НОВА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ: між західним і китайським мисленням. «Трактат про ефективність» від Франсуа Жульєна
Джерело фото: fabula.org
Ситуації, що виникають, вимагають вибору та дії. Наші дії можуть бути спрямовані на ситуацію, на її підпорядкування і придушення, але також ми можемо дати ситуації проявити себе, залучити себе до того, що ситуація проявляє.
Західна і китайська моделі є двома способами розуміння того, як реальність «реалізується». Яка ж модель розкриває потенціал того, що відбувається, найбільш ефективно?
Відповідь на це запитання шукає Франсуа Жульєн, французький філософ, синолог, перекладач китайської філософії. До уваги читачів Huxley пропонуємо уривок з «Трактату про ефективність» (A treatise on efficacy: between Western and Chinese thinking).
Що ми маємо на увазі, коли говоримо, що дещо має «потенціал» — не «потенціал для», а абсолютний потенціал — наприклад, ринок із потенціалом, бізнес, що розвивається, із потенціалом? Коли ми говоримо так, ми маємо на увазі, що це дещо за своєю природою призначене для якогось розвитку, на який ми можемо розраховувати.
Замість того щоб усе залежало від нашої власної ініціативи, ми визнаємо, що сама ситуація несе в собі певний потенціал, який ми маємо виявити і потім дозволити собі бути захопленими ним. Це вживання виразу «нести потенціал» залишається дещо туманним або, принаймні, належить до сфери практики, на межі мови, тож нам може не спасти на думку заглиблюватися в логіку, що стоїть за ним.
Проте мені здається можливим, що тут можна відчути абсолютно нове бачення нашої участі у світі; і навіть те, що, хоч би як погано воно відповідало нашим заявленим теоретичним припущенням, воно може запропонувати нам можливість переступити їхні границі, вийти за їхні межі, переосмислити їх і виявити інші джерела «ефективності».
Ці джерела відрізняються від джерел європейської традиції, або, принаймні, традиції, яка дійшла до нас від греків: традиції, яка уявляє собі ефективність на основі абстрактних, ідеальних форм, встановлених як моделі, що мають бути спроєктовані на світ, і які наша воля свідомо встановлює як необхідну для нас мету. Це традиція заздалегідь продуманого плану і героїзму дії.
Залежно від точки зору, це традиція засобів і цілей або взаємозв’язку між теорією і практикою. Але далеко в Китаї ми виявляємо концепцію ефективності, яка вчить людину навчатися того, як «дозволити ефекту виникнути»: не прагнути до нього (безпосередньо), а мати на увазі його (як наслідок), іншими словами, не шукати його, а просто вітати — дозволити йому виникнути. Стародавні китайці кажуть нам, що достатньо знати, як витягти максимум користі з того, як розвивається ситуація, і дозволити їй «захопити» себе собою.
Ви не ламаєте голову, не боретеся і не прагнете. Але це зовсім не тому, що ви хочете відмовитися від світу; скоріше так краще досягти успіху в ньому. Щоб описати цей вид інтелекту, який не залежить від теорії та практики, а залежить винятково від того, як розвиваються події, давайте скористаємося терміном «стратегічний».
Вивчаючи його, ми ставитимемо собі питання, чи справді ми зі свого боку, включно навіть з тими, хто обрав «реалізм», коли зіткнувся з силою ідей чи етики — від Аристотеля до Макіавеллі чи Клаузевіца, — замислювалися над концепцією ефективності. Ми можемо навіть замислитися над питанням, чи не є саме поняття ефективності надто обмеженим або незграбним, щоб охопити засоби продукування реальності або її втілення в життя.
Річ у тім, що з питання ефективності поступово витікає інше: не питання буття і знання, яке постійно порушує метафізика, і не питання дії, яке є її етичним наслідком, а питання про умови ефективності. Що, власне кажучи, є ефектом? Або як реальність реалізує себе?
Щоби перейти від питання ефективності, яке все ще несе на собі відбиток волюнтаризму, до питання ефективності, яке має на увазі глибинний фонд іманентності, нам потрібно спробувати зробити зрушення. Зрушення у двох сенсах цього слова: відхід від наших повсякденних звичок мислення, перехід від одних рамок до інших — від Європи до Китаю і навпаки, — який підірве наші уявлення і змусить наші думки рухатися; а також зрушення в сенсі усунення перешкоди, яка заважає нам сприймати те, що ми завжди блокували в нашому мисленні і з цієї самої причини не могли про це думати.
Для того щоби здійснити це зрушення, нам необхідно переглянути нашу мову та її теоретичні передумови. По ходу справи ми маємо відхилити її від того, що вона схильна сказати ще перед тим, як ми починаємо говорити, і відкрити її для іншої зрозумілості, спонукаючи її до інших можливостей.
Jlullien, Franois. A treatise on efficacy: between Western and Chinese thinking 2004
Переклад: Сергій Форкош, — український філософ, доктор філософських наук, перекладач.
