Меню
З питань спільних проєктів editor@huxley.media
З питань співпраці з авторами chiefeditor@huxley.media
Телефон

АХ, КОХАННЯ: двоє владик Риму та одна македонянка з Єгипту

Борис Бурда
Автор: Борис Бурда
Журналіст, письменник, бард. Володар «Діамантової сови» інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»
АХ, КОХАННЯ: двоє владик Риму та одна македонянка з Єгипту
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop

 

Маяковський назвав «старою, але грізною зброєю» вірші, проте є сила і старша, й грізніша — секс. Звісно, він цим не вичерпується — він і основний інстинкт, і чудове хобі, й чарівна розвага, і вельми небезпечна гра, й користь для здоров’я, і гігантський бізнес, і багато чого ще. Але й зброя, без сумніву, — заборонена, засуджувана за таке використання і при цьому вельми поширена. Спробую зараз розповісти про жінку, яка віртуозно володіла цією зброєю і тривалий час справлялася з натиском наймогутнішої імперії свого часу.

 

ХТО ПРАВИТЬ ЄГИПТОМ

 

Цезарь вперше прибув до Єгипту, переслідуючи Помпея. Це переслідування там і закінчилося, оскільки євнух Потін та воєначальник Ахілл, які правили тоді Єгиптом, вирішили, що перед Цезарем Помпею все одно не встояти, і якщо вони пообіцяють Помпея із шаною прийняти, а під час цього прийому заріжуть, то Помпей на них не зможе образитися, а Цезар взагалі подякує.

Тут вони прорахувалися: Цезар не хотів смерті свого колишнього союзника і чоловіка власної доньки (шлюб був дуже щасливим, але вона рано померла під час пологів), та й взагалі, постійно виявляв милосердя до переможених. Скажімо, посварившись із Цезарем, Помпей гучно оголосив, що всі, хто йому не друзі, — його вороги, на що той спокійно відповів, що всі, хто йому не вороги, — його друзі, з цілком зрозумілим результатом (дуже часто саме зараз про це згадую). Тож єгиптян Цезар покинув розгніваний, а вручену йому цими йолопами, Потіном та Ахіллом, у дар голову Помпея поховав із почестями.

Чи було небезпечно сваритися з Єгиптом? Не надто. Попередній цар Птолемей XII після безглуздої війни з родичами за престолонаступництво звернувся по допомогу до Риму, а щоб римляни і його не зрадили, вигадав геніальний хід — позичив у них такі суми, що його повалення з престолу могло би похитнути навіть римські фінанси. Він заповів престол своїм дітям — синові та доньці, — попередньо оженивши їх, що у фараонів взагалі було заведено, аби, боронь боже, не одружуватися з нерівнею. Десятирічного сина звали зрозуміло як, а вісімнадцятирічну дочку — Клеопатрою, ім’ям у цьому середовищі настільки банальним, що її на троні називали Клеопатрою Сьомою. Про неї й піде мова.

 

КРАСУНЯ У МІШКУ

 

Клеопатра мала репутацію непростої панянки. Насамперед вона була надзвичайно освіченою. Мовами володіла не лише грецькою та єгипетською, а й латиною, івритом, арабською, сирійською, мідійською, парфянською, ефіопською і, якщо вірити Плутарху, навіть з троглодитами жваво спілкувалася троглодитською.

Вирізнялася Клеопатра і блискучою красномовністю, і навіть неабияким володінням зброєю (жінкам це не дуже, але принцесам можна). І тією зброєю, про яку ми говоримо? Так, без сумніву, — скоро вона це доведе. Ще для годиться зазначимо, що у 14 років вона не могла не познайомитися з римським посланцем до її батька, якого звали Марк Антоній. Гадаю, що він її й не помітив, а ось у зворотному я не впевнений…

Потін та Ахілл намагалися не підпустити здібну дівчину до політики, але нічого у них не вийшло. Наближений до Клеопатри Аполлодор, вельми дужий чоловік, примудрився дістатися до Цезаря, прикидаючись слугою палацу, і кинув до його ніг мішок для постілі. Зараз такі предмети у нас забуті, а тому і в п’єсі «Цезар і Клеопатра» Бернарда Шоу, й у славнозвісному фільмі його замінює згорнутий килим. Хай там як, а сенс один — всередині цього згорнутого килима була Клеопатра!

До жінки, яка прибула до нього таким чином, у Цезаря, що прославився на весь світ любовними ескападами, просто не могло не виникнути інтересу. Так, він був на 31 рік старший — адже Клеопатрі тільки-но виповнилося 22, — але який чоловік! Владика Риму, освічена людина, верховний жрець, непереможний воїн, талановитий письменник, прозу якого і зараз захоплено читають, що іще потрібно? Їх цікавість один до одного була взаємною і тільки посилювалась із часом.

 

Жан-Леон Жером. Клеопатра и Цезарь, 1866
Жан-Леон Жером. Клеопатра і Цезар, 1866 / wikipedia.org

 

ЄГИПЕТ — І ПОТІМ РИМ?

 

Цезар намагався домовитися по-доброму, запропонувавши повернути правління Єгиптом царському подружжю, братові з сестрою. Але Потін та Ахілл звикли керувати країною самі — ясна річ, починається війна. Цезар б’ється в ній, як і належить закоханому, — геніально, хоча війська противника набагато численніші. Результат зрозумілий: ворогів розбито, Потіна та Ахілла страчено, малолітній чоловік, за сумісництвом братик Клеопатри, тоне в Нілі, не доживши й до чотирнадцяти років, — тож Клеопатра уже вдова, зате одноосібна цариця Єгипту.

Щоправда, не без участі Цезаря миттю укладається шлюб з іншим її братом, геть малюком, — але так в Єгипті заведено. Цезарю цей шлюб, як ви самі розумієте, не перешкоджає. Символічно він означає, що Цезар уже згоден залишити Єгипет Клеопатрі. Але цього їй мало — вона прагне царювати над усією величезною Римською імперією як дружина її одноосібного господаря. Чіткої відмови вона не отримує — навіть коли Цезар повертається до Риму. Їй добре відомо, що її стара, та грізна зброя не просто поранила Цезаря, а загарпунила його, і з цього гарпуна він не зірветься.

Незабаром після того як Цезар повернувся до Риму, у нього в Єгипті народився син. У родині його матері інших імен, окрім Птолемей, синам не дають, проте весь народ його інакше, ніж Цезаріон, не називає. Нам таке ім’я здається почесним, але насправді це доволі брутальне прізвисько, адекватним перекладом якого, мабуть, було б слово «Цезарятко». Це не образа, а радше гордість олександрійської вуличної шпани за те, що їхня цариця народила сина від людини № 1 у тодішньому світі.

Але Клеопатрі, як і всім жінкам, був потрібен ще й штамп у паспорті (або в тому, що цариці Єгипту заміняло паспорт), і за першої нагоди вона з сином вирушила до Риму — щоб узаконити його і стати офіційною дружиною Цезаря. Стара та грізна зброя, якою вона володіла досконало, підказувала їй, що таке можливо.

Її поява в Римі грала на руку політичним ворогам Цезаря, якого звинувачували в спробі стати в Римі царем (рексом, звичайно, адже слово «цар» виникне лише через століття й походитиме саме від імені Цезар). Цезар, звісно, дотримувався політесу, запропоновану йому в цирку діадему (запропонував, до речі, той самий Марк Антоній) він картинно, на публіку відкинув, та все одно Римом ходили чутки, ніби Цезар скоро візьме шлюб із Клеопатрою (римська дружина Кальпурнія у нього вже є, ну то й що?), перенесе столицю до Олександрії, захопить всю владу, яка і без того належить йому, та призначить Цезаріона своїм спадкоємцем.

 

 

Винченцо Камуччини. Смерть Цезаря, между 1804-1805
Вінченцо Камуччіні. Смерть Цезаря, 1804–1805 / wikipedia.org

 

ЯК СПОДОБАТИСЯ АНТОНІЮ

 

Ситуацію радикально змінили березневі іди — Цезаря закололи кинджалами в Сенаті, в його заповіті про Цезаріона не було ані слова, й Клеопатра втекла до Єгипту, щоб хоч його втримати. Вбивці Цезаря Брут і Кассій програли громадянську війну месникам за Цезаря Октавіану й Марку Антонію (так, саме йому), і Марк Антоній закликав Клеопатру до відповідальності за те, що її підлеглі допомагали Бруту і Кассію (їх змусили, та байдуже!). Була ймовірність, що Клеопатру залишать без царства, а то й без голови. Військових сил у Клеопатри було зовсім обмаль, проте залишилася одна зброя — та сама, стара і грізна.

Запорука перемоги — гарна розвідка. Клеопатра дізнається, що Антоній вирізняється несмаком, що він хвалькуватий, брутальний, обожнює надмірну пишність і розкіш, схильний до жлобських жартів за межею пристойності, емоційний, довірливий, до того ж полюбляє стрибати в гречку. Для такого вона й готувала свій перший візит — на кораблі з пурпуровими вітрилами, посрібленими веслами і позолоченою кормою, в костюмі Афродіти (були й одягнені статуї Кіпріди), поруч хлопчики, вбрані еросами, а вели корабель її рабині в одязі німф.

Вона, звичайно, ризикувала, що на Антонія від такого видовища нападе безперервна гикавка та її стратять за царевбивство, але з цим якось пронесло, а загалом Антоній був вражений, і статус Клеопатри миттєво змінився від підозрілої підданої до подруги, союзниці й коханки (гадаю, перемовини ще й кінця не добігли).

Прибувши до Олександрії, закохана парочка починає там гуляти з таким розмахом, що навіть ковані на всі ноги місцеві жителі від подиву витріщають очі. Клеопатра п’є, як кінь, лається на всі заставки, свариться з Антонієм і навіть рукоприкладством не гребує, чудово знаючи, що він може вбити її одним пальцем, та раз іще не прибив, то й далі не чіпатиме.

Деяким їхнім забаганкам місце хіба що в найвульгарніших шоу — наприклад, суперечка з Антонієм про те, що Клеопатра з’їсть обід на десять мільйонів сестерціїв, яку Клеопатра виграє, розчинивши в оцті величезну перлину і випивши отриманий розчин. Вірити їй не можна (щоб розчинити за прийнятний час перлину, оцет мав бути настільки міцним, що навіть Клеопатра випити його не змогла б), але легенди даремно не створюють.

 

ПОРАЗКА Й ЗАГИБЕЛЬ

 

Октавіану все це не до душі, а те, що Антоній повернувся до Риму, одружився з його сестрою Октавією, а потім кинув її, щойно Клеопатра покликала, знищує всі шанси на компроміс. Октавіан відповів оголошенням війни Клеопатрі — оголосити її й Антонію він навіть не вважав за потрібне. Вирішальною для цієї війни стала морська битва при Акціумі. Клеопатра розраховує на перемогу — в любовній битві з Антонієм її стара, та грізна зброя придушила будь-який опір, хто ж перед нею встоїть? Вона вирішує, що їй взагалі будь-яка зброя під силу, і бере особисте командування над єгипетським флотом.

Проте у розпал битви, коли ще невідомо, хто візьме гору, вона раптом вирішує, що справи кепські, й за її наказом весь єгипетський флот кидається навтьоки. Антоній з декількома кораблями мчить за нею, а його флот, переляканий втечею командувачів, втрачає мотивацію, і незабаром всі його кораблі виявляються захопленими або потопленими. Дізнавшись про поразку на морі, армія Антонія так само капітулює на суші. Все скінчено.

Єдине, що вони роблять, діставшися Олександрії, — створюють «Союз смертників» для тих, хто збирається разом із ними померти. Схоже, що від ненажерливості та пияцтва — більше вони нічим не займалися приблизно десять місяців, поки Октавіан не підійшов до Олександрії. Йому надсилають останню пропозицію — залишити Клеопатрі тільки Єгипет, а Антонію дозволити відійти від політичної діяльності. Октавіан відповідає твердим «ні» і потай обіцяє Клеопатрі поблажливість, якщо вона сама прикінчить Антонія.

Цариця нічого не відповідає. Розмірковує? Можливо, саме тому вона надсилає Антонію повідомлення, що вкоротила собі віку, розраховуючи, що він вчинить так само, а вона скаже Октавіану, що справу зроблено? Все йде за цим планом — Антоній кидається на власний меч. І ось тут виявляється, що стара, та грізна зброя Клеопатри є двосічною і для неї не менш небезпечною. Вона благає за будь-яку ціну доставити вже пораненого Антонія до неї, і це встигають зробити до його смерті — кохані прощаються, і Антоній помирає у Клеопатри на руках.

 

Лоуренс Альма-Тадема. Встреча Антония и Клеопатры, 1885
Лоуренс Альма-Тадема. Зустріч Антонія та Клеопатри, 1885 / wikipedia.org

 

ВОНА ЗУМІЛА КРАСИВО ПОМЕРТИ

 

Під час похорону Антонія Клеопатра йде на чолі процесії — за словами сучасника, «мов трагічна і жалюгідна тінь». Остання її надія — та сама зброя, стара та грізна. Однак вона не спрацювала з Октавіаном — все ж таки тридцять вісім, син від Цезаря, троє дітей від Антонія, до того ж очевидні труднощі щодо матеріальної частини. Октавіан обіцяє проявити до неї всю можливу поблажливість — але не більше того.

А тут ще раптово закоханий у неї римлянин Корнелій Долабелла прохоплюється про те, що за три дні її відвезуть до Риму, де під час тріумфу Октавіана проведуть позаду його колісниці в кайданах. До цього вона дожити не хоче й не може — її знаходять у власній спальні разом із двома найвідданішими служницями. Звісно, всі мертві. На тілі Клеопатри — сліди легкого укусу, незадовго до цього їй принесли кошик смокв, і теоретично в ньому могла ховатися змія, але хто кусав служниць? Втім, нібито не хворіла…

Сина Клеопатри від Цезаря Октавіан страчує — нащадок такої людини як суперник йому не потрібен. Дітей від Антонія він віддав на виховання сестрі (тій самій, формальній вдові Антонія) — про них відомостей обмаль. А саму царицю Єгипту поховали в її гробниці, добудованій коштом Октавіана, але не поруч із Антонієм, як вона просила в передсмертному листі. Тепер з нею можна було не рахуватися — головна її зброя померла разом з нею. Її майже неможливо передати у спадок, і тому багато хто не вірить в її існування — поки її проти них не застосують. Можливо, це взагалі не зброя? А що тоді?

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Знайшли помилку?
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter