БУДДИЗМ ПО-ГРЕЦЬКОМУ: як Геракл став другом та охоронцем Будди
Photo by Marek Okon on Unsplash
Коли створена Олександром Македонським у IV столітті до н. е. гігантська імперія розвалилася, вона залишила неймовірну культурну спадщину. У нових державах правлячою елітою були греки. Вони відтворювали звичний для себе світ: будували храми своїм богам, вивчали грецьку філософію, говорили грецькою… Не була винятком і Бактрія, що розташовувалася в районі сучасних Пакистану та Афганістану. Саме тут європейська культура вперше увійшла в контакт із буддизмом, назавжди змінивши світову історію та культуру.
БУДДИЗМ ІЗ ГРЕЦЬКИМ ОБЛИЧЧЯМ
Як ученик самого Арістотеля, Олександр переймався не тільки формальною стороною завоювань. Крім влади над підкореними народами, його цікавила їхня культурна своєрідність.
В Індії його вразив культ місцевих «великих мудреців». Щоб влаштувати філософський «баттл» між греками та індусами, було залучено найкращі філософські розуми. Невідомо, який вплив справили на індусів елліни, та ось грецькі філософи Онесікрит і Піррон потрапили під певний вплив буддизму.
Про це свідчать ідеї, котрі вони розвивали після повернення на батьківщину. Але подібні випадки були рідкісні. Епіцентром міксу ідей і традицій були не Греція та Індія, а Бактрія. І пізніше — Кушанська імперія, що змінила її. Культура греко-буддизму, коли в грецьких храмах про Будду й карму говорили грецькою, домінувала тут ціле тисячоліття.
Стала в пригоді й грецька філософія. Наприклад, буддійський трактат «Мілінда-панха» царя Менандра побудований як типовий платонівський діалог.
Почали зближуватися Будда та Зевс. У химерне ціле зливалися буддійський і грецький пантеони. Найкращим другом і захисником Гаутами став Геракл. Спершу герой Еллади увірував в істинність буддійського вчення, а потім став проповідувати його всьому світу.
ГРЕЦЬКИЙ ОХОРОНЕЦЬ ГАУТАМИ
У буддійській інтерпретації Геракл перетворився на Ваджрапані — люте божество, атрибутами якого були пов’язка на стегнах із тигрової шкіри, поверненої хвостом уперед, страшний вишкір, змія на шиї та блискавка в руці. У такому вигляді він став символом могутності миролюбного вчення.
Буддисти відкидають насильство. Але, в разі чого, можуть поскаржитися напівбогу, який ще в Греції довів, що зв’язуватися з ним не варто. Геракл став кимось на кшталт охоронця Будди, який сам насильством не захоплювався. За потреби Геракл міг пустити в хід ваджру — скіпетр у вигляді кулі з десятьма спицями, які розходилися у два боки.
Збереглася розповідь про брахмана Амбаттху, який ображав та принижував Гаутаму. Будда смиренно попередив хама: якщо він продовжуватиме в тому ж дусі, його голова розлетиться на шматки. Амбаттха не повірив і не припинив поводитися як свиня, поки з-за спини Будди не з’явився розлючений Геракл.
Брахман одразу ж усвідомив свої помилки, не чекаючи, коли ваджра розтрощить йому череп.
БУДДА — ГАРНИЙ, МОВ АПОЛЛОН!
Але Геракл-Ваджрапані — не найрадикальніша «модернізація» буддизму, на яку зважилися греки. Якби не вони, ми ніколи не дізналися б, який вигляд має Будда. Річ у тім, що спочатку його антропоморфні зображення не схвалювалися — припустимими були тільки символи й знаки. Так перші християни, бажаючи зобразити Христа, малювали рибу.
Слово «іхтіос» ототожнювалося ними з монограмою — першими літерами фрази «Ісус Христос Божий Син Спаситель». Заборона на антропоморфні зображення для Сходу — справа звична: вона й сьогодні існує в ісламі. Але чи могли греки, щиро полюбивши Будду і його вчення, утриматися від спокуси зобразити свого Великого Вчителя? З їхнім почуттям кольору та форми! З їхньою традицією чудових скульптур, мозаїк і фресок!
Нині існує розхожий вислів «гарний, мов Аполлон». Він виник невипадково, оскільки саме Аполлона елліни вважали еталоном не просто чоловічої, а божественної краси. І якщо вже створювати образ ідеальної істоти, якою, безсумнівно, в очах бактрійських греків був Будда, то без запозичень з вигляду Аполлона ніяк було не обійтися.
