Шлях до читача для Чорана досі є тернистим: його мало знають, мало друкують, про нього мало говорять. Я хочу заповнити вакуум уваги, який оточує його ім’я та творчість, а для цього використаю силу чоранівських слів, що одного разу вразили мене, і, сподіваюся, сьогодні вразять вас

У далекі 70-ті роки минулого століття молодий поет Вадим Перельмутер (1943) випадково натрапив у записнику поета Георгія Шенгелі (1894–1956) на вміщене в рамку повідомлення: «Сьогодні, 28 грудня 1950 року, помер Сигізмунд Домінікович Кржижановський, «проґавлений геній», рівний за даруванням Едгару По та Олександру Гріну. Жоден його рядок не був надрукований за життя»

Мистецтво письма — особливий талант, слова викликають того, до кого планують з’явитися. Література обирає автора сама. Письменник — це призначення Бога, а не посада, яку можна отримати завдяки старанності у праці

Теорія поколінь, яку описали 1991 року Вільям Штраус і Ніл Хау в книзі Generations, з того часу обросла всілякими доповненнями й уточненнями. За цей час пішло в тінь покоління мовчазних та бебі-бумерів, на горизонт історії вийшли нові покоління: Z та Alpha, а покоління X та Y впевнено взяли кермо влади світом у свої руки. 24 лютого 2022 року життя людей в Україні кардинально змінилося. Чим відрізняються думки, почуття та поведінка різних поколінь в умовах війни?

Геніальності сну приписують складену Менделєєвим періодичну систему хімічних елементів, формулу бензолу Кекуле та відкриття будови атома Нільсом Бором. Навіть ідея створити Google прийшла до 22-річного Ларрі Пейджа уві сні, і тепер завдяки одному сновидінню він входить до десятки найбагатших людей у ​​світі. Останні дослідження вчених підтверджують вплив сновидінь на творчі здібності та всерйоз говорять про креативність сну

Одного разу заявивши, що світ існує тільки для того, аби увійти до книги, Стефан Малларме відразу ж перетворив її на Книгу нездійсненої мрії. Все життя поет мріяв створити якийсь гіпертекст — Абсолютну Книгу, в якій виявився б зв’язок всього з усім і де текст говорив би сам за себе, без авторського голосу. Велика справа Алхіміка слова, одного з «проклятих» французьких поетів, досі живе та приносить соковиті літературні плоди

Коли 1894 року помер Леконт де Ліль, то більшістю голосів на зборах паризької богеми новим королем поетів було обрано Поля Верлена. Людина, котра вагалася між молитвою і абсентом, наділена потужними пристрастями, що вживала їх у всіляких напрямках, — цей справжній аристократ духу був, з погляду обивателя, невдахою в житті, але досяг такого рівня поетичної майстерності, що в день похорону кожен, хто на ньому виступав, називав його великим

Творчість цих видатних поетів — національне культурне надбання Франції, а їхні твори вивчають у школі разом із прозою Флобера та Бальзака. Сьогодні предметом нашого інтересу стане феномен одного з великих проклятих

Чому ж багато творчих людей беруть псевдонім? Навіщо піддавати забуттю своє власне ім’я, щоби здобути славу під новим — псевдонімом? Невже вибір вигаданого імені здатний змінити людську долю? Як це — стати іншим і залишитися собою?

Найтаємніший і звичайний, складний і простий, сміливий і боязкий, пристрасний і холодний, самотній і доброзичливий, закоренілий холостяк і спраглий до любові гарний чоловік — немає у світі всіх епітетів, що можуть позначити образ найзагадковішого письменника XX століття — Франца Кафки. Але є у світі дещо, про що варто розмовляти нескінченно, — це любов. Кажуть, щоб пізнати чоловіка, треба з’ясувати, який він у коханні до жінки

Ці короткі висловлювання, сповнені загальноприйнятого і простого, але водночас глибокого і вічного сенсу, користуються популярністю майже у всіх людей, навіть у тих, хто не любить читати товсті романи та багатосторінкові оповідання. Ці міні-тексти здатні висловити кількома словами так багато, що їх хочеться не просто записати та запам’ятати, а й вивчити напам’ять. Йтиметься сьогодні про особливий літературний жанр, популярний у нашу швидку й одноразову епоху, — про афоризм

Більшість людей працюють, багато хто навіть здатний отримувати задоволення від праці. Від багатьох факторів залежить наше ставлення до роботи, але існує ситуація, коли людині її праця здається цілком позбавленою сенсу, а вона через обставини змушена з цим миритися. Цей стан, вперше описаний антропологом та доктором філософії Девідом Гребером у 2013 році та названий ним «безглуздою роботою», стане сьогодні предметом нашого інтересу