ДАВОС-2023: Михайло Бно-Айріян, дипломат, управлінець та продюсер, ділиться своїми враженнями за підсумками ВЕФ у Давосі
Михайло Бно-Айріян, дипломат, управлінець та продюсер
Нещодавній ВЕФ у Давосі залишив суперечливе враження. З одного боку, одностайна підтримка України у військовому та фінансовому плані. З іншого боку — відсутність для нас та решти світу «плану Б», якщо війна затягнеться надовго.
Всесвітній економічний форум як еталонний економічний захід глобального рівня цього року був особливим і неоднозначним. Тут багато говорили про Україну: військова та фінансова підтримка у боротьбі з Росією, перспективи та формати післявоєнного відновлення.
При цьому в кулуарах форуму, і особливо з офіційної сцени, майже не обговорювалося, як я вважаю, ключове питання з прицілом на перспективу: який буде світовий порядок денний, якщо 2023-й не стане роком корінного перелому в російсько-українській війні?
БОРІТЕСЯ — ПОБОРЕТЕ!
Україна вже рік живе у стані війни, що накладає відбиток на сприйняття подій у країні й у світі, ускладнюючи об’єктивне розуміння картини світу. У цьому плані Давос був дуже цікавий, дозволивши вийти з інформаційної «бульбашки» того, що відбувається в Україні, і послухати лідерів думок з-поміж політиків та бізнесменів світового рівня, які ухвалюють глобальні рішення.
Головний та обнадійливий для нас висновок за підсумками Давосу можна описати крилатим українським виразом «Борітеся — поборете!»
Ще в лютому 2022-го Україна була лише місцем на карті, займаючи незначну частку на світовому ринку ресурсів, товарів та людського капіталу. Але, опинившись не з власної волі у певній географічній та історичній точці, наша країна за минулі 12 місяців зробила божевільний ривок уперед, ставши повноцінним учасником геополітичних процесів. Завдяки героїчному опору російській військовій агресії Україна увійшла до Топ-5 країн, які визначають подальший світовий порядок денний.
Те, що говорили в Давосі про Україну, можна розділити на дві складові: історія, яка звучала з офіційної сцени, і та, що звучала за лаштунками форуму.
Офіційна історія дуже проста. Перше — весь цивілізований світ повністю підтримує Україну словом та ділом. Колективний Захід продовжить допомагати нам зброєю для боротьби на полі бою та грошима для підтримки економіки в умовах воєнного стану. Друге — вже ніхто не має сумніву, що Путін глобально програв, у нього немає майбутнього. Ця диктатура має пасти, і ніхто більше не адвокатуватиме Росію.
За сценою звучали загалом аналогічні меседжі. Хіба що більш виразно вказували на необхідність посилення боротьби з корупцією і давали зрозуміти, що великих приватних інвестицій із боку Заходу не варто чекати до перемоги чи принаймні до корінного перелому на нашу користь.
Та ані зі сцени, ані поза нею майже не говорили про «план Б» — про те, яким буде світовий порядок денний, якщо у 2023 році перемоги України не станеться, а війна затягнеться ще більше. І це дуже тривожний дзвіночок.
НЕ ВАРТО СПОДІВАТИСЯ НА ШВИДКУ ПЕРЕМОГУ У ВІЙНІ
Без перемоги у 2023 році що буде з Україною у військовому та ресурсно-економічному плані? Що буде із Росією? А що — зі світом? Це взаємопов’язані питання, відповідей на які в Давосі не прозвучало в жодній із площин — публічної офіційної та непублічної. Хоча в тому, що «план Б» потрібен, не сумнівається жоден розсудливий політик і підприємець у світі.
Очевидно, що Захід постачає Україні недостатньо зброї, щоби розраховувати на швидку перемогу. Особливо на тлі того, що Росія мобілізувалася у прямому та переносному значенні. Тамтешній ВПК сяк-так запрацював, дозволяючи російській армії не знижувати тиск уздовж лінії фронту.
Несміливі та нечисленні опозиційні настрої щодо мобілізації задавлені. А головне — ворог робить висновки зі своїх помилок, воюючи інакше, ніж у перші місяці вторгнення. Путін одержимий війною і налаштований продовжувати її.
У світових лідерів має бути розуміння, що далі робити із Росією. Якщо війна затягнеться, санкції посилюватимуться, а економічне стримування втілиться у подальшому обмеженні на використання російських енергоресурсів на додаток до вже введених ембарго на нафту та нафтопродукти.
Не варто розраховувати, що цей монстр розпадеться. Так само не варто сподіватися, що в сьогоднішній Росії можливі демократичні зміни, які вплинуть на майбутнє цієї країни і повернуть її до цивілізованої спільноти.
«ПЛАН Б» ДЛЯ УКРАЇНИ
Незалежно від цього Україні потрібно мати власний «план Б». Наріжний камінь цього плану — економіка, насамперед військово-промисловий комплекс. Я вважаю, що у нас величезний внутрішній ресурс — у тому числі у ВПК та суміжних галузях. Ми навчилися робити безпілотники, тепер потрібно реанімувати виробництво бронетехніки. Це дозволило б нам закривати свої базові потреби самостійно, без допомоги Заходу.
Окрема загроза — масове безробіття та відсутність зайнятості населення в умовах воєнного стану. Реалії та перспективи пригнічують, адже вперше за 31 рік незалежності ми опинилися в ситуації, коли бізнес перестав бути головним платником податків у країні. Так, Захід фінансує базові поточні витрати, але фундаментальна роль бізнесу як двигуна економіки відійшла на другий план. І це не може не викликати побоювань.
Все разом це означає, що попереду на нашу країну чекають дуже непрості часи у військовому та економічному плані.
Нам усім потрібні розважливість, холодний розум, високий рівень організованості та сили витримати це випробування, щоби після перемоги наново збудувати нову, вільну Україну.
Потрібно завжди пам’ятати, що порядок б’є клас.
Матеріал підготовлений у партнерстві з КМЕФ
