Борис Бурда
Журналіст, письменник, бард. Володар «Діамантової сови» інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»

БОРИС БУРДА: як приготувати восьминога

БОРИС БУРДА: як приготувати восьминога
Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Midjourney

 

УВАГА — ПИТАННЯ!

 

Домогосподарки з Гавайських островів використовують цей пристрій під час попереднього етапу приготування восьминогів. Що це?

 

УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!

 

Пральна машина — без неї відбити восьминога дуже важко. Звісно, порошок і мило при цьому не додають…

 

НОСИЛИ Б ЧИСТЕ, ТА ДЕ ВЗЯТИ?

 

Одежу винайшли дуже давно, і було достатньо часу зрозуміти, що довго носити одні й ті самі речі доволі шкідливо — вони стають брудними, неприємними та липкими. Утім, досить швидко помітили, що, коли брудний одяг помістити у воду, бруд кудись дівається. Так з’явилося прання, але скоро з’ясувалося, що це процедура складна й трудомістка.

Найбільш гідно в цій ситуації повелися індуси — з давніх часів і практично до наших днів прали в Індії чоловіки, сильніші фізично. Бити замочену білизну з усієї сили об величезні камені — справа важка, вочевидь не для жінок. Але чоловіки інших народів цього не прийняли — мовляв, і так багато роботи, а прання — скоріше домашня, жіноча справа.

Давньогрецькі жінки рили в глині спеціальні ями, наливали туди воду, кидали брудний одяг і довго його там топтали, а потім розкладали на прибережній гальці, де його омивав прибій. Зрозуміло, без мила — його вважали занадто дорогим і почали застосовувати для прання вельми пізно. У Стародавньому Єгипті користувалися при пранні содою та лугом.

А в Римі вважали за краще прати, міль пардон, сечею. Заливали брудні речі, відстоювали, м’яли, потім зливали, заливали водою, знову м’яли і зливали, потім розстилали на плоских каменях, відбивали праниками, полоскали і сушили, а потім ще розгладжували під спеціальним пресом. Іноді сухі речі ще й обробляли щітками зі шкірок їжаків — це ми загубили!

Дещо краще заощаджували зусилля приморські народи — там було заведено прив’язувати брудний одяг мотузкою до човна чи судна, а тоді відправляти в плавання: може, бруд змиється… Зазвичай цю роботу, радше чоловічу, завершували жінки, віддраюючи забруднення, що залишилися, мокрим піском. Чи був плавзасіб першою пральною машиною? Хтозна…

 

Ольга Разінкіна. Надійніше не буває, серія «Старі та забуті», 2020 / Facebook, «Сіль-соль».

 

ПЕРШІ СПРОБИ

 

Прання виявилося справою вкрай необхідною і обурливо трудомісткою, тож питання, чи не можна зробити його якось легшим і простішим, хвилювало багатьох віддавна. Пишуть, що схема першої механічної пральної машини була ще в записниках Леонардо да Вінчі. Але чи багато ви знаєте технічних ідей, які в цих записниках не знаходили?

Іноді як черговий крок до механізації процесу прання згадують ще один давній винахід, що поширився приблизно у XVIII столітті, — пральну дошку з її хвилястою поверхнею. Це, мабуть, натяжка — у кращому разі її можна вважати просто ще одним різновидом ємності для прання. З’явилися також праники для прасування та віджимання випраного одягу.

Але перший патент на пральну машину зареєстрували в США наприкінці XVIII століття, він датований 28 березня 1797 року. Натаніель Бріггс із Нью-Гемпшира закріпив свої авторські права на пристрій, що являв собою дерев’яний ящик, у якому оберталася рухома рама. Кинув туди брудний одяг, додав мийну речовину — і крути ручку!

Американський розмах не затримався на такому простому способі прання. Під час золотої лихоманки в Каліфорнії заповзятливий золотошукач вигадав величезну пральну машину, яку приводили в дію цілих 12 мулів! Ймовірно, це була перша у світі платна пральня — золотошукачі не в захваті від прання…

А 1851 року американець Джеймс Кінг запатентував свою пральну машину, дуже схожу на найпростіші сучасні зразки — все так само, але мотора немає, треба ручку крутити. Ідея остаточно оформилася, слідом за Кінгом багато хто пропонував свої варіанти подібних пристроїв — залишилося тільки почекати їхнього промислового випуску.

Це започаткував Вільям Блекстон зі штату Індіана — він спорудив свій варіант пральної машини як подарунок на день народження коханої дружини. Оскільки подарунок дуже сподобався, він вирішив, що йому можуть зрадіти й інші пані, та почав його серійне виробництво, пропонуючи свій агрегат за помірною ціною — $2,5 за штуку.

 

Изображение со страницы 804 журнала Die Gartenlaube, 1886 года. Подпись: «Стиральная машина Г. К. Варнсторфа»
Зображення зі сторінки 804 журналу Die Gartenlaube, 1886 року. Підпис: «Пральна машина Г. К. Варнсторфа» / wikipedia.org

 

НОВІ ІДЕЇ

 

Та це все були пральні пристрої або апарати… А ось англієць Генрі Стіннес випустив саме пральну машину — її не треба було рухати руками, для цього слугував паровий двигун. Вона багато чого вміла: могла замочувати, прати, полоскати, вибілювати, сушити і крохмалити білизну. Проте була такою величезною, що в житловому будинку не вміщалася…

Нечисленні машини з бензиновим двигуном не прижилися — чим вже точно не має пахнути білизна, так це бензином. Але 1908 року американець Алва Фішер створив першу пралку з електродвигуном. Усі її механізми були відкриті, шуміли та загрожували травмами, зате нічого не треба було крутити — потягнув за важіль, і почалося прання!

А ще раніше, 1900 року, німець Карл Міле раптом додумався до того, що олійниці, які він випускає, по суті, роблять те саме, що й пральні машини — перемішують рідину, — трохи їх видозмінив і почав продавати домогосподаркам. Успіх виявився грандіозним і довготривалим — фірма Miele і зараз серед лідерів із випуску побутової техніки.

До речі, Карлу Міле взагалі дуже пощастило — незабаром після початку масового випуску його пральних машин вони стали затребуваним товаром у сільській місцевості, і не тільки в Німеччині — мода на ці агрегати дійшла навіть до Сибіру! Так підвищилася культура побуту селян? Не зовсім: вони зметикували, що можна використовувати ці машини як олійниці…

Електромотори не вміли змінювати швидкість обертання. Білизна могла намотатися на хрестовину, яка їй заважала, і перевантажити мотор. Американець Джек Міллер запропонував замінити хрестовину на активатор — диск із виступаючими ребрами, що перемішує воду, а не білизну. Вони конкурували з машинами барабанного типу, в яких обертався сам барабан з білизною.

Пізніше відпала потреба самому наливати воду — пралки стали оснащувати електричними насосами для набору води та її відкачування. А приблизно в 30-ті роки у пральної машини з’явився електронний таймер — на який час роботи захочеш її поставити, стільки вона й пере! Тонку тканину переш менше, грубу — більше.

 

Карл Миле — немецкий бизнесмен. Он был одним из основателей немецкой компании Miele
Карл Міле — німецький бізнесмен. Він був одним із засновників німецької компанії Miele / wikipedia.org

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

КРОК ЗА КРОКОМ

 

Прачка до середини ХХ століття була однією з найбільш затребуваних професій. Скажімо, для китайців, які емігрували до США, прання було одним із найпростіших і найважливіших способів заробити на життя. Але пральні машини змусили дуже багатьох шукати іншу роботу. Прачки у світі практично зникли — «залізні колеги» вижили їх із бізнесу.

Щоправда, 1937 року відкрився перший ландромат — механічна пральня, куди кожен міг прийти і за помірну плату сам випрати свій одяг у пральних машинах. Що цікаво, у країнах Заходу ландромати досі популярні, хоча пральних машин там для всіх вистачає — багато хто вважає, що користуватися ландроматами зручніше і навіть дешевше.

До речі, не варто цьому дивуватися — для багатьох категорій населення це цілком логічно й розумно. Наприклад, для студентів — купити пральну машину для встановлення в гуртожитку здається мені проблематичним. Для тих, хто винаймає квартиру і змушений часто переїжджати, теж простіше відвідати ландромат, ніж перевстановлювати свою машину в новому будинку.

Я ще застав машину з валками для віджимання, аж до того, що сам цю ручку крутив. Але в її конструкції вже був зроблений черговий крок — віджимання здійснювала центрифуга. Спочатку вона була окремо від барабана самої машини, потім її роль почав виконувати сам барабан — він просто обертався швидше. Шкода — я підлітком так радів, що допомагаю батькам, крутячи ручку валків…

Взагалі, пральна машина — це практично хрестоматійна ілюстрація мудрого португальського прислів’я: «Максимальних результатів досягають невеликими, але постійними зусиллями». Ціла низка винахідників послідовно її вдосконалювала, додавала нові корисні функції і в підсумку зробила її практично незамінною у господарстві.

 

Ряд стиральных машин в прачечной в Уолдене, штат Нью-Йорк, США
Ряд пральних машин у пральні у Волдені, штат Нью-Йорк, США / wikipedia.org

 

ВПЕРЕД ДО ДОСКОНАЛОСТІ

 

А 1947 року ті ж американці — лідери у пранні — випустили повністю автоматичну пральну машину. Кинув брудний одяг, натиснув кнопку — і вона сама замочує, пере, ополіскує та віджимає. Ба більше, цю машину незабаром оснастили різними режимами прання — для різних видів одягу.

До СРСР ця ідея дісталася 1975 року, але радянська машина-автомат «Волга-10» споживала стільки струму, що перепалювала пробки. У 1981 році купили італійську ліцензію і стали випускати машину «Вятка-автомат». Коштувала вона приблизно, як два кольорові телевізори, але купити її досить довго можна було тільки «по блату» — така вона була популярна!

Коли мої друзі купили собі «В’ятку», і я здивувався таким витратам, вони сказали мені: «Знаєш, якби зламався холодильник, ми, звісно, викликали б майстра, але якщо зламається «В’ятка», ми готові кілька місяців харчуватися хлібом із пісною олією, щоб її негайно полагодити або купити нову». Я задумався і купив «Вятку» собі — пропрацювала 9 років без збоїв!

Залишилася ще одна операція, не освоєна пральною машиною, — сушка. Поки що воліють робити це в окремій машині, подібній до пральної за розміром. Це вже прижилося і цілком зручно — по собі суджу: моя дружина була дуже щаслива, коли така сушильна машина у нас з’явилася. А зробити так, щоби пралка ще й сушила, можна? Вже є такі…

Утім, сучасна пральна машина вже перестала бути окремим агрегатом — вона дедалі частіше стає частиною цілої системи «Розумний дім» і управляється навіть не своїм власним комп’ютером (це вже досягнуто), а нами ззовні. Уже нічого не варто наказати їй почати прання в заданий час по мобільнику. Може, вона і прасувати навчиться? Було б чудово…

 

ТРАПЛЯЄТЬСЯ Й ТАКЕ…

 

Для бідних країн німці придумали прогумовану кулю з кришкою. У неї кладуть одяг і мийні засоби, наливають воду, загвинчують і віддають діткам пограти у футбол — ті поштовхають її ногами годинку-другу, і все чудово випереться.

Деякі американські ландромати забезпечені написами: «Людей у машини не класти!» Навіщо? А були випадки, коли деякі турботливі матусі намагалися випрати своїх діток, а потім звинувачували ландромат, що не попередив так не робити…

Іспанець Едуардо Сегура 2002 року отримав Ігнобелівську премію за створення пральних машин для котів і собак. Чи гідний він нагороди за даремний винахід? Адже він продає ці машини по $20 000 за штуку, і є попит…

У 1957 році завод, що випускав літаки Ту-104, отримав завдання випускати й пральні машини. Багато інженерів обурювалися: «Чи годиться нам займатися цією нісенітницею?» Тоді директор зобов’язав кожного співробітника разочок допомогти дружині випрати, і заперечення зникли.

А ось у космосі пральна машина поки що не працює. Американські астронавти носять білизну по три дні, а потім просто викидають її з іншим сміттям у відкритий космос. Але «Проктер енд Гембл» уже почала розробку космічної пралки. Навіщо трусам пропадати?

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Отримуйте свіжі статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: