Меню
З питань спільних проєктів editor@huxley.media
З питань співпраці з авторами chiefeditor@huxley.media
Телефон

СЕРГІЙ СКАДОВСЬКИЙ І ЙОГО МІСТО

Андрей Костюченко
Автор: Андрій Костюченко
Український письменник
СЕРГІЙ СКАДОВСЬКИЙ І ЙОГО МІСТО
Сергій Балтазарович Скадовський, член Державної ради з виборів від Таврійської губернії, 1907 / wikipedia.org 

 

Одним з найяскравіших благодійників кінця XIX — початку XX століття був нащадок польського дворянського роду Сергій Балтазарович Скадовський. У 1899 році незаможним жителям Дніпровського повіту Таврійської губернії він передав 5000 пудів проса, на гроші Скадовських утримувалася школа, а для хворих на сухоти в їхньому садибному будинку відкрили лікарню. І це лише незначна частка того, що робив засновник міста Скадовська.

 

ПРИЄМНА СПАДЩИНА

 

Н

ародився Сергій Скадовський 2 березня 1863 року в Херсоні. Тут же в реальному училищі він отримав середню освіту, а за вищою поїхав до Німеччини, в технічний інститут в Карлсруе. Однак навчання не закінчив.

У 1884-му помер батько, Балтазар Якович, і Сергій повернувся на батьківщину. Хлопцеві 21 рік, він успадкував батьківське майно і вирішив продовжити сімейну справу. Спадщиною виявилися 33 тисячі десятин землі, 35 тисяч тонкорунних овець, близько 500 голів коней і безліч рогатої худоби. А також маєток Зоринка, який на честь батька перейменували в Балтазарівку.

Молодший Скадовський розвинув бурхливу діяльність, стаючи в своєму краї дедалі відомішою людиною. З 1886-го він — почесний член «Херсонського губернського опікунства дитячих притулків», а в наступному році обраний ватажком дворянства Дніпровського повіту Таврійської губернії (надалі його не раз повертали на цю посаду). У тому ж повіті з 1889-го та протягом шести років потому Сергій Скадовський був почесним мировим суддею.

1887 року в Сімферополі він познайомився з Марією Шліппе, племінницею відомої в ті роки меценатки й підприємниці Софії Фальц-Фейн. За рік молоді побралися. Народилися перші два сини — Олександр і Лев. Згодом з’явилися на світ сини Сергій і Юрій (Георгій), а також чотири дочки — Марія, Єлизавета, Ольга, Ніна.

Синів Сергій Балтазарович з дитинства навчив працювати, і головне — серйозно ставитися до сімейної справи. Після досягнення 18 років всі вони отримали по 500 десятин землі. І можливість змагатися в тому, як краще ці землі використовувати.

 

ІДЕЯ ЗАСНУВАТИ МІСТО

 

Однак повернемося до часів, коли Сергію Балтазаровичу спало на думку заснувати місто. Згідно з одним документом, Сергій Скадовський купив 5000 десятин землі в 1891 році, згідно з іншим — купив 4000 десятин землі в 1892-му…

Втім, найкраще про цей факт Скадовський написав сам. З його листа губернатору Таврійської губернії, датованого листопадом 1895-го: «У квітні місяці 1893 р. я придбав шляхом купівлі у дворянина Григорія Львовича Овсяникова-Куликовського маєток Друге Приморське, розташований у Дніпровському повіті на березі Чорного моря біля затоки, що називається Джарилгачською» і далі: «Я побудував у своєму маєтку міст для причалу суден, і результат перевершив мої очікування…» 

У 1893 році Скадовський купив біля маєтку Красне 3700,33 десятин землі з господарськими будівлями, а вже наступного року придбав ще 3275 десятин. Почалася забудова «нового містечка».

В Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона 1900 року видання про місто можна прочитати таке: «Скадовськ — пристань на узбережжі Каркенітської затоки Чорного моря, Таврійської губернії, Дніпровського повіту, в 70 верстах від повітового міста. Раніше тут існувало лише невелике селище. У 1893 р. з ініціативи власника землі С. Б. Скадовського була влаштована пристань у Джарилгацькій бухті для завантаження хліба, що відправлявся за кордон…»

 

Сергей Скадовский, 1910
Сергій Скадовський, 1910 / wikipedia.org

 

ПЕРШИЙ СЕРЙОЗНИЙ ЮВІЛЕЙ СКАДОВСЬКА

 

Точну дату виникнення міста підказав сам засновник, коли призначив святкування десятої річниці заснування міста на 5 липня 1904 року. Про цей факт писала газета «Юг» в серпні 1903-го. Ось і виходить, що місто Скадовськ було засноване 5 липня 1894 року. А от статус і назва поселення з’явилися трохи пізніше.

Отже, на захищеному островом Джарилгач пустельному узбережжі Чорного моря з ініціативи і завдяки коштам Сергія Балтазаровича в 1893 році почали будувати порт і пристань. Сюди прибували переселенці з Очакова, Олешок, Херсона… Жителі були задіяні в торгівлі, ремеслі та землеробстві.

У травні 1897-го перший іноземний корабель вивіз з порту понад 40 тисяч пудів хліба. А восени того ж року вже 11 кораблів вивезли 1516 тисяч пудів таврійської пшениці… У місті з’явилися бакалійні та мануфактурні крамниці, млин, столярна, теслярська та колісна майстерні, а також пошта, школа, лікарня, аптека. Медичне обслуговування для робітників порту було безкоштовним.

 

УПРОВАДЖЕННЯ ВОСЬМИГОДИННОГО РОБОЧОГО ДНЯ

 

Скадовський першим в Європі запровадив восьмигодинний робочий день. З того ж 1897 року між портом і Одесою почалися регулярні пароплавні рейси, а 1 листопада відкрили митницю, судна могли плисти й до Константинополя. З’явилися телеграфний зв’язок та лоцманська служба. У 1898-му дно затоки розчистили й облаштували гавань. А вже за два роки почалося будівництво маяка, каркас якого зробили в Парижі.

На початку XX століття тут швартувалися судна з Англії, Німеччини, Греції, Швеції. Зі Скадовського порту експортували вовну, каракуль, хліб. Товарообіг порту збільшувався з кожним роком. 1908 року через порт вивезли понад 1 млн пудів зерна. А ще тут діяли паровий млин і цегляно-черепичний завод, земське училище, церковнопарафіяльна школа. Більша частина населення займалася сільським господарством.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ОСОБИСТІ УСПІХИ СЕРГІЯ БАЛТАЗАРОВИЧА

 

Енергія Скадовського била через край. У 1904 році він — дійсний статський радник. Під час Російсько-японської війни, напередодні штурму Порт-Артура, Сергій Балтазарович брав участь у створенні госпіталю Червоного Хреста в китайському місті Харбін.

З 1906 до 1912-го працював у Державній раді, а з 1913 до 1917 року був гласним (тобто депутатом) земських зборів Дніпровського повіту та одним із чотирьох гласних Таврійської губернії від Дніпровського повіту. У 1915 році на Західному фронті Скадовський організував польові госпіталі того ж Червоного Хреста.

 

КОХАНА ДРУЖИНА І СПРАВЖНІЙ ДРУГ ДРУГ

 

Дружина Марія підтримувала Сергія Балтазаровича у всьому. Вона теж займалася громадською діяльністю та благодійністю. У 1914 році в Скадовську власним коштом організувала лазарет для поранених на 39 ліжок. Потім як сестра милосердя у складі товариства Червоного Хреста вирушила на Західний фронт. Крім того, допомагала пораненим у зоні бойових дій під Львовом. Померла Марія восени 1917 року в Херсоні, коли поверталася з чоловіком із Петрограда до Скадовська… Смерть дружини й революція 1917-го вплинули на стан здоров’я Сергія Скадовського. 15 червня 1918 року він помер у власному будинку в Скадовську на 56-му році життя. Після смерті Сергій Балтазарович залишив 20 тисяч десятин землі, а також власні маєтки Балтазарівка, Михайлівка, Скадовка, Миколаївка, Антонівка та острів Джарилгач.

 

БЛАКИТНА МРІЯ СКАДОВСЬКОГО

 

Засновник міста мав мрію — залізничне сполучення між Скадовськом і Херсоном. Вона так і залишилася для нього мрією. Реалізація цього проєкту могла б вплинути на економічну систему регіону, насамперед за рахунок перерозподілу обсягів товарних перевезень між портовими містами — Маріуполем, Бердянськом, Херсоном і Скадовськом. «Можна припустити, що Скадовський хотів, аби залізницю, яку саме в цей час будували, проклали від Херсона далі — до Скадовська. Адже через пів року після його звернень у Херсоні з’явилася залізниця. Очевидно, як людина, котра добре розбиралася в інфраструктурі, він хотів, щоб її відразу протягнули далі. Але, на жаль, не судилося», — розповів кандидат історичних наук Єгор Сидорович.

 

Сергей и Мария Скадовские
Сергій та Марія Скадовські / wikipedia.org

 

ТРАГІЧНА ДОЛЯ ДІТЕЙ

 

На жаль, доля багатьох дітей Сергія та Марії Скадовських склалася трагічно. Наприкінці 1919 року, під час громадянської війни, члени сімей Скадовських і Фальц-Фейнів зібралися разом, щоб відправитися морем на яхті «Софія II». Таким чином вони намагалися врятуватися від політичних переслідувань. Яхта була власністю чоловіка Марії Сергіївни Скадовської, Бориса Фальц-Фейна і його брата Анатолія, який жив у Швейцарії. На початку 1920 року судно вирушило з порту Скадовська.

На його борту було 12 осіб разом з екіпажем. Незабаром через сильний шторм вітрила вкрилися льодом, яхту викинуло на берег Румунії, який контролювали прикордонники. Постраждалі були налякані, але все ж звернулися до них за допомогою.

Однак румуни влаштували свавілля: спочатку пограбували яхту, а потім вбили всіх пасажирів… Про цю трагедію 20 квітня того ж року написала The New York Times. На яхті «Софія II» загинули доньки Сергія Балтазаровича — Марія, Ольга та Єлизавета, його молодший син Юрій з дружиною і дочкою, Борис Фальц-Фейн і члени екіпажу. Про ще одну доньку, Ніну, згадок немає.

 

ВІДОМИЙ КУРОРТ

 

Онук засновника Скадовська Борис Сергійович першим почав досліджувати таврійську гілку свого благородного роду. Його головний висновок: вона українська, оскільки засновник цієї гілки одружився з українкою Марією Квашенко… У 2011 році Верховна Рада України оголосила природні території міста Скадовська курортом державного значення.

Острів-заповідник Джарилгач — перлина Херсонщини. Тут завжди чисте море, лікувальні грязі, безліч мінеральних джерел і невеликих озер. А мілководна Джарилгацька затока багата йодисто-бромними сполуками і сірководнем. Зараз місто та острів окуповані російськими загарбниками.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Знайшли помилку?
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter