Леонид Шох

ПРОФЕСОР БРУННГУБЕР ПРО ТРАНСПЕРСОНАЛІЗМ: містика протипоказана тим, хто не вирішив особисті проблеми!

ПРОФЕСОР БРУННГУБЕР ПРО ТРАНСПЕРСОНАЛІЗМ: містика протипоказана тим, хто не вирішив особисті проблеми!
Джерело: b3biennale.de

 

Професор Штефан Бруннгубер у своїй медичній та науковій діяльності спростовує відому тезу Редьярда Кіплінга про те, що «Захід є Захід, Схід є Схід, і разом їм ніколи не зійтися».

Трансперсональна психологія є тією точкою, в якій сходяться наукові, філософські та містичні традиції різних культур. Особистісна еволюція представляється йому послідовною зміною етапів розвитку, що виводить на вищий — трансперсональний рівень.

Що нового може принести такий підхід у сучасну освіту, у наше сприйняття світу та самих себе?

Штефан Бруннгубер — людина різнобічно обдарована, можна сказати, ренесансного типу. Сфера його інтересів є надзвичайно широкою. Він економіст, доктор медичних наук, віце-голова Європейського інституту охорони здоров’я (EiH), професор медицини в Саксонії, професор на кафедрі психології та сталого розвитку в Університеті прикладних наук Міттвайда, член Всесвітньої академії мистецтв та наук (WAAS), член Європейської академії наук та мистецтв (EASA), повноправний член Римського клубу тощо.

Перелік усіх його посад та регалій міг би зайняти чимало місця, оскільки Штефан не лише лікує людей і займається наукою, але встигає присвячувати себе ще й активній суспільно-політичній діяльності.

В даний час Бруннгубер є автором понад 500 публікацій у різних галузях: альтернативної фінансової інженерії, аналізу ризиків, соціальної трансформації, психології стійкості, управління людськими ресурсами та ін.

З низки цих напрямів він консультує міжнародні корпорації та об’єднання. Як визнаний фахівець у галузі психіатрії та психосоматики, Бруннгубер є прихильником інтегрального й еволюційного підходу, який він застосовує не лише до медицини, а й до економіки, управління, освіти.

Парадоксальним чином вчений і католик поєднується в Бруннгубері з прихильником буддійських практик. У своїй професійній діяльності він спирається не лише на західну традицію, а й на практики східних філософських та містичних шкіл.

Читачам нашого альманаху професор розповів про своє розуміння трансперсональної психології, що працює зі зміненими станами свідомості та релігійним досвідом. А також про нові підходи до системи суспільної освіти.

 

ЩО ТАКЕ ТРАНСПЕРСОНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ?

 

Якщо ви можете уявити собі межі вашого внутрішнього світу, то зможете ідентифікувати й аспекти, що виходять за межі особистого, за межі індивідуального виміру свідомості.

Наприклад, такі емоційні стани, як смиренність, прощення і подяка, вбудовані у набагато більше ціле, ніж ваше «я». Саме про це свідчить трансперсональна психологія.

Згідно з науковими даними, наша свідомість розвивається поетапно: від доособистісного — до особистісного, а потім — до трансперсонального рівня. Західна психологічна наука протягом останніх 100 років накопичила чимало даних про доособистісний і особистісний рівні.

Але мудрості трансперсональних станів, на жаль, вона досі не приділяє уваги. Проте, на відміну від сучасної західної науки, буддизм і індуїзм є трансперсонально орієнтованими.

У цих релігійно-філософських системах ви можете знайти знання про психологічний розвиток дитини на доособистісному рівні. Але при цьому там не буде надмірної фіксації на психопатології.

Мені видається продуктивним об’єднання в трансперсональному підході досвіду Сходу та Заходу. В результаті такого синтезу ми отримаємо відмінну «дорожню карту», ​​яка допоможе нам краще зрозуміти світ.

 

Хул Солар. Мелодійні бар’єри, 1948

 

НАСТАВНИК, МЕТОД І ПРАКТИКА

 

Кожен рівень — від доособистісного до трансперсонального — має свій потенціал, який ми можемо реалізувати. Для цього на кожному етапі нам стануть у нагоді певні специфічні практики.

Наприклад, якщо ви хочете отримати докторський ступінь з математики, вам знадобиться чотири або п’ять років, щоби досконало вивчити предмет вашого наукового інтересу. Припустимо, ви витратите на це близько 8000 годин. Щось схоже вам доведеться зробити і на трансперсональному рівні.

Аби досягти успіху на цьому рівні, вам потрібен наставник, потрібні знання певної методики та тисячі годин практики. Щоб вивчити трансперсональні стани, вам знадобляться досвід медитації, мантри, а також пост чи мовчання. І якщо ви використовуєте ці методики правильно, існує дуже велика ймовірність того, що стан вашої свідомості зміниться.

Однак ці процеси повинні бути безпечними, контрольованими і скерованими старшим наставником, який має необхідні знання та досвід у цій галузі. Важлива наявність духовного наслідування та єдності, значущість якої визнають навіть представники традиційної, гуманістичної психології.

 

ЕТАПИ РОЗВИТКУ: ПРИСКОРІТИ МОЖНА, СКАСУВАТИ — НІ

 

Існують закони духовної еволюції. Коли ми народжуємося, то не одразу стаємо містиком чи ченцем. Наш розвиток починається на доособистісному рівні, коли ми вчимося ходити, говорити тощо. Проскочити цей щабель цілком неможливо. Однак можна поставити питання по-іншому: «Чому б не пройти цей рівень якнайшвидше?»

І тут все залежить від того, яка перед вами мета. Наприклад, ви хочете бути залученим до звичайного суспільного життя, створити родину чи бізнес. Але подібні життєві цілі навряд чи сумісні з повторенням мантри протягом усього дня.

Коли ви одружені і у вас двоє дітей, які хочуть гратися з вами в лего, — вам точно не до містики! Якщо ж ви вирішили стати ченцем або самітником, то у вас, звісно, буде набагато більше можливостей, аби якнайшвидше перейти до наступного рівня.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

СПЕРШУ РОЗІБРАТИСЯ З «ОСОБИСТИМ»

 

Тут зовсім не йдеться про встановлення пріоритетів, переваги одного рівня над іншим. Ми зобов’язані шанобливо приймати необхідність наявності та подолання кожного з них — і доособистісного, і особистісного, і трансперсонального.

Більше того, як психіатр, я мушу зазначити, що більшості людей потрібно багато прояснити в особистому житті, перш ніж долучатися до трансперсонального аспекту.

Таким людям більше користі принесе не медитація, а підтримка психотерапевта чи психіатра, який допоможе розібратися з дитячими травмами, зневагою, неправильним вихованням тощо. Я знаю про це не з чуток. 2006-го протягом року я був членом північноафриканської громади «Батьки пустелі».

Коли я залишав це місце, то усвідомлював, що психологічно ще недостатньо підготовлений до чернечого життя. Я не зміг впоратися із викликами пустелі. Проте там здобув дуже важливий екзистенційний досвід.

 

Хул Солар. Тверді клітини, 1946

 

СИСТЕМА ОСВІТИ ТА ПОЗАКЛАСНІ ВПЛИВИ

 

Існує так звана помилка введення-виведення. Сучасне суспільство вкладає величезні гроші в систему освіти, намагаючись зробити її кращою. Але реальні дані свідчать про відсутність кореляції між обсягом витрачених коштів та отриманим результатом.

На виході система освіти не дає нам всебічно розвиненої особистості, справді вільної, творчої та духовно багатої. Навіть якщо ви задіяли велику кількість вчителів, купили купу книг і комп’ютерів, це не призводить до кращого результату.

Фактор міжособистісної комунікації наставника та учня переважатиме будь-які інституційні переваги. Така комунікація завжди буде винятково ефективною. Але як часто і в якій формі учні середньої школи отримують зворотний зв’язок від своїх викладачів? Крім того, існує так звана «креативна реакція».

До неї відносять різноманітні позакласні впливи, такі як практика усвідомленості, здорове харчування, час, відведений для сну, тощо. На жаль, все це зараз геть ігнорується в загальноосвітній практиці.

Якщо ефективно включити ці стратегії в нашу освітню систему, то можна досягти набагато більших результатів за набагато менших витрат. Діти зможуть зростати більш творчими та допитливими, їх фізичні, психологічні та розумові здібності розвинуться набагато краще.

 

УНІВЕРСАЛЬНІ НАВИЧКИ ВАЖЛИВІШІ ЗА ПРОФЕСІЮ

 

В освіті мене все влаштовуватиме доти, доки я вважатиму її для моїх дітей цілком органічною. Нині моїй доньці 19 років, а середня прогнозована тривалість життя німецьких жінок — 92 роки. Вона ще матиме час для самореалізації. Навіщо їй сьогодні, у дев’ятнадцятирічному віці, орієнтувати себе на здобуття ступеня доктора наук чи Нобелівської премії з астрофізики?

Соціальні навички — це будівельні блоки, з яких ми поступово складаємо своє життя. Вони дозволяють нам задіяти різні когнітивні можливості, навчитися дисципліни, терплячості, стійкості тощо.

Я хотів би передати своїм дітям універсальні навички, які допоможуть їм досягти успіху в будь-якій справі, якою вони колись захочуть зайнятися. Чи стануть вони кухарями, священиками або фізиками — для мене не має значення, бо кар’єру завжди можна змінити.

 

Розмовляв Леонід Шох

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на
www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Отримуйте свіжі статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: