НЕТРИВІАЛЬНЕ РІШЕННЯ: якою буває тривалість робочого дня

robofunny.com

 

УВАГА — ПИТАННЯ!

 

Два співробітники юридичної фірми в Манхеттені посперечалися, чий робочий день триватиме довше. Один із них працював цілодобово, з 0 годин 0 хвилин до початку наступного дня, і був впевнений у перемозі.

Але другий зміг його обійти. Як він зумів це зробити?

Відповідь трохи пізніше.

 

У ДАВНІ ЧАСИ

 

У добі 24 години — якщо перший юрист усю добу пропрацював, не зовсім зрозуміло, як його перегнати. А чи можна стільки пропрацювати? Напевно, так — але тільки в якості разової акції. А скільки взагалі можна працювати — на день, тиждень, рік? Який уже є досвід, і куди з ним рухатися?

У різні часи було по-різному. Коли люди тільки додумалися до кам’яних сокир, усі працювали однаково — збирачами та мисливцями, оплата відрядна: що викопаєш, зірвеш чи зловиш, то твоє. Займало це у них, як визначили вчені, приблизно 3–5 годин на день.

У Стародавньому Єгипті вже була цивілізація, і це означає, що все ускладнилося. Скажімо, фараони та вельможі працювали скільки хотіли — переважно рабів змушували, і ті слухняно трудилися, скільки велено. А прості робітники вколювали на день по 8 годин, з годинною перервою на обід, але тільки 131 день на рік — на десятиденці з двома вихідними плюс безліч свят.

Не перетруджувалися і біблійні юдеї — працювали весь день, але робили перерви на їжу, плюс 3 години йшли на молитви. На день виходило приблизно по 8 годин, але при семиденці з одним вихідним, суботою. 296 днів на рік — виходило більше, ніж у Єгипті.

У Римі рабам було гірше: вколювали від зорі до зорі. А вільні ремісники працювали лише по 6 годин на день — зазвичай із шостої ранку до полудня. І навіть у такому вільному режимі виходило приблизно 185 днів на рік — богів у римлян було багато, отже, і свят вистачало.

 

СТОЛІТТЯ ТАК СОБІ, СЕРЕДНІ

 

Ви вже, мабуть, помітили, що прямої залежності між рівнем цивілізації та тривалістю робочого дня немає. Стародавнім збирачам жилося легше, ніж цивілізованим єгиптянам. Чи не стало ще гірше в Середньовіччі — адже апетити зросли?

У далекій і майже казковій для європейців Ацтекській імперії була своя складна система вимірювання часу, і по-нашому вони працювали близько 9 години на день, працюючи чотири дні та відпочиваючи п’ятий. Це 274 дні на рік — виходило навіть трохи більше, ніж у біблійній Юдеї.

Порівняно з ацтеками середньовічні англійські селяни були просто сибаритами — працювали близько 150 днів на рік, у теплу пору року, приблизно по 8 годин на день. Взимку польовими роботами все одно займатися не можна було, і вони відпочивали — якщо була їжа…

З робітниками цяцькалися менше, ніж із селянами, — скажімо, у Франції вони працювали приблизно 185 днів на рік за 12-годинного робочого дня. Щоправда, в ці 12 години входила двогодинна перерва, під час якої можна було і поїсти, і подрімати — така собі сієста.

 

НЕДОБРА СТАРА АНГЛІЯ

 

В Англії, де після так званого «огородження» бідняки повалили до міст шукати їжу, пропозиція рабсили явно перевищувала попит, і з робітниками не церемонилися. Ще у XVIII столітті робочий день дійшов до 11 годин — щоправда, вихідні були і в неділю, і в понеділок.

А в XIX столітті наймачі, не зустрічаючи обмежень, взагалі розійшлися. Робочий день довели до 16 години — дві третини доби, не хочеш — котись, он за брамою скільки охочих! Жодних свят, вихідний тільки в неділю, плюс Різдво та Страсна п’ятниця — і все.

Карл Маркс писав про англійських робітників: «Робочий день, тривалість якого коливається між 12–14 і 15 годинами, нічна праця, нерегулярне харчування, здебільшого у приміщенні самих майстерень… Данте дійшов би висновку, що всі найжахливіші картини пекла, намальовані його фантазією, перевершені у цій галузі мануфактури».

На англійських фабриках того часу працювали не лише дорослі, а й діти — батьки гнали дитину працювати на фабрику, щоб вона приносила у сім’ю хоч якісь гроші, а не ходила до школи незрозуміло навіщо. Їли вони прямо біля верстатів — більше не було ні часу, ні місця.

 

8/8/8

 

Проте саме в Англії фабрикант-соціаліст Роберт Оуен запровадив ще 1810 року на своїх підприємствах 10-годинний робочий день, а через 7 років зменшив його до 8-годинного. Оуен навіть придумав спеціальне гасло: «8 годин роботи, 8 годин розваг та 8 годин відпочинку».

Втім, ще в XVII столітті знаменитий чеський педагог Ян Коменський сформулював правило «трьох вісімок» — вісім годин на роботу, вісім — на сон і вісім — на культурне проведення часу. Через сто років німецький лікар Гуфеланд також довів, що аби бути здоровою, людина не повинна працювати більше восьми годин на день при восьмигодинному сні.

Вже значно пізніше, у 1888 році, власник фірми «Карл Цейс» Ернст Аббе з власної ініціативи ввів для своїх робітників 8-годинний робочий день, 12 днів відпустки, пенсійне забезпечення та 13-ту зарплату у розмірі річного окладу. Він зовсім не був соціалістом — просто вважав, що так вигідніше. Але в Європі це був поодинокий випадок.

Такі рішення почали ухвалювати і на державному рівні. Єдиною країною, яка запровадила восьмигодинний робочий день у ХІХ столітті, була Нова Зеландія. У ХХ столітті це почалося і в Азії — першою країною, яка запровадила і узаконила 8-годинний робочий день, була Індія.

Одразу після Першої світової 8-годинний робочий день узаконили у багатьох великих країнах Заходу — у Німеччині 1918-го, у Франції 1919-го і не лише в них. У Мексиці 1917 року 8-годинний робочий день одразу прописали у новій конституції — щоб уже ніхто не міг заперечити.

 

 

ЗА ОКЕАНОМ

 

Умови для робітників США на початку ХІХ століття мало відрізнялися від англійських. Середній робочий день на той час був приблизно 14 годин. Але потрапляли до США, перетинаючи океан і долаючи численні труднощі, переважно ініціативні люди. І це відіграло свою роль.

В 1840 році президент Мартін Ван Бюрен заборонив на федеральних громадських роботах встановлювати робочий день довше ніж 10 годин. Це були аж ніяк не найпрестижніші та найоплачуваніші робочі місця, і іншим теж стало невигідно перевищувати цей ліміт.

Масові демонстрації в США та Канаді 1 травня 1886 року, які закінчилися в Чикаго кривавим розгоном з людськими жертвами (саме на згадку про ці події пізніше і було запроваджено свято 1 Травня), були якраз агітацією за 8-годинний робочий день.

Ще 1868 року Конгрес узаконив 8-годинний робочий день для держслужбовців. Окремі штати приблизно тоді ж (Пенсільванія — 1866, Каліфорнія — 1868) теж перейшли на цей режим. А на початку ХХ століття деякі профспілки (не всі!) досягли 8-годинного робочого дня для своїх членів.

Хто всіх здивував — то це Генрі Форд. 5 січня 1914 року він зменшив у себе робочий день з 9 до 8 годин і відразу підняв зарплату з 3 до 5 доларів за зміну. Конкуренти сміялися сильно, але недовго — найкращі робітники пішли до нього, а продуктивність його заводів не впала, а зросла.

Приклад Форда переконав багатьох, і у більшій кількості галузей промисловості встановлювали 8-годинний робочий день. Тільки 1937 року в США було ухвалено Закон про справедливі трудові норми — про 8-годинну робочу зміну з виплатою преміальних за понаднормову роботу.

 

СХІД Є СХІД…

 

А що ж діялося до нас ближче? Після рішення Петра I розвивати промисловість, приписавши до заводів кріпаків, — нічого гарного. Під час цілодобової роботи на уральських заводах зазвичай призначали дві 12-годинні зміни, а при однозмінній роботі — і по 14–16 годин.

У XVIII столітті 15-годинний робочий день був настільки звичною справою, що був навіть закріплений в офіційних документах. Причому жодної різниці за віком і статтю ніхто не робив — неповнолітні та жінки працювали стільки ж, і подітися їм не було куди.

Тільки 1897 року вийшов закон, згідно з яким робочий день був обмежений часом в 11,5 години, а вночі або перед святом — 10 годин. Він же визначив наявність 14 святкових днів на рік та шестиденний робочий тиждень. Неправославні могли відпочивати не в неділю…

Першою в Європі післяреволюційна Росія ввела 8-годинний робочий день та 48-годинний робочий тиждень із вихідним у неділю. Потім зменшили робочий день на годину, а 1929 року запровадили п’ятиденку (чотири дні поспіль усі працюють, а п’ятий — вихідний).

У повоєнний час прийшов 7-годинний робочий тиждень із вихідними у неділю, а 1967 року вся країна перейшла на п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями — суботою та неділею. Пам’ятаю, як мене це здивувало — вихідних побільшало, просто блиск!

Найцікавіше: те, що робочий день найчастіше триває 8 годин — це, виявляється, закладено на генетичному рівні. Фахівці медичної школи Університету Пенсільванії з’ясували, що восьмигодинний цикл збігається із періодом максимальної активності генів.

 

А ЩО ЗАРАЗ?

 

Схоже, що прогрес наводить людей лише на думку про тривалість робочого дня — чи не надто багато працюємо? Хто пропонує урізати кількість годин у робочому дні, хто вимагає ще одного вихідного на тиждень на додаток до двох, які мають вже практично всі.

За останніми даними, найбільше в Європі працюють англійці, які мають середню довжину робочого тижня 43,7 години. Найменше працюють жителі Нідерландів — 30,5 години. До речі, живуть і там, і там аж ніяк не бідно — точно не в цьому справа, є речі й важливіші.

В Азії доводиться працювати і більше. За доповіддю банку USB, у Гонконгу працюють у середньому 50,1 годин на тиждень, жителі Мумбаї — 43,7, у Мехіко — 43,5, у Делі — 42,6, а у Бангкоку — 42,1. Але найбільше трудяться у Південній Кореї — нещодавно зменшили робочий тиждень з 68 до 52 годин.

У Швеції навіть поставили експеримент: переведені на 6-годинний робочий день рапортували, що працюють вони не гірше, роблять не менше, а настрій у них кращий. Але роботодавці помітили, що їм довелося найняти більше співробітників, а хворіти стали дещо частіше.

Ще 1965 року в англійській фірмі Roundpay Metal Finishers вперше у світі перейшли на чотириденний робочий тиждень. Багато контор і навіть країн виявили інтерес до цього експерименту, а безбашені ісландці вже збираються перевести на цей режим свою країну.

 

УПРАВА НА ЛЕНТЯЇВ

 

Відбути робочі години — ще не означає ефективно працювати, а на творчих роботах це просто неможливо. Тож у багатьох трудових договорах чорним по білому написано: «Працівнику встановлено ненормований робочий день». Трудитися доводиться більше, а грошей стільки ж.

Для власників свого бізнесу це взагалі нормально — скільки треба працювати, стільки й працюєш, не скаржитися самому собі. Відповідальні роботи зазвичай теж безрозмірні — виникла екстрена ситуація, то реагуй, а не кажи, що робочий день уже закінчено.

Навряд це дуже погано. Я якось приїхав у гості до друга, який щойно обійняв відповідальну посаду, — він їхав працювати о 8-й ранку, приїжджав пізно ввечері, і ми могли поговорити тільки перед сном. Я був здивований таким жорстким режимом і запитав його, чи не дуже йому важко.

Він мені відповів: «Ти приходиш на роботу і вирушаєш з неї у певний час. Скоро ти з такої роботи підеш — і ніколи не повернешся». Я тільки посміхнувся, і марно. Незабаром і я змінив роботу, почав працювати не 8 годин на день, а скільки потрібно, і зовсім не скаржусь.

Юристи у США отримують за свою роботу погодинно (до речі, дуже немаленькі гроші). Тож суперечка двох юристів, про яку я й поставив питання на початку цього тексту, мала чималий практичний зміст. Довше працюєш — більше отримаєш, і часом справді треба багато працювати.

Але перший юрист, відпрацювавши з нуля годин до того ж часу наступного дня, здавалося б, не залишив другому шансів на перемогу. У добі 24 години — якщо працювати більше, закінчиш наступної доби, а це порушення умов парі. Що ж можна зробити?

 

УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!

 

Треба, звичайно, скрупульозно виконувати умови парі — але творчо! Сказано, що треба закінчити о 0 годині наступної доби, — другий юрист так і вчинив. Але де сказано, що він при цьому має сидіти у Нью-Йорку?

Він попрацював десь до опівдня, сів у літак на Сан-Франциско (у польоті працював теж) і закінчив рівно о 0 годині — але вже за каліфорнійським часом, а він на 3 години позаду нью-йоркського.

Ось він і пропрацював 27 годин без найменшого порушення умов парі, закінчивши о ті ж 0 години наступної доби!

 

КОРОТКІ, АЛЕ КОРИСНІ ВИСНОВКИ

 

Як працювати — набагато важливіше, ніж те, скільки працювати. Якщо працюєш добре і думаєш правильно, користі завжди більше.

У давнину, виявляється, працювали приблизно стільки ж, скільки ми зараз. Це в людській природі, а давні були такими ж людьми, як і ми, лише навчалися в інших школах.

У титанічній боротьбі лінощів і жадібності лінощі перемагають. Робочий час зменшується, і, схоже, що з цим нічого не вдієш.

Працювати правильно не скільки заведено, а скільки ти хочеш. Якщо робота така, що ти сам хочеш багато працювати, — це чудово: працюй, не бійся і нікого не слухай!

Договорів слід дотримуватись, і умови укладеного парі порушувати не можна. Проте дотримуватись умов, як і робити все на світі, неодмінно потрібно творчо!

При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media