БЛАГОСЛОВИ, ОТЧЕ!
Вітарка мудра в буддизмі — жест передачі мудрості. Поєднавши кінчики великого та вказівного пальців і тримаючи решту пальців прямими, Будда передавав істинне знання своїм учням. У Бактрії вітарка мудра чудово поєднувалася з грецькою тунікою та лавровим вінком.
Цей благословляючий жест засвоїли не тільки правителі, а й сам Зевс. Захоплення греків Буддою було настільки масовим, що серед буддійських ченців налічувалося десятки тисяч еллінів. Блакитноокі, високорослі й рудобороді люди в помаранчевих шатах мандрували величезною територією колишньої імперії Олександра.
Їхнє служіння було настільки ревним, що на Шрі-Ланці збереглася ступа, на будівництві якої працювало аж 30 тисяч грецьких ченців. Та був нюанс: грецька культура була «агональною», змагальною, і примирити її з буддійським недіянням та спокоєм було нелегко.
У підсумку невгамовні греки спровокували в миролюбному буддизмі релігійний розкол. Через багато століть їхній сумний досвід повторять християни, що наводить на думку: релігійні війни в європейському культурному коді задовго до авраамічної традиції прописали саме греки.
КАНІШКА ТА ВЕЛИКИЙ СОБОР
Канішка I, правитель Кушанської імперії, що захопила землі індо-грецького царства, був не просто буддистом, а справжнім релігійним фанатиком. Ми знаємо про драматичні події, які часом розгорталися на вселенських соборах, скликаних візантійськими імператорами і римськими папами. Але Канішці, котрий правив зі 103 по 125 рік н. е., першому спало на думку влаштувати щось подібне.
Практично відразу після смерті Будди його вчення пішло шляхом, який пізніше повторять християнство та іслам. Із 12 незгодних одна з одною буддійських шкіл виокремилося 2 основні — Махаяна (велика колісниця) і Хінаяна (колісниця мала).
Останню сьогодні політкоректно заведено йменувати Тхеравадою (вченням древніх). Тхеравада набагато вимогливіша до своїх послідовників. Вона вважає, що для мирян і жінок шлях у нірвану закритий. Досягти її можна лише ченцеві, святому, який неухильно слідує шляхом Будди.
У Махаяні ідеалом є не святий, а ботхісатва, який міг егоїстично зануритися в нірвану, але з любові до людей вирішив допомагати їм у цьому світі.
ГРЕКИ ТА ДЗЕН-БУДДИЗМ
У Тхераваді Будда, хоч і видатна, проте людина. У Махаяні він практично обожнений. Імператору Канішці, як і всім його греко-буддійським ченцям, останній варіант подобався більше. Тому вони скликали Великий собор, де безапеляційно зажадали від присутніх визнати свою правоту.
З такою позицією погодилися не всі. І прихильники Махаяни і Хінаяни, які до цього відносно мирно уживалися один з одним, пішли в радикальний релігійний розкол. Махаяні пощастило більше, оскільки Кушанська імперія підтримувала прозелітизм на державному рівні. Є думка, що навіть Бодхідхарма, засновник дзен, китайської версії буддизму, був етнічним греком.
Та хай там як, рудобороді ченці з грецькими носами зуміли таки зачарувати своєю Махаяною величезний Китай і прилеглі до нього країни. А Хінаяна у версії Тхеравади існує сьогодні здебільшого в трьох країнах — Бірмі, Шрі-Ланці й Таїланді.
ВОНИ ДОСІ З НАМИ
У 3 столітті н. е. Кушанське царство розпалося. Сьогодні на його територіях домінує іслам. Однак тут і досі живуть нащадки воїнів Олександра Македонського, які завоювали Бактрію 327 року до н. е. За деякими даними, їх налічується до 200 000 осіб. Вони являють собою строкатий набір «малих народностей», розкиданих по горах Паміру й Гіндукушу.
Їхній вигляд абсолютно нехарактерний для Азії — у багатьох світле волосся, руді бороди, блакитні або зелені очі. У Гірському Бадахшані корінні жителі досі зводять будинки, схожі на ті, які ми знаходимо в Стародавній Греції.
Від греко-буддизму, який одного разу назавжди змінив світ та історію Сходу, на цих теренах не залишилося й сліду. Більшість нащадків воїнів Олександра тепер сповідують іслам. Але етнографи стверджують, що він дивним чином уживається у них з язичницькими обрядами, що нагадують вірування стародавніх еллінів.
