НЕВИДИМІ ПРАВИТЕЛІ: люди, які перетворюють брехню на реальність
Рене ДіРеста / reneediresta.com
Хоч які б оригінальні ідеї не породжували теорії змови, все-таки ми з вами живемо в реальному світі. Принаймні на даному етапі цей висновок про світоустрій можна вважати загальнолюдським консенсусом. Однак яку оптику ми обираємо, щоб дивитися на реальний світ?
Нова книжка американської письменниці Рене ДіРести — ще один привід поговорити про той образ світу, який формують засновані на залученні соціальні мережі. Дедалі частіше саме заданий ними тренд стає мірилом істини.
АСИМЕТРІЯ ПРИСТРАСТІ
Рене ДіРеста багато років керувала дослідженнями Стендсфордської інтернет-обсерваторії (SIO), яка займається вивченням впливу на суспільну свідомість інформаційних технологій, і зокрема соцмереж. Крім того, вона була радником Конгресу США, надаючи консультації з протидії дезінформації в інтернеті.
Узагальнюючи свій досвід, ДіРеста описала прийом «асиметрії пристрасті», за допомогою якого для посилення екстремістського наративу в соцмережах починають системно розганяти вигадані історії та меми, які навмисно викривляють образ реальності. Наприклад, Рене розкрила механізм впливу російських спеслужб на американські вибори 2016 року, що полягав у створенні тисячі фейкових користувачів, які деформували алгоритми Facebook і Twitter.
Її нова книга «Невидимі правителі: люди, які перетворюють брехню на реальність», що побачила світ у 2024 році, нещодавно удостоїлася рецензії міжнародного наукового журналу Nature.
Автор огляду — Сандер ван дер Лінден, соціальний психолог із британського Кембриджського університету, — звертає увагу на колосальний тиск, з яким довелося зіткнутися Рене ДіРесті в процесі академічної роботи, присвяченої боротьбі з дезінформацією. Він змушений констатувати, що науковцям регулярно доводиться відбивати політичні звинувачення й атаки ідеологічно мотивованих недоброзичливців.
ФЕНТЕЗІ В ПРОМИСЛОВИХ МАСШТАБАХ
На жаль, у сучасному світі будь-які ідеологічно незручні наукові докази не так уже й важко дискредитувати і поховати, використовуючи соціальні мережі та інтернет. У книзі «Невидимі правителі» ДіРеста описує, зокрема, й свій негативний досвід.
Її дослідницька група в SIO була раптово розформована після розслідування, некоректно проведеного юридичним комітетом Палати представників США. ДіРеста відверто документує власну особисту та професійну подорож у своєрідну паралельну реальність, яку вона називає «фентезійним індустріальним комплексом».
Рене показує, як за останні 20 років лідери думок, алгоритми соціальних мереж і вплив натовпу окупували громадську дискусію з найважливіших тем — від кампаній з вакцинації до законності виборів.
Головна теза, яку ДіРеста хоче донести до своїх читачів, така: глибинний вплив на громадську думку дедалі більше монополізується зовсім невеликою кількістю пропагандистів, які керуються принципом «якщо ви робите це трендом, ви робите це правдою».
НОВА ЕЛІТА ЗАРОБЛЯЄ НА АНТИЕЛІТАРНОСТІ
Назва книги ДіРести відсилає до класичної праці «Пропаганда», написаної 1928 року видатним фахівцем зі зв’язків із громадськістю Едвардом Бернейсом. У ній ідеться про «невидимих» людей, які формують громадську думку. Але сучасні Invisible Rulers (невидимі правителі) — це вже не рекламісти та піарники часів Бернейса, а харизматичні особистості з великою кількістю підписників у Мережі.
Найвидатніші з них володіють навичками і можливостями керівника великого маркетингового департаменту. Вони мають аудиторію, порівнянну з аудиторією найбільших телеканалів. Але при цьому створюють камерне, інтимне відчуття телефонної розмови з найкращим другом. Вони заробляють величезні гроші, вдаючи з себе простих, близьких за духом і зрозумілих людям «визволителів» від кайданів офіційних ЗМІ.
Використовуючи метафору «невидимі правителі», ДіРеста намагається підкреслити, що лідери думок із соцмереж експлуатують антиелітні настрої мас. Але вони лише видають себе за антиеліту, хоча насправді є новим елітарним поколінням. Щоправда, з одним суттєвим застереженням: на відміну від «класичної» еліти, невидимі правителі часто мають неймовірну владу, однак не несуть при цьому жодної співмірної відповідальності.
АЛГОРИТМИ ТА ДЕЗІНФОРМАЦІЙНА СПІРАЛЬ
Власний шлях ДіРести у світ альтернативної реальності, створеної дезінформацією, розпочався з її материнської стурбованості. У 2014 році вона звернула увагу, що на тлі спалаху кору в Каліфорнії чомусь знизилися показники вакцинації в школах.
Коли вона почала активно підтримувати законопроєкт штату, спрямований на виключення «особистих переконань» із числа законних підстав для звільнення від обов’язкової вакцинації, на неї обрушився шквал онлайн-атак з боку ботів і тролів. І це при тому, що більшість дітей у Каліфорнії було вакциновано, і з цього приводу існувала суспільна згода.
Однак у соцмережах альтернативна думка про змову уряду і фармацевтичної промисловості може домінувати десятиліттями, підхоплюючи інші лженаукові теорії. Часто інфлюенсери, які поширюють їх, — не знаменитості, а звичайні громадяни, які говорять про речі, що їх цікавлять.
Зазвичай вони не одразу починають тиражувати різноманітні чутки та дезінформацію, а лише коли розуміють, що завдяки цьому можна отримати більше уваги в соціальних мережах. А далі вмикається дезінформаційна спіраль: що більше людей «лайкають» і діляться контентом, то частіше алгоритм починає його рекомендувати.
ЯК ПРОТИСТОЯТИ АЛЬТЕРНАТИВНІЙ РЕАЛЬНОСТІ
Але у «фентезійного індустріального комплексу» є ще один клас акторів. Він знаходить апологетів серед освічених професіоналів. Наприклад, лікарів або філософів. Останні використовують постмодерністські принципи, для того щоб розмивати такі поняття, як «науковий факт» або «дезінформація».
На жаль, такі люди нерідко забезпечують антинауковим заявам інтелектуальне прикриття. Щоб протистояти індустрії антинаукової брехні, ДіРеста пропонує запровадити в роздробленому й неоднорідному медіаландшафті обговорення ролі освіти, свободи слова та модерації контенту.
Вона наполягає на тому, що необхідно повернути в соцмережах владу людям, а не алгоритмам. Аудиторія в змозі сама вирішувати, скільки модерації та алгоритмічного ранжування вона хоче у своїх стрічках. Крім того, потрібно навчати широку громадськість методів пропаганди.
Вченим же, які стикаються з політичними погрозами, Ді Реста радить не ховати голову в пісок, а оприлюднювати наукові факти та розвінчувати хибні твердження ще до того, як альтернативна реальність почне жити своїм власним життям.
Оригінальне дослідження:
