНЕ ПЛАЦЕБО

З латини слово placebо перекладається як «сподобаюся». У медицині цим терміном позначають речовину, яка не містить лікарських компонентів, а втім, поліпшує самопочуття. При цьому людина не здогадується про те, що приймає «пустушку», а ефект зцілення є наслідком самонавіювання.

Спрацьовує він приблизно у 30–40 % пацієнтів. Відбувається це так: мозок людини, яка заздалегідь переконана в успіху лікування, активно виробляє ендорфіни, дофамін і серотонін. Ці нейромедіатори чинять знеболювальну дію та покращують самопочуття.

За допомогою плацебо знімають больовий синдром, лікують безсоння, головний біль, застуду і навіть ревматизм. Приблизно те саме відбувається, коли ми слухаємо улюблену музику. Звісно, назвати її «пустушкою» язик не повернеться. Але вона здатна миттєво змінити наш настрій. Причому без відчутних причин, буквально на рівному місці.

Дослідження, опубліковане Contemporary Sociolоgy, доводить, що механізм впливу на нас музики схожий на той, який спостерігається при ефекті плацебо.

СЛУХАЙТЕ МУЗИКУ УСВІДОМЛЕНО!

Річ не в самій пісні як такій — її мелодії, аранжуванні або виконавці. Позитивний вплив справляють очікування, асоціації та контекст прослуховування. Багато хто вмикає музику «на автопілоті», у підсвідомій надії викликати пережиту раніше емоцію.

Однак психологи стверджують: якщо людина робитиме такий вибір усвідомлено, то зможе за допомогою «музичного плацебо» керувати своїм емоційним станом. У різних людей з різними піснями пов’язані свої асоціації та емоційні реакції.

Тут усе дуже індивідуально – одне й те саме «музичне плацебо» може бути ефективним для однієї людини, а з іншою не спрацьовувати. Тому важливо слухати не просто будь-яку «хорошу музику», а ту, що приносить задоволення саме вам.

Психологи радять складати власний плейлист тільки з урахуванням індивідуальних очікувань та асоціацій. Деякі треки можуть бути значущими для вас, але асоціюватися з не дуже радісними життєвими подіями. Такі «нехороші» пісні навряд чи подіють як плацебо, допоможуть розслабитися й відволіктися від болю.

НАШ МОЗОК ЛЮБИТЬ ГАРНУ МУЗИКУ

Не варто забувати, що музику, яку ви слухаєте, сприймають не лише ваші вуха. Мозок відчуває насолоду, тривогу або печаль від прослуховування музичних композицій. Наукові дані, які наводить журнал Psychology of Aesthetics, Creativity, and the Arts, говорять про те, що за естетичне сприйняття музики відповідають особливі патерни мозкової активності.

Вся справа в задоволенні та уяві. За них відповідальні дві різні ділянки мозку. І вони починають активно взаємодіяти одна з одною, коли людина слухає ту музику, яка їй видається гарною, приносить радість і насолоду.

Крім того, красива музика нерідко підключає до взаємодії з цими двома зонами третю — орбітофронтальну кору, пов’язану з оцінкою винагороди. Тобто естетичне задоволення від музики, за яке наш мозок дякує нам, пов’язане не тільки зі слухом, а й з образним мисленням.

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

Приєднатися до клубу друзів

«СЯЯННЯ» ЩАСЛИВОГО МОЗКУ

А от якщо для слухача музика не несе яскраво вираженого позитиву, зони задоволення та уяви «затихають». Замість них починають проявляти активність інші — ті, що відповідають за первинну обробку звуку та емоції. Зокрема й мигдалина, якій належить ключова роль у переживанні страху та інших сильних емоцій.

Вплив музики на емоційні стани випробовуваних науковці вивчали за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії, скануючи їхній мозок під час прослуховування Adios Nonino аргентинського композитора Астора П’яццолли. Вони помітили, що мозок виявився досить просунутим меломаном.

Обробляючи музичну інформацію, він поєднував емоції, уяву й почуття задоволення. І коли синтезував «цілісний образ», то на дослідницьких моніторах у прямому сенсі слова починав «сяяти».

АНГЕДОНІЯ — МУЗИКА БЕЗ ЗАДОВОЛЕННЯ

Але якщо мозок відгукується на музику в цілому, то тіло людини відгукується виключно на ритм. Вчені з канадського Університету Конкордія розповіли, що задоволення від музики і бажання рухатися під ритм ніяк не пов’язані. До такого висновку їх привело вивчення людей з музичною ангедонією.

Термін «ангедонія» ще 1986 року запропонував французький психолог Теодюль-Арман Рібо, запозичивши його з грецької мови. У грецькій ἀν — це негативний префікс, а ἡδονή означає «насолода»: у нашому випадку йдеться про те, що людині недоступна насолода музикою.

Тобто вона може отримувати задоволення від найрізноманітніших речей — їжі, сексуальної близькості, прогулянок берегом моря, а ось із музикою в її мозку роману чомусь не склалося. Проте абсолютно байдужий до музики мозок здатний відчувати задоволення від самого лише ритму. А якщо точніше — від руху під ритм. І в ангедоністів насолода від ритму буде анітрохи не меншою, ніж у тих, хто разом з ними рухається на танцполі, кайфуючи від самої музики.

Науковці вважають, що бажання нашого тіла слідувати танцювальним ритмам пов’язане з областю мозку, яка відповідає за моторику. А з музикою, як було сказано вище, працюють зовсім інші його області.

Танець — природна фізіологічна реакція, закладена в нас природою. Ритмічні рухи тіла не активують систему винагороди безпосередньо, так, як це відбувається в разі отримання задоволення від музики. Однак якимось чином вони все ж здатні цю систему запустити.

Дослідження в галузі впливу музики і ритмів на людський мозок тривають. Їхні результати допомагають ученим розробляти нові ефективні методи музичної терапії. Є дані, що навіть під час лікування таких захворювань, як хвороба Паркінсона, музична терапія дає змогу досягти значного прогресу.

Оригінальні дослідження: