БОРИС БУРДА: як вигідно продати недороблені речі?
Микита Дмитренко. Трансформація уяви, 2017 / Facebook, «Сіль-соль»
УВАГА — ПИТАННЯ!
Один журналіст висловив думку, що Полтавську битву виграла не армія Петра I, а приватна фірма. На 90-річчя засновника цієї фірми співробітники презентували йому такий подарунок (див. фото). Назвіть фірму.
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Існує думка, що Швеція, програвши Північну війну, припинила прагнути військових перемог і в результаті досягла успіху. Зокрема, ринки світу підкорила шведська фірма, засновнику якої Інґвару Кампраду піднесли такий «торт» — збери, мовляв, сам, як меблі з твоєї фірми IКЕА!
ЩО В ДОМІ Є РУХОМИМ
Самі знаєте, «до чого дійшов прогрес» — і вікна відкриваються, і стіни розсуваються, і двері зачиняються… Але якщо вони й рухаються, то лише заздалегідь відомими й обмеженими маршрутами. А ось меблі у вашому будинку дійсно рухомі, поставите, куди захочете, — тому вони так і називаються, від латинського «мобіліс», що й означає «рухомий».
Давні кочівники обходилися без меблів — вони й самі були надто рухливі. А ось змінивши вічні мандри на комфортабельну осілість, вони все одно залишали хоч щось рухоме у своїх уже нерухомих будинках. У будинках стародавніх єгиптян уже були меблі — скрині, щоб зберігати речі, ліжка, столи та стільці, для заможних людей — навіть крісла.
Грецькі меблі, як і римські, часто прикрашали різьбленням, для них використовували не лише дерево, а й бронзу і навіть камінь. Римляни додали до цього списку плетені меблі, ще більш рухливі через свою легкість. А в Середньовіччі з’явилися м’які меблі — начебто проста ідея, та ось, будь ласка, додумалися аж ніяк не одразу.
Меблі вдосконалювалися, ставали часом витвором мистецтва, набували величезної цінності — скажімо, шафу герцога Бофорта Badminton Cabinet з чорного дерева, інкрустовану аметистами, агатами та лазуритами, нещодавно купили за $36 700 000. Однак для мас все одно бажано було щось гарне, але простіше і дешевше.
ПОШУКИ СТИЛЮ
Праці багатьох меблевих майстрів поступово складалися в стилі. Першим класичним стилем меблів, мабуть, можна назвати бароко, що склався приблизно XVI столітті в Італії. Він базувався на античних мотивах, відрізнявся пишністю, що переходить у примхливість, ефектними волютами та завитками, фігурками ангелів та купідонів.
З нього на початку XVIII століття виріс рококо — стиль більш химерний, часом асиметричний, що захоплювався накладними деталями, дрібним рослинним орнаментом, усілякою китайщиною і вигнутими ніжками, які називаються кабріоль. Меблі рококо були не тільки елегантнішими, але й дрібнішими, ніж барочні меблі, їх форми були більш вибагливими та витонченими.
Кінець XVIII століття ознаменувався поверненням до класицизму (що цікаво, у моді також), активним запозиченням античних ідей, на зразок вінків, гірлянд, медальйонів та віньєток. Ніжки меблів стали схожими на давньоримські колони з каннелюрами, а спинки — на контури грецьких ваз. Меблі стали благороднішими, суворішими і трошки нуднішими.
Імперія Наполеона породила свій стиль, який так і називається «ампір» (тобто «імперія» французькою). Він величніший і агресивніший, для його декору характерні леви, маски, сфінкси та грифони. А трохи пізніше в моду увійшла еклектика — найсміливіші та несподіваніші комбінації з бароко, рококо, класицизму, ампіру та взагалі чого завгодно.
Окремі стилі одержали ім’я своїх творців — наприклад, витвір англійського майстра Томаса Чіппендейла, інколи неправильно званий «англійським рококо», це не зовсім так. А стиль «бідермайєр» носить не прізвище майстра, а якесь збірне прізвище німецького міщанина (вони цей стиль полюбляли). Загалом, стилі множилися на очах…
Та промислова революція помножила добробут простого народу, який раніше і не замислювався, до якого стилю належать його лежанки та лавки, про стильні меблі і не мріяв з причин суто матеріальних, а тепер забажав щось дешевше за витончені меблі багатіїв, але не менш зручне і хоча б не образливе для ока… А де таке взяти?
ХЛОПЧИК ІЗ СІРНИКАМИ
Навряд чи думав про цю проблематику й онук німця, який емігрував до Швеції і мріяв завести там прибуткове лісове господарство, проте прорахувався і пішов у фермери, щоб якось прожити. За рік він помер, і всі турботи про сім’ю лягли на його дружину, через незаконнонародженість і низьке походження якої йому, мабуть, і довелося виїхати.
Вона виявилася залізною жінкою, змусила батька нашого хлопчика зайнятися фермою, хоча він цього й не хотів, а його брата, котрий хотів одружитися зі службовицею банку і переїхати до міста, так зацькувала, що він застрелився. Це, на жаль, буває: людина, яка отримала якусь образу від рідні, передає її близьким, мов за естафетою, навіть не помічаючи того.
Дякувати богу, це не торкнулося її онука — ще в ранньому дитинстві він почав реалізовувати свій незвичайний талант до бізнесу. Пам’ятаєте сумну казку іншого скандинава Андерсена «Дівчинка з сірниками» — про маленьку торговку сірниками, яка не змогла нічого продати і замерзла в новорічну ніч? Хлопчик виявився її повною протилежністю.
Купивши дешево на розпродажі в Стокгольмі ящик сірників, він продав увесь його вміст уроздріб сусідам і заробив набагато більше, ніж витратив, і це в п’ять років! Потім хлопчик успішно торгував власноруч упійманою рибою, різдвяними листівками, олівцями та ручками… Отже, першу свою компанію він заснував уже в 17 років.
Назву цієї компанії він створив легко: взяв перші літери назви їхньої ферми — Elmtaryd, церковної парафії, до якої вона належала — Agunnaryd, і додав перші літери своїх імені та прізвища — Ingvar Kamprad. Вийшло чотири літери — IKEA — слоган короткий, звучний і такий, що дуже легко вимовляється. Потім це все неабияк знадобилося…
ЩО Ж ПРОДАВАТИ?
Спочатку Кампрад продавав та купував усе, на чому можна заробити. Дізнався, що в Парижі випускають якісні авторучки, сам домовився з виробником ламаною англійською, купив їх по кроні за штуку, а продав уже по 4,5 крони і залишився в плюсі. Хороший бізнес — канцприладдя, може, ним і зайнятися? Він вирішив пошукати ще.
Бували й проколи — домовився щодо купівлі ручок за 2,5 крони, розпродав досить багато за передзамовленням по 3,95 крони, а продавець заявив, що його не так зрозуміли і 4 крони — остання ціна. Він зазнав збитків, але виконав усі передзамовлення і відтоді твердо дотримувався правил одного з кінобосів: «Усний договір не вартий і паперу, на якому він написаний».
На шведському ринку не вистачало годинників, і Кампрад вирішив закупити партію. Йому запропонували придбати годинник по 55 крон за штуку, він зітхнув і сказав, що для нього це дорого, ціну знизили до 52 крон, і він з радістю погодився. Продавець його присоромив: «Як це ви одразу погодилися? А раптом би я віддав за 51.90?» Інґвар дуже добре це запам’ятав.
Заощаджувати він справді навчився: перехоплював щось у забігайлівках, літав економкласом, якось не потрапив на престижну презентацію, бо охорона його не пустила через те, що він приїхав автобусом… А весь величезний парк комп’ютерної техніки IКЕА оснащений виключно принтерами, які друкують на папері з двох сторін, а не з однієї.
ЗНАЙШОВ СВІЙ ТОВАР
Свій головний товар Кампрад намацав випадково і не з найкращих почуттів. Його основний конкурент Guimars Fabriker, окрім іншого, підторговував і меблями — а що як відбити частину ринку? Він дав рекламу крісла, названого «Руг», і був вражений величезним попитом. Виставлені на продаж диван-ліжко та кришталева люстра теж розлетілися. Уперед!
1948 року він найняв першого працівника саме на продаж меблів. За два роки їх уже було вісім. Один із них, Свен Гете Ханссон, запропонував чудову ідею — шоурум, де виставляються меблі на продаж. Це був перший магазин IКЕА. Скоро Кампрад і сам почав випускати меблі — поки що вони не дуже відрізнялися від інших зразків, але тривав пошук.
А близько 1953 року прийшло осяяння. Співробітники упаковували куплений стіл, а він у вантажівку не влізав. Тоді один із його колег запропонував відгвинтити ніжки столу і потім пригвинтити їх на місце. Чому, власне, лише ніжки? Доставте всі елементи куплених меблів частинами, а вже на місці зберіть — або нехай самі зберуть, їм вийде дешевше.
Наступний крок уже напрошувався сам. Якщо розділити збірні меблі на плоскі деталі, їх можна буде покласти в зручну плоску коробку, яку клієнт легко понесе в руках або відвезе на машині. Це сподобалося практично всім, а на перевезенні товару вдалося чимало заощадити. Незабаром з’явилася фраза «Скандинавський дизайн за азійськими цінами».
НОВИЙ СТИЛЬ
Заслуга IКЕА ще й у тому, що вона не стала освоювати якийсь існуючий стиль, а розробила новий, і він багатьом припав до душі. Принципи скандинавського мінімалізму — світлі тони, прості форми, суворий декор, практичні деталі без химерних прикрас, лаконічний інтер’єр — знайшли дуже широке коло шанувальників.
Нові меблі — нові назви. Їхній появі ми зобов’язані тим, що Кампрад страждав на дислексію і числа постійно плутав. Тому для назв почали використовувати скандинавську топоніміку: садові меблі отримали імена шведських островів, обстановка ванних — озер, для кухонних меблів використовували назви риб та грибів, для столів — фінські топоніми.
Ще одна особливість IКЕА — яскрава, нестандартна реклама. На зразок фото вівці в спальні на ліжку IКЕА — мовляв, на цьому ліжку ви заснете, не рахуючи овець. Ще більше галасу наробила трохи провокативна реклама «Кожен десятий європеєць зроблений на нашому ліжку». У Росії її начебто збиралися заборонити — тепер ні до чого: IКЕА з Росії пішла…
IКЕА зробила внесок не лише у наші інтер’єри, а й у світову психологію. Виявлено певний ефект, який полягає в тому, що споживач більше цінує ту річ, котра не дісталася йому цілком готовою. Тепер він так і називається — «ефект IКЕА». До речі, якщо ви не любитель збирати меблі — вам їх зберуть удома за невеликі гроші. Та все одно…
У 2011 році Інґмар Кампрад залишив цей світ. Однак IКЕА живе і процвітає, надаючи непомітні, але гарні та зручні інтер’єри величезній кількості людей. Можливо, не тільки на нашій планеті: існує спільний проєкт IКЕА і НАСА — модульні меблі, які можна розмістити будь-де, навіть у космічному кораблі. А чому б і ні?
ДЕТАЛІ
Назви меблів IКЕА бувають настільки незвичними, що дехто вірить у те, ніби в офісі IКЕА живе монстр Гнвоєрк і час від часу щось бурмотить — звідти ці назви й беруться. А ще кажуть, буцімто вимовляючи назви меблів IКЕА, можна викликати диявола.
До реклами дитячих ліжечок IКЕА приклеїли тест на вагітність. Якщо він виявиться позитивним — треба бігти в IКЕА і купувати дитяче ліжечко з відчутною знижкою.
Щоб навчити американців вимовляти назву IКЕА, скористалися плакатом: «око+ключ+ах» — якраз eye-key-ah, скажіть самі!
У всіх центрах IКЕА є кафе зі своїм меню — теж мінімалістським, але цікавим, смачним та недорогим. Коли через коронавірус поїсти там знаменитих місцевих фрикадельок стало важко, IКЕА пошкодувала звиклих до них і опублікувала рецепт.
Слово «ідея» у багатьох мовах звучить однаково. Тому найпоширеніший слоган фірми «Є ідея — є IКЕА» впізнають усі і всюди.
