Меню
З питань спільних проєктів editor@huxley.media
З питань співпраці з авторами chiefeditor@huxley.media
Телефон

ВИКРИТТЯ В НАУЦІ: невже все було не тоді й не так

Борис Бурда
Автор: Борис Бурда
Журналіст, письменник, бард. Володар «Діамантової сови» інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»
ВИКРИТТЯ В НАУЦІ: невже все було не тоді й не так
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop за мотивами картини Рене Магрітта «Портрет Стефі Лангі», 1961

 

Історична хронологія часом зустрічається з розбіжностями — скажімо, той самий цар Ірод. Помер у 4 році до Різдва Христового. Як же він через чотири роки після смерті побиття немовлят влаштовував?

Траплялися повідомлення й сенсаційніші, на зразок твору професора Жан-Батиста Переса про те, що ніякого Наполеона не було — це просто реінкарнація сонячного міфу, викривлене «Аполіон», тобто згубитель, а якщо точніше — Аполлон, син Латони (матір Наполеона звали Летицією, хіба не схоже?), що народився на острові Делос (і Наполеон народився на острові), а дві дружини Наполеона — це Земля й Місяць, як і годиться Сонцю…

Не менш кумедно відзначився французький академік Гарсон, який випустив 1919 року книжку про те, що не існувало жодного Мольєра, а всі його п’єси написані особисто королем Людовіком XIV, якому через службове становище не личило комедії публікувати. Не вірите? Дивіться: саме прізвище Мольєр — анаграма слів «я король» (Moliere — Moi le roi), кому ще щось незрозуміло?

Зрозуміло було всім: творці цих текстів просто жартували, насміхалися з деяких історичних творів, які вважали помилковими, і зовсім не приховували цього. А ось справжнісінький академік Російської академії наук Анатолій Фоменко (1945) не одну історичну дату, не пару-трійку цих дат поставив під сумнів, а майже всі! Що ж він таке неймовірне навідкривав і як на його відкриття реагував учений світ та інші люди, які цікавляться історією, — спробую викласти нижче. Цікавий приклад виходить…

 

ДНІВ АНАТОЛІЯ ПРЕКРАСНИЙ ПОЧАТОК

 

Біографія Анатолія Тимофійовича Фоменка тривалий час була близькою до еталонної — хоч у Палату мір та ваги її поміщай. Народився за два місяці до закінчення війни у вже визволеному Сталіно, нині Донецьку. Батько встиг побувати в окупації і 1950 року вирушив разом із сім’єю працювати в Магадан (навіть не знаю, в якому вагоні). У 1959 році вони змогли повернутися в УРСР (до Луганська), де він і закінчив школу із золотою медаллю, заразом перемігши у Всесоюзній заочній олімпіаді з математики й отримавши в 11 і 14 років дві бронзові медалі ВДНГ.

1967 року Анатолій закінчив МДУ і за три роки, у 25 років, захистив кандидатську, а ще за два роки — докторську (це майже нереальні темпи!). Працював на кафедрі диференціальної геометрії МДУ, 1981 року став професором, 1990-го — членкором, а в 1994 році — членом РАН. Опублікував тризначну кількість наукових праць, та однією наукою не обмежився.

Ще в Магадані він написав фантастичну повість «Таємниця Чумацького шляху», що стала відома всій країні, — її опублікувала «Піонерська правда» у 1958–59 роках. Я не полінувався її знайти й прочитати — наївно, за сьогоднішніми мірками, але фантазія відчувається.

Це не останнє його звернення до муз — 1988 року він став художником-постановником півгодинного мультфільму Юрія Тарасова за книжкою іншого доктора наук, цього разу історичних, Кіра Буличова «Перевал». Цікаво й цілком професійно, хоча трохи моторошно, хто хоче — подивіться, наприклад, на YouTube. Однак це геть не найсенсаційніше його відволікання від таємниць математики — знайшлося дещо цікавіше…

 

Анатолий Фоменко (1945) — математик, художник-график, специалист в области дифференциальной геометрии и топологии, теории групп и алгебр Ли, симплектической и компьютерной геометрии, теории гамильтоновых динамических систем
Анатолій Фоменко (1945) — математик, художник-графік, фахівець у галузі диференціальної геометрії і топології, теорії груп і алгебр Лі, симплектичної та комп’ютерної геометрії, теорії гамільтонових динамічних систем / myslenkyocemkoli.blogspot.com

 

НОВА ХРОНОЛОГІЯ

 

Успіхів у математиці Фоменку вочевидь не вистачало — він вирішив цілковито змінити наше розуміння історії. Такі ідеї висувалися й до нього — це робив, приміром, великий Ісаак Ньютон, котрий, як відомо, усі свої праці з математики та фізики вважав менш значущими, ніж власне тлумачення Апокаліпсису, і вже висунув його головну тезу: «Справжня історія набагато коротша за викладену в книжках» (пізніше Чезаре Ломброзо назвав її «передсмертним божевіллям генія»).

Ще більше схожі на ідеї Фоменка праці народовольця Миколи Морозова, який провів понад двадцять років у Петропавлівській фортеці та Шліссельбурзі. Той узагалі припустив, що вся історія людства чудово вкладається трохи менше ніж у 2000 років. Більшовики цінували Морозова як революціонера, друкували його праці, проте особливої уваги його концепціям не приділяли.

Фоменко виявився не менш рішучим — його версія історії вийшла істотно коротшою за загальноприйняту. Він вважає, що більш-менш точні дати мають лише події останніх трьох століть, а події, які відбулися раніше, практично свідомо датуються невірно, за різними недостовірними хронологіями. До речі, писемність з’явилася не так давно, у середині I тисячоліття, тож давніших письмових джерел бути не може.

Чому ж усі думали, що історія довша, ніж у реальності? А тому, що насправді багато історичних творів описують одні й ті самі події, тільки по кілька разів, приписуючи їх різним героям. Навіщо?

Іноді це свідома фальсифікація, щоб похвалитися більш давньою історією, іноді просто безглузда плутанина. Особливо часто це відбувається з неєвропейськими країнами — здебільшого їхні хроніки дійсно описують події європейської історії, тільки герої мають інші імена, та й узагалі, історія цих країн істотно коротша, ніж заведено вважати.

 

ЯК ДОВЕСТИ Й ПЕРЕВІРИТИ

 

Традиційна хронологія, яку Фоменко зазвичай називає скалігерівською (за ім’ям французького історика XVI століття Жозефа Жюста Скалігера, що якраз і працював у сфері складання хронології), спирається на великий масив даних, що допомагають встановленню датувань — наприклад, аналізи радіоактивності низки ізотопів, що вказують на час, коли об’єкт було вилучено з довкілля. Але з ними наш герой поводиться просто і хвацько — оголошує майже всі ці дані помилковими і, в усякому разі, вкрай ненадійними.

Із дендрохронологією — датуванням об’єкта за допомогою річних кілець деревини — Фоменко взагалі розправляється, мов кухар із картоплиною: та як їй можна вірити, якщо дерево живе 300–400 років, а перехресним датуванням, коли аналізуються різні зрізи дерев, чий загальний час життя встановлюють за кільцями подібної товщини, він довіряє не більше, ніж радіовуглецевому аналізу! Дослідники Новгорода склали свою дендрошкалу, опрацювавши мільйони вимірювань 12 000 стовбурів дерев зі стародавніх мостових, але Фоменко їй не вірить, і край!

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

Ще один аргумент Фоменка — астрономічні дані. Опис зоряного неба в «Альмагесті» Птолемея, на його думку, відповідає часам щонайменше на 400 років пізнішим, ніж знаний нами час його створення (II століття н. е.). Для своїх висновків він використовує дані лише 8 зірок із понад тисячі, та й то вважає, що деякі їхні координати виміряні навмисно помилково (якраз ті, що однозначно свідчать про те, що вимірювання «Альмагеста» проводилися за часів пізньої античності). Та й відомі датування затемнень Фоменка не влаштовують — адже затемнення, згадані Фукідідом, насправді відбувалися на півтори тисячі років пізніше (він так вважає).

А найсуттєвіше — статистичний аналіз історичних текстів. Фоменко впевнений, що виявив безліч «шарів» — послідовностей історичних подій, які досить точно повторюються через століття, тільки королі вказуються інші. Чому це так?

Та тому, що хронологія насправді істотно коротша, ніж її традиційне уявлення, вона просто повторюється в літописах кілька разів, з інтервалами приблизно в 330, 1050 і 1800 років, — щоб історія улюбленої країни літописця виглядала достовірніше або ще за якимось бісом.

 

ДИВНИЙ СВІТ

 

Отримані висновки почали популяризуватися цілою групою прихильників «Нової хронології» в масштабах, що ошелешують. Кількість виданих ними книжок уже тризначна, та й англійською їх більше десятка. У них стверджуються дуже цікаві речі, які ніяк не вкладаються у свідомість.

Скажімо, що християнство з’явилося приблизно тисячу років тому, а не дві, і Христос народився чи то в 1054, чи то в 1052 році. Це підтверджується і датуванням Туринської плащаниці, яку радіовуглецевий аналіз відносить до періоду, близького до зазначеного (що Фоменко цьому аналізу не довіряє, він на якийсь час забув).

Не було ще багатьох відомих речей — скажімо, татаро-монгольської навали. А ось козаки були, і один козачий воєвода, якого соратники шанобливо називали Батя (кажуть же козаки «батько-атаман»), переміг усіх тогочасних князів, але його ім’я історики викривили і стали називати Батий!

Не існувало, звісно, й окремої держави Іудея — вона та Рим завжди були єдиною країною (монети імператора Веспасіана з написом «Переможена Іудея», напевно, означали, що Рим сам себе переміг). Та й не було ні Єрусалима, ні Риму — все насправді відбувалося в Стамбулі, адже гора Бейкос у його околицях і є Голгофою. А головні творці легенди про велику Римську імперію — середньовічні ченці, які написали масу фальшивих хронік на догоду папам.

Безліч інших чудес на кшталт того, що автор трактату про конічні перерізи Аполлоній Перзький насправді Миколай Коперник (ну так, Аполлоній — це просто спотворене «полоній», тобто «польський»), але він при цьому ніякий не Коперник, це просто прізвисько, викривлене «суперник», бо він був суперником Птолемея («суперник» польською rywalizować — геть не схоже!), який насправді був його сучасником і жив теж у XVI столітті, нас тепер, мабуть, не надто здивує.

Так само, як повідомлення про те, що мусульманство створила громада несторіан, яка проживала в нині іракському місті Мосулі, — тому, мовляв, так і називається. Подібних прикладів купа, тож на цих і зупинімося.

Сборник книг «Новая хронология» Анатолия Фоменко
Збірка книг «Нова хронологія» Анатолія Фоменка / facebook.com

 

НЕ ПЕРЕКОНАВ

 

Спочатку галасу «Нова хронологія» наробила чимало. Серед нефахівців у неї знайшлися шанувальники — наприклад, Гаррі Каспаров, який, за деякими відомостями, навіть фінансував ці дослідження (потім він, щоправда, свою позицію змінив). А ось фахівці-історики майже одностайно «Нову хронологію» відхилили, не завжди соромлячись висловлювань, зокрема, 2004 року за серію книжок за «Новою хронологією» присудили відому антипремію «Абзац» у номінації «Почесна безграмота».

Присуджувати її було за що — скажімо, за безліч прикладів підгонки та фальсифікації імен і дат. Доводячи наявність дивних збігів у датах правління римських імператорів, Фоменко 10 імператорів просто загубив, одного неіснуючого вставив, трьох переставив місцями, з’єднав в одне «віддзеркалення» двічі двох імператорів, а одного разу навіть чотирьох, і, коли йому було потрібно, міняв тривалість їхнього царювання на термін від двох до п’яти років. Якщо це наука, що ж тоді… (викреслено цензурою)?

Дивує й один поширений у Фоменка прийом — відсилання до схожості окремих слів, що насправді нічого не доводить (ви вже бачили таке — «Аполлоній» і «полоній», «батя» і «Батий», «Коперник» і «суперник», і це тільки мала частина). Таким прийомом тільки почни користуватися!

У підсумку «Нова хронологія» набула стійкої репутації псевдонауки, а інтерес до неї почав згасати. Про неї говорять щодалі менше, її прихильники втомилися бездоказово огризатися і роблять це дедалі лінивіше. Головним прихильникам «Нової хронології», адептам «теорії змови», потрібна нова іграшка.

А у Фоменка все гаразд — все-таки академік РАН. Минулого року він навіть отримав медаль ордена «За заслуги перед вітчизною» II ступеня (якраз нічого дивного). Але передчуття, що одного чудового дня він із реготом заявить: «А як я вас усіх розіграв!», багатьох не полишає…

 

ЛІТЕРАТУРА

 

  • А. Т. Фоменко, Г. В. Носовський. Числа проти брехні. М., АСТ, 720 с.
  • А. В. Новіков. Крах «Нової хронології». Л., Super Издательство, 380 с.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Знайшли помилку?
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter